Рішення

від 24.03.2014 по справі 916/3640/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 916/3640/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА";

про стягнення 817143,75 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Латій Б.В. (за довіреністю).

Від відповідача: Богаченко П.П. (за довіреністю), Черкес В.О. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ : 27.12.2013р. за вх. №5508/13 Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором суборенди у розмірі 817 143,75 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2013 року було порушено провадження у справі суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №916/3640/13.

Приймаючи до уваги, що суддя Меденцев П.А. знаходився у відпустці, за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 13 січня 2014 року справу №916/3640/13 було прийнято до провадження суддею Зайцевим Ю.О. ухвалою суду від 13.01.2014 року.

27.12.2013р. за вх. №39881/13 одночасно з подачею позову ПрАТ „Лекс Холдинг" подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.01.2014 року заяву за вх №39881/13 від 27.12.2013р. Приватного акціонерного товариства „Лекс Холдинг" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №916/3640/13 було задоволено, та накладено арешт на банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА", у розмірі 817 143,75 грн. (вісімсот сімнадцять тисяч сто сорок три грн. 75 коп.).

У зв'язку з виходом судді Меденцева П.А. з відпустки, розпорядженням голови суду від 03.02.2014 року, справу №916/3640/13 було прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А. ухвалою суду від 03.02.2014 року.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 24.03.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

31.01.2006 року між ПП „Рантьє" (змінено на ПП „Сімер") та ТОВ Компанія "АЛЬФА" було укладено договір суборенди приміщення № Е2/К-7. За вказаним договором, ПП „Рантьє" передало, а ТОВ Компанія "АЛЬФА" прийняло в суборенду приміщення загальною площею 3518,35 кв. м., яке розташоване в ТРЦ „Караван", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12.

01.04.2006 року між ПП „Рантьє", ПП „Сімер" та ТОВ Компанія "АЛЬФА" було укладено угоду б/н про передання прав та обов'язків за договором № Е2/К-7 від 31.01.2006 року.

На підставі вказаної угоди, ПП „Рантьє", за згодою ТОВ Компанія "АЛЬФА", передало ПП „Сімер", а ПП „Сімер" прийняло всі права та обов'язки стосовно ТОВ Компанія "АЛЬФА", за договором суборенди № Е2/К-7.

06.12.2013 року між ПП „Сімер", ТОВ Компанія "АЛЬФА" та ПАТ "Лекс Холдинг" було укладено договір про відступлення права вимоги № 06/12.

Згідно даного договору, ПП „Сімер" відступило ПАТ "Лекс Холдинг" право вимоги до ТОВ Компанія "АЛЬФА" оплати: штрафів та пені за порушення умов договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006 року та виконання грошових зобов'язань з оплати платежів за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006 року.

Підписанням договору уступки, відповідач визнав, станом на 06.12.2013 року існування заборгованості у сумі 169 594,38 грн.

07.12.2013 року сторони по справі підписали угоду про залік зустрічних вимог № 07/12, на підставі якого, сторони вважають заборгованість ТОВ Компанія "АЛЬФА" з 07.12.2013 року погашеною.

Однак, позивач вбачає наявність порушено умов договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006 року зі сторони відповідача, про що свідчить наступне.

ТОВ Компанія "АЛЬФА" порушило положення додаткової угоди б/н від 01.06.2008 року, прострочивши сплату орендної плати, а відтак зобов'язаний сплатити штраф позивачу за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2013 року в сумі 90 793,75 грн.

Згідно положень додаткової угоди від 20.03.2013 року, відповідач зобов'язаний сплатити експлуатаційні витрати.

Проте, експлуатаційні витрати станом на 08.08.2013 року сплачені не були, що спричинило порушення умов вищевказаної додаткової угоди, а тому Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" нарахувало відповідачу штраф за несвоєчасну сплату експлуатаційних платежів в сумі 363 175,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 01.08.2006 року, відповідач зобов'язаний компенсувати вартість використаних в приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним, а також відшкодовувати витрати на оплату використаної в приміщенні електроенергії і води.

Натомість, відповідач неодноразово порушував вказаний порядок і строки компенсації вартості використаних в приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, що спричинило нарахування штрафу в сумі 363 175,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі: 90 793,75 грн. - штраф за прострочення орендної плати за квітень 2013 року; 363 175,00 грн. - штраф за прострочення оплати Експлуатаційних витрат; 363 175,00 грн. - штраф за прострочення оплати Компенсації вартості використаних електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, за договором суборенди № Е2/К-7 приміщення від 31.01.2006 року, та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 48 900,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

У відповідності до вимог ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом; строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму; до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вище встановлено господарським судом, 31 січня 2006 року між Приватним підприємством „Рантьє" (в подальшому зміненому на ПП „Сімер") та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" було укладено Договір суборенди приміщення № Е2/К-7.

За вказаним Договором суборенди ПП „Рантьє" передало, а ТОВ Компанія "АЛЬФА" прийняло в суборенду приміщення загальною площею 3518,35 кв. м., яке розташоване в ТРЦ „Караван", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12.

1 квітня 2006 року між ПП "Рантьє", ПП "Сімер" та ТОВ Компанія "АЛЬФА" було укладено угоду б/н про передання прав та обов'язків за договором № Е2/К-7 від 31.01.2006р. На підставі вказаної угоди ПП „Рантьє", за згодою ТОВ Компанія "АЛЬФА", передало ПП „Сімер", а останнє прийняло всі права та обов'язки стосовно ТОВ Компанія "АЛЬФА", за Договором суборенди № Е2/К-від 31.01.2006 року, в об'ємі що існував станом на 31.01.2006р.

6 грудня 2013 року між ПП „Сімер", ТОВ Компанія "АЛЬФА" та Приватним акціонерним товариством "Лекс Холдинг" було укладено Договір про відступлення права вимоги № 06/12.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до положень п. 1 даного договору ПП „Сімер" відступило Приватному акціонерному товариству "Лекс Холдинг" право вимоги до Боржника - ТОВ Компанія "АЛЬФА" оплати: 1) штрафів та пені за порушення умов Договору суборенди №Е2/К-7 від 31.01.2006 року та 2) виконання грошових зобов'язань з оплати платежів за Договором суборенди №Е2/К-7 від 31.01.2006 року.

Підписанням Договору уступки, відповідач визнав, що не заперечує у судових засідання та письмовому відзиві, станом на 06.12.2013 року: заборгованості в сумі 169 594,38 грн., з яких 63 411,21 грн. - заборгованість з оплати експлуатаційних витрат, та 106 183,17 грн. - заборгованість з відшкодування вартості використаної електроенергії, а також витрати на утримання електромереж (п. 1.2. Договору уступки).

На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, сторони підписали Акт звірки між ПП „Сімер", Приватним акціонерним товариством "Лекс Холдинг" по заборгованості за договором суборенди Е2/К-7 від 31.01.2006р., між ПП „Сімер" та ТОВ Компанія "АЛЬФА" станом на 17.12.2013р.

07.12.2013 року сторони по справі підписали угоду про залік зустрічних вимог № 07/12, на підставі якого, Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" вважають заборгованість відповідача з 07.12.2013р. погашеною.

Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди ПП „Сімер" зобов'язався передати відповідачу в тимчасове платне користування Приміщення площею 3 313,75 кв. м., яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру „Караван", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, а відповідач зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути Приміщення Орендодавцю на умовах визначених цим Договором.

11.06.2012р. ПП "Сімер" передало Приміщення відповідачу в суборенду, про що сторонами було складено Акт приймання-передачі Приміщення по Договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р. У вказаному акті відповідач зазначив, що Приміщення відповідає вимогам, визначеним в договорі, і він не має будь-яких претензій до ПП „Сімер" стосовно Приміщення.

Додатковою угодою б/н від 1 червня 2008р. до Договору суборенди № Е2/К-7 було встановлено, що орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, не пізніше 20-го числа оплачуваного поточного місяця.

Проте, судом встановлено, що відповідач сплатив повну суму орендної плати за квітень 2013 року лише 8 травня 2013 року, тим самим порушивши положення Додаткової угоди б/н від 1 червня 2008р.

В ч.1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 22.2. Договору суборенди, передбачено, що у разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті Орендної плати, відшкодуванню вартості використаної електроенергії, води і витрат на утримання електромереж, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на десять днів, Суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендарю штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків Орендної плати за перший місяць строку Договору.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач порушив положення Додаткової угоді б/н від 1 червня 2008р. до Договору суборенди № Е2/К-7, а тому вимоги позивача щодо сплати штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2013 року, на підставі п. 22.2 Договору суборенди №Е2/К-7 від 31.01.2006р. в сумі 90 793,75 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 13 листопада 2009 року, відповідач зобов'язався, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного, за оплачуваним, сплачувати Орендодавцю вартість витрат на експлуатацію Торгового центру.

Згідно п. 5 Додаткової угоди від 20 березня 2013р. Суборендар зобов'язаний сплатити експлуатаційні витрати в такому порядку: Експлуатаційні витрати за березень 2013 року до 23.04.2013р., Експлуатаційні витрати за квітень 2013 року до 13.05.2013р., Експлуатаційні витрати за травень 2013 року до 25.05.2013р., Експлуатаційні витрати за період з 01.06.2013 р. по 08.06.2013 р. включно повністю сплачені не були.

Однак, відповідач неодноразово порушував вказаний порядок оплати Експлуатаційних витрат, а саме: Експлуатаційні витрати за квітень 2013 року були повністю сплачені 24.05.2013 р., Експлуатаційні витрати за червень 2013 року повністю сплачені не були, Експлуатаційні витрати за липень 2013 року повністю сплачені не були, Експлуатаційні витрати за період з 01.08.2013р. по 08.08.2013р. включно повністю сплачені не були.

Факт неналежної оплати відповідачем експлуатаційних витрат, також підтверджується визнанням станом на 06.12.2013 року відповідач існування заборгованості зі сплати Експлуатаційних платежів у розмірі 63 411,21 грн.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач порушив положення п. 5 Додаткової угоди від 20 березня 2013р. до Договору суборенди № Е2/К-7, а тому вимоги позивача щодо сплати штрафу за несвоєчасну сплату експлуатаційних платежів на підставі п. 22.2 Договору суборенди №Е2/К-7 від 31.01.2006р. в сумі 363 175,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до Додаткової угоди від 1 серпня 2006 року до договору суборенди №Е2/К-7, відповідач зобов'язаний компенсувати вартість використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним. Відповідач також зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендарю витрати на оплату використаної в Приміщенні електроенергії і води в розмірі, визначуваному згідно показань лічильників встановлених в Приміщенні, з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених згідно чинного законодавства.

Проте, відповідач неодноразово порушував вказаний порядок і строки компенсації вартості використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, а саме: Компенсація вартості використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж за травень 2013 року була повністю здійснена 02.07.2013 р.; Компенсація вартості використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж за червень 2013 року повністю здійснена не була; Компенсація вартості використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж за липень 2013 року повністю здійснена не була; Компенсація вартості використаних в Приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж за період з 01.08.2013р. по 08.08.2013р. включно повністю здійснена не була.

Факт неналежної компенсації вартості використаних в Приміщенні електроенергії та води, а як витрат на утримання електромереж підтверджується також визнанням станом на 06.12.2013 року існування заборгованості у розмірі 106 183,17 грн.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач порушив положення Додаткової угодою від 1 серпня 2006 року до Договору суборенди №Е2/К-7, а тому вимоги позивача щодо сплати штрафу за несвоєчасну сплату відшкодування вартості використаної електроенергії, води і витрат на утримання електромереж на підставі п. 22.2 Договору суборенди №Е2/К-7 від 31.01.2006р. в сумі 363 175,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо послуг адвоката, то в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка - є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, ст. 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі ВГСУ від 14.07.2004р. №01-8/1270.

Враховуючи вищенаведене, позивач уклав договір про №098220 по цивільній справі з Адвокатським об'єднанням „Одеська обласна колегія адвокатів" щодо роботи в господарському суді Одеської області, однак доказів оплати наданих послуг у сумі 48 900,00 грн., Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" до суду не надало.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача, щодо відшкодування понесених витрат на правову допомогу, не підлягають задоволенню, так як не підтверджені належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Терешкової, буд. 15, код ЄДРПОУ 22472751) на користь Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31240623) грошові кошти у розмірі: 90 793,75 грн. - штраф за прострочення орендної плати за квітень 2013 року; 363 175,00 грн. - штраф за прострочення оплати Експлуатаційних витрат; 363 175,00 грн. - штраф за прострочення оплати Компенсації вартості використаних електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, за Договором суборенди № Е2/К-7 приміщення від 31.01.2006 року, та 16 342,88 грн. - судового збору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31240623) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКСУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судовий збір в сумі 0 грн. 18 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28 березня 2014 року.

Суддя Меденцев П.А.