Постанова

від 17.09.2014 по справі 902/471/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 902/471/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Маціщук А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" від 17.07.2014 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.14 р. у справі № 902/471/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп"

про стягнення 491 959,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартиненко О.О. - представник, довіреність в справі.

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/471/14 (суддя Мельник П.А.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп"; стягнуто з відповідача на користь позивача 392 827,32 грн. - основного боргу, 20 566,93 грн. - пені, 78 565,46 грн. - штрафу та 9 839,19 грн. - судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки щодо товару виконав частково, заборгованість за договором складає 392 827,32 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем; розмір штрафу та пені є обґрунтованим, арифметично вірним, не суперечить чинному законодавству та підлягає до задоволення в повному обсязі; обґрунтування відповідача щодо важкого фінансового стану підприємства є непереконливими і не можуть розцінюватись як виняткові обставини.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" звернулося з апеляційною скаргою від 17.07.2014 р., в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/471/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: "Позов ТзОВ "Торговий дім" Насіння" задовольнити частково. Стягнути з "Агро Кепітел Груп" на користь ТзОВ "Торговий дім" Насіння" 392 827,32 грн. основного боргу; 7 856,54 грн. штрафу та 2 056,69 грн. пені; в решті позовних вимог відмовити", посилаючись на те, що, оскаржуване рішення суду було при йнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті. Від повідач просив суд зменшити розмір фінансових санкцій, а саме штрафу до 7 856,54 грн. та пені до 2 056,69 грн., в обґрунтування зазначеного були надані належні та допустимі письмові докази щодо важкого та ви няткового фінансового стану товариства. Однак, судом без будь-якого нормативно-правового обґрунтування було відмовлено, в даному клопотанні, суд не вра хував змісту законодавства, що регулює суспільні відносини у даній сфері, а саме: частину 3 статті 551 ЦК України, статтю 233 ГК України. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не по тягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, таке право суду передбачено пунктом 3 статті 83 ГПК України. Су дом не було надано належної правової оцінки важкому фінансовому стану ТзОВ "Агро Кепітел Груп". Нарахування пені понад грани чні строки визначені пунктом 6 статті 232 ГК України, а також застосування усіх можливих видів фінансових санкцій не відповідає принципам розумності та справедливості.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" у відзивах на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/471/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. Норми процесуального права України передбачають не обов'язок, а право суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, та правомірним. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність обставин, що мають істотне значення при застосуванні статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та статті 83 ГПК України, за якими, суд має право зменшити розмір санкцій за наявності обставин, які мають істотне значення. Матеріали справи свідчать про відсутність у відповідача вагомих причин невиконання або неналежного виконання обставин, про наявність значного прострочення у виконанні зобов'язання, про відмову відповідача від негайного добровільного усунення порушення та його наслідків, тощо. Судом надано належну оцінку документам (кредитному договору), які були надані відповідачем в якості доказу його тяжкого фінансового стану та правомірно встановлено, що наявність кредитних договорів у відповідача не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Стягнення з відповідача штрафних санкції, відповідає принципам розумності та справедливості. Доводи відповідача стосовно відсутності коштів та наявності боргу перед банком до уваги братися не можуть, більшість господарюючих суб'єктів залучають кредитні кошти, але вказане не є свідченням про виключний та тяжкий їх майновий стан. Відсутність коштів також не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань та відповідальності.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" не забезпечив явку представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.110).

16.09.2014 р. на адресу суду електронною поштою відповідач (апелянт) надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із тим, що представник товариства отримав довіреність на представництво інтересів лише за один день перед судовим засіданням, можливість належної підготовки до участі в судовому засіданні була відсутня (а.с.116-118).

Представник позивача дане клопотання заперечив, пояснив такі дії відповідача затягуванням розгляду справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване; неявка представника відповідача (скаржника) не перешкоджає вирішенню спору, виходячи з наступного.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив, що пеня та штраф розраховані відповідно до чинного законодавства; вважає заявлену апеляційну скаргу необґрунтованою та спрямованою на відтермінування сплати заборгованості; просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

11.04.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" (Покупець) укладено договір № 12-1104/пр794сг, згідно пункту 1.1 якого, продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (а.с.7-12).

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: насіння сільськогосподарських культур в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до цього договору (пункт 2.1 договору).

Відповідно до розділу 4 договору термін поставки товару визначається у додатках до договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару.

Згідно пункту 5.1 договору ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній грошовій валюті наводиться у додатках до договору.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до договору (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в додатках до договору. В разі поставки товару на умовах самовивозу покупець зобов'язується з'явитися у строки, передбачені цим договором, на склад продавця, прийняти товар та за власний рахунок здійснити транспортування товару за межі складу продавця. В разі поставки товару на умовах доставки покупець зобов'язаний письмово повідомити продавця про готовність прийняти товар, визначений договором, не пізніше, ніж за 7 днів до його поставки.

Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар (пункт 7.2).

Згідно розділу 10 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (а.с.8).

Пунктом 11.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 11.4 договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Пунктом 11.7 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить три роки (а.с.8).

Згідно додатків № 1, 2 до договору від 11.04.2013 р. № 12-1104/пр поставка товару та оплата його вартості повинна відбуватися таким чином.

