Рішення

від 12.05.2009 по справі 35/103-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/103-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                            Справа № 35/103-09

вх. № 2584/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Токарь Є.А., дов. №01-6/10001 від 02.12.2008р.

                   Блищук В.Т. дов. №01-6/8191 від 06.10.2008р.

відповідача - не з`явився         

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" м. Полтава  

до  Приватного підприємства "Аліка-2005", М.Харків  

про стягнення 903000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач (ВАТ "Полтаваобленерго") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (ПП "Аліка-2005") 903000,00 грн., а також витрат по сплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Надав витребувані попередньою ухвалою суду документи, які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак, через канцелярію господарського суду надав заяву про відкладення розгляду справи, в зв"язку із досягненням між сторонами угоди щодо переведння боргу іншій особі.

Розглянувши подану заяву, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки відповідачем не додано доказів, які б підтверджували викладені в заяві обставини, а позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної заяви, зазначаючи, що між ним та відповідачем не було досягнуто жодної домовленості стосовно існуючої заборгованості відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між сторонами 21.05.08 року було укладено договір поставки №1224. Відповідно до укладеного договору відповідач зобов'язався поставити позивачеві транспортні  засоби (автокрани СМК-14, 2008 року випуску) у кількості 2-х одиниць на суму 1 720 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ., а позивач зобов"язався прийняти та оплатити вказані ТЗ згідно умов договору.

Згідно з п.п. 5.1. 5.2. спірного договору оплата за поставлений товар здійснюється позивачем у формі передплати на  підставі рахунку-фактури, наданого відповідачем.

21.05.2008 відповідачем було надано  відповдіачеві до сплати рахунок-фактура №21/2008 на суму 1 248 730,00 грн. та рахунок №28 на суму 471 270,00 грн., які були в сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №220155 від 26.05.2008 на суму 1 248 730.00 грн. та платіжним дорученням №233745 від 23.09.2008 на суму 471 270.00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору №1224 від 21.05.2008р., відповідач зобов"язаний поставити позивачеві товар протягом 10 календарних днів з моменту перерахування йому авансу в розмірі передбаченому цим договором.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов"язання по поставці позивачеві товару (автокрани СМК-14, 2008 року випуску) виконав лише частково, поставивши на адресу позивача лише один автокран СМК-14.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних   зобов"язань, позивач звернувся до нього із вимогою №01-3/2342 від 11.03.2009 про повернення попередньої оплати  вартості  непоставленого   автокрану  СМК-14   у розмірі 860 000.00 грн. та сплатити передбачений договором штраф за порушення строків поставки товару розміром 43 000,00 грн. Однак, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу, тобто до 03.10.2008р.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має правовимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

          В порушення договірних умов, відповідач свої зобов'язання по поставці товару виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 860000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, наданими доказами, а саме платіжними дорученнями.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодекса України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст.33 Господарського процесуального кодекса України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодекса України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними і документально доведеними, з урахуванням чого підлягають задоволенню.

П.6.5 договору №1224 від 21.05.2008р. сторони погодили, що за неналежне виконання відповідачем (постачальником) своїх зобов"язань з поставки продукції, він сплачує позивачеві штраф в розмірі 5% від суми непоставленого транспортного засобу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,  визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що  відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по поставці товару в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі   43000,00грн.. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 9030,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви відповдіача про відкладення розгляду справи - відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "АЛІКА-2005" (61000, м.Харків, пр. Героїів Сталінграда., 179, кв.58, ЄДРПОУ 32136286, р/р26000000042001 в АБ "Факторіал-Банк", м.Харків, МФО 351715) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ,5, ЄДРПОУ 00131819, р/р №26009173285071 ПРУ КБ "ПриватБанк", м.Полтава, МФО331401) 860000,00грн. основного боргу, 43000,00грн. штрафу, 9030,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписане 12.05.09р.