Ухвала

від 05.06.2014 по справі 33/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 33/310 05.06.14

За скаргоюУкраїнської аграрної біржі на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 33/310 за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва доУкраїнської аграрної біржі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Міністерства фінансів України, 2) Державного казначейства України, 3) Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва про стягнення 371 668 258,95 грн.

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явився Від відповідача:Арбузов А.А., Лавров С.Е., Протасова М.В. Від третьої особи1:не з'явився Від третьої особи2:не з'явився Від третьої особи3:Липська Н.В. Прокурор:не з'явився ВДВС:Рубель І.В. Вільний слухач:ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа №33/310 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Української аграрної біржі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", про стягнення 371 668 258,95 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008 р. у справі №33/310 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р., зазначене рішення суду змінено, позов задоволено частково.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р. господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2011 р. за заявою позивача в наказі господарського суду міста Києва від 08.05.2013 р. було виправлено описку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р., поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 33/310 від 08.05.2009 р. до виконання з 11.11.2013 р. та видано дублікат наказу від 08.05.2009 р. на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009 р.

02.04.2014 р. до господарського суду міста Києва від Української аграрної біржі надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.03.2014 р. №ВП41392160 та скасувати відповідну постанову.

03.04.2014 р. до господарського суду міста Києва від Української аграрної біржі надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160 та скасувати відповідну постанову.

29.04.2014 р. до господарського суду міста Києва від Української аграрної біржі надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 18.04.2014 р. №ВП41392160 та скасувати відповідну постанову.

Скарга на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.03.2014 р. №ВП41392160 (надалі - "скарга від 02.04.2014 р.") мотивована тим, що дана постанова не містить визначених положеннями ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 1.5.1 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. (надалі - "Інструкція"), обов'язкових реквізитів та її прийняття є передчасним оскільки, примусове виконання рішення суду не відбулося.

Скарги на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160 (надалі - "скарга від 03.04.2014 р.") та від 18.04.2014 р. №ВП41392160 (надалі - "скарга від 29.04.2014 р.) мотивовані тим, що даними постановами було накладено арешт на рахунки №2600200029536 та 26049000195536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик", які використовуються скаржником для виплати заробітної плати робітникам підприємства та для розрахунків із бюджетом (з податків та інших обов'язкових платежів), чим порушуються гарантоване ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника. А тому (згідно з доповненнями до скарги Української аграрної біржі, які надійшли до канцелярії суду 04.06.2014 р.) він просить зняти арешт з коштів, які знаходяться на даних рахунках. Також, вказаними постановами було накладено арешт на рахунки №26005000195536 та №2600900039536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик", які використовуються Українською аграрною біржею для зарахування коштів, що є гарантійними (попередніми) внесками для приймання участі у біржових торгах і аукціонах. Дані кошти не є розрахунками за товари та послуги та не є власністю боржника, а відтак Українська аграрна біржа просить визнати неправомірними дії органу ДВС та зняти арешт з коштів, які знаходяться на вказаних рахунках.

Розгляд вказаних скарг неодноразово відкладався.

Представники відповідача (скаржника) в судове засідання, призначене на 05.06.2014 р., з'явились, подані скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи 3 в судове засідання прибула, проти задоволення скарг заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судове засідання з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення скарги заперечувала та вказувала, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Прокурор, представник позивача та представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явились.

У відповідності до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача (скаржника) та третьої особи 3, представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що вимоги, викладені в скаргах, підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частино 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

30.12.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катериною Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП41392160 на виконання наказу (дублікат) №33/310 від 08.05.2014 р., що була отримана боржником 08.01.2014 р., якою постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. У пункті 3 даної постанови вказано, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду у встановлений строк для самостійного виконання буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, скаржнику був повідомлений строк, протягом якого він може виконати рішення суду в добровільному порядку та надати до органу ДВС документальне підтвердження про таке виконання.

Частиною 1 статті 28 цього Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

На виконання вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" 07.03.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катериною Леонідівною було винесено постанову про стягнення виконавчого збору №ВП41392160.

Боржник вказує, що дана постанова не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 1.5.1 Інструкції, а саме: у постанові відсутні найменування органу, що її видав; дата прийняття та номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності, а також: не зазначено мотивів прийняття постанови, конкретного строку спливу добровільного виконання, відсутнє затвердження начальником відділу або його заступником та скріплення печаткою.

Суд вважає такі твердження Української аграрної біржі необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

По-перше, постанова про стягнення виконавчого збору №ВП41392160 від 07.03.2014 р. є виконавчим документом, а тому у відповідності до п.п. д) п. 1.5.1 Інструкції повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З доданої до скарги постанови №ВП41392160 від 07.03.2014 р. вбачається, що всі вимоги ст. 18 Закону були дотримані, зокрема, у вступній частині вказано орган, який її видав - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, дату прийняття рішення, на підставі якого видано документ - постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2013 р., номер рішення - №ВП41392160, повне найменування стягувача - держава, а також вказано всі необхідні реквізити для здійснення перерахунку коштів, мотив прийняття рішення - невиконання боржником у наданий строк наказу та дана постанова скріплена печаткою органу ДВС та містить підпис особи, яка її видала.

По-друге, при винесенні даної постанови державний виконавцем виконував вимоги ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", якою на нього покладено обов'язок у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, стягнути виконавчий збір з боржника.

По-третє, представник органу в судовому засіданні стверджував, а відповідачем не надано доказів на спростування таких тверджень, що боржником не було надано документального підтвердження самостійного виконання рішення суду у встановлений строк. Посилання Української аграрної біржі на судові рішення в інших справах, на відмову держави від прийняття належного виконання боржником своїх зобов'язань та застосування наслідків прострочення кредитора документально не підтвердженні та не можуть слугувати підставою для не виконання органом ДВС своїх обов'язків, покладених на нього Законом України "Про виконавче провадження" та формально зводяться до переоцінки рішення у даній справі.

Таким чином, суд вважає скаргу боржника від 02.04.2014 р. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо скарг Української аграрної біржі від 03.04.2014 р. та від 24.04.2014 р., то суд зазначає наступне.

У частині 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 вказаної статті державному виконавцю надано право з метою реалізації покладеного на нього обов'язку ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно частин 2 та 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадженя" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 52 "Закону України "Про виконавче провадження" 07.03.2014 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника №ВП41392160, якою накладено арешт на кошти боржника, що містяться в установах банків, зокрема, №2600200029536, №26049000195536 та №26005000195536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик", та 18.04.2014 р. винесено постанову про арешт коштів боржника №ВП41392160, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку №2600900039536, відкритому в ПАТ КБ "Хрещатик".

Як вбачається з матеріалів справи (Додаткові угоди №03-Д від 01.12.2008 р. та №35 від 03.04.2014 р. до Договору №2600500019536 банківського рахунку юридичної особи від 03.05.2007 р.) рахунки №26005000195536 та №2600900039536 використовується скаржником виключно для проведення операцій, пов'язаних з зарахуванням грошових коштів, що депонуються як гарантійний (попередній) внесок для приймання участі у біржових торгах та аукціонах. Скаржник просить зняти арешт з цих рахунків, оскільки ці кошти не є його власністю, а такі рахунки йому потрібні для здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що а ні положення ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", а ні положення пунктів 4.1.9 та 4.1.10 Інструкції не ставлять вказані дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти в залежність від мети та цілей відкриття боржником такого рахунку.

До того ж, відповідач просить зняти арешт з рахунку №2600200029536, відкритому в ПАТ КБ "Хрещатик", для здійснення ним розрахунків з працівниками шляхом здійснення виплати їм заробітної плати та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Оскільки, Закон України "Про виконавче провадження" не встановлює виключень (крім ст. 72 Закону України "Про виконавче провадження") та не передбачає, що окремі поточні банківські рахунки суб'єктів господарювання не можуть підпадати під арешт, то державний виконавець, накладаючи арешт на кошти, що знаходяться на рахунках №2600200029536, 26005000195536 та №2600900039536 відповідача, діяв у відповідності до вимог закону та своїх повноважень.

Зняття арешту з вказаних рахунків буде суперечити принципу рівності сторін у господарському процесі та порушувати право позивача на виконання рішення суду.

Крім того, що невиконання боржником постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р. та несплата на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 182 946 850,53 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу може завдати Державному бюджету України збитків.

Суд відзначає, що рахунок №2600900039536 був відкритий боржником після накладення арешту коштів на всіх його існуючих рахунках у відповідності до п. 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено неправомірність дій державного виконавця в частині накладення арешту на рахунки №2600200029536, 26005000195536 та №2600900039536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик".

Скаржник також просив суд скасувати арешт коштів на рахунку №26049000195536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик".

Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору №2604900019536 банківського рахунку юридичної особи (п. 1.1 цього договору), що даний рахунок відкритий відповідачем саме для обліку коштів соціального страхування в національній валюті відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

В силу ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Отже, вказаний рахунок має спеціальний режим використання, та є спеціалізованим, а саме: є рахунком Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому обліковуються кошти, які надійшли боржнику від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати коштів працівникам відповідача.

Таким чином, арешт вказаного рахунку із спеціальним режимом використання порушує права та охоронювані законом інтереси працівників боржника, які обмежені у праві на отримання коштів з цього рахунку з моменту його арешту.

Згідно ч. 1 ст. 72 Закону України "Про виконавче провадження" на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Таким чином, враховуючи що реальне виконання рішення у відповідності до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом стягнення коштів, які знаходяться на цьому рахунку, є неможливим, накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом використання є недоцільним та таким, що порушує права інших осіб, а відтак, безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2014 р. у справі №5004/2332/11.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, скарги Української аграрної біржі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Української аграрної біржі на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160 в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик".

3. Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 недійсною в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик".

4. В іншій частині в задоволенні скарг відмовити.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

С.В. Стасюк