Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-4794/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/18087/12

№ К/9991/18087/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-4794/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолітекс Груп»

третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення (скасування ) державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, у задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності у податкових органів повноваження на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з інших підстав, крім як неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

У касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК) у редакції Закону України від 02.12.2010 № 2755-VІ, чинній до 07.05.2011 (тобто і на дату постановлення судом першої інстанції судового рішення у справі) передбачено право податкового органу у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (Закон № 755-IV) підставами для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма вказаної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної вище підстави.

Беручи до уваги законодавчо визначену функцію податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність повноважень податкового органу на звернення до суду з позовами про припинення юридичної особи в інших випадках, окрім як у разі неподання фінансової звітності за період більше, ніж 12 місяців та здійснення діяльності, забороненої законом.

Порушення законодавства про здійсненні державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які не можна усунути, можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, а висновок щодо правового значення такої реєстрації суд повинен зробити в мотивувальній частині судового рішення.

Як на підставу звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи ТОВ «Технолітекс Груп» податковий орган посилається на встановлені ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі пояснень громадянина ОСОБА_2, засновника ТОВ «Технолітекс Груп», обставини щодо здійснення державної реєстрації цього підприємства на осіб, які не мають відношення до державної реєстрації та діяльності підприємства. На підтвердження цих обставин податковий орган до матеріалів справи додав пояснення ОСОБА_2 від 05.03.2010 (а.с. 9-11), згідно яких останній (керівник та засновник ТОВ «Технолітекс Груп») заперечував своє відношення до господарської діяльності ТОВ «Технолітекс Груп» та стверджував про підписання реєстраційних документів товариства під впливом омани.

Згідно зі статтею 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Частиною 1 ст. 57 цього Кодексу встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

За змістом вказаних правових норм спрямованість наміру особи, яка реєструє юридичну особу, на здійснення господарської діяльності є однією з основоположних засад підприємництва.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обмежився виключно висновком про відсутність у ДПІ повноважень звертатись до суду з позовом про припинення юридичної особи з інших підстав, ніж ті, що пов'язані з реалізацією своєї владної компетенції, тобто лише у випадку неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, при цьому, не перевірив та не дав жодної оцінки вказаним вище обставинам, на які податковий орган посилався як на підставу позову.

Обставини щодо порушення законодавства про здійсненні державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які не можна усунути, до яких відноситься реєстрація ТОВ «Технолітекс Груп» із зазначенням засновником осіб, які не причетні до його державної реєстрації та діяльності, відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України, входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову про припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 ст. 70 цього Кодексу).

Частиною 3 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що в разі якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Частина 5 цієї статті уповноважує суд також збирати докази з власної ініціативи.

Згідно з правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Ці правила, однак, судами попередніх інстанцій не були дотримані, що і призвело до помилкового висновку про недоведеність в судовому процесі обставин, які відповідно до законодавства можуть бути підставою для припинення юридичної особи за рішенням суду, крім як з підстав банкрутства.

Враховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а у силу норм частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішення, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, зокрема щодо відношення осіб, вказаних засновниками ТОВ «Технолітекс Груп», до державної реєстрації та діяльності вказаного підприємства , для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев