Рішення

від 03.02.2015 по справі 921/1239/14-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2015 р.Справа № 921/1239/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Груп Плюс" (вул. Урицького, 1, м. Київ 35 Київська область 03035)

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (вул. Микулинецька, 76 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область 47724)

про стягнення 1 615 638,78 грн. боргу

За участю представників:

позивача - Красуля І.О., Донченко Р.В.

відповідача - Стадник В.О.

Суть справи:

ТОВ "Голден Груп Плюс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ПАТ "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про стягнення 1 615 638,78 грн. боргу.

Свої вимоги, підтримані в засіданні його представниками, позивач мотивував несплатою відповідачем коштів по договору про перевезення вантажу №29/1 від 01.08.2013 року, укладеному між ПАТ "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" та ТОВ "РС-Автошляхбуд". Право на стягнення цих коштів перейшло до позивача (за його твердженням) на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2013р. №07/08/2013, укладеного між заявником та ТОВ "РС-Автошляхбуд".

Ухвалою суду від 07.11.20104 року розгляд справи вперше було призначено на 04.12.2014 року.

У відзивах на позов та поясненнях представників відповідача, останній проти задоволення вимог заперечив посилаючись на недоведеність наявності боргу в заявленій сумі та інші обставини. А також просив суд застосувати строк позовної давності.

Через непредставлення сторонами усіх необхідних матеріалів, потреби у витребуванні нових доказів, а також враховуючи відповідні клопотання представників сторін, слухання справи неодноразово відкладалось та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 03.02.2015 року.

За заявами сторін, строк вирішення спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

З огляду на обставини справи, зібрані у ній докази та закінчення терміну розгляду справи, судом відхилено клопотання відповідача (заявлене в засіданні 03.02.2015 року) про призначення експертизи.

В засіданнях його учасникам, роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

З ініціативи суду, 03.02.2015 року здійснювалось технічне фіксування судового засідання .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне:

- між ТОВ "РС-Автошляхбуд" (перевізник) та ПАТ "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (замовник) було укладено договір №29/1 від 01.08.2013 року.

Відповідно до його умов, перевізник зобов'язувався забезпечити доставку вантажу для замовника (відповідача у справі), а останній здійснити оплату вартості послуг не пізніше 3-х банківських днів з моменту здійснення перевезення.

В договорі відсутні застереження щодо неможливості заміни сторін у зобов'язанні та про необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора.

З цього приводу між ТОВ "РС-Автошляхбуд" та ПАТ "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" укладався лише один договір за №29/1 і датований він був 01.08.2013 року, а не як помилково згадується в окремих документах 28.08.2012 року (пояснення представників сторін в засіданнях від 18.12.2014р. та від 21.01.2015р.).

Згідно з пояснень представника позивача - Донченка Р.В. (який був керівником ТОВ "РС-Автошляхбуд" в період укладення і виконання названої угоди), даних ним в судовому засіданні та копій представлених сторонами по справі товарно - транспортних накладних, ТОВ "РС-Автошляхбуд" (через відсутність необхідних транспортних засобів) лише організовував перевезення.

Фактично, за дорученням ТОВ "РС-Автошляхбуд" його здійснювали інші організації, зокрема ТОВ "НВО Промвпровадження".

Загальні результати виконання правочину №29/1 від 01.08.2013 року оформлялись двосторонніми актами. На вимогу суду були представленні оригінали цих актів. А саме:

- три акти здачі - приймання робіт (надання послуг) б/д № 23083 на загальну суму 1 219 458,78 грн.;

- акт надання послуг №12 від 31.05.2013р. на суму 150 000 грн.;

- акт надання послуг №35 від 31.07.2013р. на суму 291 180 грн.

Всього на суму - 1 660 638,78 грн.

Усі акти засвідчені печатками ТОВ "РС-Автошляхбуд" та ПАТ "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" без будь-яких застережень.

Відповідно до тексту перелічених актів, відповідач не мав до ТОВ "РС-Автошляхбуд" жодних претензій по об'єму, якості і термінів надання послуг.

На підтвердження проведення операцій замовнику (відповідачу) було також надано для формування податкового кредиту податкові накладні:

- №8 від 31.05.2013 року на суму 150 000 грн.;

- №1 від 07.08.2013 року на суму 1 260 000 грн.;

- №28 від 31.07.2013 року на суму 291 180 грн. Котрі (разом з розрахунком №1 від 02.09.2013р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на суму (33784,35+6756,87) 40 541,22 грн.) також було оформлено на суму зобов'язань - 1 660 638,78 грн.

Згідно з письмової інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 27.01.2015р. № 100/10/19-00-15-01/12/799, даної на запит суду, відповідач відобразив у своїй податковій звітності лише податкові накладні:

- №8 від 31.05.2013 року на суму 150 000 грн.;

- №28 від 31.07.2013 року на суму 291 180 грн..

Відповідно з виписок по особовому рахунку, відповідач перерахував ТОВ "РС-Автошляхбуд" 31.05.2013р. - 25 000 грн., а 27.06.2013р. - 20 000 грн.. Всього - 45 000 грн.

Отримання за участі ТОВ "РС-Автошляхбуд" послуг по перевезенню на суму 45 000 грн. відповідач визнає. А проведення по податковій звітності податкових накладних №8 від 31.05.2013 року на суму 150 000 грн. та №28 від 31.07.2013 року на суму 291 180 грн. вважає зі своєї сторони помилковим (письмові пояснення відповідача від 29.01.2015р.).

