Рішення

від 13.07.2009 по справі 53/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/291

13.07.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Експресервіс»

про стягнення 664 525,39 грн.

                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гіль В. Б. -  представник по довіреності  № 112-6892 від 19.12.2008р., Кедись В. В. –представник по довіреності № 112-1697 від 28.05.2009р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Експрес-сервіс»відшкодування збитків за неналежне виконання умов Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. в розмірі 664 525,39 грн., в тому числі: 582 020,00 грн. –збитки, 46 561,60 грн. –штраф, 30 490,34 грн. –збитки від інфляції, 5 453,45 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/291, розгляд справи призначено на 01.06.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 03.07.2009р.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2009р. оголошено перерву до 13.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав заяву № 112-2198 від 10.07.2009р. про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 582 020,00 грн. попередньої оплати, 46 561,60 грн. штрафу, 30 490,34 грн. збитків від інфляції, 5 453,45 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Про розгляд справи 13.07.2009р. сторони належним чином повідомлені, про що свідчать підписи представників сторін в розписці про оголошення перерви (в матеріалах справи).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

          При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відзиву відповідача на позовну заяву відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.04.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки № 12/08-339, відповідно до умов якого Постачальник (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію, а Покупець (позивач) зобов'язується а порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р.)

В Специфікації до договору сторони погодили найменування товару та вартість товару, яка складає 735 740,00 грн.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до  п. 7.1 Договору п. 1.1 Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем проводиться шляхом сплати коштів на поточний розрахунок Постачальника, в розмірі та у строк, вказані в Специфікації.

В Специфікації до Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. сторони погодили, що Покупець перераховує Постачальнику аванс за 9 ТЗ марки УАЗ-3909-94  в розмірі 100% від ціни Транспортних засобів, та 1 ТЗ марки ВАЗ-2114 в розмірі 100% від ціни транспортного засобу, що поставляються згідно даного Додатку.

На виконання умов Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. позивач здійснив передплату в сумі 735 740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9954 від 05.12.2008р.

Як зазначено в Специфікації до Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. відповідач зобов'язується поставити позивачу ТЗ, що поставляються за цим Договором в строк 30 календарних днів з моменту зарахування авансу згідно п. 3 даного Договору.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо поставки ТЗ та передав позивачу автомобілі лише на суму 153 720,00 грн.

В іншій частині свої зобов'язання відповідач не виконав та надав гарантійний лист від 20.02.2008р. про те, що відповідач зобов'язується надати автомобілі в обумовленій кількості.

          16.02.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 155-0465 в якій просив поставити автомобілі.

          16.03.209р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій відмовився від виконання Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. в натурі та просив повернути суму авансового платежу в розмірі 582 020,00 грн. На доказ направлення претензії позивач надав копію фіскального чеку № 2954 від 16.03.2009р. поштового відділення та копію опису вкладення в цінний лист від 16.03.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надавав та взяті на себе зобов'язання не виконав.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо  продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 26.03.2009р. повернути передоплату позивачу по справі в сумі 582 020,00  грн.

          Проте, відповідач як у строк до 26.03.2009р. так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення попередньої оплати в повному обсязі не виконав.

          Таким чином, на день розгляду справи в суді основний борг відповідача по справі перед позивачем складає суму в розмірі 582 020,00 грн., що підтверджується розрахунком суми позову по справі підписаним першим заступником голови правління та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як слідує з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачеві передоплату відповідно до умов Договору, однак відповідач свого обов'язку щодо поставки товару у строк визначений в договорі не виконав, отриманих коштів не повернув.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати по договору в розмірі 582 020,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 46 561,60 грн.

Пунктом 9.2 Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р. передбачено, що в разі прострочення поставки продукції згідно строків, вказаних в цьому Договорі, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 8% від вартості непоставленої продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що штраф нарахований позивачем в сумі 46 561,60 грн. підлягає стягненню, відповідно до законодавства України та Договору № 12/08-339 від 08.04.2008р.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

          Позивач по справі не правильно визначив період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, адже грошові зобов'язання у відповідача перед позивачем виникли після пред'явлення вимоги про повернення суми авансу, а саме 16.03.2009р.

          Таким чином, 3% річних та збитки від інфляції необхідно нараховувати з 27.03.2009р.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2 535,32 грн. та збитків від інфляції в сумі  8 148,28 грн.  підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Експресервіс»(02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52; код ЄДРПОУ 32769883 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) основний борг в сумі 582 020 (п'ятсот вісімдесят дві тисячі двадцять) грн. 00 коп., штраф  у сумі 46 561 (сорок шість тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 60 коп., 3% річних в сумі  2 535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 32 коп., збитки від інфляції у сумі  8 148 (вісім тисяч сто сорок вісім) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 397 (шість тисяч триста дев'яносто сім) грн. 22 коп. та 300 (триста) грн. 62 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.  

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.           

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                Грєхова О.А.