Рішення

від 20.10.2014 по справі 911/3342/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 911/3342/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 2) Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення 334 317, 51 грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 від відповідача 1: не з'явилися від відповідача 2: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів суми інфляційних втрат у розмірі 30 000, 00 грн. згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, з урахуванням угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, а також про стягнення з відповідача 2 суми інфляційних втрат у розмірі 304 317, 51 грн. згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, з урахуванням угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, а відповідачем 1 - взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.09.2014.

18.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 18-19/08 від 18.08.2014 (вх. № 16696/14 від 18.08.2014), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2014 розгляд справи відкладено на 02.10.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та невиконанням ними вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 12-1/09 від 12.09.2014 (вх. № 19497/14 від 16.09.2014) про покладення на відповідачів судових витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката у розмірі 10 000, 00 грн. згідно договору № 27-1/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.12.2012.

30.09.2014 до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло електронне повідомлення № 17 від 29.09.2014 (вх. № 159/14 від 30.09.2014) про відкладення розгляду справи на більш пізній період.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3342/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 16.10.2014 у зв'язку з заявленим відповідачем 2 вищезазначеним клопотанням, нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та невиконанням ними вимог суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2014 розгляд справи відкладено на 20.10.2014 з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та невиконанням ними вимог суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідачів, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надіслали.

Враховуючи, що неявка відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (надалі - продавець) та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (надалі - покупець - відповідач 2) було укладено договір поставки № 2203/06-1П, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіння соняшнику та кукурудзи врожаю 2005 року і хімічні засоби захисту рослин (надалі - товар або препарати), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару, визначені у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору ціна всього товару становить 4 983 212, 00 грн. і визначена у специфікації (додаток № 1).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався оплатити продавцю товар в такі терміни: перший платіж у сумі 1 000 000, 00 грн. в строк не пізніше 01 квітня 2006 р.; другий платіж у сумі 1 500 000, 00 грн. в строк не пізніше 05 квітня 2006 р.; третій платіж у сумі 1 059 050, 00 грн. в строк не пізніше 25 квітня 2006 р.; четвертий платіж у сумі 800 830, 00 грн. в строк не пізніше 25 травня 2006 р.; завершальний п'ятий платіж у сумі 623 332, 00 грн. в строк не пізніше 25 жовтня 2006 р.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним доручення на поточний рахунок продавця. Підставою платежу є даний договір. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів відповідно до цього договору несе покупець. Днем платежу вважається день зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець зобов'язався оплатити товар у порядку та у терміни, згідно з розділом 5 цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного та належного виконання сторонами свої зобов'язань.

Додатковими угодами № 1 від 25.04.2006 та № 2 від 10.05.2006 до договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006 сторони змінили асортимент, кількість і ціну товару, що поставляється за договором.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2008 у справі № 36/166 стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 1 679 987, 49 грн. - основного боргу, 102 398, 33 грн. - 3 % річних, 595 337, 17 грн. - інфляційних втрат, 23 777, 23 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З вищезазначеного рішення вбачається, що з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» було стягнуто основний борг, 3 % річних та інфляційні втрати у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до матеріалів справи рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2008 у справі № 36/166 було виконане відповідачем 2 повністю 17.03.2010, що підтверджується постановою відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2010.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за отриманий товар згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, яка була стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2008 у справі № 36/166, відповідачем 2 була погашена 17.03.2010.

15.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (надалі - новий кредитор - позивач) було укладено угоду № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (надалі - боржник) зобов'язання щодо сплати 3 % річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006.

Відповідно до п. 1.2 угоди № 15-11/12-53 за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Згідно з п. 2.1 угоди № 15-11/12-53 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 757 756, 50 грн.

Пунктом 2.2 угоди № 15-11/12-53 визначено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1, що відступається згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, є загальною сумою (розміром) 3 % річних та інфляційних витрат, котрі нараховані за період з 11 листопада 2008 року по 15 листопада 2012 року відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3 угоди № 15-11/12-53 первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи з наступного: сума нарахованих інфляційних витрат становить 556 075, 86 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2012 року на суму боргу 1 679 987, 49 грн.; сума нарахованих 3 % річних становить 201 680, 64 грн. за період з 04.12.2008 по 15.11.2012 на суму боргу 1 679 987, 49 грн.

Згідно з п. 4.1 угоди № 15-11/12-53 первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

У відповідності до п. 4.3 угоди № 15-11/12-53 первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.

Пунктом 6.1 угоди № 15-11/12-53 передбачено, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» відповідно до акту прийому-передачі документів б/н від 15.11.2012 передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Також, на виконання умов угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 первісний кредитор надіслав повідомлення боржнику - Дочірньому підприємству «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується повідомленням від 15.11.2012, описом вкладення у цінний лист від 06.04.2013 та фіскальним чеком № 6672 від 06.04.2013.

Додатковою угодою № 1 від 22.04.2013 до угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 сторони вирішили змінити пункти 2.1, 2.2, 2.3 угоди та викласти їх у наступній редакції: п. 2.1 - вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 401 957, 67 грн.; п. 2.2 - первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1, що відступається згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, є загальною сумою (розміром) 3 % річних та інфляційних витрат, котрі нараховані за період з 11 листопада 2008 року по 16 березня 2010 року відповідно до умов та норм чинного законодавства України; п. 2.3 - первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного: сума нарахованих інфляційних витрат становить 334 317, 51 грн. за період з листопада 2008 року по березень 2010 року на суму боргу 1 679 987, 49 грн.; сума нарахованих 3 % річних становить 67 640, 16 грн. за період з 11.11.2008 по 16.03.2010 на суму боргу 1 679 987, 49 грн.

Копія вказаної додаткової угоди була направлена боржнику - Дочірньому підприємству «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», що описом вкладення у цінний лист від 22.05.2013 та фіскальним чеком № 1603 від 22.05.2013.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач стверджує, що у нього виникло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат, за весь період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006.

07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) було укладено договір поруки № 07-04-2014-26, за умовами якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (відповідач 2) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006 та угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 (надалі - основний договір).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою розміру інфляційних витрат у сумі 30 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов'язку за основною угодою, позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Пунктом 6.1 договору поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 2 не виконав свої договірні зобов'язання згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006 та угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. № 05-26/14 від 05.05.2014 про виконання в триденний термін із моменту отримання даної вимоги взятих на себе зобов'язань відповідно до договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014.

В свою чергу, відповідач 1, у відповідь на вищевказану вимогу позивача, направив останньому лист вих. № 26 від 12.05.2014, у якому зазначає про те, що зобов'язання взяті на себе згідно договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014 виконати не в змозі у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Крім того, відповідач 1 у даному листі гарантує позивачу, що взяті ним на себе зобов'язання за договором поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014 будуть виконані в строк до 31.08.2014.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 2 несвоєчасно та неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006 на умовах визначених зазначеним договором, а відповідач 1 не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі заявлених до них вимог щодо стягнення заборгованості згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, з урахуванням угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, не спростували, в судове засідання своїх представників не направили, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ними зобов'язань за зазначеними договорами суду не надали.

Так, враховуючи те, що відповідач 2 порушив строки та порядок виконання грошового зобов'язання на умовах встановлених договором поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, позивач просить суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми основного боргу за період з листопада 2008 року по березень 2010 року становлять 334 317, 51 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично невірним.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 334 317, 51 грн.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на положення ст. 554 Цивільного кодексу України та умови договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми інфляційних втрат у розмірі 30 000, 00 грн. згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, з урахуванням угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, а також про стягнення з відповідача 2 суми інфляційних втрат у розмірі 304 317, 51 грн. згідно договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, з урахуванням угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів адвокатські витрати у розмірі 10 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (далі - виконавець) було укладено договір № 27-1/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.12.2012, за умовами якого (у редакції додаткової угоди № 1) виконавець зобов'язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (надалі - боржники), які виникли на підставі договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру інфляційних витрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору поставки № 2203/06-1П від 22.03.2006, угоди № 15-11/12-53 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договору поруки № 07-04-2014-26 від 07.04.2014, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору правова допомога за даним договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 10 000, 00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що суму, зазначену в п. 3.1 договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.08.2013.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було підписано акти прийому-передачі документів від 27.12.2012 та від 02.06.2014, а також акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2014 р., відповідно до якого загальна вартість виконаних послуг склала 10 000, 00 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 179 від 27.12.2012 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000, 00 грн. у якості оплати за послуги згідно договору № 27-1/12 від 27.12.2012.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. на ім'я ОСОБА_1, копія посвідчення адвоката на ім'я ОСОБА_1 та довіреність від 02.06.2014, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на представництво його інтересів ОСОБА_1.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та покладення їх на відповідачів.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (84168, Донецька область, Слов'янський район, село Олександрівка, вулиця Комсомольська, будинок 17, ідентифікаційний код - 25330750) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код - 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код - 38039872) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 6 686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 35 коп. - судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (84168, Донецька область, Слов'янський район, село Олександрівка, вулиця Комсомольська, будинок 17, ідентифікаційний код - 25330750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код - 38039872) 304 317 (триста чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 51 коп. інфляційних втрат.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.10.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак