Рішення

від 10.05.2007 по справі 2-192/2007

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-192/2007р

Справа № 2-192/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 травня 2007

року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого -

судді Шляхова В. І.

при секретарі -

Костюк Г. О., за участю позивача, його представника ОСОБА_3 та представника

відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

смт.  Ріпки справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення

перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації,

встановив:

Позивач

звернувся до суду з позовом до відповідача про виселення з будинку, що належить

йому на праві приватної власності у зв'язку з неможливістю спільного

проживання, зазначивши, що відповідач вже не є членом його сім'ї, веде

несумісний з ним спосіб життя, не несе витрат по утриманню будинку,

систематично його руйнує та псує. Вважає порушеним його право власності та

просить захистити його усуненням перешкоди у користуванні шляхом виселення та

зняття з реєстрації відповідача на підставі 

ст.  116; 157 ЖК України.

У судовому

засіданні позивач та його представник підтримала заявлені вимоги з викладених

вище підстав.

Відповідач та її

представник позовні вимоги не визнали й просять відмовити у їх задоволенні

через безпідставність.

Відповідно до

статей 64; 116; 156; 157 ЖК України до членів сім'ї наймача належить дружина

наймача. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені у ч. 2  ст.  64

ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх

права користування займаним приміщенням. 

Членів сім'ї власника будинку може бути виселено у випадках передбачених

ч. 1  ст. 

116 ЖК України. Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які

проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або

використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил

соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в

одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися

безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця провадиться без надання

іншого жилого приміщення.

Як встановлено у

судовому засіданні на підставі договору купівлі - продажу від 30 травня 1998

року позивачу належить на праві приватної власності в цілому жилий будинок в

АДРЕСА_1. Через укладення шлюбу з позивачем до будинку була вселена відповідач.

Сторони мають спільну малолітню дитину, на користь якої позивач 05 березня 2007

року складенням заповіту виявив намір щоб дитина успадкувала спірний будинок.

Шлюб між сторонами розірвано 12 березня 2007 року. Згідно акту 13 березня 2007

року позивач не зміг потрапити до будинку через відсутність ключа від другого

замку вхідних дверей. (а.с.  6 -8; 11-12;

б/н). При цьому позивач пояснив, що від другого замка був тільки один примірник

ключа й він знаходиться у відповідача, яка проживає в належному йому будинку, а

він, задля уникнення конфліктів тимчасово проживає у своїх батьків за іншою

адресою. Одночасно він пояснив, що фактів руйнації або псування будинку з боку

відповідача не було, але вона його й не доглядає. Він продовжує сплачувати

кошти за спожиті комунальні послуги. Вважає що подруги відповідача негативно

впливають на виховання дитини, але з цього приводу до органів опіки та

піклування не звертався. Один раз написав заяву до ОВС, але які наслідки

розгляду звернення, суду не повідомив. Позивач визнав, що

подруги приходять до відповідача періодично. Згідно пояснень відповідача у

судовому засіданні у неї немає другого примірника ключа від другого замка

вхідних дверей, які вона могла би передати позивачу. Негативний вплив подруг на

дитину, як й руйнацію або псування будинку нею, заперечує.

Досліджені

докази у своїй сукупності свідчать що позивач не довів наявності правових

підстав для задоволення заявлених вимог, що виключає можливість задоволення

позову за його безпідставністю, законодавчо визначені інші шляхи захисту його

прав як власника та батька дитини, які він вважає порушеними відповідачем.

На підставі

статей 64; 116; 156; 157 ЖК України, керуючись статтями 10; 11; 13; 14; 58 -

60; 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

ОСОБА_1у задоволенні позову відмовити повністю за його

безпідставністю.

Рішення набирає

законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження. Заяву про

апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду

Чернігівської області через Ріпкинський районний суд протягом десяти днів з дня

його проголошення, а апеляційна скарга в тому ж порядку протягом двадцяти днів

після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана учасниками без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.