Ухвала

від 10.09.2014 по справі 33/310

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2014 року Справа № 33/310 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Волковицької Н.О., Вовка І.В., Грейц К.В., Запорощенка М.Д., Мачульського Г.М., розглянувши заяву Української аграрної біржі

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі№33/310 за скаргоюУкраїнської аграрної біржі на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 33/310 за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва доУкраїнської аграрної біржі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Міністерство фінансів України, 2. Державне казначейство України, 3. Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", за участюПрокуратури Голосіївського району м. Києва, простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №33/310 позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задоволено; стягнуто з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України 642497081,65 грн, з яких 262538215,47 грн основного боргу, 379735078,34 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 19088,37 грн відсотків, 25500 грн державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі № 33/310 змінено; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити частково; стягнути з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України 182946850,53грн основного боргу, 25500грн державного мита та 118грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

В січні 2014 року Українська аграрна біржа звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України і просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №33/310 виданого 08.05.2009 Господарським судом м. Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2013 ВП №41392160.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 скаргу Української аграрної біржі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі №33/310 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 залишено без змін.

Українська аграрна біржа звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі № 33/310, в якій просить: "Постанову Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі №33/310 скасувати. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі №33/310 скасувати. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі №33/310 скасувати. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кащук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №33/310, виданого 08.05.2009 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2013 ВП №41392160".

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2014 у справі №917/717/13, від 22.07.2014 у справі №925/988/13, від 31.07.2014 у справі №904/5521/13, мотивовано неоднаковим застосуванням норм матеріального права, а саме статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву на постанову суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 02.06.2014 у справі №33/310 суд касаційної інстанції залишаючи без змін судові рішення погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність у виконавчому документі стягувача, який визначається згідно частини 3 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" як орган доходів і зборів не свідчить про невідповідність такого виконавчого документа вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові від 26.06.2014 у справі №917/717/13, про перегляд якої просить заявник, касаційна інстанція залишила без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено заяву про виправлення описки у наказі господарського суду. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що у наказі виданому на примусове виконання рішення суду було зроблено описку, а саме не зазначено відомостей щодо найменування (Полтавська міська рада) та місця знаходження стягувача, що підлягає виправленню.

У постанові від 22.07.2014 у справі №925/988/13 суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволення заяви про виправлення описки у наказі суду. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що у наказі виданому на примусове виконання рішення та постанови суду зазначено адресу відповідача (боржника), проте відповідачем не доведено яким чином зазначення у наказі місцезнаходження юридичної особи порушує його права.

У постанові від 31.07.2014 у справі №904/5521/13, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій якими відмовлено у задоволенні скарги на дії відділу ДВС, що полягають у відкритті виконавчого провадження і винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що наказ господарського суду дійсно містить описку в частині визначення ідентифікаційного коду стягувача, однак, під невідповідністю виконавчого документа вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", слід розуміти саме відсутність у виконавчому документі даних щодо ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, а не факт неправильного його зазначення, який не може бути перевірений державним виконавцем на стадії прийняття виконавчого документа до виконання.

З наведеного вбачається, що правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Керуючись статями 86, 111 14 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Український аграрній біржі у допуску справи №33/310 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН.Волковицька СуддіІ.Вовк К.Грейц М.Запорощенко Г.Мачульський