Рішення

від 11.12.2006 по справі 9/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/310

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.12.06 р.                                                                               Справа № 9/310                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Дибля Т.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь  

про: стягнення 16 701грн.49коп.

У судове засідання з'явились представники сторін:

від позивача: Скачкова Л.М. – представник (за дов. від 01.08.2006р.); Чудовський І.В. – представник (за дов. від 21.08.2006р.);

від відповідача: Гайдук Л.І. – юрисконсульт (за дов. №7 від 10.01.2006р.);

                                                                                З 16.11.2006р. по 11.12.2006р. по

                                                                                      справі згідно ст.77 ГПК України

                                                                                      оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 16 701грн.49коп., яка складається з основного боргу в сумі 16 448грн.00коп., суми інфляції – 148грн.03коп. та 3% річних в сумі 105грн.46коп.

Одночасно, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката в сумі 3 500грн.00коп.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №30 від 06.06.2006р. зі специфікацією №1 від 06.06.2006р. до нього, додаткову угоду від 03.07.2006р. до договору №30 від 06.06.2006р., платіжні доручення, гарантійний лист, банківські виписки, претензію №1 від 22.08.2006р.

Заявою №57/1-20 від 30.10.2006р. позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача неустойку за договором №30 від 06.06.2006р. в сумі 16 448грн.00коп., суму інфляції – 148грн.03коп. та 3% річних в сумі 105грн.46коп., а усього 16 701грн.49коп. Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката в сумі 3 500грн.00коп.

Відповідач надав суду відзив на позов №274 від 26.10.2006р. та доповнення до нього №276 від 14.11.2006р., відповідно до яких просить суд відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір суми неустойки, яка підлягає стягненню з нього. При вирішенні питання про стягнення з відповідача оплати за наданні позивачу послуги адвоката, Товариство з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь просить суд врахувати той факт, що стягнення такої суми не повинно бути неспіврозмірним ціні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

06.06.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь був укладений договір №30, згідно якого Постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець (позивач) оплатити та прийняти поставлену металопродукцію згідно специфікації до договору, яка видається на кожну партію продукції, яка постачається.  

Згідно п.2.2. договору умовою оплати є 100% передплата.

Пунктом 2.5. договору сторони передбачили, що строки відвантаження складають 10-14 робочих днів з моменту 100% передплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов даного договору позивачем відповідно до специфікації №1 від 06.06.2006р. до договору №30 від 06.06.2006р. було перераховано на рахунок відповідача 100% передплату в сумі 321 383грн.75коп. платіжними дорученнями №2 від 08.06.2006р. на суму 170 000грн.00коп. та №5 від 13.06.2006р. на суму 151 383грн.75коп. (копії наявні у матеріалах справи).

У зв'язку з виникненням проблем, пов'язаних з виготовленням металопродукції, у тому числі різким підвищенням цін та неможливістю здійснити своєчасне відвантаження даної продукції, сторонами 03.07.2006р. було укладено додаткову угоду до договору №30 від 06.06.2006р., відповідно до якої відповідач зобов'язався 10.07.2006р. повернути на розрахунковий рахунок позивача суму 337 832грн., яка складається з суми перерахованої передплати – 321 384грн.00коп. та суми неустойки – 16 448грн.00коп.

Дана додаткова угода підписана обома сторонами без заперечень та завірена печатками підприємств.

Згідно  вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь перерахувало на рахунок позивача суму передплати в розмірі 321 383грн.75коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2884 від 10.07.2006р. та №2887 від 12.07.2006р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Своїх зобов'язань щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ суми неустойки в розмірі 16 448грн.00коп., передбаченої додатковою угодою від 03.07.2006р. до договору №30 від 06.06.2006р. відповідач не виконав.

Позивачем направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь претензію №1 від 22.08.2006р. з вимогою сплатити неустойку в сумі 16 448грн.00коп. та нараховані на дану неустойку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України суму інфляції – 148грн.03коп. та 3% річних в сумі 58грн.14коп., а усього 16 654грн.17коп., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення неустойки в сумі 16 448грн.00коп. такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

З п.6.1. договору вбачається, що будь-які зміни та доповнення до даного договору вважаються дійсними у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані особами, уповноваженими на це сторонами, які домовляються.

Оскільки сторонами не представлено суду доказів внесення змін або доповнень до додаткової угоди від 03.07.2006р., а також до договору №30 від 06.06.2006р. в цій частині, тобто повернення позивачу суми неустойки в розмірі 16 448грн.10коп. 10.0.7.2006р., господарський суд робить висновок, що умови даної додаткової угоди є чинними та підлягають виконанню.

Відповідач не представив суду доказів перерахування на рахунок позивача неустойки за договором №30 від 06.06.2006р. в сумі 16 448грн.00коп., в зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що неустойка у вказаній сумі не перерахована до теперішнього часу.

У своєму додатку до відзиву на позов №276 від 14.11.2006р. відповідач просить суд згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір суми неустойки, яка підлягає стягненню.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд вважає заявлені відповідачем вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останнім не представлено суду доказів винятковості виниклих за договором №30 від 06.06.2006р. обставин та доказів неможливості погашення перед Товариством з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ неустойки в сумі 16 448грн.00коп.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №30 від 06.06.2006р. в сумі 16 448грн.00коп. підтверджено матеріалами справи, господарський суд робить висновок, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ щодо стягнення неустойки у зазначеній сумі є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення нарахованої на неустойку за договором №30 від 06.06.2006р. суми інфляції – 148грн.03коп. та 3% річних в сумі 105грн.46коп. господарський суд вважає неправомірними та необґрунтованими, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено нарахування індексу інфляції та 3% річних на штрафні санкції, зокрема неустойку.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката в сумі 3 500грн.00коп., господарський суд вважає вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

В підтвердження наданих послуг позивачем наданий договір про надання послуг адвоката від 21.08.2006р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з даним договором (п.4.1) вартість наданих послуг визначена в розмірі 3500грн.00коп.

Позивачем вартість послуг сплачена у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 21.08.2006р.

Суд зазначає, що витрати позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат  для даної справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що вимога позивача про відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3 500грн.00коп. підлягає задоволенню частково в сумі 1 000грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 16701грн.49коп., яка складається з неустойки в сумі 16 448грн.00коп., суми інфляції – 148грн.03коп. та 3% річних в сумі 105грн.46коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВМЕТАЛОСНАБ” (за адресою: вул.Заозерна, 86-б, м.Маріуполь Донецької області, 87504, п/р 26002540021001 у Маріупольській філії КБ „Приватбанк”, МФО 335429, ЄДРПОУ 31419899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФ „УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ” (за адресою: вул.Шевченко, 7, м.Луганськ, 91047, п/р 26004001502980 у ФБ „Фінанси та Кредит” у Луганській області, МФО 304717, ЄДРПОУ 34386746) неустойку в сумі 16 448грн.00коп., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1 000грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 164грн.48коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.21коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 11.12.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Текст рішення підписано 11.12.2006р.

Суддя                                                                         Марченко О.А.