Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-15244/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

15 січня 2014 року № 2а-15244/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Андрієнко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Послуги когенерації" про накладення арешту на рахунки за участю представників сторін:

від позивача: Шульга О. В., довіреність № 822/9/26-55-10-02-09, від 24.07.13,

від відповідача: Приятеленко Т. В., довіреність № б/н, від 14.01.14,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Послуги когенерації", (далі - відповідач), про накладення арешту на рахунки.

У судовому засіданні 15.01.2014 р. представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому представник позивача просив заборонити відповідачу відкриття нових рахунків, які можуть бути використані у господарській діяльності.

Відповідно до вимог ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача пояснив, що з урахуванням норм законодавства, (відсутність норм щодо заборони відкриття розрахункових рахунків у банківських установах), відповідач як під час розгляду справи, так і після її завершення не позбавлений права та можливості щодо відкриття нових рахунків в установах банків та здійснення подальшої господарської діяльності з їх використанням, що, як вбачається із практики розгляду подібних справ, має місце, і фактично нівелює право на судовий захист порушених прав та інтересів позивача, а тому за таких обставин захист порушених прав позивача стане неможливим без вжиття судом заходів щодо забезпечення позову.

Представник відповідача проти задоволення заявленого клопотання про забезпечення позову заперечувала, оскільки в інакшому випадку будуть порушенні законні права та інтереси відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, якими представник позивача обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п.94.1 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 42 Конституції України закріплено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положеннями ст.1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом (ч.2 ст.3 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.19, ст.42 та ч.1 ст.43 ГК України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.333 ГК України, фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Положеннями ст.342 ГК України визначено, що рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом (ч.1 ст.342 ГК України).

Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності (ч.2 ст.342 ГК України).

Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України (ч.3 ст.342 ГК України).

Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України (ч.4 ст.342 ГК України).

Суб'єктам господарювання, яким виділяються кошти для цільового використання з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, відкриваються рахунки відповідно до закону (ч.5 ст.342 ГК України).

Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (ч.6 ст.342 ГК України).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що чинне законодавство не містить норм, щодо можливості заборони суб'єкту господарювання відкривати нові рахунки, які можуть бути використані у господарській діяльності. Крім того, суд звертає, що у випадку заборони відповідачу відкривати нові рахунки, які можуть бути використані у господарській діяльності, будуть порушені його законні права та інтереси, як суб'єкта господарювання.

Також суд звертає увагу, що станом на час прийняття даної ухвали відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що захист цих прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 7, 11, 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням положень ч. 3, 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 15.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвалу у повному обсязі складена та підписана 17.01.2014 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко