Рішення

від 29.05.2009 по справі 41/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/200

29.05.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Суши Хауз Центр»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сабі Київ»

простягнення  257 319, 22  грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Базіс А. С. –дов. № 22/10-2008 від 22.10.2008 року;

від відповідача:  не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суши Хауз Центр»  звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабі Київ»про стягнення 257 319, 22  грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати товару поставленого згідно видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на  суму 142 218,90  грн.

Ухвалою суду від 10.04.2009 року порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 27.04.2009 року.

В судовому засіданні 27.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проте заявив клопотання про зміну позивача на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги.

Розглянувши подане клопотання позивача, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного ГПК України непередбачено такої підстави, як заміна позивача в процесі внаслідок укладення договору відступлення права вимоги.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 29.05.2009 року вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суши Хауз Центр»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабі Київ»(покупець) був укладений договір поставки № 012-01-07 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець - прийняти його та своєчасно здійснити оплату.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві (замовникові)  товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, він поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 142 218,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00003139 від 21 травня 2008 року на суму 11 759,57 грн., № РН-00003295 від 28 травня 2008 року на суму 8010,54 грн., № РН-00003564 від 06 червня 2008 року на суму 8 365,18 грн., № РН-00003751 від 13 червня 2008 року  на суму 8 332,78 грн., № РН-00003949 від 20 червня 2008 року на суму 5 166,36 грн., № РН-00004123 від 27 червня 2008 року на суму 6 340,91 грн., № РН-00004230 від 03 липня 2008 року на суму 5 828,99 грн., № РН-00004455 від 11 липня 2008 року на суму 4 345,61 грн., № РН-00004572 від 16 липня 2008 року на суму 5 961,03 грн., № РН-00004745 від 23 липня 2008 року на суму 4 241,54 грн., № РН-00004958 від 30 липня 2008 року на суму 3 332,27 грн., № РН-00005125 від 06 серпня 2008 року на суму 6 919,04 грн., № РН-00005300 від 13 серпня 2008 року на суму 3 917,05 грн., № РН-00005498 від 20 серпня 2008 року на суму 4 258,51 грн., № РН-00005905 від 04 вересня 2008 року на суму 579,87 грн., № РН-00006052 від 10 вересня 2008 року на суму 5 285,11 грн., № РН-00006232 від17 вересня 2008 року на суму 4 491,57 грн., № РН-00006457 від 24 вересня 2008 року на суму 4 547,30 грн., № РН-00006646 від 02 жовтня 2008 року на суму 5 175,83 грн., № РН-00006866 від 09 жовтня 2008 року на суму 5 931,51 грн., № РН-00007026 від 15 жовтня 2008 року на суму 5 674,72 грн., № РН-00007244 від 23 жовтня 2008 року на суму 6 625,26 грн., № РН-00007381 від 29 жовтня 2008 року на суму 5 564,36 грн., № РН-00007531 від 06 листопада 2008 року на суму 7 053,51 грн., № РН-00007708 від 12 листопада 2008 року на суму 6 407,99 грн.. Факт отримання відповідачем товару за накладними підтверджується належним чином оформленими накладними, які підписані повноважною особою відповідача та визнається і не оспорюється відповідачем.

11 березня 2009 року позивачем була направлена претензія відповідачу з вимогою сплатити борг з урахуванням розміру штрафних санкцій за неоплату поставленого товару у сумі 257 319,22 грн., яка залишена останнім без задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Позивачем надані акти звірки взаєморозрахунків, погоджені з відповідачем та підписані в установленому законом порядку, в якому останній визнає, що станом на 31.12.2008 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 142218,90 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 142218,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотка від вартості поставлених товарів за кожен день такого прострочення. При цьому часткове погашення простроченої заборгованості не зупиняє нарахування неустойки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.2. договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 115 100,32 грн. за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені в межах розрахунку позивача, однак з протягом шести місяців з дати прострочення відповідно до ч. 6 ст. 323 ГК України та урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 13160,54 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабі Київ»(03037, м. Київ, вул. Освіти, 4, код ЄДРПОУ 33293635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суши Хауз Центр»(03170, м. Київ, вул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 33788383) 142 218( сто сорок дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 90 коп. –основного боргу, 13 160 ( тринадцять тисяч сто шістдесят) грн. 54 коп. –пені ,  1 554 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 89 коп. державного мита та 71 (сімдесят одну) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

12.06. 2009 року