Додаток № 1 до договору: насіння кукурудзи Monsanto, гібрид/сорт DKC 391 (укр), кількість - 293,00 п.од., еквівалент ціни за одиницю в іноземній валюті (згідно пункту 5.3) 186,80 доларів США, еквівалент загальної вартості в іноземній валюті 54 732,40, ціна за одиницю - 1 513,08 грн., загальна вартість 443 332,44 грн.; насіння кукурудзи Monsanto, гібрид/сорт DKC 2870 (укр), кількість - 220,00, еквівалент ціни за одиницю в іноземній валюті (згідно пункту 5.3) 192,10 доларів США, еквівалент загальної вартості в іноземній валюті 42 262,00, ціна за одиницю - 1 556,01 грн., загальна вартість - 342 322,20 грн. Всього: 785 654, 64 грн. без ПДВ. Товар повинен бути поставлений покупцю в строк до 16.04.2013 р. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DАР) на склад покупця за адресою: Вінницька область, м. Калинівка. На момент укладення додатку № 1 загальна вартість товару без ПДВ складає: 785 654 грн. 64 коп. і сплачується покупцем в наступні строки: 50 % загальної вартості в строк до 14.04.2013 р.; 50 % загальної вартості в строк до 01.11.2013 р. (а.с.12).

Додаток № 2 до договору: насіння соняшнику Syngenta, гібрид/сорт НК Армоні, кількість - 40,00 п.од., еквівалент ціни за одиницю в іноземній валюті (згідно пункту 5.3) 165,00 доларів США, еквівалент загальної вартості в іноземній валюті 6 600,00, ціна за одиницю - 1 344,75 грн.; загальна вартість - 53 790,00 грн. без ПДВ. Товар повинен бути поставлений покупцю в строк до 16.04.2013 р. Поставка здійснюється на умовах доставки товару (DАР) на склад покупця за адресою: Вінницька область, м. Калинівка. На момент укладення додатку № 2 загальна вартість товару без ПДВ складає: 53 790 грн. 00 коп., і сплачується покупцем в наступні строки: 50 % загальної вартості в строк до 14.04.2013 р.; 50 % загальної вартості до 01.11.2013 р. (а.с.11).

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № Н-ВП-1604-003 від 16.04.2013 р. та № Н-ВК-1804-008 від 18.04.2013 р. передав товар - насіння кукурудзи DKC 391, DKC 2870, насіння соняшнику НК Армоні, згідно додатків до договору на загальну суму 839 444,64 грн. (а.с.13-14), а відповідач отримав його на підставі довіреностей № 124 та № 125 від 15.04.2013 р. (а.с.15-16).

Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши лише 446 617,32 грн. із порушенням строків оплати, що стверджується банківською випискою від 15.04.2013 р. (а.с.17), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 392 827,32 грн. (839 444,64 - 446 617,32 = 392 827,32).

У зв'язку із порушенням умов договору щодо строків оплати поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" 392 827,32 грн. основного боргу, 20 566,93 грн. пені та 78 565,46 грн. штрафу, згідно пунктів 11.2, 11.4 договору.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В даному випадку між позивачем та відповідачем склалися відносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частинами 6, 7 статті 193 ГК України передбачено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем згідно договору 11.04.2013 р. № 12-1104/пр за поставлений товар - насіння, становить 392 827,32 грн., доведена матеріалами справи та згідно наведених норм чинного законодавства, підлягає до стягнення.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2, 3 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, сторони пунктами 11.2 , 11.4 договору передбачили відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань та ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів, що тягнуть за собою пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки та сплату штрафу в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Враховуючи, що прострочка оплати отриманого товару відповідачем тривала більше 15 днів, позивачем правомірно нараховано згідно приписів законодавства та положень договору, а судом першої інстанції стягнуто суму штрафу в розмірі 78 565,46 грн. (20 % від 392 827,32 грн.).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

При здійснені розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач, обрав період нарахування з 01.11.2013 р., визначивши вказану дату як граничний строк оплати та нарахував пеню з 01.11.2013 р. по 28.03.2014 р., станом на час звернення до суду з позовною заявою за 147 днів прострочення за подвійною обліковою ставкою НБУ 6,5 % в розмірі 20 566,93 грн. (392 827,32 грн. х 147 днів х (6,5 % х 2 / 365 днів) / 100 % = 20 566,93 грн. (а.с.4).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з тим, що заявлена до стягнення пеня в сумі 20 566,93 грн., нарахована позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, в межах визначеного статтею 232 ГК України шестимісячного строку, поданий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, місцевим господарським судом, правомірно задоволено вказані позовні вимоги в частині в стягнення з відповідача штрафу та пені.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).

Згідно пункту 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Підпунктом 3.17.4 пункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

В обґрунтування важкого фінансового стану підприємства відповідач надав суду копію договору кредитної лінії № 5 від 10.04.2013 р. з ПАТ "Кредобанк".

Однак даний доказ не може бути підставою зменшення заявленого до стягнення штрафу та пені, оскільки, вказаний договір укладений з цільовим призначенням "для поповнення обігових коштів" і свідчить про те, що відповідач має активи (1 650 000,00 грн.) на початок періоду, за який виник борг за отримане насіння. Жодних належних доказів скрутного майнового стану підприємства в обґрунтування заявленого клопотання (фінансові звіти, баланс підприємства, інформацію про фінансові результати (дебіторську та кредиторську заборгованість),тощо) відповідач, ні суду першої інстанції, ні апеляційному, не надав. Наведені відповідачем (скаржником) обставини та надані документи, як підстава зменшення штрафних санкцій, не можуть розцінюватись як виняткові.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Доводи апелянта щодо того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/471/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" від 17.07.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Маціщук

Г.Є. Олексюк