У свою чергу ТОВ "РС-Автошляхбуд" вважав суму (1 660 638,78 грн. - 45 000 грн.) 1 615 638,78 грн. боргом відповідача по оплаті послуг.

07.08.2013р. між ТОВ "РС-Автошляхбуд" як первісним кредитором та ТОВ "Голден Груп Плюс" (позивачем у справі) як новим кредитором укладено договір №07/08/2013 про відступлення права вимоги за згаданою вище угодою №29/1 від 01.08.2013 року (однак як зазначалось вище з помилкою в зазначені її дати).

За цим договором, на платній основі, до позивача переходило право вимоги до відповідача на суму - 1 701 180 грн.

Про відступлення права вимоги первісний кредитор надіслав відповідачу цінним листом письмове повідомлення від 07.08.2013р. з описом вкладення. За текстом повідомлення та опису вкладення, боржнику було відправлено і копію договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до пояснень представника позивача (судове засідання від 18.12.2014р.) акту приймання - передачі документів, що посвідчують заборгованість відповідача перед первісним кредитором не складалось і обов'язковість його оформлення не вимагається чинним законодавством. ТОВ "РС-Автошляхбуд" передало позивачу лише документи на суму боргу - 1 615 638,78 грн.

Після пред'явлення ТОВ "Голден Груп Плюс" письмових претензій боржнику про необхідність сплати 1 615 638,78 грн., позивач звернувся за їх стягнення до суду.

Інших документів заявник представити не може.

Згідно з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.01.2015р., державну реєстрацію ТОВ "РС-Автошляхбуд" (первісного кредитора) припинено 08.04.2014р. за рішенням засновників.

У своїх відзивах на позов, крім згаданих вище заперечень, відповідач зазначив про: неналежне оформлення уступки права вимоги (про що він інформував позивача у своїх відповідях від 17.10 та від 20.12.2013р.), не укладення договору перевезення (через відсутність у ньому істотних умов) та про необхідність застосування скороченого строку позовної давності для вимог перевізника до вантажоодержувача.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими суду доказами позивачем підтверджено обґрунтованість своїх вимог.

Так, у відповідності до ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525,526 ЦК України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) - ст. 909 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, договір між первісним кредитором і відповідачем щодо перевезення вантажу було укладено у письмовій формі. Безпосереднє перевезення здійснювалось не первісним кредитором як перевізником в розумінні ст.909 ЦК України, а іншими підприємствами, що не заборонено законом.

Враховуючи наведене, приписи ст.33,34 ГПК України, суд приймає до уваги як належні і допустимі докази отримання відповідачем послуг за договором №29/1 - засвідчені обома сторонами акти виконання (надання) цих послуг (робіт).

Відповідно до пояснень колишнього керівника первісного кредитора, ці акти складені на підставі первинних документів, в тому числі товарно - транспортних накладних.

Укладення і виконання названого правочину підтверджується також виписаними податковими накладними, які згідно з Податковим кодексом України повинні складатись на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

А також їх частковим проведенням боржником по своєму податковому обліку та оплатою кредитором частини вартості отриманих послуг.

Враховуючи те, що позивач не був безпосереднім учасником договору, укладеного між боржником і первісним кредитором та ліквідацію останнього, необґрунтованими є клопотання відповідача на необхідність представлення заявником додаткових (крім згаданих вище) доказів виконання правочину №29/1.

Безпідставними є посилання відповідача на не укладення договору №29/1, у зв'язку з відсутністю в ньому усіх істотних умов, необхідних для договору перевезення.

Оскільки, визначення договору як неукладеного може мати місце на лише стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11). Поданими суду доказами підтверджено виконання умов цього правочину як первісним кредитором, так і частково самим відповідачем.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) - ст.512 ЦК України.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 вказаного Кодексу).

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні - ст.517 ЦК України.

Як йшлося вище, 07.08.2013р. між ТОВ "РС-Автошляхбуд" як первісним кредитором та позивачем у справі як новим кредитором укладено договір №07/08/2013 про відступлення права вимоги за згаданою вище угодою №29/1. Самим договором №29/1 не передбачалось необхідності отримання згоди боржника на проведення заміни кредитора.

Про заміну кредитора, відповідача було повідомлено первісним кредитором письмово, із надіслання йому примірника угоди про відступлення права вимоги.

При цьому вищеназвані акти, що підтверджують наявність у боржника обов'язку оплатити вартість отриманих ним послуг, є двосторонніми і їх примірник повинен був знаходитись у відповідача.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, встановленого ст.315 ГК України для позовів перевізника до вантажоодержувача. З огляду на те, що ні первісний кредитор, а ні позивач не були перевізниками. А для ТОВ "Голден Груп Плюс" заявлена вимога випливає не з договору №29/1, а з іншого правочину від 07.08.2013р..

Відтак, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати стягуються з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільський" комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (вул. Микулинецька, 76 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код 05398154),-

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Груп Плюс" (вул. Урицького, 1 м. Київ, код 37552645) - 1 615 638,78 грн. боргу та 32 312,76 грн. судового збору.

Видати наказ.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд

Рішення підписано: 11.02.2015 року

Суддя І.П. Шумський