45/9
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 № 45/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Васечко О. І. – представник за довіреністю від 23.12.2008
від відповідача - Шишкін В. В. – представник за довіреністю від 20.01.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оптима консалтинг плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009
у справі № 45/9 (суддя Балац С.В.)
за позовом Приватного підприємства "Оптима консалтинг плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальістю "Регіонексперт"
про стягнення 4453,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 3768,60 грн., які були перераховані йому на виконання умов договору на проведення ліцензійної експертизи № 36-09/2008 від 26.09.2008 р., 263,90 грн. пені, 263,80 грн. штрафу, 21,70 грн. 3 % річних та 135,67 грн. збитків від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за спірним договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року у справі № 45/9 в позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач ухилився від свого обов'язку щодо сприяння відповідачу у виконанні роботи у порядку, передбаченому договором, внаслідок чого, виходячи з умов договору та вимог закону, строк виконання відповідачем зобов'язання з виконання робіт та надання ліцензійного висновку не почав перебігу, тому відповідач не може вважатися таким, що прострочив строк надання ліцензійного висновку, а позивач, в свою чергу, не має підстав для відмови від договору. Позовні вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються і задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посиланням на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва № 45/9 від 26.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою від 18.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Поляк О. І. апеляційну скаргу Приватного підприємства „Оптима консалтінг плюс” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням в.о. Голови суду №01–23/1/4 від 03.04.2009 р. справу № 45/9 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надавав пояснення в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва № 45/9 від 26.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, , представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
26.09.2008 р. позивач та відповідач уклали договір на проведення ліцензійної експертизи № 36-09/2008 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених Договором, доручає, а відповідач зобов'язується виконати експертизу щодо спроможності позивача здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (далі Експертиза), та надати відповідний висновок в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов'язується у визначений Договором термін провести Експертизу та у відповідності до вимог чинного законодавства, надати відповідачу висновок щодо спроможності позивача здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість Експертизи становить 3768,60 грн., які позивач згідно п. 4.2 Договору зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок відповідача протягом трьох банківських днів після підписання Договору.
02.10.2008 р. платіжним дорученням № 585 позивач перерахував на рахунок відповідача повну вартість Експертизи.
Відповідно до п. 1.3 Договору термін виконання Експертизи за Договором становить 25 робочих днів з моменту сплати повної вартості її проведення, тобто висновок позивач мав отримати до 07.11.2008 р.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач у встановлений п. 1.3 Договору строк Експертизу не провів, висновок не надав.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1) ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3.1.3 Договору позивач має право відмовитись від виконання умов Договору у разі затягування та зволікання відповідачем з виконанням взятих на себе зобов'язань.
28.11.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01, в якій повідомив відповідача, що в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за Договором та відповідно до п. 3.1.3 Договору, відмовляється від виконання відповідачем своїх обов'язків за ним та просив відповідача перерахувати на р/р позивача вартість Експертизи в сумі 3768,60 грн. та неустойку в сумі 82,94 грн., нараховану відповідно до п. 5.3 Договору. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучені копії опису вкладення та фіскального чеку № 3467 від 28.11.2008 (а.с. 10).
Відповідач на вказану претензію не відповів, кошти позивачеві не перерахував.
17.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 02, в якій вдруге повідомив відповідача про відмову від виконання ним обов'язків за Договором та просив перерахувати на р/р позивача вартість Експертизи в сумі 3768,60 грн., неустойку в сумі 147,03 грн. та штраф в сумі 263,80 грн. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено копію фіскального чеку № 9998 від 17.12.2008 (а.с. 14).
Відповідач на вказану претензію не відповів, кошти позивачеві не перерахував.
За правилами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право відмовитися від виконання свого обов'язку в повному обсязі.
Відповідно до ст. 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач, внаслідок прострочення відповідача, мав законі підстави на застосування наслідків такого прострочення і відмовитися від виконання ним його договірного зобов'язання з проведення Експертизи і надання висновку, і обґрунтовано та правомірно в односторонньому порядку відмовився від виконання свого договірного зобов'язання з оплати робіт відповідача, звернувшись до нього з вимогами повернути перераховану за умовами Договору суму попередньої оплати.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переробної сили.
Згідно статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що невиконання ним його зобов'язань за Договором сталося внаслідок того, що позивач в порушення п. 2.1, 3.2.2 Договору не надав відповідачу всіх необхідних для проведення експертизи документів та не забезпечив безперешкодний доступ експертів до приміщення, техніки та обладнання позивача, що дало відповідачу право, визначене п. 3.2.1 Договору, в односторонньому порядку відмовитись від виконання прийнятого на себе за Договором зобов'язання по виконання Експертизи та наданню експертного висновку.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження наявності вини позивача відповідачем до матеріалів справи долучено акт про неможливість проведення ліцензійної експертизи № 1 від 03.11.2008 року, в якому йдеться про те, що позивач створює перешкоди відповідачу щодо проведення ліцензійної експертизи, а саме, не забезпечує безперешкодного доступу до своїх приміщень, не надає можливості ознайомитись із документацією, необхідною для проведення експертизи, тощо.
Проте вказаний акт не може бути прийнятий колегією суддів як належний доказ на підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскільки складений цей акт виключно працівниками відповідача і жодним чином до відома позивача доведений не був.
Крім того, зазначений акт складений і підписаний експертами Дорошенко М.Ф. та Печуріним С.М., що їх наказом № 62 від 10.10.2008 р. (а.с. 62) призначено від відповідача для проведення Експертизи.
Проте, як свідчать матеріали справи, експерт Дорошенко М.Ф. наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.08.2008 р. № 137 (а.с. 60, 61) виведений зі складу експертів товариства з обмеженою відповідальністю „Регіонексперт”, а відтак, зазначена особа не уповноважена від відповідача проводити експертизу щодо спроможності позивача здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Згідно п. 4 Методичних вказівок з підготовки експертного висновку щодо визначення спроможності суб'єктів здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, схвалених рішенням колегії Дерржархбудінспекції від 14.12.07 № 7, склад експертів, які здійснюють ліцензійну експертизу, залежить від кількості заявлених для ліцензування робіт і визначається керівником експертної організації у кількості не менше двох фахівців.
Згідно п. 1.2 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати Експертизу відповідно, в тому числі, до зазначених у попередньому абзаці Методичних вказівок, а відтак, вимоги цього документу перетворилися для сторін на узгоджені умови Договору і є обов'язковими для виконання.
Відповідач фактично створив експертну комісію чисельністю один фахівець. За будь-яких умов, така комісія не правомочна проводити Експертизу і видавати висновок за її результатами.
Посилання відповідача на письмові пояснення від 17.12.2008 р. за підписом Коваленко В. В., власника приміщення по вул. Щекавицькій 37/48 к. 1, в яких ця особа повідомляє про те, що експерти відповідача відвідали офіс позивача, в якому в той час представників позивача не було, також не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу порушення позивачем договірних зобов'язань, оскільки, по-перше, з зазначених пояснень неможливо встановити, якою датою експерти відповідача відвідували приміщення позивача, а по-друге, пояснення датовані 17.12.2008 р., коли строк виконання відповідачем договірного зобов'язання сплив.
Крім того, докази того, що Коваленко В.В. є власником приміщення по вул. Щекавицькій 37/48 к. 1., відсутні, а пояснення, підписані Коваленко В.В. як фізичною особою, нотаріально не посвідчені.
Отже, документальними доказами у справі не підтверджується посилання відповідача на наявність вини позивача у невиконанні відповідачем договірних зобов'язань.
З огляду на викладене, посилання відповідача на його законне право в односторонньому порядку відмовитись від виконання прийнятого на себе договірного зобов'язання є безпідставними, адже за умовами п. 3.2.1 Договору він має таке право лише за умови невиконання або неналежного виконання позивачем свого обов'язку щодо надання необхідної для здійснення експертизи документації, створення перешкод до доступу до приміщень, техніки, обладнання та інших об'єктів позивача, що в даному випадку не доведено.
За таких обставин, лист № 08/01/1 від 04.11.2008 р., яким відповідач повідомляє позивача про те, що у зв'язку з невиконанням ним вимог п. 6, 7, 12 „Методичних вказівок з підготовки експертного висновку щодо визначення спроможності суб'єктів здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури”, схвалених рішенням колегії Держархбудінспекції № 7 від 14.12.2007 р., відповідач не має можливості завершити проведення Експертизи, та, керуючись п. 3.2.1 Договору, відмовляється від виконання зобов'язань за Договором, не може бути прийнятий судом як належний доказ права відповідача на односторонню відмову від виконання взятих на себе зобов'язань.
При цьому, відповідачем не заперечується (звукозапис судового засідання від 09.02.2009), що вказаний лист позивачу не направлявся, що свідчить про те, що позивач не був повідомлений про наміри відповідача відмовитись від виконання зобов'язань за Договором, в той час як відповідач був у встановленому Договором і законом порядку повідомлений позивачем претензією № 01 від 28.11.2008 про відмову від прийняття виконання договірних зобов'язань відповідача і про відмову від виконання свого договірного зобов'язання в частині оплати.
До того ж, з напису на звороті зазначеного листа слідує, що його було вручено власнику приміщення Коваленко В.В., проте коли саме це відбулося, невідомо.
Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору позивач протягом здійснення відповідачем Експертизи зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ експертів до своїх приміщень, техніки, обладнання та інших об'єктів, що будуть використовуватись позивачем для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з наданням необхідних документів та інформації для здійснення Експертизи.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору відповідач має право отримувати від позивача необхідну для здійснення ліцензійної експертизи документацію, та вільний доступ до приміщень, техніки, обладнання та інших об'єктів позивача.
Тобто, умовами спірного Договору сторони визначили, що відповідач має право отримувати від позивача необхідну для здійснення ліцензійної експертизи документацію та мати вільний доступ до приміщень, техніки, обладнання та інших об'єктів позивача, а позивач, в свою чергу, має обов'язок це забезпечити.
При цьому, умовами Договору сторони не визначили, які саме документи потрібні відповідачу для проведення експертизи, не встановили порядок передачі позивачем відповідачу зазначених документів, а також порядок доступу експертів відповідача до приміщень, обладнання, техніки тощо.
Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивач своє договірне зобов'язання виконав, гроші перерахував.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження будь–яких спроб відповідача після одержання грошей, з метою виконання свого зобов'язання, скористатися наданим йому правом та отримати від позивача необхідні для проведення Експертизи документи або в будь–який спосіб узгодити час для їх надання або для огляду приміщень, обладнання або техніки позивача.
Посиланні відповідача на те, що такі дії мав здійснити саме позивач, є бездоказовими.
Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Починаючи з 02.10.2008 р., у відповідача знаходяться гроші, перераховані йому позивачем на виконання умов Договору, проте свого договірного зобов'язання відповідач не виконав.
Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і прийнявши гроші, відповідач набув певних обов'язків перед платником.
Не може бути визнана розумною і поведінка замовника, який перерахувавши на рахунок виконавця гроші, всіляко ухилявся би від зустрічі з ним чи від здійснення дій, від яких залежить виконання оплаченого ним замовлення.
Крім того, згідно ст. 538 ЦК України, у випадку, якщо виконання зобов'язання не можливе через прострочення боржника, кредитор може зупинити його виконання, до усунення обставин.
Відповідач як Виконавець зазначеним, наданим законом, правом також не скористався.
За обставин, що склалися, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3768,60 грн. вартості експертизи визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції, що початок перебігу 25 денного строку проведення відповідачем Експертизи, окрім моменту повної оплати вартості Експертизи, обумовлений також наданням відповідачеві доступу експертів відповідача до своїх приміщень, техніки обладнання та інших об'єктів, що будуть використовуватися замовником для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та необхідних документів та інформації для здійснення ліцензійної експертизи, як з такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, адже, за умовами укладеного сторонами Договору, необхідною умовою виконання відповідачем у строк, встановлений Договором, його зобов'язань щодо проведення Експертизи та надання висновку є проведення позивачем 100 % передоплати, що й було останнім виконано, і внаслідок чого, у відповідача, в свою чергу, виник обов'язок виконати свої договірні зобов'язання.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 263,90 грн. пені, 263,80 грн. штрафу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі несвоєчасного надання висновку експертизи, з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості ліцензійної експертизи за кожний день прострочення надання висновку, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .
Позивач нараховує пеню за період з 07.11.2008 по 21.01.2009.
З огляду на правила п. 1 Договору та дату повної передоплати позивачем Експертизи, відповідач за умовами Договору мав виконати роботи в строк до 07.11.2008 року, а відтак, штрафні санкцій мають нараховуватись починаючи з 07.11.2008 р.
Проте, колегія суддів не може погодитися з нарахуванням позивачем пені по 21.01.2009 р. з огляду на наступне.
Як слідує з п. 5.3 Договору, пеня має нараховуватись саме за прострочення надання висновку, а як зазначено вище, 28.11.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01 про відмову від виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, в тому числі, надання висновку, та просить відповідача перерахувати на р/р позивача вартість Експертизи.
Отже, направленням вказаної претензії позивач відмовився від отримання висновку і обв'язок відповідача по його наданню припинився.
З огляду на викладене, нарахування позивачем пені за період з 28.11.2008 року по 21.01.2009 року є безпідставним, оскільки сторони в Договорі не погодили таку санкцію.
Враховуючи, що прострочення зобов'язання з надання висновку мало місце лише за період з 07.11.2008 по 28.11.2008, пеня має бути нарахована саме за цей період, тобто за 22 дні.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задовольняються частково, в сумі 82,91 грн., за уточненим розрахунком суду:
3768,60 * 0,1% / 366 * 22=82,91 грн.
Рішення суду першої інстанції про відмову у повному обсязі у задоволенні вимог в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи, що, як встановлено вище, прострочення відповідачем обов'язку саме по наданню висновку існувало 22 дня (з 07.11.2008 р. по 28.11.2008 р.), задоволенню не підлягають вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 263,80 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 21,70 грн. 3 % річних та 135,67 грн. збитків від інфляції, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує 3 % річних та збитки від інфляції за період з 07.11.2008 р., що на думку колегії суддів є помилковим, оскільки ст. 625 ЦК України надає право кредиторові нараховувати 3 % річних та збитки від інфляції лише у випадку прострочення грошового зобов'язання, в той час, як грошове зобов'язання у відповідача виникло лише з 28.11.2008 року, а його прострочення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України почалось із 08.12.2008 р., тобто в 7-ми денний строк після звернення з претензією № 1 від 28.11.2008 р.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково за уточненим розрахунком суду за період з 08.12.2008 року по 21.01.2009 року в сумі 13,92 грн.
3768,60 * 3% / 366 * 24 + 3768,60 * 3% / 365 * 24 = 13,92 грн.
З урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування збитків від інфляції (листопад – грудень 2008) та періоду прострочення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання, стягненню з відповідач на користь позивача підлягає 61,27 грн. збитків від інфляції за період з 08.12.2008 року по 31.12.2008 року.
3768,60 *2,1% / 31 * 24 = 61,27
Рішення суду першої інстанції про відмову у повному обсязі в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних підлягає скасуванню.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані та визнані встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, а тому, рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009 р. у даній справі підлягає зміні, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України перерозподілу підлягають і судові витрати позивача, в тому числі і витрати за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Оптима консалтінг плюс” на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009 у справі № 45/9 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009 у справі № 45/9 скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіонексперт” (02002, м. Київ, вул.. Маріни Раскової, 23, офіс 819, ідентифікаційний код 35912875, р/р 26008010006580 в КФ ВАТ КБ „Південкомбанк”, МФО 320876, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства „Оптима консалтінг плюс” (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 35780936, р/р 260010105980980 в ЗАТ „Прокредитбанк” м. Київ, МФО 320984) основний борг в сумі 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 60 коп., пеню в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 91 коп., 3 % річних в сумі 13 (тринадцять) грн. 92 коп., збитки від інфляції в сумі 61 (шістдесят одна) грн. 27 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 91 (дев'яносто одна) грн. 43 коп. та 104 (сто три) грн. 04 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
5. В решті позову відмовити.
6. Повернути Приватному підприємству „Оптима консалтінг плюс” (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 35780936, р/р 260010105980980 в ЗАТ „Прокредитбанк” м. Київ, МФО 320984) з державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 1 (одна) грн. 70 коп., перераховане квитанцією № 169 від 20.01.2009 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (02002, м. Київ, вул.. Маріни Раскової, 23, офіс 819, ідентифікаційний код 35912875, р/р 26008010006580 в КФ ВАТ КБ „Південкомбанк”, МФО 320876, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства „Оптима консалтінг плюс” (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 35780936, р/р 260010105980980 в ЗАТ „Прокредитбанк” м. Київ, МФО 320984) 44 (сорок чотири) грн. 02 коп. витрат за подачу апеляційної скарги
8. Повернути Приватному підприємству „Оптима консалтінг плюс” (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 35780936, р/р 260010105980980 в ЗАТ „Прокредитбанк” м. Київ, МФО 320984) з державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 1 (одна) грн., перераховане платіжним дорученням № 690 від 28.01.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
9. Видати накази.
10. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 45/9.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
19.05.09 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2009 |
Оприлюднено | 28.05.2009 |
Номер документу | 3682062 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні