Рішення

від 24.06.2009 по справі 54/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/76

24.06.09

За позовом  Державного підприємства "Укрінвестбуд" Державного управління

          справами

до                    1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по

                        м. Києву;

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс";

          3) Київської міської ради

треті особи          1) Державне управління справами Президента України;  

          2) Шереметьєв Олексій Євгенович

про            визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача                      Мельник С.О., за дов. б/н від 25.05.2009 р.

від відповідача-1            Конта М.П., за дов. № 53 від 31.05.2008 р.

від відповідача-2           не з'явився

від відповідача-3          Гулько А.Б.., за дов. б/н від 09.06.2009 р.

від  третьої особи-1           Мех Ю.А., за дов. б/н від 19.11.2008 р.

від  третьої особи-2          Тарасун В.Г., за дов. б/н від 21.04.2009 р.

Рішення прийняте 24.06.2009 р. у зв'язку з оголошеною перервою у судовому засіданні 05.06.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" (відповідач-2), Київської міської ради (відповідач-3), третя особа –Державне управління справами Президента України про визнання недійсним договору № 1113 купівлі продажу нежилого будинку комунальної власності шляхом викупу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Рішенням Київської міської ради № 40/3504 будівлю по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві було включено до комунальної власності територіальної громади м. Києва. У подальшому зазначений будинок за договором № 1113 купівлі-продажу був проданий  Регіональним відділенням Фонду державного майна України у м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс". Постановою господарського суду м. Києва у справі № 23/230-а від 11.12.2006 р. було визнано нечинним рішення Київської міської ради № 40/3504 в частині внесення будівлі до переліку об'єктів комунальної власності. Виходячи з цього, позивач вважає, що відчуження будівлі було здійснене не його власником –позивачем, а вибуло з володіння останнього поза його волею, а правочин, за яким здійснювалося відчуження, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, що є підставою для визнання його недійсним.  

Ухвалою суду від 24.02.2009 р. порушено провадження у справі № 54/76, розгляд справи призначено на 20.03.2009 р.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивач не є стороною договору і не має права вимагати визнання його недійсним; при укладенні оспорюваного договору було додержано всіх вимог чинного законодавства, а посилання позивача на відчуження майна не його власником не відповідають дійсності.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 17.04.2009 р.

У відповідь на запит суду Головне міжрегіональне управління статистики у м. Києві надало витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 12/1-7/657 від 07.04.2009 р., відповідно до якого станом на 15.03.2009 року до державного реєстру внесено запис № 10741110002010953 про державну реєстрацію припинення юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" (ідентифікаційний код –33833818, адреса: 01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 1, літ. А). Запис внесений до державного реєстру 27.12.2006 р.  

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України  юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Норма аналогічного змісту міститься у  ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців". Таким чином, відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс") ліквідований 27.12.2006 р.

03.04.2009 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Шереметьєва Олексія Євгеновича. Клопотання мотивоване тим, що  Шереметьєв О.Є. на час судового розгляду є власником нежилого будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Матикіна, 7, і рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін. Розглянувши заявлене клопотання, суд вирішив залучити Шереметьєва Олексія Євгеновича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судове засідання 17.04.2009 р. представник позивача не з'явився. Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника позивача та неможливістю його участі у судовому засіданні.  Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 15.05.2009 року.

У судове засідання 15.05.2009 р. представник третьої особи-2 не з'явився, пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав. Ухвалою суду від 15.05.2009 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2009 р.

У наданих поясненнях третя особа зазначила, що на час судового розгляду Шереметьєв Олексій Євгенович є власником нежилого будинку, загальною площею 1210,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Матикіна, 7. Вказане нерухоме майно набуте третьою особою за договором купівлі-продажу, укладеним між третьою особою та громадянином Рисаком Сергієм Петровичем. Третя особа вважає, що позивачем невірно обраний такий спосіб захисту його прав як визнання недійсним договору, в той час як позивач повинен звертатися із позовом про витребування майна. Третя особа також вважає, що відповідачами та Київською міською радою не були порушені вимоги законодавства при відчуженні нежилого будинку, загальною площею 1210,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Матикіна, 7. Крім того, третьою особою подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України, оскільки одного із відповідачів ліквідовано.

У судовому засіданні 05.06.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 24.06.2009 р. для підготовки повного тексту рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

 ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 674-р від 16.11.2002 р. "Про передачу об'єктів державної власності в управління Державного управління справами" в управління Державного управління справами були передані об'єкти державної власності, в тому числі санаторій "Конча-Заспа", на балансі якого перебувала будівля по вул. Генерала Матикіна, 7, м. Київ.

У подальшому зазначена будівля була передана на баланс ДП "Укрінвестбуд" для його обслуговування та експлуатації.

06.10.2005 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 40/3504 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.11.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", згідно з яким будівлю по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві включено до комунальної власності територіальної громади м. Києва. На підставі зазначеного рішення Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 2139 від 22.11.2005 р. "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за КП "Київжитлоспецексплуатація", на підставі якого будинок по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві перейшов в управління КП "Київжитлоспецексплуатація".

Рішенням Київради № 20/3111 від 02.02.2006 р. "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 р. № 36/1246 та 18.03.2004 р. № 100/1310 з питань приватизації" визначено, що нежилий будинок площею 1210,4 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Матикіна, 7-А, підлягає приватизації шляхом викупу ТОВ "Гудзон Плюс".

Відповідно до вказаного рішення та на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" про приватизацію 31.03.2006 р. РВ ФДМУ по м. Києву видано Наказ № 124 про приватизацію об'єкта групи "А" комунальної власності шляхом викупу заявником.

11.05.2006 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" був укладений договір № 1113 купівлі-продажу нежилого будинку, площею  1210,4 кв.м., комунальної власності шляхом викупу, який знаходиться за адресою: м.  Київ, вул. Генерала Матикіна, 7, літера А.

У подальшому вказане нерухоме майно було відчужене фізичним особам і згідно з довідкою Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" станом на 13.04.2009 р. власником нежилого будинку, який знаходиться за адресою: м.  Київ, вул. Генерала Матикіна, 7, літера А, є Шереметьєв О.Є.

Позивач, вважаючи рішення Київради № 40/3504 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.11.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" незаконним, звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання нечинними рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 року    № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна, 7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 року "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві.

Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 23/230-а від 11.12.2006 р. позовні вимоги ДП "Укрінвестбуд" задоволено повністю, визнано нечинними рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна,  7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 р. "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1113 від 11.05.2006 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" як такий, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства та порушує публічний порядок.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.  

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України  власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього ж Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Стаття 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Таким чином, приватизація є формою розпорядження майном, що перебуває у державній чи комунальній власності, та є підставою набуття іншими особами права власності на майно, що є у комунальній власності.  

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Передача майна із державної до комунальної власності регулюється положеннями Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону передача оформляється актом приймання-передачі. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Матеріали справи не містять, а відповідачами в ході розгляду справи не було надано доказів виникнення у територіальної громади міста Києва права власності на будівлю по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві у порядку, передбаченому ст.ст. 4, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" .

Посилання відповідачів та третьої особи на Рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" та подальші рішення Київської міської ради, що стосуються приватизації будівлі по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві, як на акти, що свідчать про правомірність відчуження зазначеної будівлі, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Винесення Київською міською радою рішення № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" призвело до того, що будівля по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві, будучи об'єктом державної власності, перейшла до комунальної власності без згоди органу, в управлінні якого вона знаходилася, та без дотримання встановленого законом порядку передачі державного майна.     

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.12.2006 р. у справі 23/230-а визнано нечинним рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 р. № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна,  7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 року "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві.  

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Виходячи із зазначеного, та враховуючи, що територіальна громада міста Києва не набула права власності на будівлю по вул. Г. Матикіна, 7 у м. Києві у встановленому законом порядку, а рішення, на підставі яких зазначена будівля була включена до переліку об'єктів комунальної власності, визнані нечинними, подальша приватизація та продаж вказаного об'єкта не відповідає положенням ст.ст. 317, 319, 321, 328, 658 ЦК України.

Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду не приймаються судом, оскільки згідно з ч. 3 ст. 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, а отже, позивач на рівні з власником має право на захист свого порушеного права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Посилання  третьої особи на обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав не приймається судом до уваги, оскільки законодавство не обмежує власника майна у виборі способу захисту порушеного праві і не ставить використання загальних способів захисту цивільних прав, яким є визнання правочину недійсним, в залежність від можливості використати спеціальні способи захисту, зокрема, витребування майна. Крім того, передбачене ст. 16 ЦК України право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу є суб'єктивним правом, яке відповідно до ст. 12 ЦК України  здійснюється особою на власний розсуд. Виходячи із зазначеного, позивач не обмежений у виборі способу захисту його прав.

Зазначене також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Листі від 24.11.2008 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в якій зазначається, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.  

Відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстр підприємств та організацій України № 12/1-7/657 від 07.04.2009 р. станом на 15.03.2009 р. до державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс". Запис внесений до державного реєстру 27.12.2006 р. Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України  юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.  Норма аналогічного змісту міститься у  ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців". Таким чином, відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" ліквідований 27.12.2006 р.

Враховуючи те, що крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" позов заявлено і до інших відповідачів, та виходячи з того, що позивачем не заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі.   

Як передбачено ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Оскільки Київська міська рада не є стороною оспорюваного договору, а позивачем не заявлено жодних вимог до цього відповідача, у позові до Київської міської ради належить відмовити.  

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір № 1113 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності шляхом викупу від 11.05.2006 р., укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс".      

3.          У позові до Київської міської ради відмовити.

4.          Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) на користь Державного підприємства "Укрінвестбуд" (01024, м. Київ, вул. Банкова, 3, код ЄДРПОУ 31405158) 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                               Т.С. Демченко