Рішення

від 17.07.2014 по справі 33/381-64/204

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/381-64/204 17.07.14 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт"

до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

про розірвання кредитних договорів № КЛ/08-07 від 09.06.2008, № К/08-085 від

09.06.2008, № К/08-17 від 19.09.2008, № КЛ/09-23 від 30.09.2009

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Сабадаш І.В. за довіреністю № 691/юр від 30.01.2014 р.;

Божик В.В. за довіреністю № 840/юр від 16.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. знаходиться справа за позовом № 33/381-64/204 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про розірвання кредитних договорів № КЛ/08-07 від 09.06.2008, № К/08-085 від 09.06.2008, № К/08-17 від 19.09.2008, № КЛ/09-23 від 30.09.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. провадження у справі № 33/381-64/204 зупинено до вирішення спору у справах господарського суду міста Києва № № 1/233, 1/234, 17/304, 17/314 та для звернення ПАТ "Піреус Банк МКБ" із заявою про визнання його вимог до ТОВ "Алко-Стандарт" у справі про банкрутство № 15/64/2011/5003, порушеній господарським судом Вінницької області.

Враховуючи відсутність інформації про вирішення справ господарського суду міста Києва № № 1/233, 1/234, 17/304, 17/314, суддею Зеленіною Н.І. 19.05.2014 р. було направлено запит про стан розгляду зазначених справ до Відділу аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики господарського суду міста Києва.

22.05.2014 р. з Відділу аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит, у якому повідомлялось про результати вирішення справ господарського суду міста Києва № № 1/233, 1/234, 17/304, 17/314, та надано копії відповідних процесуальних документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.06.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Лиськовим М.О., розгляд справи призначено на 26.06.2014 р.

11.06.2014 р. та 12.06.2014 р. від відповідача надійшли пояснення та додаткові документи по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у зв'язку з виходом із лікарняного передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва 23.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.

11.06.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 26.06.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений.

Ухвалою від 26.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2014 р.

У судове засідання 17.07.2014 р. представник позивача повторно не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 17.07.2014 р. заперечили проти подальшого відкладення розгляду справи та проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи та заслухавши пояснення представників відповідача, не знаходить достатніх підстав для подальшого відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим подане позивачем клопотання залишається без задоволення.

У судовому засіданні 17.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алко-Стандарт» та Відкритим акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» укладено кредитний договір № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 р. (з додатковими угодами), кредитний договір № К/08-08 від 09 червня 2008 р. (з додатковими угодами), кредитний договір № К/08-17 від 19.09.2008 р. та № КЛ/09-23 від 30.09.2009 р.

По кредитному договору № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року банк відкрив позивачу невідновлювану кредитну лінію в сумі 808 000 доларів США 00 центів для поповнення обігових коштів.

По кредитному договору № К/08-08 від 09 червня 2008 року банк надав кредит позивачу в розмірі 1 292 000 доларів США 00 центів для поповнення обігових коштів.

По кредитному договору № К/08-17 від 19 вересня 2008 р. банк надав кредит позивачу в розмірі 600 000,00 грн. для оплати за обладнання.

По кредитному договору № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 р. банк надав кредит позивачу в розмірі 925 000 доларів США 00 центів для поповнення обігових коштів.

За умовами даних кредитних договорів банк надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених договорами, а позичальник, у свою чергу, зобов'язувався використати кредитні кошти з метою визначеною у договорах, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови договорів та повернути банку кредитні кошти у строки, встановлені договорами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що банк не виконує умови кредитних договорів щодо видачі траншу та списання частини коштів на погашення процентів за іншими кредитними договорами; крім того, позивач розуміє про необхідність розірвання кредитних договорів у зв'язку з істотною зміною обставин, враховуючи наступне.

До кінця 2009 року позивач сумлінно виконував свої обов'язки за договорами: надавав кредитору всі необхідні документи, використовував кредит за цільовим призначенням, сплачував передбачені відсотки, без письмового погодження з кредитором не здійснював жодних дій, які б могли вплинути на спроможність вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання.

Однак, у зв'язку з світовою фінансовою кризою, яку позивач розцінює як обставину непереборної сили, і яка негативно позначилась на його фінансовому стані позивача, він проти своєї волі, не може на даний час виконувати свої обов'язки за договором у повному обсязі.

Вплив світової фінансової кризи на економіку України та фінансове становище підприємств на території України, визнана Урядом України та підтверджена прийняттям пакету антикризового законодавства, спрямованих на підтримку банківської системи: Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 20.10.2008 року, введеним в дію Указом Президента України від 24.102008 року № 965/2008, Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 № 639-VI із наступними змінами і доповненнями, Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в України» від 17.11.2008 року № 1046/2008 та іншими нормативними актами.

При укладені договорів у 2008 році позивачем використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти. Однак, протягом 2008-2009 років перераховані показники значно відхилились від прогнозів.

В результаті кризи відбулась істотна зміна економічних умов у країні, зокрема різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти (на момент укладання договору, офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США, а на даний момент 7, 90 грн. за долар США).

Позичальник продовжує отримувати дохід у національній валюті України і для виконання зобов'язань за договором вимушений здійснювати купівлю іноземної валюти за комерційним курсом українських банків, що зріс більше ніж на 70% по відношенню до курсу, який був на момент укладання договору.

Окрім того, позивач зазначає, що він не міг усунути причини такої зміни обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагали, а також не міг усунути падіння курсу гривні, оскільки дані причини не залежали від його волі та не належали до його компетенції, а були пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені фінансовою кризою.

Крім того, виходячи із змісту договору, позивач отримав некомерційний кредит, не проводить експортно-імпортних операцій та не здійснює розрахунки в іноземній валюті, а тому й не може отримати доходи в такій валюті, що в свою чергу зумовлює необхідність значного збільшення відшкодування фінансових ресурсів на придбання іноземної валюти для продовження виконання зобов'язань за договором. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, тобто сторона, яка звернулась до суду з вимогою про розірвання договору. Отже, позивач стверджує, що в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до абз. 3 п. 1.1. Кредитного договору № КЛ/09-23 від 30.09.2009 p. №К/08-08 від 09.06.2008 p. банк має право відмовити у наданні Кредиту (в тому числі, але не виключно, в укладенні кожної додаткової угоди про надання траншу), у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Згідно з п. 3.2. Кредитного договору № КЛ/09-23 від 30.09.2009 р. № К/08-08 від 09.06.2008 р. позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти згідно п. 3.1. цього договору щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. При цьому, позивач не виконує свої зобов'язання за Кредитними договорами №КЛ/09-23 від 30.09.2009 p., №К/08-08 від 09.06.2008 p., а саме, не сплачує проценти за користування кредитом №КЛ/09-23 від 30.09.2009 р., що підтверджується випискою по рахунку, та не сплачує комісію за надання кредиту (п. 5.1.5. Кредитного договору №КП/09-23 від 30.09.2009 p.). Також банком на адресу позивача неодноразово направлялися вимоги про усунення порушень Кредитних договорів.

Таким чином, відповідач зазначає, що банк мав всі правові підстави для відмови у наданні позивачу траншів (кредитних коштів) за Кредитним договором №КЛ/09-23 від 30.09.2009 p., №К/08-08 від 09.06.2008 p., а отже, будь-які порушення умов вказаних договорів з боку банку відсутні.

Крім того, відповідач вказує на те, що зазначені обставини не підлягають доказуванню на підставі ст. 35 ГПК України як такі, що встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.11 року у справі №1/234 та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.11 року у справі №1/233.

Щодо тверджень позивача про зміну курсу долара США як істотної підстави для розірвання договорів, відповідач стверджує, що відповідно до умов Кредитних договорів № КП/08-07 від 09.06.2008 p., № К/08-08 від 09.06.2008 р. та № КЛ/09-23 від 30.09.2009 p., при їх укладанні позивачу були відомі усі умови договорів та не існувало ніяких інших підстав, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. Доводи позивача стосовно того, що він не міг передбачити зміну курсу валют та те, що ця обставина є істотною та являється підставою для розірвання договорів, не відповідають дійсності.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.11 року у справі №1/234 було встановлено, що відповідно до абз. 3 п. 1.1 спірного кредитного договору, банк має право відмовити у наданні кредиту (в тому числі, але не виключно, в укладенні кожної додаткової угоди про надання траншу), у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником (позивач) своїх зобов'язань за цим договором. Згідно з п. 3.2 кредитного договору № КЛ/08-08 від 09.06.2008 позивач зобов'язався сплачувати нараховані проценти згідно п.3 .1 цього договору щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проте позивач порушив свої договірні зобов'язання, в частині належного виконання наведених вище пунктів, а саме позивач не сплачував проценти за користування кредитними коштами, а також комісію за надання кредиту (п.5.1.5 кредитного договору), що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості наявних в матеріалах справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.11 року у справі №1/233 встановлено, що відповідно до абз. 3 п.1.1 спірного кредитного договору, банк має право відмовити у наданні кредиту (в тому числі, але не виключно, в укладенні кожної додаткової угоди про надання траншу), у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником (позивач) своїх зобов'язань за цим договором. Згідно з п. 3.2 кредитного договору № КЛ/09-23 від 30.09.2009 позивач зобов'язався сплачувати нараховані проценти згідно п. 3.1 цього договору щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проте позивач порушив свої договірні зобов'язання, в частині належного виконання наведених вище пунктів, а саме позивач не сплачував проценти за користування кредитними коштами, а також комісію за надання кредиту (п. 5.1.5 кредитного договору), що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вищевказані обставини, що підтверджують безпідставність тверджень позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами, встановлено господарським судом міста Києва при розгляді справ № № 1/233 та 1/234, а тому вони не підлягають встановленню та доказуванню при розгляді даної справи.

Щодо посилання позивача щодо зміни курсу долара США як істотної підстави для розірвання договорів, суд зазначає наступне.

Діючим законодавством України не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р. встановлено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Пунктом 4 Положення визначено, що для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що при укладенні кредитних договорів в іноземній валюті (доларах США) сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору і не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги , позивач посилається, зокрема, на те, що при прийнятті рішень щодо укладення кредитних договорів він керувався прогнозами Кабінету Міністрів України та Національного банку України "Про зростання добробуту населення, збереження його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10 відсотків та поступове зміцнення курсу національної валюти", виходячи з яких ним прийнято рішення про можливість кредитування.

Проте, зазначені прогнози не являються імперативними нормами законодавства, носять декларативний характер та, як наслідок, не позбавляють господарюючих суб'єктів можливих ризиків щодо змін у зазначених вище прогнозованих напрямах.

Крім того, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивач являється суб'єктом господарської діяльності та здійснює таку діяльність на власний ризик, тому при укладенні кредитних договорів позивач повинен був передбачити та розрахувати всі обставини, що могли вплинути на виконання зобов'язань за договорами, а твердження про те, що зміна курсу національної валюти до іноземних валют, зокрема до долара США та до Євро, є тією обставиною, яка істотно змінилась, але у момент укладення договору позивач виходив з того, що така зміна обставин не настане, також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику і кошти в обов'язковому порядку мають бути повернуті ним в тій самій валюті, в якій і одержані, в кількості, що відповідає умовам договору, разом з нарахованими процентами та іншими платежами. Відсутність у позивача необхідних коштів не є підставою для звільненням його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України. Не може бути підставою для зміни умов договору і світова економічна криза, оскільки ця криза стосується всіх суб'єктів господарювання, в тому числі і відповідача, зокрема, розірвання кредитних договорів ставить у невигідне економічне становище і відповідача. Здійснення підприємницької діяльності із залученням кредитних коштів є підприємницькою діяльністю позивача, а тому ризики зміни обставин, що пов'язані із зміною курсу національної валюти, цін і кон'юнктури ринку несе саме позивач. Позивач мав передбачити негативні для себе тенденції на ринку своєї підприємницької діяльності та вжити всіх заходів для зменшення дії їх негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 2 грудня 2010 року у справі № 7/169, від 26 липня 2010 року у справі № 5/36, рішеннях Верховного Суду України від 26 травня 2010 року у справі № 6-3821св10, від 22 вересня 2010 року у справі № 6-25666св10.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про розірвання кредитних договорів № КЛ/08-07 від 09.06.2008, № К/08-085 від 09.06.2008, № К/08-17 від 19.09.2008, № КЛ/09-23 від 30.09.2009 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.07.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна