Ухвала

від 26.09.2014 по справі 911/27/25/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   У Х В А Л А "26" вересня 2014 р.                                                                Справа № 911/27/25/13-г Господарський суд Київської області в складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Приватного підприємства «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІМПЕРАТИВ ПЛЮС» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом           Приватного підприємства «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІМПЕРАТИВ ПЛЮС», до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ БРОВАРИ», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЇСІ БЕЛА» про стягнення 4 000   000,00 грн. без виклику представників сторін встановив: 25.09.2014р. на адресу суду від позивача – Фізичної особи підприємця Приватного підприємства «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІМПЕРАТИВ ПЛЮС» надійшла заява про перегляд рішення суду у справі № 911/27/25/13-г за нововиявленими обставинами. Суд, розглянувши подану заяву, прийшов до висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 113 ГПК України, до заяви додається документ про сплату судового збору. В якості доказу сплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник надав квитанцію, яка свідчить про сплату судового збору у розмірі 1000,00 грн. Однак, подана квитанція не може бути доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами потрібно сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, з огляду на те, що ціна позову складає 4  000 000,00 грн., заявник мав сплатити до Державного бюджету України 36  900,00 грн. Натомість позивач у поданій заяві просить відстрочити сплату судового збору. Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Тобто, зі змісту зазначеної статті вбачається, що відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому право суду відстрочити сплату судового збору закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням. Водночас, законом не визначено обставини, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку відстрочити сплату судового збору або звільнити сторону від його сплати. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що станом на день подання заяви він знаходиться у вкрай скрутному матеріальному становищі, в зв'язку з чим в нього відсутні кошти для сплати судового збору у повному обсязі під час подання заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, в порушення наведених законодавчих положень, доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, суду не надано. Крім того, змістом надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору є надання можливості стороні повністю сплатити судовий збір у подальшому. Проте, доказів того, що у заявника з'явиться реальна можливість сплатити судовий збір до ухвалення судом рішення у даній справі позивач не надав. Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 113 ГПК України, заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством. Частиною 1 статті 113 ГПК України, встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Заявник у своїй заяві зазначає, що нововиявлені обставини ним встановлені лише 23.08.2014р., при цьому не надаючи жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини. З огляду на це, у суду відсутні достатні підстави вважати, що позивач подав заяву у строк передбачений ч. 1 статті 113 ГПК України. За таких обставин, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та додані до неї документи піддягають поверненню без розгляду. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст.113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 та 5 частини шостої цієї статті, заява може бути подана повторно. Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Заява подана з порушення вищезазначених норм, оскільки позивачем до заяви долучено копії документів, які належним чином не завірені, а саме: не зазначено ініціалів та прізвища особи, яка засвідчує копії, її посади, дати засвідчення копій, та, як наслідок, не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, -                                                   ухвалив: 1.          Відмовити в задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору. 2.          Відмовити в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку. 3.          Повернути без розгляду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.       Суддя                                                                                     Щоткін О.В.