Постанова

від 10.09.2008 по справі 2а-210/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ 

ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

справа №2а- 210 /08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  

УКРАЇНИ

10 вересня

2008 року                                                        

Львівський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                         Мартинюка В.Я.

при

секретарі                         Колтун

Ю.М.

з

участю представників:    

від

позивача -  ОСОБА_1 - головний спеціаліст

(довіреність за №НОМЕР_1 від 29.07.2008 року);

від

відповідача - ОСОБА_2. - начальник юридичного відділу (довіреність за №НОМЕР_2

від 03.01.2008 року),

ОСОБА_3 - головний бухгалтер (довіреність за №НОМЕР_3

від 29.07.2008 року),

розглянувши

у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління (надалі КРУ)  у Львівській області до Державного

підприємства (надалі ДП) «Стрийський вагоноремонтний завод» про зобов'язання до

вчинення дій , -

в с т а н о в и в :

КРУ у Львівській області звернулося до суду з адміністративним

позовом про зобов'язання ДП «Стрийський вагоноремонтий завод» вжити заходів

щодо отримання відповідного рішення засновника щодо безоплатної передачі майна

на загальну суму 50,9 тис. грн., щодо погашення донарахованої орендної плати за

приміщення в сумі 3,3 тис. грн.,  щодо

погашення дебіторської заборгованості в сумі 497,8 тис. грн. шляхом

перерахування коштів ДТГО «Львівська залізниця» на розрахунковий рахунок

підприємства.

    Уточненням позовних вимог

за №13-35/4565 від 13.08.2008 року позивач просить суд зобов'язати відповідача

отримати відповідне рішення засновника щодо безоплатної передачі майна на

загальну суму 50,9 тис. грн. та зменшити за даними бухгалтерського обліку

дебіторську заборгованість по розрахунках з ДТГО «Львівська залізниця» на суму

497,8 тис. грн.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що позивач в

порушення вимог п.5 ст.75 ГК України та пунктів 10, 12 постанови Кабінету

Міністрів України «Про затвердження положення про порядок передачі в комунальну

власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському

віданні, або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій» від

06.11.1995 року №891 без відповідного рішення засновника безоплатно передано

матеріальних цінностей і вартість проведеного капітального ремонту, які не

включено до акту прийманн-передачі на загальну суму 50,851 тис. грн. Також,

позивач вважає, що відповідачем завищено дебіторську заборгованість на суму

497,8 тис. грн. перед ДТГО  «Львівська залізниця»,

термін позовної давності якої минув.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги

підтримав, просить позов задоволити з викладених підстав.

Відповідач у запереченнях позовних вимог за №ЮВ-11-ЗП/1

від 21.08.2008 року вважає, що на прохання надати дозвіл підприємством отримано

відповідь, в якій зазначено про відсутність необхідності отримання такого

дозволу. Щодо вимоги, яка стосується 

завищення дебіторської заборгованості, то відповідач вважає недоведеними

такі обставини та повідомив суд про наявність домовленості між ДТГО «Львівська

залізниця» про погашення даної заборгованості.  

Представники відповідача в судовому засіданні позов

заперечили, просять в ого задоволенні відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали

справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним

правовідносинам виходив з наступного.

    18.04.2008 року Контрольно-ревізійним

управлінням у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської

діяльності Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» за період

ІІ півріччя 2006 року, 2007 рік та звітний період 2008 року, за наслідками якої

складено акт №07-26/13 від 18.04.2008 року.

    В акті перевірки зазначено, що  відповідачем без відповідного рішення

засновника безоплатно передано матеріальних цінностей і вартість проведеного

капітального ремонту, які не включено до акту прийманн-передачі на загальну

суму 50,851 тис. грн. та завищено дебіторську заборгованість на суму 497,8 тис.

грн. перед ДТГО  «Львівська залізниця»,

термін позовної давності якої минув .

    На виконання п.10 ст.10 Закону України  «Про державну контрольно-ревізійну службу в

Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII, з наступними змінами та

доповненнями, позивач звернувся до суду про спонукання відповідача усунути

зазначені порушення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив

з наступних обставин та норм права.

Передача відомчого гуртожитку по вул.Січових Стрільців,

12 «А» м.Стрия у комунальну власність здійснена за наявності дозволу органу

управління майном - Міністерства транспорту та зв'язку України, що

підтверджується наявними в матеріалах справи наказами за №692 від 10.07.2006

року, за №1102 від 23.11.2006 року, та рішення Стрийської міської Ради №90 від

31.10.2006 року у відповідності до вимог Закону України «Про передачу об'єктів

права державної та комунальної власності», Положення про порядок передачі в

комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному

господарському віданні, або в оперативному управлінні підприємств, установ та

організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995

року №891.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки в акті

приймання передачі відомчого гуртожитку по вул.Січових Стрільців, 12А в

комунальну власність територіальної громади м.Стрий відсутній відповідний

рядок, відповідачем відповідне майно було передано на підставі Авізо №1 від

29.12.2006 року та Авізо №2 від 29.12.2006 року.

Відповідачем 14.07.2008 року отримано відповідь за

№ЦЗТ-12/629, з якої вбачається, що при прийнятті рішення щодо передачі

гуртожитку Укрзалізницею, Міністерством транспорту та зв'язку України

розглядався пакет документів, до якого входив акт технічного стану, яким

передбачена передача інженерного обладнання. Щодо проведення капітального ремонту

гуртожитку, зазначається в листі, то таке було передбачено актом обстеження,

складеного спільною комісією позивача та Стрийською міською радою. У зв'язку з

чим в цьому листі зроблено висновок про відсутність необхідності додатково

оформляти передачу майна, оскільки така вже була оформлена.

Таким чином, в листі зроблено висновок про те, що

додаткового рішення про передачу майна не потрібно.

За викладених, обставин суд  вважає, що позовні вимоги в цій частині є

безпідставні та необґрунтовані.

Щодо завищення дебіторської заборгованості, то суд

зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні докази, зокрема, Угода

№ВЕіОП/0402П Л/В-0415з/НЮ від 14.05.2004 року, платіжні вимоги, акт від

21.01.2004 року, які в своїй сукупності вказують на те, що у відповідача наявна

дебіторська заборгованість на суму 497,8 тис. грн. перед ДТГО  «Львівська залізниця», яка виникла в 2004

році.

У відповідності до вимог п.1.25 ст.1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з

наступними змінами та доповненнями, безнадійна заборгованість - заборгованість,

яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по

зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Безнадійною дебіторською заборгованістю, у відповідності

до вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська

заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8

жовтня 1999 року №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня

1999 року за №725/4018,  вважається

поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її

неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. 

Класифікація дебіторської заборгованості, як передбачено

пунктом 9 згаданого Положення, здійснюється групуванням дебіторської

заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта

сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється

підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської

заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило,

зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної

дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності

відповідної групи.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що визначена на

основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на

дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Посилання відповідача на те, що між ним та ДТГО

«Львівська залізниця» існує домовленість про погашення заборгованості не

підтверджені доказами, а тому судом до уваги не беруться.

Враховуючи те, що дебіторська заборгованість відповідача

на суму 497,8 тис. грн. перед ДТГО  «Львівська

залізниця» виникла в 2004 році, суд, з врахуванням положень наведених норм та

статтей 256, 257, 260, 261 ЦК України, вважає доведеними обставини з приводу її

безнадійності.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає до

задоволення

З огляду на викладене, суд вважає, що уточнені позовні

вимоги є підставні і обґрунтовані в частині зобов'язання позивача зменшити за

даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість по розрахунках з ДТГО

«Львівська залізниця» на суму 497,8 тис. грн., а тому, адміністративний позов в

цій частині слід задоволити. В іншій частині в задоволенні позову слід

відмовити

Щодо судових витрат, то у відповідності до

вимог частин 2 та 4 ст.94 КАС України, такі не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

1.   Позов

задовольнити частково.

2.   Зобов'язати

Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод», що знаходиться за

адресою Львівська область, м.Стрий, вул.Зубенка,2 (код ЄДРПОУ 20770332)

зменшити за даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість по

розрахунках з ДТГО «Львівська залізниця» на суму 497,8 тис. грн.

3.   В іншій

частині в позові відмовити.

4.  Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде

поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга

подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої

інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги

одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

                         В.Я.Мартинюк