Постанова

від 18.06.2014 по справі 911/27/25/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 911/27/25/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Прокопанич Г.К., Алєєвої І.В., Мирошниченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі№ 911/27/25/13-г господарського суду Київської області за позовомПриватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Індастрі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" простягнення грошових коштів у розмірі 4 000 000,00 грн.

За участю представників:

позивача:Ягічев С.О.; відповідача-1:Гребенченко О.А. відповідача-2:Гребенченко О.А., Пантєєв І.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Юридична фірма "Імператив Плюс"( далі - ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Індастрі" (далі - ТОВ"Транс Індастрі"), звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (далі - ТОВ "Термінал Бровари") та товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (далі -ТОВ "Аїсі Бела") про стягнення солідарно грошових коштів у розмірі 4 000 000,00 грн, з яких 2 000 000,00 грн заборгованість за договором від 01.09.2011 р. про надання юридично-консультаційних послуг, додатковими угодами № 1, № 2 до договору, 2 000 000,00 грн. - штраф за невиконання умов договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 р. (суддя Качур А.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 р. (судді: Бучинська Г.Б., Мельник О.В., Грязнов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Приватним підприємством "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ІМПЕРАТИВ ПЛЮС" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ БРОВАРИ" (далі - замовник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЇСІ БЕЛА" (далі - замовник 2) (разом - замовники) укладено договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовників надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено Договором (пункт 1. Договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовники доручали виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах з Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" з приводу наступних договорів:

- попереднього договору оренди від 02.07.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером №21050 (далі - попередній договір оренди від 02.07.2008 р.);

- договору про штрафні санкції, укладеного 30.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером № 10495,10496 (далі - договір від 30.07.2009 р.);

- іпотечного договору від 09.09.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, запис у реєстрі №1167 (далі - іпотечний договір від 09.09.2009 р.);

- іпотечного договору від 14.10.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, запис у реєстрі №1851 (далі - іпотечний договір від 14.10.2009 р.).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, суть завдання замовників полягала у захисті законних інтересів ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" від будь - яких претензій/вимог, у тому числі, і насамперед, матеріальних зі сторони Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" за договорами, вказаними у пункті 1.1. Договору; у визнанні в судовому порядку недійсними - договору від 30.07.2009 р., іпотечних договорів від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р.; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, вказаними у пункті 1.1. Договору; по можливості, у поверненні коштів ТОВ "Термінал Бровари" вже сплачених на користь ЗАТ "Українські вантажні кур'єри"; по можливості, у забезпеченні повного чи часткового перегляду та скасування судових рішень у господарській справі № 10/146-10; звільненні з під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать ТОВ "Аїсі Бела" та щодо яких укладені іпотечні договори від 09.09.2009 та від 14.10.2009.

Згідно пункту 1.3. Договору, позитивним для замовників вважатиметься і будь-який інший результат, який влаштовуватиме замовників.

01.09.2011 між замовниками та виконавцем укладена Додаткова угода № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1). Даною угодою сторони передбачили умови оплати послуг виконавця.

Відповідно до пункту 1. Додаткової угоди № 1 за надані послуги замовники зобов'язувались сплатити виконавцю гарантований платіж та бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмету Договору у розмірі, визначеному сторонами.

Згідно пункту 2 Додаткової угоди № 1 розмір гарантованого платежу встановлювався сторонами у сумі 820 000,00 грн., яка мала сплачуватись замовниками виконавцю порівну.

Відповідно до пункту 3. Додаткової угоди №1 розмір бонусного платежу за повне виконання виконавцем завдання замовників згідно пунктів 1.2., 5.3. Договору визначався у розмірі 2 400 000,00 грн. і мав сплачуватись порівну замовниками виконавцю у випадку успішного виконання завдання замовників згідно пунктів 1.2., 5.3. Договору.

Відповідно до пункту 5. Додаткової угоди №1, гарантований платіж сплачується виконавцю у 2 етапи: 410 000,00 грн. до 06.09.2011 сплачує замовник 1; 410 000,00 грн. до 31.12.2011 сплачує замовник 2.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець здійснював правове супроводження у господарській справі № 10/094-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" до Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Державної виконавчої служби України про визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за № 947 та № 948 від 15.04.2011 р. за договором від 30.07.2009 р. про штрафні санкції, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером № 10495, 10496 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" грошових коштів у розмірі 11 955 000,00 грн. такими, що не підлягають виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, надані позивачем згідно з договором про надання юридично-консультаційних послуг від 01.09.2011р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту надання послуг за договором та відсутність заборгованості та підстав для стягнення штрафу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду повністю та приймаючи нове рішення, яким позов ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" задоволено повністю апеляційний господарський суд зазначив про достатність доказів належного виконання договірних зобов'язань з боку ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" і наявність порушень з боку ТОВ "Термінал Бровари" і ТОВ "Аїсі Бела" своїх зобов'язань за договором. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання Виконавцем, а не з факту передачі послуг на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

Касаційний суд погодився з вказаними висновками апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду касаційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, Верховний суд України виходив з того, що Вищий господарський суд України, застосовуючи статті 901, 903 ЦК України, не врахував, що зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій.

Отже, постанова касаційного суду підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування ним норм матеріального права.

Враховуючи вказівки Верховного суду України, Вищий господарський суд України приходить до висновку про задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 11.1 статутів ТОВ "Аїсі Бела" та ТОВ "Термінал Бровари" зазначено наступне : "Усі та будь-які документи, що зобов'язують Товариство, у тому числі, договори та інші правочини, включаючи довіреності і банківські документи (у тому числі, але не обмежуючись, будь-якими документами, що необхідні для відкриття, обслуговування та закриття поточних, вкладних (депозитних) інших рахунків у гривні та іноземних валютах та розпорядження коштами на таких рахунках), мають бути підписані спільно (і) Директором Товариства (або будь-якою особою, уповноваженою Директором Товариства шляхом видачі відповідної довіреності та (її) уповноваженим(и) представником(ами) ТОВ "Аїсі Бровари" щодо ТОВ "Термінал Бровари" та Аїсі Ріелті Паблік Лімітед щодо ТОВ "Аїсі Бела".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти прийому-передачі документів від 16.01.2012 р. та від 14.03.2012 р., залучені до матеріалів справи, свідчать про передачу зазначених вище статутів товариств відповідачів уповноваженим представником відповідачів та прийняття їх уповноваженим представником позивача, що дає підстави вважати, що позивач усвідомлював необхідність підписання акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012 р. уповноваженими представниками відповідачів.

Суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, дійшов висновку, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012 р., підписаний з боку відповідачів Намічешвілі Андро Зурабовичем, є неналежним доказом надання позивачем тих послуг, за які договором передбачено сплату бонусного платежу і прийняття зазначених послуг уповноваженими особами замовників.

Цей висновок відповідає фактичним обставинам справи і не спростований доказово у рішенні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом пункту 4.3 договору надання послуг Виконавцем замовникам і виконання Виконавцем завдання замовників за договором підтверджується актом приймання-передачі послуг, який підписується Виконавцем і замовниками та є підставою для оплати цих послуг.

Згідно з пунктом 4.3.1 договору, якщо протягом 10 робочих днів після повного виконання Виконавцем завдання замовників відповідно до предмету договору та отримання замовниками від Виконавця кінцевого акта приймання-передачі послуг; замовники не надали Виконавцю своїх заперечень щодо наданих послуг та необгрунтовано не підписують акт приймання-передачі, що є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, то в такому випадку надані Виконавцем послуги вважаються прийнятими замовниками та підлягають оплаті.

Суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, встановив, що відповідачами на адресу позивача було надіслано спільний лист-заперечення від 11.09.2012 р., у якому зазначено, що позивач не має ніякого відношення до компромісного врегулювання спірних питань з приводу господарських взаємовідносин між сторонами у справах № 10/094-12, № 18/002-12, за наслідками яких укладено договір про врегулювання спірних взаємовідносин від 31.07.2012 р.

Сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

Зміст договору сторін і додаткових угод свідчить про те, що бонусний платіж за обумовлену роботу підлягав сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувалося гарантованим платежем, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовників, що могло бути оплачено бонусним платежем. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовників результат. Тому включення такого результату до змісту розуміння поняття послуги, зазначеної у статті 901 ЦК України, може забезпечити правильне застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору.

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 911/27/25/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко