Постанова

від 08.09.2014 по справі 910/14167/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 910/14167/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.09.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року

у справі № 910/14167/13 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг»

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі

Трейдінг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг» про стягнення з ТОВ «Яппі Трейдінг» на користь ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» грошових коштів в розмірі 176748,44 грн., які включають: 139198,26 грн. основного боргу за договором поставки № 1412/2012 від 14.12.2012 року, 297,60 грн. інфляційних втрат, 36259,20 грн. неустойки, 993,38 грн. 3 % річних.

В свою чергу ТОВ «Яппі Трейдінг» звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» про стягнення з ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» збитків в розмірі 202777,66 грн., які завдані неналежним виконанням умов договору, та неустойки в сумі 174960 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ «Яппі Трейдінг» на користь ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» 139198,26 грн. основного боргу, 26351,49 грн. неустойки, 950,77 грн. 3% річних та 19,19 грн. збитків від інфляції, в іншій частині первісного позову - відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на користь ТОВ «Яппі Трейдінг» 159408 грн. неустойки та 202777,66 грн. збитків, в іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року змінено, первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ «Яппі Трейдінг» на користь ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» 139198,36 грн. основного боргу, 4962,99 грн. пені, 992,60 грн. 3 % річних, 19,19 грн. збитків від інфляції, в іншій частині первісного позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 року по справі № 910/14167/13 рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 910/14167/13 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - скасовано. В цій частині справу № 910/14167/13 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, при новому розгляді даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/14167/13 зустрічні позовні вимоги ТОВ «Яппі Трейдінг» до ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» про стягнення грошових коштів з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на користь ТОВ «Яппі Трейдінг» 73094,40 грн. неустойки та 1461,89 грн. судових витрат. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.05.2014 року, ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року по справі № 910/14167/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Яппі Трейдінг» відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Яппі Трейдінг» вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях 18.08.2014 року, 03.09.2014 року та 08.09.2014 року представник ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та письмових поясненнях, та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник ТОВ «Яппі Трейдінг» у судових засіданнях 18.08.2014 року, 03.09.2014 року та 08.09.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.05.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2012 року між ТОВ «Яппі Трейдінг» (позивачем за зустрічним позовом), як покупцем за умовами договору, та ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» (відповідачем за зустрічним позовом), як продавцем за умовами договору, було укладено договір № 1412/2012 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі за текстом - договір або договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє на умовах DDP, м. Київ, Україна (згідно ІНКОТЕРМС-2000) обладнання та комплектуючі в асортименті та в кількості, вказаній в специфікаціях № 1, № 2, № 3 до договору і здійснює його установку або монтаж в місці доставки, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити обладнання та роботу постачальника.

Згідно п. 1.3 договору, поставка і установка обладнання здійснюється до 20.01.2013 року з можливістю дострокової поставки. Загальна сума договору визначається у гривні і складає 259198, 26 грн., з урахуванням ПДВ (п. 2.1. договору). Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість договору в наступному порядку:

- 50 % від ціни договору виплачується в якості передплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання обома сторонами даного договору;

- 50 % від ціни договору - після установки обладнання, при умові підписання сторонами видаткової накладної. Оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з дати одержання покупцем відповідного рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на обладнання; гарантійний талон; інструкції з експлуатації обладнання.

Крім того, за умовами п. 5.2, 5.3 сторони погодили, що обладнання вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності до кількості, вказаної в товаро-супровідних документах і за умови передачі документів, передбачених п. 4.3 договору; прийомка обладнання за якістю відбувається протягом 10 днів з моменту установки обладнання і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Факт передачі всіх документів, приналежностей і комплектуючих, відображається в видатковій накладній.

За пунктом 5.4 договору, якщо обладнання не відповідає вимогам договору за кількістю або за якістю, покупець має право відмовитись від прийомки або пред'явити постачальнику вимоги, передбачені п. 6.6 договору. При цьому, покупець зобов'язується протягом 3 днів з моменту виявлення вказаної невідповідності повідомити про це постачальника.

Відповідно до п. 6.6 договору при порушенні передбачених договором строків поставки з вини постачальника, останній сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого обладнання за кожний день прострочки. Якщо прострочка поставки перевищує 30 днів - неустойка за кожний день прострочки, яка сплачується постачальником, становить 0,3 % від вартості недопоставленого обладнання.

За умовами п. 6.8 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобовязань по даному договору винна сторона має компенсувати всі збитки, які понесла інша сторона.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом попередня оплата за обладнання за договором була сплачена відповідачу за зустрічним позовом 19.12.2012 року в розмірі 120000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1356 від 19.12.2012 року.

У свою чергу, відповідач за зустрічним позовом на виконання вимог договору поставив позивачу за зустрічним позовом обладнання, на підтвердження чого в матеріали справи міститься копія видаткової накладної № 28 від 25.04.2013 року, підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Документи, обумовлені п. 4.3 договору відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом передані не були, їх передача не відображена у накладній № 28 від 25.04.2013 року, доказів іншого матеріали справи не містять.

За прострочення строків поставки обладнання обумовлених договором на строк більше ніж 30 днів позивач за зустрічним позовом просить стягнути, відповідно до п. 6.6 договору, з відповідача за зустрічним позовом неустойку в розмірі 0,3 % від вартості обладнання, що становить 73094,40 грн. за період з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, несвоєчасною поставкою відповідачем за зустрічним позовом обладнання йому було завдано збитків в розмірі 32782,42 грн. Обгрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ «Яппі Трейдінг» посилається на те, що ним було взято в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, розраховуючи на належне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором поставки, і він сплачував орендну плату, не маючи можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності у зв'язку з неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань за договором поставки. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що сума збитків заявлених до стягнення складається з суми орендних платежів за лютий - квітень 2013 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 07.12.2013 року між позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Яппі Трейдінг», як орендарем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендодавцем був укладений договір оренди № 10 (далі за текстом - договір оренди), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для впровадження комерційної діяльності, а саме - розміщення торгового центру з магазинами продуктової та не продуктової групи товарів.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно п. 3.2 договору оренди орендар починає сплачувати орендну плату з дня початку комерційної діяльності в орендованому приміщенні, але не пізніше ніж через 2 місяці після передачі орендодавцем приміщення орендарю в оренду та отримання права власності орендодавцем приміщення.

Відповідно до п. 3.11 договору оренди, сторони домовились, що орендна плата за перші повні 2 місяці оренди починаючи з моменту ведення комерційної діяльності в приміщенні складає 100 грн. на місяць за користування всім орендованим приміщенням. Місячна орендна плата за цим договором встановлюється у розмірі - 42498,81 грн. (п. 3.3 договору оренди).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом за лютий, березень, квітень 2013 року перерахував орендних платежів по договору оренди на загальну суму 32782,42 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 1029, № 1030, 1028 від 04.04.2013 року що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог правомірно було частково задоволено зустрічний позов виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, договір № 1412/2012 від 14.2012 року є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при укладанні договору поставки сторони погоди строки поставки обладнання та його оплати, в тому числі строки і розмір внесення попередньої оплати. Так, позивач за зустрічним позовом зобов'язався за умовами договору оплатити відповідачу за зустрічним позовом 50 % ціни договору протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору поставки, тобто 129599,13 грн. до 19.12.2012 року включно, а відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити позивачу за зустрічним позовом та установити обладнання обумовлене договором до 20.01.2013 року.

Позивач зазначені вище зобов'язання за договором виконав не належним чином (з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) - сплатив до 19.12.2012 року включно 120000,00 грн. (не всю суму передплати обумовлену договором поставки). Відповідач за зустрічним позовом, також, свої зобов'язання за договором виконав не належним чином - поставив обладнання обумовлене договором 25.04.2013 року, а також не надав доказів виконання п. 4.3 договору щодо передачі документів до обладнання.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, позивач за зустрічним позовом також не скористався після отримання товару 25.04.2013 року правами, наданими йому статтею 666 ЦК України щодо звернення до відповідача з вимогою передати документи у розумний строк. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Доводи скаржника, що ним було використане право, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 693 та ст. 538 ЦК України, з огляду на не належне виконання позивачем зобов'язань в частині здійснення передплати за поставку обладнання та зупинено виконання його обов'язку щодо поставки обладнання, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем за зустрічним позовом свого права на зупинення виконання свого обов'язку та/або відмови від його виконання частково або в повному обсязі. Більш того, статтею 693 ЦК України надається продавцю право на зупинення виконання свого обов'язку та/або відмови від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати, а не виконання такого обов'язку, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Той факт, що 25.04.2013 року скаржник здійснив поставку обладнання позивачу за зустрічним позовом, незважаючи на здійснення останнім передплати не в повному обсязі, і за відсутності доказів в матеріалах справи використання відповідачем за зустрічним позовом прав наданих продавцю ст. 693, 538 ЦК України, свідчить, про фактичну зміну сторонами своїми діями умов договору поставки в частині порядку здійснення розрахунків за договором. При цьому, умови договору поставки щодо строку поставки обладнання сторонами не змінювалися, доказів іншого матеріали справи не містять. Крім того, договір поставки укладений між сторонами положень щодо звільнення продавця від обов'язку поставити обладнання в строк обумовлений сторонами, в разі порушення покупцем порядку (та всієї суми) здійснення передплати за договором поставки, не містить. Доказів, які б підтверджували, що внаслідок недоплати позивачем за зустрічним позовом 9599,13 грн. передплати за договором поставки, відповідач за зустрічним позовом не міг виконати своє зобов'язання по поставці обладнання матеріали справи, також, не містять.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, посилання відповідача за зустрічним позовом на положення ч. 4 ст. 612 ЦК України є неправомірним, оскільки норми вказаної статті не мають відношення до правовідносин, що склалися між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, строк поставки обладнання, обумовлений в договорі поставки відповідачем за зустрічним позовом було прострочено, обладнання поставлене 25.04.2013 року, а не 20.01.2013 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором між сторонами передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання - продавець сплачує неустойку в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого обладнання за кожний день прострочки, якщо прострочка поставки перевищує 30 днів - неустойка за кожний день прострочки, яка сплачується постачальником, становить 0,3 % від вартості недопоставленого обладнання (п. 6.6 договору поставки).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, положення договору укладеного між сторонами щодо розміру пені не суперечать чинному законодавству. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом прострочив на строк більше 30 днів (з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року, що складає 94 дні). Строк поставки обладнання обумовлений сторонами у договорі. А відтак, зустрічні позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення) щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 73094,40 грн., ґрунтуються на законних підставах і відповідно підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку розрахунку пені зробленого позивачем за зустрічним позовом у заяві про зменшення позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, за період з 21.01.2013 року по 25.04.2013 року за 94 доби прострочення, становить 73094,40 грн. є обґрунтованою та позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 32782,42 грн., судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, як недоведені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вірно вказав суд першої інстанції, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як встановлено судом та перевірено судом апеляційної інстанції, договір оренди укладений позивачем за зустрічним позовом раніше за договір поставки, відтак твердження позивача за зустрічним позовом, що ним укладався договір оренди розраховуючи на належне виконання постачальником (продавцем) його зобов'язань за договором поставки не відповідає фактичним обставинам справи. І відповідно позивач за зустрічним позовом ще до моменту укладання договору поставки взяв на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів.

Крім того, за умовами договору оренди сторони домовились, що орендна плата за перші повні 2 місяці оренди починаючи з моменту ведення комерційної діяльності в приміщенні, складає 100 грн. на місяць за користування всім орендованим приміщенням (п. 3.11 договору оренди).

Тобто, як правильно вказав місцевий господарський суд, сплата орендної плати за договором оренди поставлена його сторонами під відкладальну обставину - початок моменту ведення комерційної діяльності позивачем за зустрічним позовом в орендованому приміщенні. Таке право сторонам надано ст. 212 ЦК України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, орендні платежі за лютий - квітень 2013 року позивач за зустрічним позовом здійснив 04 квітня 2013 року, зазначивши в платіжних дорученнях призначення платежу - орендна плата за лютий, березень, квітень відповідно.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що така відкладальна умова, передбачена сторонами договору оренди, як початок комерційної діяльності позивачем за зустрічним позовом в орендованому приміщенні наступила для сторін договору оренди в лютому 2013 року, що спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, про сплату орендної плати не маючи можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності.

Згідно положень ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом встановлено, що документи передбачені п. 4.3 договору поставки відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом не передавались. В той же час, поставлене позивачу за зустрічним позовом обладнання за договором поставки знаходиться у нього і використовується в його господарській діяльності, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували використання позивачем за зустрічним позов прав наданих йому ст. 666 ЦК України та п. 5.4 договору поставки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені вище обставини справи виключають наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем за зустрічним позовом строку поставки обладнання (протиправною поведінкою боржника) та витратами понесеними позивачем за зустрічним позовом на сплату орендних платежів по договору оренди (збитками).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується зі ст. 283 ГК України.

За статтею 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України сума по сплаті орендних платежів по договору оренди не може розглядатися як завдані позивачу за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом збитки.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку по справі та відмовив позивачу за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 32782,42 грн. збитків. В цій частині зустрічний позов є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов частково та стягнув з ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на користь ТОВ «Яппі Трейдінг» 73094,40 грн. неустойки. В іншій частині зустрічних позовних вимог вірно відмовлено судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого зустрічного позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/14167/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/14167/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14167/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 15.09.2014 року