Ухвала

від 24.02.2014 по справі 1-493/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 1-493/2011

Номер провадження 11/775/242/2014

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підсудних ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляцією прокурора на постанову Дружковського міського суду від 26 листопада 2013 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р-на України, з вищою освітою, не судимого, жителя м. Костянтинівки обвинуваченого за ст..ст. 191 ч.5, 15 ч.2, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр.-на України, з вищою освітою, не судимого, жителя м. Костянтинівки обвинуваченого за ст..ст. 191 ч.5, 15 ч.2, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України ;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , гр.-ки України, з вищою освітою, не судимої, жительки жителя м. Костянтинівки обвинуваченого за ст..ст. 191 ч.5, 15 ч.2, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України ;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр.-на України, з середньою освітою, жителя м. Костянтинівки обвинуваченого за ст..ст. 191 ч.5, 15 ч.2, 191 ч.5 КК України - направлено прокурору для додаткового досудового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення у тому, що вони в складі організованої групи. В період з січня 2002 року по грудень 2003 року , зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи і вчинили замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах і, крім того, ОСОБА_6

, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 внесли до офіційних документів неправдиві відомості , склали та видали завідомо підроблені документи.

Так, ОСОБА_6 будучи генеральним директором ВАТ «Костянтинівський завод високовольтної апаратури (КЗВА), ОСОБА_8 головним бухгалтером цього підприємства, ОСОБА_7 директором ТОВ «Енергокомплект», та ОСОБА_9 засновником вказаного товариства, об`єдналися в організовану злочинну групу з метою штучного доведення «КЗВА» до банкрутства та заволодіння його майном в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Енергокоиплект», засновниками якого були брати Свиридови.

Виконуючи злочинний план, у червні 2002 року ОСОБА_6 повідомив технічному директору ВАТ «КЗВА» ОСОБА_10 завідомо неправдиві відомості про виконання ТОВ «Енергокомплект» зобов`язання по договору №11 від 14 січня 2002 року про надання маркетингових послуг та дав вказівку підписати завідомо неправдивий акт прийому-здачі виконаних робіт від 25 червня 2002 року на загальну суму 120000 грн., після чого ОСОБА_8 і ОСОБА_7 поставили на цьому документі відтиски печаток. У вересні 2003 року ОСОБА_6 підписав складану ОСОБА_7 додаткову угоду до вказаного договору, в яку було внесено неправдиві відомості про дату її складання - 01 квітня 2003 року. На підставі зазначених документів ОСОБА_6 підписав разом з ОСОБА_8 та видав директору ТОВ «Енергокомплект» ОСОБА_7 вексель на суму 120000 грн. та акт його прийому-передачі, в які в жовтні 2003 року , за вказівкою ОСОБА_8 , було внесено завідомо неправдиві відомості про час їх укладання 30 квітня 2003 року.

Вказаний вексель на суму 120000грн. разом з актои його прийому передачі в жовтні 2003 року були передані ОСОБА_7 , який поставив на векселі індосамент ТОВ «Енергокомплект» та підписав акт прийому-передачі, тим самим булп штучно збільшена кредиторська заборгованість ВАТ «КЗВА» перед ТОВ «Енергокомплект» на суму 120000 грн., яка була переведена в без умовлене грошове зобов`язання на вказану суму.

30 жовтня 2001 року ОСОБА_6 підписав з ТОВ «Енергокомплект» договір купівлі-продажу № 2-СБ, згідно якого ВАТ «КЗВА» є покупцем , а ТОВ «Енергокомплект» продавцем, і договір № 4-СН, згідно якого ВАТ «КЗВА» є продавцем, а ТОВ «Енергокомплект» покупцем, зі строком дії договора до 31 грудня 2002 року.

Діючи згідно злочинного плану , ОСОБА_7 в жовтні 2003 року , зловживаючи службовим становищем, уніс до зазначених вище договорів завдомо неправдиві відомості про продовження строку їх дії до 31 грудня 2003 року та в текст договору № 2-СБ вніс додатковий пункт2.4, згідно якого покупець ВАТ «КЗВА» може здійснювати розрахунок за отримані товари векселем, який передбачає щоденне нарахування відсотків у розмірі 0,5 % від його номінальної вартості. Крім цього він склав завідомо неправдивий документ специфікацію товару на суму 282000 грн у виді додатку до договору № 4- СН, в яку вніс неправдиві відомості про дату її складання - 12 червня 2003 року . Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підписали вказані договори із завідомо неправдивими відомостями та поставили на них відтиски печаток своїх підприємств.

У листопаді 2003 року особа, матеріали щодо, якої виділено в окреме провадження у зв`язку з її розшуком, узгоджено з іншими членами злочинної групи, запропонувала ОСОБА_11 , яка раніше працювала на ВАТ «КЗВА» головним бухгалтером, завізувати сфальсифіковані договори купівлі-продажу № 4 СН та № 2-СБ. ОСОБА_11 в інтересах своєї доньки ОСОБА_8 , яка на той час працювала головним бухгалтером ВАТ «КЗВА» , розписалася на вказаних договорах як головний бухгалтер, хоча такою не була, створивши таким чином видимість достовірності вказаних документів по час їх складання 30 січня 2001 року.

Внаслідок внесених у текст документів змін, підприємство ТОВ «Енергокоиплект» отримало можливість збільшити кредиторську заборгованість ВАТ «КЗВА» перед ним у 2003 році.

На підставі вказаних договорів , з метою доведення ВАТ «КЗВА» до банкрутства та заволодіння майном підприємства, в період з 06 по 15 грудня 2003 року ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 підписали та видали ТОВ «Енергокомплект» векселі на пред`явника на суму 2761174 грн. 25 коп. та акт його прийому-передачі , який за вказівкою ОСОБА_8 було датовано 17 листопадом 2003 року ; 519379 грн. 72 коп. та акт його прийому-передачі, датовані 09 грудня 2003 року , при цьому товарно-матеріальні цінності за вказаним векселем були оприходувані лише в січні 2004 року. Вказані веселі та акти їх прийому-передачі було підписано директором ТОВ «Енергокомплект» ОСОБА_7 , чим було штучно збільшено кредиторську заборгованість ВАТ «КЗВА» перед даним підприємством.

У той же період члени злочинної групи склали та підписали між ВАТ «КЗВА» та ТОВ «Енергокомплект» договір куплі-продажу чотирьох простих векселів на загальну суму 490835 грн. 84 коп., вказавши дату укладення договору 17 жовтня 2003 року, взамін яких ВАТ «КЗВА» видало простий процентний вексель на вказану суму , що передбачав щоденне нарахування відсотків в розмірі 0,5% від загальної суми договору. З указаних чотирьох векселів три векселі на загальну суму 283235 грн. 84 коп. були простроченими і не могли бути пред`явлені для сплати, а один вексель № 66334550577980 в період з 28 квітня по 06 грудня 2003 року був викрадений ОСОБА_9 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження , 12 грудня 2003 року звернулися із заявою до суду про порушення справи про банкрутство ВАТ «КЗВА».

18 грудня 2003 року господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ВАТ «КЗВА», що в подальшому дало б змогу ТОВ «Енергокомплект» сформувати комітет кредиторів та отримати контроль над зазначеним підприємством.

Вважаючи , що сума штучно створеної заборгованості ВАТ «КЗВА» перед ТОВ «Енергокомплект» може бути недостатньою для визнання судом його основним кредитором, члени злочинної групи вирішили зробити видані векселі процентними. Для цього у період з 29 по 30 грудня 2003 року ОСОБА_12 склав та підписав разом з ОСОБА_6 додаткову угоду по договору від 14 січня 2002 року , що передбачала можливість розрахунку прости процентним векселем зі щоденним нарахуванням відсотків у розмірі 0,5% від вексельної суми, в яку внесли завідомо неправдиві відомості про час її укладання 29 квітня 2003 року. ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, дала економісту ОСОБА_13 вказівку дописати у векселях на суму 2761174 грн. 25 коп. та 519379 грн. 72 коп. відсотки, які щоденно нараховуються на суму в розмірі 0,5% від номіналу векселя.

Однак злочинні наміри обвинувачених не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки постановою Вищого Господарського Суду України від 28 квітня рішення про порушення справи про банкрутство було скасоване.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, захисника та обвинувачених, які просили постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія судді визнала апеляцію такою , що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 10, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами України законодавства , що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» - неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.

Рішення про повернення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтованим і в ньому може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього. При цьому суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

Направляючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що вексель на суму 120000 грн. рішенням господарського суду визнаний таким, що не підлягає оплаті, в зв`язку з чим і сума, яка вказана в векселі як предмет заволодіння, не підлягає оплаті, а доказів невиконання робіт на вказану суму органи розслідування не надали.

Формулюючи обвинувачення в замаху на заволодіння 5434115 грн. органи розслідування не вказали яким саме майном і яким чином обвинувачені намагалися заволодіти. Також суд вказав, що після введення мараторію , ТОВ « Енергокомплект» було взагалі позбавлено можливості погашення заборгованості з боку ВАТ «КЗВА», тобто вказав на неможливість заволодіння обвинуваченими майном на пред`явлену обвинуваченням суму.

Суд, з посиланням на норми ЦК України вказав, що сторони підписуючи договори та доповнення до них дійшли згоди про дату їх складення та строку дії, тобто суд фактично вказує на наявність між сторонами цивільно-правових відносин.

Також суд вказав, що органи розслідування не надали оригіналів векселів і вони не пред`явлені до оплати. В цьому зв`язку обвинувачення про незаконність нарахування відсотків по векселям на відповідають дійсності.

Органами розслідування не надані докази наявності організованої злочинної групи, не вказані функції кожного учасника групи.

Висновки судово-технічної експертизи не доводять фіктивність чи внесенні завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи. Вилучення В ТОВ «Енергокомплект» документів було здійснено з порушенням норм КПК України.

Із наведеного слідує, що суд всупереч вищезазначених вимог закону і постанови Пленуму Верховного Суду України, фактично дав оцінку зібраним органом розслідування доказам, виказав свою думку з приводу їх достатності, достовірності і допустимості та наперед вирішив питання про доведеність пред`явленого обвинувачення, при цьому не вказав, в чому полягає неповнота та неправильність досудового слідства і які процесуальні дії органи розслідування мають здійснити для усунення цієї неповноти і неправильності.

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою і вона підлягає скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Постанову Дружковського міського суду Донецької області від 26 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про направлення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі, задовольнивши апеляцію прокурора.

Судді: