Рішення

від 03.06.2009 по справі 8/39-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/39-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "03" червня 2009 р.                                                       по справі  № 8/39-92

За позовом  Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву, смт. Торчин Луцького району

До відповідачів Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Волинської філії ВАТ “Кредобанк”, м. Луцьк

Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтаж”, смт. Торчин Луцького району

Про визнання недійсним договору застави від 23.12.2003 року

                                                                                          Суддя Кравчук А.М.

Представники:.

Від позивача: Канівський В.К., довіреність від 12.12.2007 року

Від відповідачів: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України  роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі

ст. 22 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

           Суть спору: позивач - Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву просить визнати недійсним договір застави від 23.12.2003р, який укладений між ТзОВ «Спецбудмонтаж» та АТ «Кредит Банк (Україна)» для забезпечення зобов'язання по кредитному договору №295/03 від 23.12.2003 р.

        Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заставне майно, яке знаходиться в

смт. Торчин Луцького району по вул. Незалежності, 8, перебувало на балансі відповідача -  ТзОВ «Спецбудмонтаж» згідно акту передачі від 30.03.1999р., право власності оформлено за ТзОВ «Спецбудмонтаж» згідно рішень виконавчого комітету Торчинської селищної ради Луцького району №71 та №72 від 25.07.2002 року "Про визнання права власності на комплекс будівель і споруд". Постановою господарського суду Волинської області від 11.04.2008 року по справі №1/149-11А визнані нечинними рішення виконавчого комітету Торчинської селищної ради Луцького району №71 та №72 від 25.07.2002 року "Про визнання права власності на комплекс будівель і споруд". Згідно повідомлення КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2009 року №402 реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться в смт. Торчин Луцького району по

вул. Незалежності, 8 за ТзОВ «Спецбудмонтаж» скасовано 24.12.2008 року. Оскільки заставне майно належить позивачу згідно рішення виконавчого комітету Торчинської селищної ради від 26.03.2009 року №36, спірним договором застави порушені його майнові права.

         Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

        Відповідачі пояснень по суті позовних вимог не подали, повноважних представників в судове засідання не направили з невідомих суду причин, хоча були вчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень

(вх.№01-28/7547 від 19.05.2009 року, вх. № 01-28/7653 від 20.05.2009 року).

        Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

         Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                  в с т а н о в и в:

          23 грудня 2003 року між ТзОВ «Спецбудмонтаж» та АТ «Кредит Банк (Україна)», правонаступником якого є ВАТ «Кредобанк» згідно п. 1.1 Статуту         (а. с. 58),  укладено договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області І.В. Дехтярук,  реєстр. N 6350  (а. с. 11).

        В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. (ст. 572 ЦК України , ч. 1 ст. 576 ЦК України).

      Згідно п. 1 договору застави від 23.12.2003 р. даною заставою забезпечуються зобов'язання по кредитному договору №295/03 від 23.12.2003р.

      Предметом застави згідно п.2 вказаного договору є приміщення інкубаційного цеху, зерноскладу, заправочної станції, шести курятників, що знаходяться в          смт. Торчин Луцького району Волинської області по вул. Незалежності, 8 та належать заставодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Торчинської селищної ради 25.07.2002р. на підставі її ж рішення від 25.07.2002р. за №72 і зареєстрованого у Волинському бюро технічної інвентаризації 03.09.2002р. за Р №72.

      Згідно зі ст. 11 Закону України "Про заставу" та п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/602 від 24.12.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" заставодавцем при заставі майна може бути підприємство чи організація, що є власником майна і має право відчужувати заставлене майно, або держава в особі уповноважених нею органів, а також підприємство чи організація, яким власником передано це майно і право застави на нього.

       Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 ЦК України).

       У відповідності з п. 3.4 вказаних роз'яснень договір застави може бути визнаний недійсним за позовом третьої особи, яка вважає, що предмет застави належить їй на праві власності чи повного господарського відання і довела цю обставину. У разі застави кредиторові речі, яка не належить заставодавцю, причому кредитор не знав і не повинен був знати, що річ не належить заставодавцю, право власника підлягає захисту лише за умови, що дана річ була власником загублена, або в нього викрадена чи вибула з володіння іншим шляхом поза його волею.

      Спірне майно передано ТзОВ "Спецбудмонтаж" на баланс, а не у власність. ТзОВ "Спецбудмонтаж" зареєстрував право власності на майно без відома позивача.

      Постановою господарського суду Волинської області від 11.04.2008 року по справі №1/149-11А, що набрала законної сили, визнані нечинними рішення виконавчого комітету Торчинської селищної ради Луцького району №71 та №72 від 25.07.2002 року "Про визнання права власності на комплекс будівель і споруд".

     Із вказаної постанови вбачається, зокрема, що «рішенням виконкому Торчинської селищної ради від 25.07.2002 року №71 і  №72 передано у власність ТзОВ"Спецбудмонтаж" майно без рішення загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

          Протокол зборів Торчинського МПП від 16.06.1998 року , протокол засідання ліквідкомісії від 26.02.1999 року та акт передачі будівель, споруд та майна Торчинського МПП від 30.03.1999 року свідчать про зміну форми власності Торчинського МПП шляхом передачі на баланс виробничій фірмі "Спецбудмонтаж" будівель, споруд та майна Торчинського МПП за ціною 139859грн.

          Проте, передача майна на баланс підприємства ще не є ознакою передачі майна у власність. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не є підставою знаходження майна у власності (володінні) підприємства.».

       Таким чином, на момент укладення спірного договору (23.12.2003р.) ТзОВ ВФ «Спецбудмонтаж» не було належним власником заставленого майна.

      Згідно повідомлення КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2009 року №402 (а. с. 37) реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться в смт. Торчин Луцького району по вул. Незалежності, 8 за ТзОВ «Спецбудмонтаж» скасовано 24.12.2008 року. Заставне майно належить позивачу згідно рішення виконавчого комітету Торчинської селищної ради від 26.03.2009 року №36 (а. с. 38).

       Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       Відповідно ч. 3 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

      Беручи до уваги наведені обставини, те, що ТзОВ ВФ «Спецбудмонтаж» на момент укладення спірного договору не було належним власником заставленого майна всупереч ст. 11 Закону України «Про заставу», суд дійшов висновку, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений всупереч норм законодавства.

       Конституцією України та чинним законодавством передбачено право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України.

       Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

      Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

     Позивачами в силу ст. 21 ГПК України є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

     Позивач – Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву, що є власником заставленого майна згідно рішення виконавчого комітету Торчинської селищної ради від 26.03.2009 року №36, правомірно звернувся з позовом про визнання недійсним договору застави від 23.12.2003р, який укладений між ТзОВ «Спецбудмонтаж» та АТ «Кредит Банк (Україна)», оскільки спірним договором застави порушені його майнові права.

      Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

       Відповідач - ТзОВ «Спецбудмонтаж» належність йому заставленого майна на законних підставах на момент укладення спірного договору належними доказами не довів, що є підставою для визнання договору застави від 23.12.2003р. недійсним.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на них порівну (по 42 грн. 50 коп. державного мита та по 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

       1. Позов задоволити.

       2. Визнати недійсним договір застави від 23.12.2003р, укладений між ТзОВ «Спецбудмонтаж» та АТ «Кредит Банк (Україна)».

        3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудмонтаж”, смт. Торчин Луцького району, вул. Боратинська, 1,

код 20147372,  р/р 26002304000447 у Волинській філії АКБ «Мрія» м. Луцьк,

МФО 303473 на користь Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву, смт. Торчин Луцького району, вул. Незалежності, 8, код 05383891,  р/р 26008200185001 в АПБ «Україна», МФО 303161

         - 42 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 59 грн.

00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 101 грн. 50 коп. (сто одна грн. 50 коп.).

        4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Волинської філії ВАТ “Кредобанк”, м. Луцьк, вул. Л.Українки, 28А  на користь Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву, смт. Торчин Луцького району, вул. Незалежності, 8, код 05383891,  р/р 26008200185001 в АПБ «Україна», МФО 303161

         - 42 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 59 грн.

00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 101 грн. 50 коп. (сто одна грн. 50 коп.).

         5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                             А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний  04.06.2009 року

                               Суддя                                                      Кравчук Антоніною Михайлівною