Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/14167/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14167/13 20.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача (відповідача

за зустрічним позовом) Гаврилова І. А. (дов. б/н від 22.07.2013 року)

Від відповідача (позивача

За зустрічним позовом) Жогіна О. О. (дов. б/н від 10.09.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20.05.2014 року оголошено вступну та резолютивні частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з ТОВ "Яппі Трейдінг" на користь ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" грошових коштів в розмірі 176 748, 44 грн., які включають: 139 198, 26 грн. основного боргу за Договором поставки № 1412/2012 від 14.12.2012 року, 297, 60 грн. інфляційних втрат, 36 259, 20 грн. неустойки, 993, 38 грн. 3 % річних.

ТОВ "Яппі Трейдінг" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" про стягнення з ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" збитків в розмірі 202 777, 66 грн., які завдані неналежним виконанням умов Договору, та неустойки в сумі 174 960 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року позовні вимоги за первісним задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Яппі Трейдінг" на користь ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" 139 198, 26 грн. основного боргу, 26 351, 49 грн. неустойки, 950, 77 грн. 3% річних та 19,19 грн. збитків від інфляції, в іншій частині первісного позову - відмовлено; позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" на користь ТОВ "Яппі Трейдінг" 159 408 грн. неустойки та 202 777,66 грн. збитків, в іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року змінено, первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Яппі Трейдінг" на користь ТОВ "Ай.Ті.Ес.Сервіс" 139 198, 36 грн. основного боргу, 4 962, 99 грн. пені, 992, 60 грн. 3 % річних, 19,19 грн. збитків від інфляції, в іншій частині первісного позову - відмовлено; в задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 року по справі № 910/14167/13 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 910/14167/13 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - скасовано. В цій частині справу № 910/14167/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року за №04-23/112 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/14167/13 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П. Враховуючи викладене, справу належить прийняти до провадження судді Бондаренко Г.П. та призначити до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року справу № 910/14167/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П., розгляд справи в частині зустрічних позовних вимог призначено на 29.04.2014 року.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 29.04.2014 року оголошувалась перерва до 20.05.2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

В судове засідання 20.05.2014 року представники сторін з'явились.

В судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом подані письмові пояснення та заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки в сумі 32 782, 42 грн., неустойку в сумі 73 094, 40 грн. та покласти на відповідача за зустрічним позовом витрати по оплаті судового збору.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог прийнята судом у відповідності до ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд зустрічних позовних вимог відбувається з врахуванням поданої заяви.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача за зустрічним позовом його зобов'язань за договором № 1412/2012 від 14.2012 року щодо поставки обладнання в строки, обумовлені сторонами в зазначеному договорі, та стягненні неустойки та збитків за неналежне виконання умов договору.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує з підстав: порушення позивачем за зустрічним позовом його зобов'язань за договором № 1412/2012 від 14.2012 року, щодо попередньої оплати обладнання, що на думку відповідача за зустрічним позовом, дало йому право зупинити виконання свого обов'язку по договору щодо поставки обладнання, отже відсутні підстави для стягнення неустойки; необґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення збитків, в частині їх розміру, наявності та причинно - наслідкового зв'язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом його зобов'язань по поставці обладнання.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2012 року між позивачем за зустрічним позовом, як покупцем за умовами договору, та відповідачем за зустрічним позовом, як продавцем за умовами договору, було укладено договір № 1412/2012 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі за текстом - договір або договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник поставляє на умовах DDP, м. Київ, Україна (згідно ІНКОТЕРМС-2000) обладнання та комплектуючі в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікаціях № 1, № 2, № 3 до Договору і здійснює його установку або монтаж в місці доставки, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити обладнання та роботу постачальника.

Згідно п. 1.3. договору, поставка і установка обладнання здійснюється до 20.01.2013 року з можливістю дострокової поставки.

Загальна сума договору визначається у гривні і складає 259198, 26 грн., з урахуванням ПДВ (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість договору в наступному порядку:

- 50 % від ціни договору виплачується в якості передплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання обома сторонами даного договору;

- 50 % від ціни договору - після установки обладнання, при умові підписання сторонами видаткової накладної. Оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з дати одержання покупцем відповідного рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на обладнання; гарантійний талон; інструкції з експлуатації обладнання.

Крім того, за умовами п. 5.2, 5.3. сторони погодили, що обладнання вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності до кількості, вказаної в товаро - супровідних документах і за умови передачі документів, передбачених п. 4.3. договору; прийомка обладнання за якістю відбувається протягом 10 днів з моменту установки обладнання і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Факт передачі всіх документів, приналежностей і комплектуючих, відображається в видатковій накладній.

За пунктом 5.4. договору, якщо обладнання не відповідає вимогам договору за кількістю або за якістю, покупець має право відмовитись від прийомки або пред'явити постачальнику вимоги, передбачені п. 6.6. договору. При цьому, покупець зобов'язується протягом 3 днів з моменту виявлення вказаної невідповідності повідомити про це постачальника.

Відповідно до п. 6.6. договору при порушенні передбачених договором строків поставки з вини постачальника, останній сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого обладнання за кожний день прострочки. Якщо прострочка поставки перевищує 30 днів - неустойка за кожний день прострочки, яка сплачується постачальником, становить 0, 3 % від вартості недопоставленого обладнання.

За умовами п. 6.8. договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору винна сторона має компенсувати всі збитки, які понесла інша сторона.

Позивачем за зустрічним позовом попередня оплата за обладнання за договором була сплачена відповідачу за зустрічним позовом 19.12.2012 року в розмірі 120 000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1356 від 19.12.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за зустрічним позовом на виконання вимог договору поставив позивачу за зустрічним позовом обладнання, на підтвердження чого в матеріали справи надана сторонами копія видаткової накладної № 28 від 25.04.2013 року, підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Документи, обумовлені п. 4.3. договору відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом передані не були, принаймні їх передача не відображена у накладній № 28 від 25.04.2013 року, доказів іншого матеріали справи не містять.

За прострочення строків поставки обладнання обумовлених договором на строк більше ніж 30 днів позивач за зустрічним позовом просить стягнути, відповідно до п. 6.6. договору, з відповідача за зустрічним позовом неустойку в розмірі 0, 3 % від вартості обладнання, що становить 73 094, 40 грн. за період з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року.

Крім того, за твердженням позивача за зустрічним позовом, несвоєчасною поставкою обладнання йому було завдано збитків в розмірі 32 782, 42 грн.

Відповідно до викладеного в зустрічній позовній заяві, позивач за зустрічним позовом орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_1, розраховуючи на належне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором поставки, і мусив сплачувати орендну плату, не маючи можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності завдяки неналежному виконанню постачальником своїх зобов'язань за договором поставки. Сума збитків заявлених до стягнення складається з суми орендних платежів за лютий - квітень 2013 року.

Так, 07.12.2013 року між позивачем за зустрічним позовом, як орендарем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як орендодавцем був укладений договір оренди № 10 (далі за текстом - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для впровадження комерційної діяльності, а саме - розміщення торгового центру з магазинами продуктової та не продуктової групи товарів.

Судом досліджено умови договору оренди та встановлено наступне.

Згідно п. 3.2. договору оренди орендар починає сплачувати орендну плату з дня початку комерційної діяльності в орендованому приміщенні, але не пізніше ніж через 2 місяці після передачі орендодавцем приміщення орендарю в оренду та отримання права власності орендодавцем приміщення.

Відповідно до п. 3.11. договору оренди, сторони домовились, що орендна плата за перші повні 2 місяці оренди починаючи з моменту ведення комерційної діяльності в приміщенні складає 100 (сто) грн. на місяць за користування всім орендованим приміщенням.

Місячна орендна плата за цим договором встановлюється у розмірі - 42 498, 81 грн. (п. 3.3. договору оренди).

Згідно матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом за лютий, березень, квітень 2013 року перерахував орендних платежів по договору оренди на загальну суму 32 782, 42 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 1029, № 1030, 1028 від 04.04.2013 року наявними в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1412/2012 від 14.2012 року є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що при укладанні договору поставки сторони погоди строки поставки обладнання та його оплати, в тому числі строки і розмір внесення попередньої оплати. Так, позивач за зустрічним позовом зобов'язався за умовами договору оплатити відповідачу за зустрічним позовом 50 % ціни договору протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору поставки, тобто 129 599, 13 грн. до 19.12.2012 року включно, а відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити позивачу за зустрічним позовом та установити обладнання обумовлене договором до 20.01.2013 року.

Позивач зазначені вище зобов'язання за договором виконав не належним чином (з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) - сплатив до 19.12.2012 року включно 120 000, 00 грн. (не всю суму передплати обумовлену договором поставки). Відповідач за зустрічним позовом, також, свої зобов'язання за договором виконав не належним чином - поставив обладнання обумовлене договором 25.04.2013 року, а також не надав доказів виконання п. 4.3 договору щодо передачі документів до обладнання.

При цьому, суд зазначає, що і позивач за зустрічним позовом не скористався після отримання товару 25.04.2013 року правами, наданими йому статтею 666 ЦК України щодо звернення до відповідача з вимогою передати документи у розумний строк (принаймі, матеріали справи доказів такого звернення не містять).

За твердженням відповідача за зустрічним позовом, викладеним в відзиві на зустрічну позовну заяву, щодо того, що останнім було використане право, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 693 та ст. 538 ЦК України, з огляду на не належне виконання позивачем зобов'язань в частині здійснення передплати за поставку обладнання на зупинення виконання його обов'язку щодо поставки обладнання, суд не погоджується. Оскільки, матеріали справи будь-яких доказів використання відповідачем за зустрічним позовом свого права на зупинення виконання свого обов'язку та/або відмови від його виконання частково або в повному обсязі не містять. Більш того, як правильно зазначає позивач за зустрічним позовом статтею 693 ЦК України надається продавцю право на зупинення виконання свого обов'язку та/або відмови від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати, а не виконання такого обов'язку, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Той факт, що 25.04.2013 року відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку обладнання позивачу за зустрічним позовом, незважаючи на здійснення останнім передплати не в повному обсязі, і за відсутності доказів в матеріалах справи використання відповідачем за зустрічним позовом прав наданих продавцю ст. 693, 538 ЦК України, свідчить, за переконанням суду, про фактичну зміну сторонами своїми діями умов договору поставки в частині порядку здійснення розрахунків за договором.

При цьому, умови договору поставки щодо строку поставки обладнання сторонами не змінювалися, доказів іншого матеріали справи не містять. Крім того, договір поставки укладений між сторонами положень щодо звільнення продавця від обов'язку поставити обладнання в строк обумовлений сторонами, в разі порушення покупцем порядку (та всієї суми) здійснення передплати за договором поставки, не містить. Доказів, які б підтверджували, що внаслідок недоплати позивачем за зустрічним позовом 9 599, 13 грн. передплати за договором поставки, відповідач за зустрічним позовом не міг виконати своє зобов'язання по поставці обладнання матеріали справи, також, не містять.

Відтак, посилання відповідача за зустрічним позовом на положення ч. 4 ст. 612 ЦК України є неправомірним, оскільки норми вказаної статті не мають відношення до правовідносин, що склалися між сторонами.

Як встановлено судом, строк поставки обладнання, обумовлений в договорі поставки відповідачем за зустрічним позовом було прострочено, обладнання поставлене 25.04.2013 року, а не 20.01.2013 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором між сторонами передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання - продавець сплачує неустойку в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого обладнання за кожний день прострочки, якщо прострочка поставки перевищує 30 днів - неустойка за кожний день прострочки, яка сплачується постачальником, становить 0, 3 % від вартості недопоставленого обладнання (п. 6.6 договору поставки).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, положення договору укладеного між сторонами щодо розміру пені не суперечать чинному законодавству, відповідач за зустрічним позовом прострочив на строк більше 30 днів (з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року, що складає 94 дні) строк поставки обладнання обумовлений сторонами, відповідно зустрічні позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення) щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 73 094, 40 грн., ґрунтуються на законних підставах і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем за зустрічним позовом в заяві про зменшення позовних вимог наведено розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача, за 94 доби прострочення за період з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року, відповідно до якого стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає 73094,40 грн. (73 094, 40 * 0, 3 % * 94), перевіривши який суд дійшов висновку про його правильність.

Щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 32 782, 42 грн., суд дійшов висновку що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, як недоведені та необґрунтовані на підставі нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як встановлено судом, договір оренди укладений позивачем за зустрічним позовом раніше за договір поставки, відтак твердження позивача за зустрічним позовом, що ним укладався договір оренди розраховуючи на належне виконання постачальником (продавцем) його зобов'язань за договором поставки не відповідає фактичним обставинам справи. І відповідно позивач за зустрічним позовом ще до моменту укладання договору поставки взяв на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів.

Крім того, за умовами договору оренди сторони домовились, що орендна плата за перші повні 2 місяці оренди починаючи з моменту ведення комерційної діяльності в приміщенні, складає 100 (сто) грн. на місяць за користування всім орендованим приміщенням (п. 3.11. договору оренди).

Тобто, сплата орендної плати за договором оренди поставлена його сторонами під відкладальну обставину - початок моменту ведення комерційної діяльності позивачем за зустрічним позовом в орендованому приміщенні. Таке право сторонам надано ст. 212 ЦК України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Судом встановлено, що орендні платежі за лютий - квітень 2013 року позивач за зустрічним позовом здійснив 04 квітня 2013 року, зазначивши в платіжних дорученнях: орендна плата за лютий, березень, квітень відповідно.

Із викладеного суд дійшов висновку, що така відкладальна умова, передбачена сторонами договору оренди, як початок комерційної діяльності позивачем за зустрічним позовом в орендованому приміщенні наступила для сторін договору оренди в лютому 2013 року, що спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, про сплату орендної плати не маючи можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності.

Згідно положень ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом встановлено, що документи передбачені п. 4.3. договору поставки відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом не передавались. В той же час, згідно пояснень позивача за зустрічним позовом на даний час поставлене йому обладнання за договором поставки знаходиться у нього і використовується в його господарській діяльності, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували використання позивачем за зустрічним позов прав наданих йому ст. 666 ЦК України та п. 5.4 договору поставки.

Викладені вище обставини справи виключають наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем за зустрічним позовом строку поставки обладнання (протиправною поведінкою боржника) та витратами понесеними позивачем за зустрічним позовом на сплату орендних платежів по договору оренди (збитками).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується зі ст. 283 ГК України.

За статтею 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України сума по сплаті орендних платежів по договору оренди не може розглядатися як завдані позивачу за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних, в порядку ст. 38 ГПК України, сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 32 782, 42 грн. збитків є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України. Крім того, суд доводить до відома позивача за первісним позовом, що порядок повернення судового збору регулюється ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Зустрічні позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс" (ідентифікаційний код 37696396, адреса місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, буд. 7; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" (ідентифікаційний код 37265690, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43) грошові кошти: неустойки - 73 094 (сімдесят три тисячі дев'яносто чотири) грн. 40 коп. та судові витрати - 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 89 коп.

3. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.14 року.

Суддя Г.П. Бондаренко