Постанова

від 28.07.2014 по справі 33/310

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа№ 33/310

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Слєпухіна К.А.

від відповідача: Лавров С.Е., Протасова М.В.

від третьої особи1: не з'явився

від третьої особи2: не з'явився

від третьої особи3: Липська Н.В.

від ВДВС: Харченко О.О.

від прокуратури: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Української аграрної біржі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року

за скаргою Української аграрної біржі

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (головуючий суддя Р.В. Бойко, судді: Мудрий С.М., Стасюк С.В.)

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до Української аграрної біржі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Міністерство фінансів України;

2. Державне казначейство України;

3. Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва

про стягнення 371668 258, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі №33/310 скаргу Української аграрної біржі на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160 задоволено частково. Визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 р. №ВП41392160, в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик". Визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про арешт коштів боржника від 07.03.2014 №ВП41392160 недійсною, в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку №2604900019536, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик". В іншій частині в задоволенні скарг відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі №33/310, в частині відмови в задоволенні скарг.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.07.2014 року.

В судове засідання 29.07.2014 року з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи 3 та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Представники прокуратури, третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники третіх осіб 1 та 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 2, а.с. 128,127,132), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб 1, 2 та прокуратури.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представників третіх осіб 1, 2 та прокуратури не заперечували.

Представники позивача, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та третьої особи3 в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представників третіх осіб 1, 2 та прокуратури не заперечували.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи 3 та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України., перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року по справі №33/310 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 року, вищезазначене рішення суду змінено, позов задоволено частково.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року, поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 33/310 від 08.05.2009 року до виконання з 11.11.2013 року та видано дублікат наказу від 08.05.2009 року на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009 року.

02.04.2014 року, 03.04.2014 року та 29.04.2014 року представник Української аграрної біржі звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргами на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Відповідно до яких, просить скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 07.03.2014 року №ВП41392160, постанову про арешт коштів боржника від 07.03.2014 року №ВП41392160 та постанову про арешт коштів боржника від 18.04.2014 року №ВП41392160.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 зазноченої статті державному виконавцю надано право, з метою реалізації покладеного на нього обов'язку ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.03.2014 року та 18.04.2014 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника №ВП41392160.

Відповідно до вищезазначених постанов, накладено арешт на кошти боржника, що містяться в установах банків, зокрема, №2600200029536, №26049000195536, №26005000195536 та №2600900039536 відкриті в ПАТ КБ "Хрещатик".

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи скаргу Української аграрної біржі на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2014 року №ВП41392160 виходив з того, що рахунок №2604900019536 має спеціальний режим використання, а відтак, арешт вищезазначеного рахунку порушує права та охоронювані законом інтереси працівників боржника, які обмежені у праві на отримання коштів з цього рахунку з моменту його арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки, відповідно договору банківського рахунку юридичної особи №2604900019536, рахунок відкрито для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Так, статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Твердження апелянта щодо неправомірності накладання арешту на рахунки №26005000195536 та №2600900039536, відкритих в ПАТ КБ "Хрещатик", оскільки ці кошти не є його власністю, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки №26005000195536 та №2600900039536 використовується скаржником для проведення операцій, пов'язаних з зарахуванням грошових коштів, що депонуються як гарантійний (попередній) внесок для приймання участі у біржових торгах та аукціонах.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що накладання арешту на вищезазначені рахунки не залежить від мети та цілей відкриття боржником такого рахунку.

Також, колегією суддів визнано необґрунтованими твердження апелянта, щодо неправомірного арешту рахунків, які використовуються відповідачем для виплати заробітних плат та сплати податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство України не встановлює виключень щодо арешту рахунків, з яких здійснюються такі виплати.

Місцевим господарським судом встановлено, що 30.12.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катериною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП41392160 на виконання наказу (дублікат) №33/310 від 08.05.2014 року, яка отримана боржником 08.01.2014 року.

Відповідно до вищезазначеної постанови боржнику постановлено самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 3 вищезазначеної постанови зазначено, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду у встановлений строк для самостійного виконання, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Твердження апелянта, що постанова про стягнення виконавчого збору №ВП41392160 від 07.03.2014 року не відповідає вимогам п. 1.5.1 Інструкції, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки спростовується наявною в матеріалах оскарження ухвали належним чином завіреною копією постанови про стягнення виконавчого збору №ВП41392160 від 07.03.2014 року.

Крім того, при винесенні вищезазначеної постанови державний виконавцем виконував вимоги ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", якою на нього покладено обов'язок у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, стягнути виконавчий збір з боржника.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, ухвала винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Української аграрної біржі та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Української аграрної біржі залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі №33/310 - без змін.

Матеріали справи №33/310 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2014 року