Постанова

від 30.06.2009 по справі 16/406

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/406

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" червня 2009 р.                                                          Справа №  16/406

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                    Пасічник С.С.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Фоменка В.Д. - представника за довіреністю №789/1 від 06.04.2009р.,

від відповідача: Федорова В.Г. - представника за довіреністю від 05.03.2007р.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "28" квітня 2009 р. у справі № 16/406 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом приватного підприємства "Авантис", м.Київ  

до приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області

про стягнення 229519,44 грн.

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.04.2009р. у справі №16/406 позов приватного підприємства "Авантис", м.Київ до приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області про стягнення 229519,44 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 50000,00грн. основного боргу за поставлений товар, 24708,97грн. пені, 30313,76грн. 20% штрафу, 19839,34грн. інфляційних нарахувань, 3088,57грн. 3% річних, 2295,19грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині стягнення 101568,80грн. провадження  у справі припинено.

Вважаючи, що господарським судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального й матеріального права, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить зазначений судовий акт в частині стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" 24708,97грн. пені, 30313,76грн. 20% штрафу, 19839,34грн. інфляційних нарахувань , 3088,57грн. 3% річних та судових витрат  скасувати та прийняти у даній частині нове рішення (а.с. 34 - 35).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема, наступне:

- господарський суд в порушення вимог ст.ст. 22,32,33,43 ГПК України, розглянув позов ПП "Авантис" за відсутності представника ПСП "Граніт", не отримавши від останнього пояснень та доказів на заперечення чи визнання позову;

- згідно договору №070102-24П від 02.01.2007р., ПП "Авантис" 13.08.2008р. по накладній №РН - 080813-5  передало, а ПСП "Граніт" прийняло 31760 літрів дизпалива на загальну суму 210568,80грн. Станом на 28.04.2009р. ПСП "Граніт" сплатило  ПП "Авантис" за отримане  дизпаливо 160568,80грн. Заборгована сума в розмірі 50000,00грн. була оплачена 06.05.2009р. платіжним дорученням №263. Таким чином, ПСП "Граніт" повністю розрахувалося з  ПП "Авантис" за отримане дизпаливо;

- договором  №070102-24П від 02.01.2007р. не передбачена відповідальність  ПСП "Граніт" у вигляді сплати пені, у разі порушення ним  термінів оплати вартості отриманого товару, а також сплати ним штрафу у розмірі 20% від суми неоплаченого тавару;

- ПП "Авантис", в порушення ч.6 ст.232 ГК України, нарахувало до стягнення з ПСП "Граніт" пеню за 215 днів, тобто більше ніж 6 місяців, а суд цього не врахував;

- ПП "Авантис" неправильно нарахувало суми інфляційних, що підлягають стягненню з ПСП "Граніт", в т.ч. за березень 2009р. застосував коефіцієнт інфляції в розмірі 1.021 замість офіційного - 1.014, але суд не звернув на дану помилку уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу від 24.06.2009р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що відповідача було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи судом. Відмічає, що твердження відповідача про те, що договором не передбачена відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу у розмірі 20% від суми неоплаченого товару є безпідставними, оскільки п.п. 5.3, 5.4, 5.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в.п.4.2 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості за кожен день прострочення. Позивач підтвердив, що після прийняття господарським судом 28.04.2009р. рішення по справі №16/406, відповідач 06.05.2009р. добровільно сплатив 50000,00грн. основної суми боргу за поставлений товар, а тому просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.04.2009р. в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 50000,00грн. у зв'язку з їх оплатою та в частині стягнення інфляційних витрат за березень 2009р. у розмірі 1642,80грн. Позивач визнав твердження відповідача про неправильне нарахування суми інфляційних  за березень 2009р.  у зв'язку із помилковим застосуванням коефіцієнту  інфляції 1.021 замість офіційного - 1.014. Позивач відмічає, що незаконність нарахування ним 3% річних відповідач у апеляційній скарзі не обгрунтував (а.с. 41 - 43).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 02.01.2007р. між ПП "Авантис" та ПСП "Граніт" укладено договір №070102-21П поставки нафтопродуктів (далі - договір), у відповідності до п.1.1 якого ПП "Авантис" (постачальник)  зобов'язався передати у власність ПСП "Граніт" (покупця), а ПСП "Граніт"  (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами, визначеними договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною (а.с. 44 - 46).

Згідно п.2.1 договору, асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначається у додатках.

Загальна ціна договору складається з суми всіх додатків або сплачених рахунків - фактур цього договору, згідно з документами, що засвідчують прийом-передачу товару (п.2.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначений в ч.10 договору.

Термін оплати: протягом п'яти календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є переходом прав власності  на товар до покупця (п.4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - дизпаливо на суму 210568,80грн., що стверджується видатковою накладною №РН-080813-5 від 13.08.2008р. та довіреністю серії НБМ №499965 від 13.08.2008р. (а.с. 13).

