Постанова

від 09.06.2009 по справі 53/143

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/143

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.06.2009                                                                                           № 53/143

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Данайканич О.С. (дов. б/н від 05.06.2009 р.);

 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Реаліст Груп”: не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Реаліст Груп"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009

 у справі № 53/143 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Єдвєртайзінг Авеню"

 до                                                   ТОВ "Реаліст Груп"

 про                                                   стягнення 35488,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 р. у справі № 53/143 позов задоволено частково, стягнено з ТОВ “Реаліст Груп” (далі – відповідач, скаржник) на користь ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” (далі – позивач) 32 222,67 грн. – основного боргу, 569,12 грн. – пені, 2 062,26 7 грн. – збитків від інфляції, 542,93 грн. – 3% річних, 353,97 грн. – державного мита та 117,70 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням ТОВ “Реаліст Груп” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 р. у справі № 53/143 скасувати, а позов ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” залишити без задоволення. Вважає, що дане рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ “Реаліст Груп” та призначено розгляд справи № 53/143 на 09.06.2009 р.

Через канцелярію суду від ТОВ “Реаліст Груп” надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з наміром відповідача укласти мирову угоду.

В судове засідання представники ТОВ “Реаліст Груп” не з'явився, причини своєї неявки апеляційному суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти укладення мирової угоди з ТОВ “Реаліст Груп”.

Відповідно до п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України.

Колегія суддів, порадившись, відмовила у задоволенні клопотання ТОВ “Реаліст Груп” та, у з в'язку з тим, що ТОВ “Реаліст Груп” було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, вирішила розглядати справу по суті за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15.02.2008 р. між ТОВ “Реаліст Груп” та ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” був укладений договір № 15/02-08R від 15.02.2008 р. про рекламне обслуговування (далі – договір). Відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався на замовлення відповідача надавати послуги по виготовленню та/або розповсюдженню реклами, а відповідач – надавати позивачу рекламу чи рекламні матеріали та сплачувати передбачену у договорі грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору порядок та терміни надання відповідачем реклами або рекламних матеріалів, поширення та/або виготовлення реклами, її обсяги, види рекламних засобів та вартість послуг позивача сторони домовилися узгоджувати в додатках, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору.

17.03.2008 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору № 15/02-08R від 15.02.2008 р. про рекламне обслуговування. В якій сторони узгодили, що позивач бере на себе зобов'язання розмістити рекламні матеріали відповідача в рекламних носіях “Бізнес”, “Деловая Столица”, “РЕВЮ Real Estate” та “Building”.

27.06.2008 р. від ТОВ “Реаліст Груп” надійшла заявка на розміщення у виданні “РЕВЮ Real Estate” двох публікацій рекламних матеріалів у жовтні та грудні 2008 р. та трьох публікацій рекламних матеріалів у виданні “Building” у вересні, жовтні, грудні 2008 р. Відповідно до даної заявки ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” був виписаний рахунок-фактура № 2008/344/1 від 27.06.2008 р. на суму 32 222,67 грн.

Згідно до п. 3.3.3. договору та п. 2.2. додаткової угоди №1 відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується із статті 193 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Господарський кодекс України (ст. 230) визначає поняття штрафних санкцій: штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що за порушення строків оплати послуг ТОВ “Реаліст Груп” повинно сплатити на користь ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше подвійної ставки НБУ за весь період затримки розрахунків.

Законом встановлений строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який становить шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором ( ч. 6 ст. 232. ГК України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі ТОВ “Реаліст Груп” зазначає, що копія гарантійного листа, яка знаходиться в матеріалах справи не може свідчити про заборгованість перед ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” саме за договором № 15/02-08R від 15.02.2008 р. та додатковою угодою до нього.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що в матеріалах справи знаходиться копія акту прийому-передачі робіт від 01.01.2009 р. по рахунку № 2008/344/1 від 27.06.2008 р. (а. с. 15). Даний акт підписаний та завірений печатками обох сторін. Також, на вимогу суду першої інстанції ТОВ “Едвєртайзінг Авеню” надало довідку за підписами керівника та головного бухгалтера підприємства про суму заборгованості відповідача станом на 16.03.2009 р.

Від ТОВ “Реаліст Груп” ніяких документів які б підтверджували погашення заборгованості або спростовували її взагалі до суду не надходило.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Апеляційний суд наголошує скаржникові, що відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі ТОВ “Реаліст Груп” посилається на засідання Господарського суду м. Києва від 08.12.2008р. про яке його, в порушення вимог ст. 103 ГПК України, не було повідомлено.

Відповідно до матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі була винесена 20.02.2009 р., тобто скаржник посилається на неіснуюче судове засідання. Крім того ст. 103 ГПК України, на яку посилається ТОВ “Реаліст Груп”, визначає повноваження апеляційної інстанції. Отже, Апеляційному суду не зрозуміло які саме права відповідача в цьому випадку було порушено.

Стосовно посилання відповідача на проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини, то згідно приписів ст. 85 ГПК України за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання (протокол судового засідання а. с. 36). У такому разі повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частин. Відповідно до печатки на зворотному боці останнього аркуша рішення, повний текст рішення було направлено сторонам 17.04.2009 р., що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 85 ГПК України.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, Апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2009р. у справі № 53/143, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Реаліст Груп” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2009р. у справі № 53/143 – без змін.

Матеріали справи № 53/143 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.06.09 (відправлено)