Рішення

від 22.07.2009 по справі 6/36-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/36-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2009 р. Справа № 6/36-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Демидюк Л.Д. - керівник

від відповідача не з'явився  

Розглянув справу за позовом Приватного підприємство "Дембуд" (м.Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Біоенергетична компанія "Полісся" (смт. Ємільчино Ємільчинський р-н Житомирська область)

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 6700 грн. боргу, 8703,30 пені, 469 грн. штрафу, 5643 грн. додаткових витрат

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача  21515,30 грн. , з яких: 6700,00грн. - основний борг, 8703,30грн. - пеня, 469,00грн. - штраф, 5643,00грн. - додаткові витрати. Також просить розірвати договір купівлі-продажу №10 від 01.08.2005р., укладений між ВАТ "Ємільчинська "Райагропромтехніка" та ПП "Дембуд" та стягнути з відповідача 1000,00 грн. за надані юридичні послуги та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.07.09р. замінено відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергетична компанія "Полісся" на Відкрите акціонерне товариство "Біоенергетична компанія "Полісся".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надала довідку від 12.12.2006р., відповідно до якої відповідач - ВАТ "Біоенергетична компанія "Полісся" є правонаступником ВАТ "Ємільчинська "Райагропромтехніка", і знаходиться за адресою: смт. Ємільчино, вул. Леніна, 2, та копії банківських виписок про часткове повернення відповідачем коштів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередньої ухвали суду не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України справ розглянута за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2008 року між ВАТ "Ємільчинська "Райагропромтехніка", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Біоенергетична компанія "Полісся" (Відповідач) та Приватним підприємством "Дембуд" (Позивач) було укладено договір купівлі-продажу №10 (а.с.12).

Згідно п.1.1 договору Продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач) автомобіль КАМАЗ 5320.

Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього грошову суму в розмірі, порядку та строки, передбачені умовами цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно п.2.2 договору загальна сума договору складає 12000,00 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що покупець здійснює передоплату товару на протязі трьох банківських днів з моменту підписання даного договору. Доставка товару виконується покупцем з моменту повної передоплати товару (п.3.1 договору).

На виконання умов договору позивач 08.08.05р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 6000,00 грн., 26.08.05р. - 5000,00 грн., та 30.08.05р. - 1000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи (а.с.14-16).

Відповідач умови договору не виконав, внесені на його розрахунковий рахунок кошти в сумі 12000,00 грн. не повернув.

Позивач 26.10.2005р. направив відповідачу вимогу про розірвання договору та повернення коштів (а.с.17).

Відповідач частково повернув кошти в сумі 5300,00 грн., на день звернення до суду залишок неповернутих коштів складає 6700,00 грн.

Оскільки відповідач не виконує зобов'язання по договору, позивач просить розірвати договір та стягнути з відповідача на його користь  6700,00 грн. основної суми боргу, 8703,30грн. - пені, 469,00 грн. - штрафу та 5643,00 грн. додаткових витрат.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у  разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 4 ст.188 ГК України передбачено, що у  разі   якщо   сторони  не  досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до положень ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки відповідачем не виконані в строк умови договору про поставку автомобіля КАМАЗ 5320, письмового повідомлення про згоду на розірвання договору позивачу не направив, даний договір підлягає розірванню, а перераховані позивачем  кошти в сумі 6700,00 грн. - поверненню.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача  8703,30грн. - пені, 469,00 грн. - штрафу та 5643,00 грн. додаткових транспортних витрат, понесених в зв'язку з невиконанням договору, а також 1000,00грн. витрат за надані юридичні послуги.

Щодо вимоги позивача стосовно стягнення пені та штрафу суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, враховуючи наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема: неустойкою (ст.546 ЦК України).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити неустойку (штраф, пеню).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1ст.547 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України).

Оскільки сторони не погодили в письмовій формі (в договорі) забезпечення виконання зобов'язання за несвоєчасну доставку товару позивачеві, то відсутні підстави для стягнення пені та штрафу. Норми статті 231 ГК України, на яку посилається позивач, застосовуються суб'єктами господарювання, що належать до державного сектору економіки, а позивач такого статусу не має.

Стосовно стягнення з відповідача додаткових транспортних витрат в сумі 5643,00грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач на підтвердження понесених додаткових транспортних витрат надав подорожні листи службового легкового автомобіля ВАЗ 21043 (а.с.26-44).

Однак, з наданих подорожних листів не вбачається, що транспортні витрати пов'язані з неналежним виконанням саме договору купівлі-продажу №10 від 01.08.2005р., укладеного між сторонами.

Крім того, сторони в договорі погодили, що доставка товару здійснюється за рахунок покупця (п.3.2 договору).  

Позивач також просить стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат за надані юридичні послуги.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката.

На підтвердження понесених витрат за юридичні послуги позивачем надано квитанцію №49 від 26.02.2008р. про сплату 1000,00грн. адвокатській конторі Дарницького району м.Києва за складання позовної заяви та підготовку документів до Житомирського господарського суду (а.с.8).

Оскільки оплата послуг проведена адвокатській конторі ще в лютому 2008 року, а позов по даній справі надійшов до суду 30 березня 2009 року, суд не приймає вказану квитанцію як доказ понесених витрат по підготовці саме цього позову.

Тому в частині стягнення витрат на юридичні послуги суд також відмовляє.  

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову: в частині розірвання договору купівлі-продажу №10 від 01.08.2005р., укладеного між сторонами, та в частині стягнення попередньої оплати в сумі 6700,00грн. В іншій частині відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №10 від 01 серпня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Біоенергетична компанія "Полісся" та Приватним підприємством "Дембуд".

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Біоенергетична компанія "Полісся" (11201, Житомирська область, смт.Ємільчине, вул.Леніна, буд.2, код 20412294)

- на користь Приватного підприємства "Дембуд" (02068, м.Київ, вул.Григоренко, буд.3-В, кв.41, код 32705044) - 6700,00 грн. боргу, а також 152,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 - сторонам