Постанова

від 02.10.2014 по справі 33/310

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 33/310 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачаРожок В.О., представник, третіх осіб 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 3)Липська Н.В., представник, виконавчої службиМалиш Т.О., представник, прокуратуриБаклан Н.Ю., стар. прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУкраїнської аграрної біржі на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 за скаргоюУкраїнської аграрної біржі на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 33/310 Господарського суду міста Києва за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва доУкраїнської аграрної біржі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Міністерство фінансів України, 2. Державне казначейство України, 3. Відкрите акціонерне товариство ,,Державний експортно-імпортний банк України", за участюПрокуратури Голосіївського району м. Києва, простягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2014 №05-05/1561 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Грека Б.М. та Дерепи В.І. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Української аграрної біржі на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі №33/310.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. позов задоволено; стягнуто з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України 642497081,65грн., з яких 262538215,47грн. основного боргу, 379735078,34грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 19088,37грн. відсотків, 25500грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. у справі № 33/310 змінено; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задоволено частково; стягнуто з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України 182946850,53грн. основного боргу, 25500грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

В жовтні 2013 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2014, заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу задоволено; поновлено строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва №33/310 від 08.05.2009 до виконання з 11.11.2013; визначено, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 11.11.2016; видано дублікат наказу від 08.05.2009 на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009; визначено до дана ухвала є невід'ємною частиною наказу Господарського суду міста Києва №33/310 від 08.05.2009, виданого на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009.

02.04.2014, 03.04.2014 та 29.04.2014 Українська аграрна біржа звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргами на дії державного виконавця, в яких просить визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 07.03.2014 №ВП41392160, про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 та арешт коштів боржника від 18.04.2014 №ВП41392160 відповідно неправомірними, а зазначені постанови визнати недійсними (скасувати).

В доповненні до скарги на дії державного виконавця Українська аграрна біржа просить визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, які полягають в арешті коштів, що знаходяться на рахунках Української аграрної біржі №2600200029536, №2604900019536, №2600500019536 та №2600900039536, відкритих в ПАТ КБ "Хрещатик", незаконними; зняти арешт з коштів, що знаходяться на цих рахунках та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про зняття арешту з коштів, що знаходяться на зазначених рахунках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 (судді Бойко Р.В. - головуючий, Босий В.П., Стасюк С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.), скаргу Української аграрної біржі на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 задоволено частково; визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160, в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик"; визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 недійсною в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик"; в іншій частині в задоволенні скарг відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, Українська аграрна біржа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати повністю і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи-3, виконавчої служби та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень суду здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених вказаним законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до вказаного закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі відповідного наказу суду за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катериною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП41392160 на виконання наказу (дублікат) №33/310 від 08.05.2014, яка отримана боржником 08.01.2014.

Відповідно до вказаної постанови боржнику постановлено самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. Пунктом 3 постанови зазначено, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду у встановлений строк для самостійного виконання, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 07.03.2014 №ВП41392160, щодо якої подано скаргу у даній справі.

Дослідивши зазначену постанову про стягнення виконавчого збору, суди встановили, що вона відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" та п.1.5.1 Інструкції з примусового виконання рішень.

Враховуючи зазначене, а також відсутність документального підтвердження самостійного виконання боржником рішення суду у встановлений строк, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано відмовили в задоволенні скарги Української аграрної біржі від 02.04.2014.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження").

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2014 року та 18.04.2014 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника №ВП41392160, відповідно до яких накладено арешт на кошти боржника, що містяться в установах банків, зокрема, №2600200029536, №26049000195536, №26005000195536 та №2600900039536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик".

Частково задовольняючи скаргу Української аграрної біржі на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 року №ВП41392160 в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на ч.2 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

З таким висновком судів колегія погоджується, з огляду на наступне.

Так, в силу ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Судами встановлено, що відповідно до договору банківського рахунку юридичної особи №2604900019536 даний рахунок відкритий відповідачем в ПАТ КБ "Хрещатик" саме для обліку коштів соціального страхування в національній валюті відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Отже, вказаний рахунок має спеціальний режим використання, та є спеціалізованим, а саме: є рахунком Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому обліковуються кошти, які надійшли боржнику від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати коштів працівникам відповідача.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Таким чином, арешт вказаного рахунку із спеціальним режимом використання порушує права та охоронювані законом інтереси працівників боржника, які обмежені у праві на отримання коштів з цього рахунку з моменту його арешту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Згідно ч.1 ст.72 Закону України "Про виконавче провадження" на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Таким чином, враховуючи що реальне виконання рішення шляхом стягнення коштів, які знаходяться на цьому рахунку, є неможливим, накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом використання є недоцільним та таким, що порушує права інших осіб, а відтак, безпідставним.

Також скаржник просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо накладання арешту на рахунки №2600500019536 та №2600900039536, відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик", посилаючись на те, що ці кошти не є його власністю.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рахунки №2600500019536 та №2600900039536 використовуються скаржником для проведення операцій, пов'язаних з зарахуванням грошових коштів, що депонуються як гарантійний (попередній) внесок для приймання участі у біржових торгах та аукціонах.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Закон України "Про виконавче провадження" не встановлює виключень, за винятком зазначеної вище ст.72, та не передбачає, що окремі поточні банківські рахунки суб'єктів господарювання не можуть підпадати під арешт.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця щодо накладання арешту на вищезазначені рахунки не залежать від мети та цілей відкриття боржником такого рахунку, а відтак не вбачається підстав для визнання дій державного виконавця щодо накладання арешту на рахунки №2600500019536 та №2600900039536 неправомірними.

Що стосується дій державного виконавця щодо накладання арешту на рахунок №2600200029536, який відкрито у ПАТ КБ "Хрещатик", суди встановили, що такий рахунок використовується відповідачем для виплати заробітних плат та сплати податку на додану вартість.

Колегія не може погодитись з висновком судів про те, що державний виконавець, накладаючи арешт на кошти, що знаходяться на вказаному рахунку відповідача, діяв у відповідності до вимог закону та своїх повноважень.

Так, дійсно, як було зазначено вище, ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Поряд з цим, ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, а саме: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Конституцією України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст.43).

Частиною 1 ст.115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи). Таким чином, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

З огляду на приписи вищенаведеного законодавства колегія вважає, що накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати не відповідає приписам названого Закону. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій помилково відмовили в задоволенні скарги боржника на дії державної виконавчої служби щодо накладання арешту на рахунок №2600200029536.

За таких обставин колегія дійшла висновку, що оскаржені у справі судові рішення належить змінити, доповнивши резолютивну частину ухвали місцевого господарського суду висновком про визнання протиправними дій державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок №2600200029536 та, відповідно, визнання недійсною постанови державного виконавця в частині арешту коштів, що знаходяться на вказаному рахунку.

Що стосується решти вимог скарг на дії державного виконавця, то з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що господарськими судами в решті вимог скарг правильно застосовані норми матеріального і процесуального права і судові рішення в цій частині скасуванню чи зміні не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Української аграрної біржі залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 33/310 змінити, виклавши частину другу та третю резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 в наступній редакції:

"2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160, в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках №2604900019536 та №2600200029536, відкритих у ПАТ КБ "Хрещатик".

3. Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 недійсною в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках №2604900019536 та №2600200029536, відкритих у ПАТ КБ "Хрещатик".".

В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 33/310 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда