Постанова

від 11.03.2014 по справі 916/3249/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 916/3249/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Головей В.М.

(відповідно до розпорядження секретаря судової палати Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. №16 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М., за довіреністю від 14.11.2013р.

від відповідача: Чукітова В.В., за довіреністю від 08.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КБ Інжиніринг"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 січня 2014 року

по справі №916/3249/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лукаут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КБ Інжиніринг"

про стягнення 99007,48 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Лукаут" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „КБ Інжиніринг" 99007,48 грн., з яких: 81000 грн. основного боргу, 14742 грн. пені, 729 грн. інфляційних та 2536,48 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 січня 2014 року у справі №916/3249/13 (суддя Цісельський О.В.) позов ТОВ „Лукаут" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 81000 грн. основного боргу, 2536,48 грн. 3% річних та 1670,65 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 81000 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем, зазначена останнім в розмірі - 81000 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 81000 грн. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ „КБ Інжиніринг") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних ТОВ „Лукаут" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Лукаут") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких ТОВ „Лукаут" просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „КБ Інжиніринг" без задоволення, з мотивів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2012р. між ТОВ "ЛУКАУТ" (продавець, позивач) та ТОВ "КБ ІНЖИНІРИНГ" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №179/4/12 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (надалі - товар), визначене у додатку №1 до цього договору, та відповідними накладними іншими товаросупровідними документами, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору товаром по цьому договору являється обладнання визначене у специфікації, що міститься у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару протягом 60 календарних днів з дати відвантаження товару покупцеві.

За п. 4.5 договору передача товару продавцем та приймання його покупцем оформлюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної на партію товару, яка підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки товару покупцеві.

За приписами п.5.2. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару, продавець має право нарахувати на рахунок покупця, а покупець зобов'язується оплатити продавцеві, пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється на розсуд продавця.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але припиняє чинність не раніше моменту виконання сторонами усіх своїх обов'язків, які ним передбачені. Цей договір вважається продовженим на 1 рік, якщо жодна із сторін не повідомить про його розірвання на 15 днів до закінчення строку його дії (п.п.8.1, 8.2 договору).

На виконання умов вищенаведеного договору купівлі-продажу, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 81000 грн., що підтверджується видатковими накладними №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 27.08.2012р., №20 від 27.08.2012р.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу обладнання №179//4/12 від 10.04.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області із відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, а саме підтверджується видатковими накладними №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 27.08.2012р., №20 від 27.08.2012р.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у зв'язку з неналежно оформленими видатковими накладними, а саме з огляду на те, що неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у справі з боку відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з видаткових накладних №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., вказані накладні з боку отримувача товару (покупця) скріплені печаткою відповідача та підписані представником відповідача.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідачем до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача третіми особами.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідає за її використання, в тому числі за засвідчення видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Окрім того відповідні довіреності на отримання товару від 27.7.08.2012р. №19 та №20 свідчать що представник відповідача Діденко С.І. був уповноважений на отримання цінностей за рахунками фактури №649 від 27.08.2012р. та №650 від 27.08.2012р. Вказані рахунки безпосередньо вказані у видаткових накладних №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн., №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн. у розділі «рахунок».

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що видаткові накладні №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн. та №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн. складені відповідно до вимог чинного законодавства і є документами первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, відповідно до вимог договору №179/4/12 від 10.04.2012р.,а саме п.3.2 договору, встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару протягом 60 календарних днів з дати відвантаження товару покупцеві,а отже протягом 60 календарних днів з 28.08.2012р. у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого товару за видатковими накладними №654 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн. та №655 від 28.08.2012р. на суму 40500 грн..

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 81000 грн. за договором №179/4/12 від 10.04.2012р., або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з відповідача 81000 грн. заборгованості за отриманий товар за договором №179/4/12 від 10.04.2012р.

Щодо позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з відповідача 14742 грн. пені слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що датою початку нарахування пені є 28.10.2012р., а закінчення - 28.04.2013р.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову , якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідний позов ТОВ „Лукаут" було надіслано до місцевого господарського суду 16.11.2013р., що вбачається з поштового штемпелю на конверті з позовом (а.с. 20).

Таким чином, відповідний строк позовної давності щодо вимог про нарахування пені обчислюється до 16.11.2012р.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності на вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 28.10.2012р. по 15.11.2012р.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування пені, в межах строку позовної давності, має відраховуватись з 16.11.2012р. по 28.04.2013р.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів надає свій розрахунок пені, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 81000 16.11.2012 - 28.04.2013 164 7.5000 % 0.041 %* 5444.26 Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з відповідача 5444,26 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 729 грн. інфляційних та 2536,48 грн. 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, апеляційний господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та погоджується з розрахунком 3% річних, наданим місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з відповідача 2536,48 грн. 3% річних.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок містить помилки та погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з відповідача 729 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Лукаут" в частині стягнення з ТОВ „КБ Інжиніринг" 81000 грн. основного боргу, 5444,26 грн. пені та 2536,48 грн. 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ „КБ Інжиніринг" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КБ Інжиніринг" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 13 січня 2014 року у справі №916/3249/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лукаут" задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КБ Інжиніринг" (65007, м. Одеса, пров. Високий 24, код ЄДРПОУ 37549907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лукаут" (01024, м. Київ, вул. Богомольця 7/14, офіс 182, код ЄДРПОУ 36590145) - 81000 (вісімдесят одна тисяча) грн. основного боргу, 5444 (п'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 26 коп. пені, 2536 (дві тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 48 коп. 3% річних та 1546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 13 березня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.М. Головей А.І. Ярош