Рішення

від 24.01.2007 по справі 41/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.07р.

Справа № 41/259

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",

м. Нікополь, Дніпропетровська область 

до  Відповідача: Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Байп Ко. ЛТД", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Авдієвський коксохімпром",

м. Авдіївка, Донецька область 

про стягнення 5974,46 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Торхов Д.О., довіреність № 72-4016 від 19.08.06 року

Від відповідача-1: Кравцов Д.В., довіреність № 82 від 04.01.07 року

Від відповідача-2: Плуталова Н.В., довіреність № 11/18/20 від 03.01.07 року 

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідачів 5974,46 грн. –вартості вагової недостачі коксової продукції, з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу.

12.12.06 року позивачем подано суду клопотання, яким він, посилаючись на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути суму 5974,46 грн. з відповідача-2, яке мотивоване тим, що відповідальність за невірно вказані дані у залізничній накладній, згідно ст.. 24 Статуту залізниць, несе вантажовідправник.

14.12.06 року позивач звернувся до суду з клопотанням, яким просить суд встановити належного відповідача та стягнути з нього вартість вагової недостачі, що є предметом позову.

Відповідно ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі замінити підставу або предмет позову. Подаючи клопотання, позивач, по суті, двічі змінив предмет позову. Таким чином, позовні вимоги, з урахуванням останнього клопотання (від 14.12.06 року) складаються із вимог про стягнення суми 5974,46 грн. з належного відповідача.

Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на те, що він не є відправником вантажу та його вина в недостачі відсутня. Крім того, вважає, що подані позивачем акти про приймання продукції по кількості не є належними доказами, які б підтверджували недостачу поставленої позивачу продукції, так як вони складені з порушенням вимог Інструкції П-6.

Відповідач-2 проти позову заперечує, просить відносно відповідача-2 в позові відмовити, посилаючись на те, що виявлена позивачем недостача зафіксована актами приймання продукції, які не можуть бути належними доказами, оскільки складені в порушення вимог Інструкції П-6.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

У відповідності з укладеним між позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів”  та відповідачем-1 Українсько-кіпрським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Байп Ко. ЛТД" договором № 41-5/2003/2100 від 23.06.03 року, відповідач-1 зобов'язався поставити та передати у власність позивачеві коксову продукцію.

Пунктом 6 договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965р.із змінами та доповненнями від 14.11.1974р. (далі інструкція П-6).

Сторонами узгоджено, що у випадку виявлення недостачі товару при прийманні його вантажоотримувачем (позивачем по справі) виклик представників продавця (відповідача-1 по справі) та вантажовідправника (відповідача-2 по справі ) є обов'язковим.

На виконання умов зазначеного договору 20.03.04-21.03.04 року на адресу позивача від вантажовідправника (відповідача-2) надійшов вантаж –коксова продукція, що підтверджується залізничними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с. 21-25).

Із представлених суду документів вбачається, що вантаж у зазначених в накладних вагонах, прибув на станцію призначення в справному стані, без ознак втрати, розкрадання і виданий залізницею в порядку ст.52 Статуту залізниць України без перевірки.

При прийманні вантажу позивачем виявлена його недостача в загальній кількості 9,1 т, з урахуванням норми природної втрати 1 % на суму, згідно її розрахунку, 5974,46 грн. (з ПДВ та залізничним тарифом).

За результатами приймання позивачем вантажу у п/вагонах  № № 67903278, 66048687, 67922302, 60659109 комісією позивача за участю представника громадськості Василенко П.В., діючого на підставі посвідчення № 3458/1 від 23.03.04 року складений акт № 3458/1 від 23.03.04 року. Висновком комісії є викликати на сумісне приймання вантажу представників продавця та вантажовідправника.

24.03.04 року комісією позивача за участю представника громадськості Воропаєва С.Л., діючого на підставі посвідчення № 3458/2 від 24.03.04 року складений акт № 3458/2 про приймання продукції по кількості, відповідно до якого, при зважуванні на стотонних вагах виявлена недостача вантажу в кількості 9,1 т. Причиною недостачі зазначено неправильне визначення маси вантажу відправником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 виставлений рахунок на оплату узгодженої позивачем і відповідачем-1 в договорі № 41-5/2003/2100 від 23.06.03 року кількості продукції, яка відповідає кількості, зазначеній в спірних накладних. Таким чином, докази неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань договору в матеріалах справи відсутні і сторонами не надані.

Учасником у спірних взаємовідносинах, які випливають з недостачі вантажу –невідповідності даних, зазначених в супроводжувальних даних і фактичних даних, вказаних позивачем,  відповідач-1 не є. Вина відповідача-1 в недостачі вантажу відсутня.

Вимоги позивача до відповідача-2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При досліджені поданих позивачем доказів, судом встановлено, що ним порушені правила приймання продукції  за кількістю, встановлені інструкцією П-6.

Питання щодо виклику представників відповідача-1 та відповідача-2 для приймання продукції за кількістю обумовлений  п.6.1 договору, внаслідок чого у відповідності із зазначеною Інструкцією визначається обов'язковим.

Як вбачається із матеріалів справи, всупереч вимог договору № 41-5/2003/2100 від 23.06.03 року, п. 17 Інструкції П-6, позивач не викликав належним чином представників відповідача-1 для участі у прийманні продукції за кількістю. Подані позивачем копія факсу № 30-375 від 23.03.04 року та роздруківка міжміських телефонних розмов з телефонного номеру 58819 за березень 2004 року суд не може прийняти в якості належних доказів виклику відповідача-1 для приймання участі в прийомі спірної продукції за кількістю, оскільки, по-перше, вказаний факс адресований не відповідачу-1, а НВІГ „Інтерпайп”, яка не є стороною у справі, по-друге, подана роздруківка міжміських телефонних розмов не доводить ані того, що номер 58819 належить саме залізничному цеху ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”, на що посилається позивач, ані того, що 23.03.04 року факс надісланий саме відповідачу-1 у справі. Інших доказів, які б  підтверджували факт виклику відповідача-1, який є обов'язковим, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, не надані, в матеріалах справи відсутні.

Більш того, в акті № 3458/2 від 24.03.04 року є посилання на те, що представник відправника вантажу на факс –повідомлення № 30-375 від 23.03.04 року не прибув, від відправника продукції відповідь не надійшла. Відомості щодо виклику  відповідача-1 для приймання участі в прийомі вантажу за кількістю у вказаному акті відсутні.

За пунктом 16 Інструкції П-6, у випадку виявлення недостачі отримувач продукції зобов'язаний припинити подальше її приймання, забезпечити збереження продукції, а також прийняти заходи щодо запобігання її змішанню з іншою однорідною продукцією.

В акті № 3458/2 від 24.03.04 року не зазначені умови зберігання товару під час перерви, тому не виключена можливість її змішанню з іншою однородною продукцією.

Відповідно до п. 25 Інструкції П-6, в акті недостачі повинно бути вказано найменування та адреса відправника (виготовлювача) та постачальника продукції. В порушення вказаного пункту Інструкції в актах № 3458/1 від 23.03.04 року та № 3458/2 від 24.03.04 року найменування та адреса постачальника продукції відсутні.

Відповідно наданих актів № 3458/1 від 23.03.04 року, № 3458/2 від 24.03.04 року в прийманні продукції брали участь представники громадськості Василенко П.В. та Воропаєв С.Л., які діяли на підставі посвідчень №  3458/1 від 23.03.04 року та № 3458/2 від 24.03.04 року.

Як вбачається з текстів вказаних посвідчень, вони видані Василенко П.В. та Воропаєву С.Л. для приймання участі у прийнятті коксової продукції 5 вагонів по кількості, яка надійшла у денну сміну  з 8.00 до 20.00 23.03.04 року та, відповідно,  з 8.00. до 20.00. 24.03.04 року від Відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімпром”.

В порушення п. 21 Інструкції П-6, якою передбачено, що посвідчення представнику громадськості видається на право  участі в прийманні конкретної партії продукції, видача посвідчення на певний період не допускається, у вказаних посвідченнях конкретної партії продукції не зазначено. Крім того, в них не вказано місця роботи та посади Васильченко П.В. та Воропаєва С.Л. Отже, посвідчення № 3458/1 від 23.03.04 року та №  3458/2 від 24.03.04 року видані з порушенням правил, передбачених п. 21 Інструкції П-6 та є недійсними.

Згідно п. 26 Інструкції П-6, акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства –отримувача не пізніше наступного дня після складення акту. В порушення вказаного пункту Інструкції П-6, акт № 3458/2 від 24.03.04 року затверджений першим заступником Голови правління позивача 31.03.04 року.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог у відповідності із ст. 33 ГПК України, підстави для покладення відповідальності на відповідачів відсутні, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1,  33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати по справі віднести на позивача.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 23.01.07 року