Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/1223/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/1223/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар ЛТД» провизнання недійсним правочину та стягнення коштів, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар ЛТД» про визнання недійсним правочину, стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, договір поставки укладений між ТОВ «Айдар ЛТД» та ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» не спричинив реального настання правових наслідків, що свідчить про імітацію поставки товару, з метою ухилення від сплати податків. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати договір № 01/09/11 від 01.09.2011 року, укладений між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД» недійсним; стягнути з ТОВ «Айдар ЛТД», з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» кошти в розмірі 1748400,00 грн., одержані за договором № 01/09/11 від 01.09.2011 року між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД» та стягнути з ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» на користь держави кошти в розмірі 1748400,00 грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду.

Судове засідання 06.03.2014 року судом відкладене у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 24.03.2014 року суд оголосив про відкладення розгляду справи для необхідності надання відповідачем письмових пояснень по справі.

В судовому засіданні 07.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 07.04.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача 2 в судове засідання 07.04.2014 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Перепелиці С.С. надійшла постанова від 29.03.2013 року про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» за матеріалами кримінального провадження № 32012110100000073 від 30.11.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України, в якій зазначається, що 21.03.2013 року в рамках кримінального провадження проведено обшук за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 3, кв. 4, за результатами якого виявлено та вилучено печатки підприємств ТОВ «ДІАМАНТ ДЕЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37401164), ТОВ «КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 38347480), ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код ЄДРПОУ 37242867), ТОВ «АЙДАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 22949383) та ТОВ «Грейт Старт» (код ЄДРПОУ 37402880) та документи фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, що підтверджує факт використання реквізитів вказаних підприємств для прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам господарської діяльності.

Так, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Членів трудового колективу «Універмаг «Пуща Водиця» (код ЄДРПОУ 25265828) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ДІАМАНТ ДЕЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37401164), ТОВ «КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 38347480), ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код ЄДРПОУ 37242867), ТОВ «АЙДАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 22949383) та ТОВ «ГРЕЙТ СТАРТ» (код ЄДРПОУ 37402880) за період з 01.01.2011 року по 12.07.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 215/26-54-22-07-25265828 від 14.10.2013 року, яким встановлено порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Членів трудового колективу «Універмаг «Пуща Водиця» занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 000 201,00 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 14931 грн., І кв. 2012 року у сумі 164600 грн., півріччя 2012 року у сумі 295843 грн., 9 міс. 2012 року у сумі 259447 грн., 2012 рік у сумі 265380 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Членів трудового колективу «Універмаг «Пуща Водиця» занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 118 311,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 12984 грн., жовтень 2011 року на суму 28471 грн., листопад 2011 року на суму 86071 грн., грудень 2011 року на суму 52433 грн., січень 2012 року на суму 6958 грн., лютий 2012 року на суму 69906 грн., березень 2012 року на суму 79898 грн., квітень 2012 року на суму 82413 грн., травень 2012 року на суму 110850 грн., червень 2012 року на суму 88493 грн., липень 2012 року на суму 79245 грн., серпень 2012 року на суму 93560 грн., вересень 2012 року на суму 74288 грн., жовтень 2012 року на суму 92779 грн., листопад 2012 року на суму 112451 грн., грудень 2012 року на суму 47513 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД» укладено договір поставки товарів №01/09/11 від 01.09.2011 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Айдар ЛТД», (в подальшому поіменоване як продавець) в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» (в подальшому поіменоване як покупець) в особі директора Сенніковой О.І., який діє на підставі статуту з другої сторони, дійшли до взаємної згоди і уклали цей договір купівлі-продажу товарів відповідно до чинного цивільного законодавства.

На виконання умов договору, ТОВ «Айдар ЛТД» виписало податкові накладні на загальну суму 1748400 грн., в т. ч. ПДВ 291400 грн.

В свою чергу, ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Айдар ЛТД», згідно платіжних доручень на загальну суму 1748400 грн.

Разом з тим, відповідно до протоколу допиту свідка від 17.04.2013 року - директора ТОВ «АЙДАР ЛТД» ОСОБА_2 встановлено, що останній ніякі бухгалтерські документи, договори, фінансову та податкову звітність не підписував. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Айдар ЛТД» відношення не має, чим займається дане підприємство йому не відомо.

Представник ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» по суті заявленого предмету спору поясним, що позивач помилково дійшов висновку про порушення товариством вимог податкового законодавства, оскільки всі господарські операції товариства є реальними, підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у позивача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, суд зазначає, що сам по собі факт сплати коштів покупцем товарів продавцю не є безумовним підтвердженням того, що їх продаж дійсно мав місце. Так, належним чином оформлена податкова накладна є одним із документів, що підтверджує отримання послуг (товарів) та дає право замовнику, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак, така накладна не є документом, що підтверджує факт надання послуг (товарів), а отже і не підтверджує реальне існування такого.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із пунктом 198.1 статті198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Так, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, протоколом допиту свідка підтверджено, що посадова особа ТОВ «Айдар ЛТД» не здійснював господарської діяльності і не мала на меті її здійснювати.

Таким чином, ТОВ «Айдар ЛТД» є носієм протиправного умислу при укладанні угоди № 01/09/11 від 01.09.2011 року між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД».

Отже, позивачем доведено, що при укладанні угоди № 01/09/11 від 01.09.2011 року між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД» сторонами не додержано вимог статті 203 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, недодержання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підприємство перерахувало кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати договір № 01/09/11 від 01.09.2011 року, укладений між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД» недійсним.

Стягнути з ТОВ «Айдар ЛТД», з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» кошти в розмірі 1748400,00 грн., одержані за договором № 01/09/11 від 01.09.2011 року між ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» та ТОВ «Айдар ЛТД».

Стягнути з ТОВ «Членів трудового колективу «Універмагу «Пуща - водиця» на користь держави кошти в розмірі 1748400,00 грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко