Постанова

від 06.11.2014 по справі 902/471/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 902/471/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача - Мартиненка О.О.

відповідача - Захарка І.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" на рішення господарського суду Вінницької області від 4 червня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ТзОВ "Торговий дім "Насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кепітел Груп" про стягнення 491 959, 71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до відповідача про стягнення 491 959, 71 грн. заборгованості за поставлене насіння соняшнику та кукурудзи за договором №12-1104/пр794сг від 11.04.2013 року, з яких 392827,32 грн. становить сума основного боргу, 20566,93 грн. - пені та 78 565, 46 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 4 червня 2014 року (суддя Мельник П.А.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 392 827,32 грн. суми основного боргу, 20 566, 93 грн. пені, 78565,46 грн. штрафу та 9839,19 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2013 року між сторонами у справі був укладений договір №12-1104/пр794сг, згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість в розмірі та умовах передбачених укладеним договором та Додатками до нього.

Пунктом 6.1 вказаного договору сторони передбачили, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

Умовами Додатку №1 до основного договору передбачена поставка насіння кукурудзи Monsanto, гібрид/сорт DKC 391 (укр) в кількості 293 п.од., загальною вартістю 443 332,44 грн.; насіння кукурудзи Monsanto, гібрид/сорт DKC 2870 (укр) в кількість - 220,00, загальною вартістю 342 322,20 грн., всього на суму 785 654, 64 грн. без ПДВ, яка сплачується покупцем в наступні строки: 50 % загальної вартості в строк до 14.04.2013 року; 50 % загальної вартості в строк до 01.11.2013 року (а.с.12).

Умовами Додатку №2 до укладеного договору передбачена поставка насіння соняшнику Syngenta, гібрид/сорт НК Армоні в кількість 40,00 п.од., загальною вартістю 53 790,00 грн. без ПДВ, яка сплачується покупцем в наступні строки: 50 % загальної вартості в строк до 14.04.2013 року; 50 % загальної вартості до 01.11.2013 року (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору продавець поставив покупцеві насіння кукурудзи DКС 391, DКС 2870 та насіння соняшнику НК Армоні на загальну суму 839 444, 64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №Н-ВП-1604-003 від 16.04.13 року та №Н-ВК-1804-008 від 18.04.2013 року, які відповідач отримав на підставі довіреностей на представника відповідача №№124, 125 від 15.04.2013 року на отримання товару (а.с.15-16).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши тільки 446617,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Таким чином, решта сума боргу становить 392 827,32 грн.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої ним решти суми боргу в розмірі 392 827,32 грн.

Також, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, позивач нарахував відповідачеві 20 566, 93 грн. пені за період з 01.11.2013 року по 28.03.2014 року та 20 % штрафу в сумі 78 565, 46 грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2 вказаного договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 11.4 укладеного договору, в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач допустив прострочку в оплаті і, тому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 20 566, 93 грн. пені.

Також, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару в сумі 78 565, 46 грн. нарахований позивачем правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується посилань скаржника в касаційній скарзі на невідповідність поставленого йому позивачем асортименту товару умовам укладеного договору, судова колегія вважає зазначити наступне.

Умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 укладеного договору №12-1104/пр794сг від 11.04.2013 року сторони передбачили, що якість товару, яка постачається продавцем, повинна відповідати ДСТУ 2240-93 та ДСТУ 6068:2008. Покупець має право перевірити якість товару лише у лабораторіях насіннєвої інспекції України, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності. Для лабораторного аналізу проводиться відбір зразків товару, який здійснюється за обов'язкової участі повноважних представників сторін та насіннєвої інспекції України. Претензії щодо якості товару пред'являються покупцем до застосування, але не пізніше 15 днів з дати отримання товару. Продавець не відповідає за врожайність та інші показники сільськогосподарських культур, вирощених з насіння, отриманого в якості товару за даним договором, що залежить від вжиття необхідних агротехнічних заходів при їх вирощуванні та існуючих при цьому кліматичних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначені договором строки відбір зразків поставленого товару за участі представників сторін договору та насіннєвої інспекції України не проводився.

Відповідно до частин 1, 4 статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктом 9.2 вказаного договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством; приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в день його отримання від продавця; покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю; при відсутності такої заяви товар вважається прийнятий покупцем як належний.

Наявні матеріали справи не містять ніяких доказів щодо претензій відповідача до ТзОВ "Торговий дім "Насіння" щодо відповідності поставленого асортименту товару умовам укладеного договору, цілісності тари, кількості та якості товару або про інші недоліки.

За таких обставин, оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Вінницької області від 4 червня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда