Ухвала

від 30.07.2014 по справі 924/1364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 липня 2014 року Справа № 924/1364/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М., суддів:Грека Б.М., Самусенко С.С., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., розглянувши заявуПриватного підприємства "Енергокомплект" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 05.06.2014 у справі№ 924/1364/13 за позовомПриватного підприємства "Енергокомплект" доПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" провизнання договору оренди укладеним та стягнення 102 494,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Енергокомплект" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання договору оренди укладеним, починаючи з 01.02.2010 та стягнення з відповідача 102 494 грн. заборгованості з орендної плати за листопад-грудень 2010 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.12.2013 у справі № 924/1364/13 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 рішення господарського суду Хмельницької області від 09.12.2013 скасовано; позов задоволено повністю; визнано договір оренди частини підстанції ПС110/10 кВ укладеним між позивачем та відповідачем; стягнуто з відповідача 102 494 грн. заборгованості за період листопад-грудень 2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2014 у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 скасовано, а рішення господарського суду Хмельницької області від 09.12.2013 залишено в силі.

Приватне підприємство "Енергокомплект" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2014 у справі № 924/1364/13, в якій просить указану постанову скасувати та прийняти нове рішення, що буде містити висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2014 у справі № 922/2564/13, від 21.07.2011 у справі № 53/343, від 09.06.2009 у справі № 4/260 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.06.2014 у справі № 924/1364/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди укладеним та стягнення заборгованості з орендної плати, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що: між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов спірного договору оренди; договір (проект якого надав позивач) не був підписаний відповідачем; між сторонами не відбулося обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, тобто сторонами не дотримано письмової форми договору, а тому договір оренди трансформатора є неукладеним; сам лише факт отримання відповідачем проекту договору та звернення до Мінекономіки щодо погодження процедури закупівлі послуг за державні кошти не свідчить про укладення спірного договору. Крім того, судом зазначено, що порядок проведення тендерних закупівель спірних послуг за державні кошти у одного учасника, який є обов'язковим та передбачений Положенням про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, дотриманий не був.

Водночас у постанові від 11.02.2014 у справі № 922/2564/13 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, з огляду на встановлені судом обставини справи про те, що: позивачем підписано направлений йому відповідачем проект договору купівлі-продажу державного майна, який в подальшому відповідачем не підписано, не складено протоколу розбіжностей і не зроблено відповідного застереження у договорі; відмова відповідача підписати договір купівлі-продажу в зв'язку з відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки під об'єктом, щодо якого заявлено позовні вимоги, не є правомірною з огляду на те, що позивачем дотримано усіх вимог, з якими закон пов'язує приватизацію державного майна та оформленням за її наслідками договору купівлі-продажу; у зв'язку із переходом права власності на будівлі (споруди) перехід права власності чи користування на земельну ділянку вимагає самостійної договірно-правової регламентації і не може вплинути на дійсність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна без відведення земельної ділянки, на якій воно розміщено.

У постанові від 09.06.2009 у справі № 4/260 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що укладення договору оренди земельної ділянки, підписаного позивачем та переданого відповідачу, є обов'язковим, адже чинне земельне законодавство не передбачає підстав для відмови органу місцевого самоврядування від укладення такого договору за наявності чинного рішення цього ж органу про надання земельної ділянки в оренду.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011 у справі № 53/343, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Енергокомплект" у допуску справи № 924/1364/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді Б. Грек С. Самусенко В. Селіваненко Л. Стратієнко