Постанова

від 05.08.2009 по справі 41/200

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/200

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.08.2009                                                                                           № 41/200

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кропивної Л.В.

 суддів:            Кондратової  І.Д.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Базіс А.С. – представник за дов. №22/10-2008 від 22.10.2008;

 від відповідача -Гребенник М.О. – представник за дов. б/н від 25.05.2009;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сабі Київ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.05.2009

 у справі № 41/200 (суддя Спичак О.М.)

 за позовом                               ТОВ "Суши Хауз Центр"

 до                                                   ТОВ "Сабі Київ"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 257319,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ”, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суши Хаус Центр” 257 319 грн. 22 коп., з яких  142 218,90 грн.  боргу  та 115 100 ,32 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2009 у справі № 41/200 позов задоволено частково , стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” 142 218 грн. 90 коп. основного боргу, 13 160 грн. 54 коп. пені, 1 554 грн. 89 коп. державного мита  та 71 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись із   рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив  скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення  з  мотивів допущених судом порушень норм процесуального права та не відповідності рішення  дійсним обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт  послався на те, що     відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, так  як за адресою, на яку направлялися ухвали суду про призначення розгляду справи, відповідач не знаходиться з 2004 року, чим порушено його право на судовий захист, а також на   часткове виконання  боржником   зобов'язань стосовно по сплаті основного боргу до прийняття  судом рішення по справі.

              Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 року у справі № 41/200 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ”  було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 27.07.2009 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 24.07.2009, здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу №41/200 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів Пашкіної С.А., Попікової О.В.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року у справі № 41/200 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/16 від 03.08.2009 року, здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу №41/200 для подальшого апеляційного провадження колегії суддів  у складі головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів Кондратової І.Д., Пашкіної С.А.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України, у зв'язку з тим, що справа розглядалася новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2009 р. заперечив  проти доводів апеляційної скарги і просив суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі № 41/200 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись  на те що, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутність представника відповідача, належним чином повідомленого за юридичною адресою відповідача  про час і місце  розгляду  справи. Вказував,  що  матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують заборгованість відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 01.01.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” (покупець) був укладений договір поставки № 012-01-07 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1)  постачальник зобов'язувався   систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець – приймати  його та своєчасно здійснювати  оплату.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд першої інстанції , задовольняючи позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 142 218 грн. 90 коп.,  виходив з підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” актів звірки заборгованості станом на 31.12.2008р.  та даних оборотно-сальдової відомості по рахунку  361  за період з 01.07.2008. по 18.03.2009 р.

Однак,   сам по собі  акт  звірки взаєморозрахунків  відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, є підставою для визначення лише кредитового сальдо взаємозобов'язань на певну дату і не може бути належним і допустимим доказом виконання  грошових зобов'язань   зобов'язаною стороною.

До того ж відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на доведення  факту поставки   товару  позивачем за договором   були   додані    копії видаткових накладних, що підтверджували  факт поставки товару  за період  з 21 травня  2008 р.  по  12 листопада 2008 року   на загальну суму 144 116,41 грн. ( а.с. 11-36)

Утім,    копії рахунків-фактур ( а.с. 36-61) за це          й же період, які були виставлені позивачем відповідачу,  стосувалися  оплати вартості  товару  на загальну суму   149 181 грн. 32 коп. і   включали   рахунок-фактуру №СФ-0005847 від 02 вересня 2008р. на суму 5064,90 грн. за товар ,   передання якого  відповідачу не   підтверджується     первинним документом – видатковою  накладною.

Борг, який просив стягнути  позивач,  становив суму  142 218 грн. 90 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2009 року позивачем була направлена претензія відповідачу з вимогою сплатити борг з урахуванням розміру штрафних санкцій за не оплату поставленого товару у сумі 257 319,22 грн., яка залишена останнім без задоволення.

Додані   апелянтом  до  апеляційної скарги докази, а саме: копії платіжних доручень  №3154 від 04.02.2009р. на суму 300 грн., №3155 від 05.02.2009р. на суму 618, 57 грн., №3171 від 24.02.2009р. на суму 2000 грн. та №3252 від 18.06.2009р. на суму 1000 грн. та  банківської виписки за 13.02.2009 р.  по  руху коштів  на рахунку позивача у  банківській  установі, де відкрито його рахунок, на    думку апелянта, свідчать про  часткову сплату заборгованості боржником  до прийняття рішення по справі  місцевим судом і    тим самим  про необґрунтованість висновків  останнього,   на суму  6918, 57 грн.   

Відповідно до абзацу другого частини  1 статті  101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним господарським   судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Подання додаткових доказів у процесі перегляду справи Київським апеляційним господарським судом та неможливість їх подання суду першої інстанції відповідач обґрунтував тим, що при розгляді справи в суді першої інстанції не приймав участі тому, як йому не було відомо про місце та час судових засідань, з огляду на той факт, що за адресою,  на яку направлялися ухвали суду про призначення розгляду справи відповідач не знаходився з 2004 року.

Утім,  з платіжного доручення від 04.02.2009р. №3154, відповідачем здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Україна” за морепродукти згідно видаткової накладної №100-09894 від 04.02.2009р., відповідно до платіжного доручення від 05.02.2009р. №3155 - оплату Товариству з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Україна” за морепродукти згідно рахунку-фактури №00009937 від 05.02.2009р., відповідно до платіжного доручення від 24.02.2009р. №3171 - оплату Товариству з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Україна” за морепродукти згідно рахунку-фактури №00009937 від 05.02.2009р.

Однак,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Україна”  не є стороною у даній справі, тому дані платіжні доручення  є неналежними доказами,  які мають   відношення до справи.

Що стосується платіжного доручення №3252 від 18.06.2009р., то воно   підтверджує факт оплати відповідачем частини заборгованості перед позивачем після дати винесення рішення господарським судом міста Києва, тому об'єктивно  не існувало  на момент  прийняття судом  першої інстанції  рішення по справі,  тому  Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймається.

З банківської виписки за 13.02.2009р. вбачається, що  відповідачем здійснено оплату позивачу 3000 грн. за харчові продукти згідно з рахунком-фактурою №СФ0002309 від 16.04.2008р.,  однак в акті  звірки  взаєморозрахунків   станом на  31 грудня 2008 р.  посилання на  такий документ   та   на здійснення  оплати відповідачем 3000 грн.   відсутні, що ставить під сумнів достовірність  та повноту даних звірки  взаємо зобов'язань сторін.  

Таким чином,  документально  підтверджено  факт виконання  відповідачем   грошових зобов'язань  на суму  3000 грн. , об'єктивно  існуючих   на момент   розгляду спору судом першої інстанції   і  який  стосувався заявленого у позові    періоду   поставки   морепродуктів  за договором.

Не зважаючи на те,  що  позивач не повідомив   суд  про  часткове  виконання відповідачем  грошових зобов'язань  на   суму 3000 грн. , а   суд першої інстанції  ґрунтував   свої  висновки  про  виконання  відповідачем  грошових  зобов'язань лише на акті звірки взаєморозрахунків та  даних оборотно-сальдової відомості, поданої  позивачем,        з метою  об'єктивного встановлення істини  при розгляді справи  суд першої  інстанції  не був позбавлений права  витребувати  документи,  необхідні  йому   для всебічного, повного  та об'єктивного   розгляду  спору, у тому числі  банківську   виписку  з  руху коштів на  рахунку позивача  у  період     укладення  та виконання  договору поставки.  

Неповне  з'ясування   обставин, що мають значення для справи,  в силу  пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського   суду  України,  є підставою для    зміни    рішення місцевого господарського суду.

Водночас, позивач не  спростував  факту проведення цієї оплати   відповідачем,  але  вказав, що товар, переданий   відповідачу  згідно   видаткових накладних  у період  з    21 травня  2008 р.  по  12 листопада 2008 року,  у строки, визначені договором, не був оплачений  відповідачем, внаслідок   чого  виник борг у розмірі 142  218 грн. 90 коп.

Суд погоджується з доводами  позивача про те, що   оплата   відповідачем   3000грн.   не може вважатися  доказом сплати   будь-якого із  рахунків –фактур, на які послався позивач в обґрунтування  вимог, адже у призначенні проведеного  платежу  на цю суму  платник послався   на   рахунок-фактуру №СФ0002309 від 16.04.2008р.

Виставлення відповідачу до оплати рахунку –фактури  з такими реквізитами не підтверджується  даними  актів звірки взаєморозрахунків , які долучені до матеріалів справи.     Поряд із цим,  акти звірки  не відображують  і повернення сплачених    3000 грн. ,як неналежно отриманих , відповідачу.  

Відповідно до  частини й статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:  у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;  у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з частиною   1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статей  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин  1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом

неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотка від вартості поставлених товарів за кожен день такого прострочення. При цьому часткове погашення простроченої заборгованості не зупиняє нарахування неустойки.

Оскільки  Позивач  нарахував  пеню  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань  за   товар,  переданого  на підставі    видаткових  накладних   ( а.с  11-36) , виходячи   з  розміру  пені, встановленої договором,  Київський апеляційний господарський суд погоджується з  судом першої інстанції, який перевірив  розрахунок  вимог  позову  і ,   застосувавши    подвійну облікову ставку   НБУ на час  існування заборгованості   та положення статті   182 Господарського  кодексу України, дійшов до  висновку  про необхідність задоволення  вимог  на суму       13160 грн. 54 коп.

Разом з тим, Київський апеляційний господарський  суд   з урахуванням  факту  здійснення    13.02.2009 р.   відповідачем  платежу  у розмірі  3000 грн. знаходить за можливе за правилами  статті  534 Цивільного кодексу України   частково  зменшити   розмір пені  на суму  вказаного  платежу.

Таким чином, розмір пені, який підлягає до стягнення, становить 10160,54 грн.    

Доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи з тих підстав  , що  за адресою, на яку направлялися ухвали суду про призначення розгляду справи,  відповідач не знаходиться з 2004 року, Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, виходячи з такого.

У матеріалах справи містяться докази, у тому числі Договір №012-01-07 від 01.01.2008р., довідка ЄДРПОУ від 27.05.2009р. №21-10/3699, які підтверджують місцезнаходження  знаходження відповідача   за адресою м. Київ, вул. Освіти, 4, на яку і направлялися господарським судом міста Києва процесуальні документи.

Відповідно до п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, до повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції  зміні    у частині  стягнення пені та судових витрат.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на сторін пропорційно задоволенню позовних та апеляційних вимог відповідно до приписів частини 4 статті 49 Господарського  процесуального  кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ”  задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 у справі № 41/200 змінити.

           Викласти  пункт другий  рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 у справі № 41/200  в  такій редакції :  

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” (03037, м. Київ, вул.. Освіти, 4, код ЄДРПОУ 33293635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” (03170, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 7, код ЄДРПОУ 33788383) 142 218   (сто  сорок  дві тисячі  двісті вісімнадцять   ) грн. 90 коп. основного боргу, 10 160 (десять тисяч  сто шістдесят ) грн. 54 коп. пені, а також 1594  ( одну тисячу п'ятсот  дев'яносто  чотири) грн.  52 коп. судових витрат”.

        3.Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю „Суши Хаус Центр” (03170, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 7, код ЄДРПОУ 33788383) на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю „Сабі Київ” (03037, м. Київ, вул.. Освіти, 4, код ЄДРПОУ 33293635)   15 (п'ятнадцять) грн. 23 коп.  Державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В решті рішення господарського суду міста Києва залишити без змін.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 41/200 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

 Судді                                                                                          Кондратова  І.Д.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 10.08.09 (відправлено)