Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-21929/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К-41564/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010

у справі № 2а-21929/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром»

до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВП Азовспецпром») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 №00005823010/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56616,00 грн., у тому числі основного платежу 37744,00 грн. та штрафних санкцій 18872,00 грн.; від 27.08.2010 №00005723010/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку на загальну суму 61893,00 грн., у тому числі основного платежу 47180,00 грн. та штрафних санкцій 14713,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків, з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь», за результатами якої складено акт перевірки від 12.08.2010 №378/23-1/32457480.

На підставі акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2010 №00005723010/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку на загальну суму 61893,00 грн., у тому числі основного платежу 47180,00 грн. та штрафних санкцій 14713,00 грн.; від 27.08.2010 №00005823010/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56616,00 грн., у тому числі основного платежу 37744,00 грн. та штрафних санкцій 18872,00 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2009 року в сумі 9255,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 12500,00 грн., за І квартал 2010 року на суму 25425,00 грн. на загальну суму 120681,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 37744,00 грн. На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями ТОВ «НВП Азовспецпром» з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спричинили реального настання правових наслідків. Даний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що підприємства не мали власних основних засобів для надання послуг, відсутність довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, посвідчують факт відсутності вручення товару у розпорядження покупця, також відсутні трудові ресурси, складські приміщення, підприємства-контрагенти є віддаленими від позивача, оскільки додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток зазначеними контрагентами не надавався, основні фонди та амортизаційні відрахування не нараховували, про що було зазначено в актах зустрічних перевірок ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Фірма Томь» та акті перевірки позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При чому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства ведення податкового обліку позивача, а саме: операції з постачання товару, надання послуг від ТОВ «Марготех» та ПП «Фірма Томь», надання маркетингових послуг від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, рахунками фактурами, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Також судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що доводи відповідача про те, що зустрічними перевірками не встановлено поставок товарів, робіт, послуг, що свідчить про укладання вимог без мети настання реальних наслідків є безпідставними, оскільки з актів перевірки не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи, а також в ході розгляду справи не було підтверджено доводи про відсутність поставки товарів.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в матеріалах справи наявна Звітна форма «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 31.05.2009 по 17.11.2009». Відхилень за результатами співставлення податкових зобов'язань ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» та податкового кредиту позивача не встановлено.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, рахунками-фактурами та податковими накладними, виписаними на його адресу особами, які мали статус платника податку на додану вартість та включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Фірма Томь», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров