Постанова

від 05.06.2014 по справі 924/1364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 924/1364/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Чуловський В.В. - дов. від 30.12.13, Олійник В.А. - дов. від 30.12.13

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.02.14 у справі№924/1364/13 Господарського суду Хмельницької області за позовомПриватного підприємства "Енергокомплект" доПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" провизнання договору оренди укладеним та стягнення 102494 грн.

У судовому засіданні 29.05.14 оголошувалася перерва до 05.06.14.

Приватне підприємство "Енергокомплект" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання договору оренди укладеним, починаючи з 01.02.10 та стягнення з відповідача 102494 грн. заборгованості з орендної плати за листопад-грудень 2010 року. Позивач посилався на те, що відповідач, починаючи з лютого 2010 року, експлуатує силовий трансформатор, який перебуває на балансі позивача. Він зазначав про те, що звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди цього трансформатора та наголошував на несплаті відповідачем орендної плати за користування ним. Позов обґрунтований приписами статей 179, 181, 184, Господарського кодексу України, статті 207 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.13 (суддя Шпак В.О.) в позові відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині визнання договору укладеним з конкретної дати та визнав, що сторонами не була дотримана письмова форма правочину, тобто договір не укладався. Водночас суд визнав, що відсутні підстави для стягнення спірної суми орендної плати за неукладеним договором.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.14 (судді: Василишин А.Р., Олексюк Г.Є., Крейбух О.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано договір оренди частини підстанції ПС110/10 кВ укладеним між Приватним підприємством "Енергокомплект" та Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією "Хмельницькобленерго". Стягнуто з ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" на користь ПП "Енергокомплект" 102494 грн. заборгованості за період листопад-грудень 2010 року. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що згода на укладання спірного договору була надана відповідачем опосередковано, а відтак позов про визнання укладеним договору оренди підлягає задоволенню. Суд визнав, що позов про визнання договору укладеним є адекватним способом захисту порушеного права позивача та відповідає характеру порушення його права. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаним договором у зв'язку з її несплатою відповідачем, починаючи з листопада 2010 року до грудня 2010 року.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", яке просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник вважає, що апеляційним господарським судами порушені приписи статей 16, 256, 636, 638, 640, 642, 759 Цивільного кодексу України, статей 20, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, статей 34, 36, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає помилковим обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині визнання спірного договору укладеним з конкретної дати, а саме: з 01.02.10. Скаржник зазначає, що укладенню спірного договору мала передувати процедура державної закупівлі, яка визначена Положенням про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08 №921. Проте, обов'язкова процедура державної закупівлі у одного учасника не відбулася, договір про закупівлю з учасником укладений не був, погодження уповноваженого органу не надавалося. Товариство також посилається на те, що спірний трансформатор не є власністю позивача, як помилково, на його думку, вказав суд апеляційної інстанції. Крім того, скаржник вважає, що строк позовної давності за вимогою про визнання договору оренди укладеним сплив 01.02.13.

Від позивача судом отримано відзиви на касаційну скаргу, в яких він просить залишити в силі постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Енергокомплект" заявлена до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання укладеним з 01.02.10 договору оренди трансформатора та про стягнення з відповідача 102494 грн. заборгованості з орендної плати за листопад-грудень 2010 року за цим договором. Місцевий господарський суд, відмовив у задоволенні цих вимог. В процесі розгляду спору господарським судом першої інстанції було встановлено, що трансформатор ТДТН - 25000/110/35/н №112658 є складовою нерухомої речі - підстанції 110/10 кВ "Міська" м. Шепетівка; що сторонами не було дотримано письмової форми договору оренди цього майна. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції визнав спірний договір укладеним, починаючи з 01.02.10, та виходив з того, що згода на укладання спірного договору була надана відповідачем опосередковано; заперечень та протоколу розбіжностей до спірного договору від відповідача не надходило. Водночас суд визнав обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача орендної плати за таким договором. Проте, висновок до якого дійшов апеляційний господарський суд є помилковим з огляду на таке. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Згідно з приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 206 цього ж Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Вимоги до письмової форми правочину унормовані статтею 207 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Водночас, згідно з приписами статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Як вже зазначалося, і це установив місцевий господарський суд, з підтвердженням матеріалами справи, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов спірного договору оренди; договір (проект якого надав позивач) не був підписаний відповідачем; між сторонами не відбулося і обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо; тобто сторони не дотримали письмової форми договору. Отже, договір оренди трансформатора є неукладеним. Сам лише факт отримання відповідачем проекту договору та звернення до Мінекономіки щодо погодження процедури закупівлі послуг за державні кошти не свідчить про укладення спірного договору, як помилково вважав апеляційний господарський суд. Водночас ураховано і те, що порядок проведення тендерних закупівель спірних послуг за державні кошти у одного учасника, який є обов'язковим та передбачений Положенням про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.08 №921 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), дотриманий не був. Як вже зазначалося, приписи статті 207 Цивільного кодексу України передбачають укладення договору між юридичними особами в письмовій формі, чого господарські суди обох інстанцій в процесі розгляду спору не встановили. Відповідно до статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції викладеного не врахував та не спростував установленого місцевим господарським судом, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишається в силі з підстав, викладених у цій постанові.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.14 у справі №924/1364/13 скасувати. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.13 залишити в силі. Стягнути з ПП "Енергокомплект" (з будь-якого рахунку) на користь ПАТ "Хмельницькобленерго" 1025 грн. судових витрат. Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець