Постанова

від 18.06.2009 по справі 34/99

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/99

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2009                                                                                           № 34/99

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Свистунов Д.В. – довіреність № 145 від 19.05.2009 року

 від відповідача -Гончарук М.П. –довіреність б/н від 02.03.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "БТА Банк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009

 у справі № 34/99 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               ВАТ "БТА Банк"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал України"

 про                                                   стягнення 1890054,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк” звернулось до Господарського суду                     м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал України” про стягнення 1 686 554, 73 грн. заборгованості за передані відповідачу цінні папери за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-17 05/08 від 30.05.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а також нарахованої на підставі пункту 4.1 Договору пені за прострочення оплати цінних паперів у сумі 203 499,69 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що:

-          згідно з пунктом 3.1 Договору відповідач зобов'язувався у термін 16.06.2008 року сплатити суму Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок позивача, який у свою чергу відповідно до пункту 3.2 Договору повинен був провести дії необхідні для перереєстрації права власності на цінні папери;

-          відповідач у вказаний вище строк свої зобов'язання щодо проведення оплати не виконав, а тому згідно з статтею 613 Цивільного кодексу України відбулося прострочення відповідача;

-          у зв'язку із простроченням відповідача відбулась відстрочка виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі цінних паперів, які фактично були передані відповідачу 29.07.2008 року шляхом надання зберігачу відповідача розпорядження на поставку (перевід) цінних паперів на рахунок відповідача;

          - проте навіть після передачі цінних паперів відповідач їх не оплатив.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що:

-          позивач у порушення умов пункту 3.2 Договору не вчинив дії необхідні для перереєстрації права власності на цінні папери шляхом надання зберігачу відповідача документів, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок відповідача, незважаючи на неодноразові звернення відповідача до позивача про виконання останнім взятих зобов'язань;

-          у зв'язку з суттєвим простроченням позивачем виконання своїх зобов'язань щодо передачі цінних паперів у власність відповідача, останній керуючись ст. 220 Господарського кодексу України, статтею 612 Цивільного кодексу України, 21 серпня 2008 року направив на адресу позивача лист № 4-08/08, у якому офіційно повідомив позивача про втрату інтересу до виконання Договору та про свою відмову від прийняття від позивача виконання зобов'язань з передачі у власність відповідачу цінних паперів відповідно до умов Договору;

          - цінні папери не перейшли у власність відповідача, а тому останній їх не повинен оплачувати.

          При цьому, відповідач наголошує, що пунктом 3.1 Договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставку цінних паперів незалежно від строку, обсягу, їх оплати відповідачем. Тобто, поставка цінних паперів мала бути здійснена незалежно від факту оплати/неоплати цінних паперів.

          Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/99 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/99, та передати справу на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, рішення у справі прийняте при невірному застосуванні судом норм матеріального та порушенні норм процесуального права, невірному встановленні обставин, що мають значення для справи, та невірному дослідженні та оцінці доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 18.06.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, проте просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/99 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009 року у справі                  № 34/99 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 30.05.2008 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № Д-17 05/08 відповідно до            п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язується забезпечити прийом та оплатити наступні цінні папери: акції прості, іменні, документарні ВАТ „Агромашбуд”, код ЄДРПОУ 33151719, номінальною вартістю 0,25 грн., кількістю 10 000 000 штук, загальною вартістю 2 500 000 грн., загальною договірною вартістю 1 686 554,73 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору Продавець продає, а Покупець купує цінні папери, зазначені в п. 1.1 Договору за загальною сумою угоди 1 686 554,73 грн.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Продавець гарантує, що на дату підписання цього Договору і на весь строк до передачі прав власності на цінні папери Покупцю, цінні папери, пойменовані в цьому Договорі, знаходяться в його абсолютній власності (з правом володіння, користування та розпорядження), не обтяжені заставою, включаючи податкову, та ніякими іншими правами третіх осіб, а також не знаходяться під арештом.

Цінні папери належать Продавцю на праві власності, що підтверджується наявністю виписки з рахунку власника, який відкрито у Зберігача (п. 1.4 Договору).

Продавець зобов'язується: прийняти від Покупця грошові кошти в терміни та на умовах, що передбачені п. 3.1 Договору (п. 2.1.1 Договору); в терміни, визначені в п. 3.2 Договору, надати зберігачу цінних паперів розпорядження на переказ цінних паперів, що є предметом даного Договору, на рахунок Покупця, відкритий у Зберігача Покупця (п. 2.1.2 Договору).

Покупець зобов'язується: сплатити вартість цінних паперів, ціна яких визначена п. 1.2 Договору, в терміни, що передбачені п. 3.1 Договору (п. 2.2.1 Договору); право власності на цінні папери від Продавця до Покупця переходить з моменту зарахування їх на рахунок Покупця, відкритий у зберігача та підтверджується випискою з цього рахунку (п. 2.2.2 Договору); Продавець та Покупець самостійно здійснюють всі необхідні дії та оплату послуг зберігача по перереєстрації прав власності на цінні папери (п. 2.2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору Покупець зобов'язаний 16.06.2008 року, сплатити суму Договору Продавцю шляхом перерахування коштів на рахунок 36417010000001 в ВАТ „БТА Банк”, код ЄДРПОУ 14359845.

Продавець зобов'язаний 16.06.2008 року, провести дії необхідні для перереєстрації прав власності на цінні папери зазначені в п. 1.1 Договору, шляхом надання Зберігачу Продавця документів, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок Покупця, з дотриманням вимог чинного законодавства. При переході прав власності від Продавця Покупцю, сторонами укладається та підписується акт прийому-передачі цінних паперів (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання або прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 3.1 Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки.

29.07.2008 року позивач направив до АКБ „Укрсоцбанк”, який є зберігачем відповідача розпорядження № 3 на переказ цінних паперів номінальною вартістю 0,25 грн., кількістю                10 000 000 штук, загальною вартістю 2 500 000 грн. Вказане розпорядження отримано                  ВАТ „Укрсоцбанк” 29.07.2008 року, що підтверджується підписом уповноваженого представника ВАТ „Укрсоцбанк” на вказаному розпорядженні.

21.08.2008 року відповідач направив позивачу листа № 4-8/08, у якому зазначив, що станом на 20.08.2008 року, незважаючи на неодноразові звернення відповідача, позивач не виконав свої зобов'язань за Договором та не передав у власність відповідача цінні папери, що визначені умовами Договору, а тому у зв'язку з суттєвим простроченням позивачем виконання своїх зобов'язань щодо передачі цінних паперів у власність відповідача, керуючись ст. 220 Господарського кодексу України та ст. 612 Цивільного кодексу України, відповідач повідомляє про втрату інтересу до виконання та про свою відмову від прийняття від позивача виконання зобов'язання з передачі у власність відповідачу цінних паперів відповідно до умов Договору. Про отримання позивачем вказаного листа, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 21.08.2008 року.

13.10.2008 року позивач листом № 04-1-02/1820 повідомив відповідача про те, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” відповідач є власником цінних паперів, а тому останній повинен сплати позивачу кошти за цінні папери відповідно до умов Договору.

Як вбачається з отриманої на судовий запит першої інстанції від АКБ „Укрсоцбанк” (зберігача відповідача) виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 054395 відповідача за період з 17.06.2008 року до 09.04.2009 року, цінні папери, що були предметом Договору, на вказаний рахунок зараховані не були (операція щодо зарахування цих цінних паперів на рахунок відповідача у даній виписці не відображена) (а.с. 83).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З умов Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу цінних паперів.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила лише у разі здійснення попередньої оплати (ст. 693 Цивільного кодексу України), або застосувавши розстрочення платежу (ст. 695 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з положень розділу 3 Договору, сторони у ньому обумовили зустрічне виконання своїх обов'язків. Так, обидві сторони повинні були 16.06.2008 року вчинити певні дії, зокрема позивач повинен був на виконання п. 3.2 Договору надати зберігачу відповідача документи, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок відповідача, а останній на виконання п. 3.1 Договору сплатити суму Договору позивачу.

Суд першої інстанції вірно встановив, що обидві сторони у порушення зазначених умов Договору вказані дії у встановлені строки не виконали.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 3.2 Договору позивач зобов'язаний 16.06.2008 року, провести дії необхідні для перереєстрації прав власності на цінні папери, шляхом надання АКБ „Укрсоцбанк” документів, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок відповідача.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач лише 29.07.2008 року здійснив дії щодо перереєстрації прав власності на цінні папери, шляхом надання АКБ „Укрсоцбанк” документів, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок відповідача.

Таким чином, позивач в супереч приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України не виконав свої зобов'язання, а саме не здійснив у строк встановлений п. 3.2 Договору дій щодо перереєстрації прав власності на цінні папери, шляхом надання АКБ „Укрсоцбанк” документів, необхідних для поставки цінних паперів на рахунок відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у п. 1 ч. 1 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу  України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно, на підставі вищезазначених норм, відмовився від прийняття від позивача виконання зобов'язань з передачі у власність відповідачу цінних паперів відповідно до умов Договору, про що 21.08.2008 року  повідомив позивача листом № 4-08/08.

Місцевим господарським судом вірно не прийняті до уваги посилання позивача на те, що позивач не повинен був виконувати дії щодо передачі цінних паперів до їх повної оплати (сплати суми Договору) виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Аналогічне положення міститься й у ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України, згідно з якою боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з положеннями ст. 613 Цивільного кодексу України та ст. 221 Господарського кодексу України прострочення кредитора настає якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок (свого зобов'язання).

Отже, виходячи із зазначених положень позивач звільнявся від відповідальності за прострочення виконання свого зобов'язання щодо вчинення дій з передачі відповідачу цінних паперів (чи мав право відстрочити виконання цього зобов'язання без будь-яких негативних наслідків для себе) лише у тому разі, якщо ці дії не могли бути вчинені до проведення відповідачем оплати цінних паперів.

Проте, як вбачається  з умов Договору та матеріалів справи, позивач мав можливість здійснити поставку цінних паперів і до їх оплати. Про це, зокрема, свідчить і те, що позивач 29.07.2008 року  надав зберігачу відповідача розпорядження  №3 щодо перереєстрації прав власності на цінні папери, незважаючи на те, що останні не були Страховою компанією оплачені.

При цьому, суд погоджується з посиланням відповідача на ту обставину, що згідно з умовами Договору поставка цінних паперів мала бути здійснена незалежно від факту оплати/неоплати цінних паперів, позаяк розділом 3 Договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставку цінних паперів незалежно від строку їх оплати відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Позивач посилається на те, що ним виконаний обов'язок щодо передачі відповідачу цінних паперів, оскільки надано зберігачу відповідача відповідне розпорядження щодо зарахування на рахунок останнього цінних паперів.

Відповідно до абз.2 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Згідно з п. 4 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

У п. 2.2.2 Договору передбачено, що право власності на цінні папери від Продавця (позивача) до Покупця (відповідача) переходить з моменту зарахування їх на рахунок Покупця,  відкритий у Зберігача та підтверджується випискою з цього рахунку.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки з рахунку відповідача у цінних паперах у АКБ „Укрсоцбанк” (зберігача відповідача), за період з 17.06.2008 року до 09.04.2009 року на рахунок відповідача цінні папери визначені у Договорі зараховані не були.

Таким чином, перехід права власності на цінні папери від позивача до відповідача не відбувся.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 686 554,73 грн. заборгованості за цінні папери не є законними та обґрунтованими, не відповідають матеріалам справи, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що:

          -  відповідач на законних підставах відмовився від прийняття до виконання зобов'язань позивача й, відповідно, від зобов'язань за Договором;

          - встановлений факт наявності вини обох сторін у невиконанні взятих на себе зобов'язань;

          -  умовами Договору не передбачалась попередня оплата за цінні папери;

          -  виконання зобов'язань, передбачених Договором було зустрічним;

          - відповідач на підставі ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у зв'язку із невиконанням позивачем, як другою стороною зустрічного зобов'язання, свого обов'язку з виконання дій щодо передачі відповідачу цінних паперів, мав право зупинити виконання свого обов'язку щодо оплати цих цінних паперів, а отже і не було прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань;

          - пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено однаковий розмір пені за порушення сторонами своїх обов'язків, передбачених пунктами 3.1 та 3.2 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 203 499,69 грн. пені, нарахованої також і за період, коли правовідносини між сторонами вже припинились внаслідок відмови відповідача від прийняття до виконання, і від виконання свого зобов'язання є  також безпідставними, необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року по справі № 34/99 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/99 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/99 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Острович  С.Е.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.