Згідно твердження позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості поставленого товару на суму 59000,00грн. (21.11.2008р. сплачено 34000,00грн., 07.11.2008р. - 10000,00грн., 10.12.2008р. - 15000,00грн.)

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунків за поставлений товар, позивач звернувся до останнього з вимогою №713 від 18.02.2009р. про погашення заборгованості у сумі 151568,80грн. протягом 7-ми календарних днів (а.с. 14).

Відповідач вимоги позивача не виконав та відповіді на останню не направив.

За вказаних обставин справи, 23.03.2009р. ПП "Авантис" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою №750/1 від 16.03.2009р. про стягнення з ПСП "Граніт" 151568,80грн. основного боргу, а також за період з 14.08.2008р. по 16.03.2009р. 19839,34грн. інфляційних втрат, 3088,57грн. 3% річних, 24708,97грн. пені,  30313,76грн. штрафу (а.с. 2 - 5).

28.04.2009р. позивач звернувся до господарського суду із заявою №814 від 22.04.2009р., у якій зазначив, що відповідач 24.03.2009р. платіжним дорученням №187 сплатив 101568,80грн. боргу, а тому основний борг по договору складає 50000,00грн. (а.с. 23).

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1,6 ст.265 ГК України, за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До  відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманого товару у  встановлений договором строк, тобто вважається таким що прострочив.

Системний аналіз обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00грн. основного боргу.

Посилання сторін на те, що після прийняття господарським судом  28.04.2009р. рішення по справі, відповідач 06.05.2009р. добровільно сплатив позивачу 50000,00грн. основного боргу, колегія суддів не приймає до уваги та не вважає підставою для скасування рішення у частині стягнення з відповідача 50000,00грн. боргу, оскільки на момент його прийняття, борг у сумі 50000,00грн. існував. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення господарського суду у зазначеній частині.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 3088,57грн. 3% річних за період з 14.08.2008р. по 16.03.2009р.

Рішенням господарського суду було стягнуто з відповідача на користь позивача 19839,34грн. інфляційних втрат за період з 14.08.2008р. по 16.03.2009р., з чим колегія суддів не погоджується з огляду на те, що позивачем помилково застосовано, а судом першої інстанції не прийнято до уваги, що індекс інфляції у березні 2009р. становив 101.4 (повідомлення державного комітету статистики України від 08.04.2009), а не 102.1, як це зазначено у розрахунках позивача. А тому, правильним буде розрахунок інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 14.08.2008р. по 16.03.2009р. у сумі 19291,75грн.

Що ж стосується стягнення пені та 20% штрафу, то вимоги позивача у зазначеній частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Колегією суддів у судовому засіданні 30.06.2009р. оглянуто наданий відповідачем оригінал договору, згідно якого сторони не погодили порядок та підстави сплати пені та штрафу. Згідно виправлень, внесених до договору, п.п. 5.3, 5.4, 5.7, 5.6 розділу 5 "Відповідальність сторін за порушення договору", виключені. Оригінал договору представлений відповідачем у судове засідання, на відміну від копії договору, доданої позивачем до позовної заяви, підписаний та скріплений печатками обох сторін на кожній сторінці договору (а.с. 10 - 12, 44 - 46).

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки, сторони у договорі не передбачили  забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені й штрафу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24708,97грн. пені та  30313,76грн. 20% штрафу колегія суддів вважає безпідставними.

У відповідності до п.п.1,4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 28.04.2009р. скасуванню у частині стягнення пені та штрафу з прийняттям у даній частині нового рішення - про відмову в позові та зміні у частині стягнення інфляційних втрат й судових витрат.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, сплата державного мита покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  Суми,   які   підлягають   сплаті   за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст. 101,103-105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 28 квітня 2009 року у справі №16/406 скасувати в частині стягнення 24708,97грн. пені, 30313,76грн. штрафу та змінити в частині стягнення інфляційних втрат й судових витрат.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" (с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області, код 03746763) на користь Приватного підприємства "Авантис" (м.Київ, вул. В.Хвойки, 21, оф.200, кім.3, код 32308954 ) 50000,00грн. основного боргу, 19291,75грн. інфляційних нарахувань, 3088,57грн. - 3%річних, 1744,97грн. витрат по сплаті державного мита, 35,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 24708,97грн. пені, 30313,76грн. 20% штрафу, 547,59грн. інфляційних нарахувань відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Авантис" (м.Київ, вул. В.Хвойки, 21, оф.200, кім.3, код 32308954 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" (с.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області, код 03746763) 810,05грн. державного мита за подання апеляційної скарги."

3. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №16/406 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Щепанська Г.А.

 судді::

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

 Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.