Постанова

від 01.12.2014 по справі 2а-2185/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 рокум. Ужгород№ 2а-2185/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Ігнатко Ю.В. (довіреність від 18.06.2014 року), Попов О.М. (в.о. директора)

відповідача: Петрова О.М. (довіреність від 15.08.2014 року № 2839/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 15 грудня 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" (далі - ТОВ "Еліт Вуд", позивач) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-11 Т.1) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ужгородська МДПІ), яку ухвалою суду від 13 травня 2014 року (протокольно, журнал судового засідання від 13.05.2014 року (а.с.218-219 Т.10) замінено на правонаступника - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ, відповідач), якою просить скасувати податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ: від 18.012010 року № 9/23-2/33868861/0/394 та від 25.03.2010 року № 9/23-2/33868861/1/394 (обидва - про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 810476,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46271,00 грн.), від 18.01.2010 року № 10/23-1/33868861/0/395 та від 25.03.2010 року № 10/23-1/33868861/1/395 (обидва - про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 245473,50 грн.).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року (а.с.41-52 т.10) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року (а.с.106-112 Т.10) апеляційну скаргу ТОВ "Еліт Вуд" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-2185/10/0770 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2014 року (а.с.192-196 Т.10) скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення скасовано з тих підстав, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку постачальнику в ціні придбаного товару, не досліджено питання правомірності формування валових витрат в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а також не досліджено наявності у позивача первинних документів, які підтверджували б транспортування товарів за умовами договору, його оприбуткування на склад.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, після закриття провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень які є відкликаними за результатами адміністративного оскарження (згідно положень діючого на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") позовні вимоги уточнено та просять суд визнати протиправними та скасувати діючі податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 11.06.2010 року за № 9/23-2/33868861/394/2 (про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 810476,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46271,00 грн.), № 10/23-1/33868861/395/2 (про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 245473,50 грн.), № 000261/23-2/33868861/2639 (про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 60,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30,00 грн.) та № 000260/23-1/33868861/2637 (про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27549,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

В матеріалах справи міститься заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 27.07.2010 року за № 3425/10/10-012, а.с.145-148 Т.1), згідно якого відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбання сировини за договорами купівлі - продажу (правочинами), які в силу вимог ст. 228 ЦК України - є нікчемними. Висновок про нікчемність правочинів здійснено на підставі проведених перевірок, згідно яких встановлено, що учасники угод з ТОВ "Еліт Вуд" є посередниками, постачальниками реалізованої продукції є інші суб'єкти господарювання, таким чином, контрагенти ТОВ "Еліт Вуд" здійснювали штучне нарощення вартості лісопродукції з метою мінімізації ним сплати податків, податку на прибуток та ПДВ. В зв'язку з наведеним, проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що укладені правочини не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені таким правочином та ці є нікчемними, та оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями знято з витрат та з податкового кредиту по ПДВ та зменшено бюджетне відшкодування ПДВ всі суми по угодам, які визнано податковим органом нікчемними.

Відповідачем надано також додаткові пояснення (а.с.243-246 Т.10, а.с.197-200 Т.11), згідно яких посилається на необхідність з'ясування обставин та дослідження доказів, про що зазначено в ухвалі вищого адміністративного суду України від 3 березня 2014 року, висновки якої є обов'язковими, вказуючи при цьому на відсутність та ненадання позивачем доказів отримання деревини від постачальника, тобто, відсутність реального (фактичного) вчинення господарської операції.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у запереченні проти позову та доповненнях до заперечення, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на відсутність вчинення господарської операції.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ невиїзною перевіркою ТОВ "Еліт Вуд" з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства (акт Ужгородської МДПІ від 11.01.2010 року за № 1/23-2/33868861, а.с.16-51 Т.1) встановлено порушення:

1. ст. 67 Конституції України, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч.2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, п. 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2815465,00 грн. та донараховано податку на прибуток у сумі 163649,00 грн.

2. ст. 67 Конституції України, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч.2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, п. 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 182759,00 грн.

3. ст. 67 Конституції України, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч.2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту на суму 708924,00 грн. Та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 810476,00 грн.

На підставі акту від 11.01.2010 року за № 1/23-2/33868861, 18 січня 2010 року Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 10/23-1/33868861/0/395 (про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 245473,50 грн. (в т.ч., основний платіж - 163649,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81824,00 грн.),

- 9/23-2/33868861/0/394 (про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 810476,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46271,00 грн.)..

За наслідками адміністративного оскарження до Ужгородської МДПІ, та на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги (від 25.03.2010 року № 4973/10/10, а.с.85-90 Т.1), 25 березня 2010 року Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 10/23-1/33868861/1/395 (а.с.83 Т.1, про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 245473,50 грн. (в т.ч., основний платіж - 163649,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81824,00 грн.),

- № 9/23-2/33868861/1/394 (а.с.82 Т.1, про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 810476,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46271,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження до ДПА у Закарпатській області, на підставі рішення ДПА у Закарпатській області про результати розгляду скарги (від 03.06.2010 року № 985/10/25-055, а.с.91-95 Т.1), 11 червня 2010 року Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 10/23-1/33868861/395/2 (а.с.138 Т.1, про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 245473,50 грн. (в т.ч., основний платіж - 163649,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81824,00 грн.);

- № 9/23-2/33868861/394/2 (а.с.137 Т.1, про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 810476,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46271,00 грн.);

- № 000261/23-2/33868861/2639 (а.с.135 Т.1, про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 60,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30,00 грн.);

- № 000260/23-1/33868861/2637 (а.с.136 Т.1, про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27549,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року (а.с.236-238 Т.10) закрито провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень - рішень Ужгородської МДПІ від 18.01.2010 року за № 9/23-2/33868861/0/394 та за № 10/23-1/33868861/0/395, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року (а.с.188-190 Т.11) закрито провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень - рішень Ужгородської МДПІ від 25.03.2010 року за № 9/23-2/33868861/1/394 та за № 10/23-1/33868861/1/395 (оскільки їх фактично скасовано в досудовому порядку шляхом прийняття нових податкових повідомлень - рішень), відтак, предметом розгляду в даній адміністративній справі є податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 11.06.2010 року за № 9/23-2/33868861/394/2, № 10/23-1/33868861/395/2, № 000261/23-2/33868861/2639 та № 000260/23-1/33868861/2637.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 - ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 Господарського кодексу України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року за № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (зареєстровано в Мінюсті України 19.01.2000 року за N 27/4248), та згідно п. 11 цього Положення - собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Згідно п.12 Положення - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З аналізу наведених вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 - ВР (втратив чинність з 1 січня 2011, чинний та в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, податковим законодавством передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань та кредиту із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

З аналізу наведених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Еліт Вуд" укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Бердо" договір про поставку товарів за №1/10-06 від 01.10.2006 року, відповідно до умов якого - отримання кожної партії товару здійснюється на підставі додатку до договору, де визначено номенклатуру та вартість товару, та видаткової накладної.

25.06.2006 року між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімар" укладено договір поставки за № 186/10-019 (за яким ТОВ "ТП Вімар" було постачальником, а ТОВ "Берд" покупцем) та 04.12.2006 року до договору була підписана додаткова угода на поставку мазуту № 1/12М, згідно якої покупець був зобов'язаний здійснити передплату за товар, що і було здійснено у 4-му кварталі 2006 року. ТОВ "ТП Вімар" було виписано податкові накладні з номенклатурою поставки "мазут М100", однак, оскільки протягом 2007 - 2008 років по договору постачання мазуту не здійснювалось, а було здійснено постачання іншого товару, то на момент постачання по даному договору (на підставі листа від ТОВ "Бердо" № 1-2912 від 29.12.2006 року) ТОВ "ТП Вімар" складено "Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної" із зазначенням змін номенклатури до постачання. При цьому, 28.12.2006 року ТОВ "ТП Вімар" видано податкові накладні ТОВ "Бердо", які в подальшому лише коригувались.

Проте, аналіз показників фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімар" свідчить про відсутність у даних товариств необхідних ресурсів для здійснення реальних господарських операцій з оптової торгівлі товарами: основних засобів, складських приміщень, земельних ділянок, найманих працівників, транспортних засобів, тобто встановлено відсутність необхідних ресурсів для здійснення реальних господарських операцій. Фактично дані підприємства є посередником, а реальними постачальниками лісопродукції до ТОВ "Еліт Вуд" є зовсім інші суб'єкти господарювання, зокрема, ПП "Євроторг-2012", ТОВ "Монтажбудсервіс", ПП "Надія плюс", ДП "Великоберезнянське лісове господарство", ТОВ "Старвуд Закарпаття", філія "Воловецьдержспецлісгосп" та інші суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці).

В матеріалах справи містяться пояснення посадових осіб підприємств та приватних підприємців, згідно яких ними фактично здійснювали постачання лісоматеріалу на територію заводу ТОВ "Еліт Вуд".

Згідно наявних в матеріалах справи пояснень, угоди між суб'єктами господарювання (які фактично є реальними постачальниками товарів) та ТОВ "ТП Вімар" укладалась на території заводу ТОВ "Еліт Вуд", представників ТОВ "ТП Вімар" вони не знали та договорів з ними, відповідно, не укладали, а вже підписані угоди отримували від ТОВ "Еліт Вуд". Питання з приводу поставок лісопродукції також вирішувались з представниками ТОВ "Еліт Вуд". Даними поясненнями також вказано на ту обставину, що пиломатеріали поставлялись та розвантажувались на території заводу ТОВ "Еліт Вуд", де отримувались накладні на реалізовану лісопродукцію та акти прийому-передачі продукції, специфікації на яких стояли підписи та печатки ТОВ "ТП Вімар". Реалізація пиломатеріалів відбувалась за цінами, що склались на ринку на момент реалізації, та вартість транспортних послуг по перевезенню пиломатеріалів включалась до складу вартості пиломатеріалів. Відтак, акти приймання -передачі між продавцями "третьої" ланки та ТОВ "ТП Вімар" оформлялись під час постачання цими особами лісопродукції на територію ТОВ "Еліт Вуд", що свідчить про наявність документів або можливості їх складення в приміщенні ТОВ "Еліт Вуд". Та встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ "Еліт Вуд" обізнано у відсутності поставок з боку ТОВ "Бердо", оскільки поставки лісопродукції від продавців "третьої ланки" безпосередньо здійснювалось на території ТОВ "Еліт Вуд" без переходу права власності по ланцюгу постачання з оформленням відповідних документів на території ТОВ "Еліт Вуд".

Згідно матеріалів перевірки Ужгородської МДПІ, фактичними постачальниками лісо продукції для ТОВ "Еліт Вуд" були вказані в акті підприємства "третьої ланки", а ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімар" здійснювалось нарощення вартості лісопродукції з метою мінімізації сплати податків ТОВ "Еліт Вуд", зокрема, несплатою податку на прибуток та зобов'язань з податку на додану вартість, та перевіркою встановлено наступний ланцюг постачання товару (пиломатеріалів): ТОВ "Еліт Вуд" - ТОВ "Бердо" - ТОВ "ТП Вімар" - виробники та посередники в кількості 34 СПД, місце розташування яких: Закарпатська область, Івано-Франківська область, Львівська область, Тернопільська область.

Виходячи з наведеного, складення первинних документів по угоді з ТОВ "Бердо", яка фактично не виконувалась (оскільки, в свою чергу, ТОВ "Бердо" укладено договір на постачання з ТОВ "ТП Вімер", яка не виконувалась в зв'язку з виконанням такої іншими постачальниками), надає змогу вигодонабувачу безпідставно збільшувати податковий кредит та формувати валові витрати з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток з метою мінімізації офіційних доходів та, відповідно, залишати у розпорядженні підприємства кошти, що у вигляді податків повинні спрямовуватись до сплати до бюджету.

При цьому суд констатує, що на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2014 року (якою скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції в даній справі), у відповідності до висновків про необхідність дослідження та аналізу первинних документів, зокрема, які підтверджували б транспортування товарів за умовами договору - такі були відсутні під час перевірки та не надані позивачем суду під час розгляду справи, відтак, суд приходить до висновку про їх відсутність взагалі, тобто, в матеріалах справи відсутні докази транспортування лісопродукції за договором про поставку товарів за №1/10-06 від 01.10.2006 року, укладеним між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "Бердо".

Судом відхиляються доводи позивача на протиправність оскаржених податкових повідомлень - рішень в зв'язку з помилковим застосуванням відповідачем норм Цивільного кодексу України щодо нікчемності угод, виходячи з наступного:

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як встановлено ч. 2 ст. 215 ЦК Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Предметом розгляду даної справи являється не стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемною угодою (одно - чи двохстороння реституція), а оскарження податкових повідомлень - рішень про визначення зобов'язань по податку на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ, при цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані господарські зобов'язання недійсними чи ні, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Таким чином, для визначення зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ не має правового значення чи визнано угоду нікчемною чи посилання на її нікчемність відсутнє, оскільки визначення зобов'язань здійснюється в зв'язку з порушенням норм податкового законодавства та судом під час розгляду справи про оскарження податкових повідомлень - рішень, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з ПДВ, досліджує реальне здійснення господарських операцій чи відсутність таких, а правомірність висновку про нікчемність угоди підлягає встановленню під час розгляду справ, визначених ч. 3 ст. 228 КАС України.

Судом відхиляються доводи позивача щодо встановлення обставин здійснення угоди між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "Бердо", встановлених судовим рішенням яке набрало законної сили, виходячи з наступного:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року (справа № 2а-3319/10/0770, головуючий - суддя Рейті С.І.) задоволено позов ТОВ "Еліт Вуд" до Ужгородської МДПІ та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 року № 000243/23-1/33868861/1/2405 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств), № 244/23-1/33868861/1/2406 (про визначення податкового зобов'язання по ПДВ), № 27/17-2/33868861/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на з доходів фізичних осіб) № 000344/33868861/23-1/0/3578 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2014 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року скасовано та залишено в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року (а.с.244-250 Т.11)

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі, в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно тексту постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі № 2а-3319/10/0770, предметом розгляду її було визначення зобов'язань по податку на прибуток підприємств та по ПДВ та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в зв'язку з нікчемністю та відсутністю реальності господарських операцій за угодами, укладеними ТОВ "Еліт Вуд", в тому числі, по договору на поставку товарів від 01.10.2006 року № 1/10-06 (що укладений між ТОВ "Еліт Вуд" та ТОВ "Бердо", про нікчемність якого містяться вказівки як в акті Ужгородської МДПІ від 11.01.2010 року за № 1/23-2/33868861 (за яким прийняті податкові повідомлення - рішення, оскарження яких є предметом розгляду в даній адміністративній справі), так і в акті від 29.05.2010 року за № 79/23-1/33868861 (який слугував підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, що оскаржувались в межах справи № 2а-3319/10/0770). При цьому, згідно тексту постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі № 2а-3319/10/0770, між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ВО Сван" укладений договір на поставку товарів від 24.06.2008 року № СБ24/0608, та саме виконання чи невиконання договору між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ВО Сван" досліджувалось в межах розгляду справи № 2а-3319/10/0770, обставини щодо взаємовідносин ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімер" в межах розгляду справи № 2а-3319/10/0770 не досліджувались (оскільки укладена між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімер" угода нікчемною не визнавалась, в акті перевірки від 11.01.2010 року за № 1/23-2/33868861 відсутні посилання на невиконання умов укладеної між ТОВ "Бердо" та ТОВ "ТП Вімер" угоди), відтак, обставини щодо наявності чи відсутності здійснення господарських операцій по поставці лісопродукції ТОВ "Еліт Вуд" через контрагента ТОВ "ТП Вімар" судовим рішення у справі № 2а-3319/10/0770 не встановлювались взагалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність висновків про відсутність здійснення господарських операцій, відтак, правомірність висновків про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток та про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ та, відповідно, правомірність оскаржених ТОВ "Еліт Вуд" податкових повідомлень - рішень Ужгородської МДПІ від 11.06.2010 року за № 9/23-2/33868861/394/2, № 10/23-1/33868861/395/2, № 000261/23-2/33868861/2639 та № 000260/23-1/33868861/2637, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст.94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати по справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті