Постанова

від 15.04.2014 по справі 5011-31/18225-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5011-31/18225-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" на постанову від 22.01.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-31/18225-2012 господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровське" простягнення 40 966,11 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаКоломийченко І.В. (дов. від 25.12.2013 № 78-Д); відповідачаБерник Ю.В. (дов. від 28.08.2013 № б/н); третьої особине з'явились; ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі - КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" (надалі - ТОВ "Ікс Тайм", відповідач) про стягнення 40 966,11 грн. за надані комунальні послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" (надалі - КП "ЖЕК "Покровська").

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2013 у справі № 5011-31/18223/2012 (колегія суддів: Куркотова Є.Б. - головуючий, судді - Гавриловська І.О., Марченко О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 (колегія суддів: Синиця О.Ф. - головуючий, судді - Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2013 у справі № 5011-31/18225-2012 скасовано та прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Ікс Тайм" на користь КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 39388,12 грн. основного боргу, 135,87 грн. інфляційних витрат, 709,54 грн. 3 % річних, 1609,50 грн. судового зору; стягнуто з ТОВ "Ікс Тайм" на користь КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач - ТОВ "Ікс Тайм" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 скасувати, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 626, 512, 513, частини 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, висновки зроблено без належної правової оцінки усіх обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, до господарського суду звернувся позивач - КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" з позовною вимогою про стягнення з ТОВ "Ікс Тайм" (відповідача) заборгованості у розмірі 40966,11 грн. за фактично спожиті комунальні послуги (опалення, гаряче та холодне водопостачання) у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 3/5, у період з жовтня 2010 року по 01.09.2012 року включно, яка виникла на підставі Договору № К-653 від 05.09.2008, укладеного між КП "ЖЕК "Покровське" Шевченківської районної у м. Києві раді та ТОВ "Ікс Тайм". Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що з жовтня 2010 року розрахунки, облік, нарахування та збір платежів за комунальні послуги проводиться безпосередньо КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", якому на виконання окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 № 905, третьою особою - КП "ЖЕК "Покровське" складено акт звіряння зі споживачем комунальних послуг - ТОВ "Ікс Тайм" і по даному споживачу передано заборгованість у сумі 8 815,59 грн. станом на 27.09.2010. Після отримання документації позивачем здійснено відповідачеві нарахування за спожиті комунальні послуги за період з 22.10.2010 по 31.08.2012 за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до облікових карток (табуляграм) наданих виробником даних послуг ПАТ "Київенерго" по факту виставлення даних послуг в приміщення відповідача, пропорційно площі цих приміщень.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що оскільки між КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та ТОВ "Ікс Тайм" договір про надання комунальних послуг не укладався, при цьому укладення договорів доручення між позивачем та третьою особою не створюють обов'язку для відповідача сплачувати комунальні послуги на користь третьої особи, а не тій особі, яка визначена в Договорі № К-653 від 05.09.2008; також суду не надано доказів надання комунальних послуг відповідачу у вказаний період, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що в силу приписів ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 19, пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20, пункту 3 частини 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами спору, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку відповідача оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання постачальником (виконавцем) обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

При цьому, апеляційним господарським судом зауважено, що відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини 5 та 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами, а не внаслідок укладення договору з виконавцем, а тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача в умовах неукладеного договору на постачання комунальних послуг, виникає на підставі дії законів, і неукладення договору з позивачем, не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги, яка підтверджена обліковими картками (табуляграмами) наданими виробником послуг (ПАТ "Київенерго") по факту надання даних послуг, і рахунками на сплату комунальних послуг, які щомісячно виставлялись відповідачу.

Виходячи з того, що відповідачем не надано доказів оплати за спожиті комунальні послуги (опалення, гаряче та холодне водопостачання), що свідчить про не виконання зобов'язань покладених на нього в силу закону, тому дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості за період з 22.10.2010 по 31.08.2012 у розмірі 39388,12 грн., а також з посиланням на приписи частини 1 ст. 623, частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, задоволено до стягнення інфляційні втрати у сумі 135,87 грн. та 3 % річних - 709,54 грн.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг та обумовлене цим виникнення у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплачувати.

Разом з тим, в силу приписів частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 - 5 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В частині 1 та 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20 та пункту 3 частини 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 19, пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20, пункту 3 частини 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Наведеним спростовується передчасний висновок апеляційного суду про обов'язок відповідача оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано неправильну юридичну оцінку правовідносинам сторін та невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до невірних висновків і скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2013 у справі № 5011-31/18223/2012 залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 у справі № 5011-31/18223/2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2013 у справі № 5011-31/18223/2012 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А. Кролевець