Рішення

від 12.02.2015 по справі 911/834/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/834/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», м. Бровари

до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», м. Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Люмен»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек»

про визнання недійсними договорів іпотеки та усунення перешкод в користуванні майном

Судя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Від позивача Садова О.П.

Від відповідача: Сімонова Є.О.

Від третіх осіб: не з'явились

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/834/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Люмен» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек» про визнання недійсними договорів іпотеки та усунення перешкод в користуванні майном.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року у справі №911/834/13 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним іпотечний договір від 25.09.2008 року реєстровий № 1952 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.; визнано недійсним договір іпотеки від 09.11.2009 року, реєстровий № 4328 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; визнано недійсним договір іпотеки від 31.08.2010 року реєстровий № 2034 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є., стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» 3654 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року у справі №911/834/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Відповідно до додаткової постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року касаційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року скасовано, а справу №911/834/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду справи №911/834/14.

Відповідно до ухвали суду від 24.12.2014 року справу №911/834/14 прийнято до провадження суддею А.Ю.Кошиком та призначено розгляд справи на 15.01.2015 року.

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.01.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2015 року подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2015 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Розгляд справи відкладався на 29.01.2015 року.

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.01.2015 року не з'явились.

23.01.2015 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні 29.01.2015 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами документи та докази, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи. Розгляд справи ідкладався до 12.02.2015 року.

В судовому засіданні 12.02.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував, треті особи, в судове засідання 12.02.2015 року не з'явились.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши в судовому засіданні 12.02.2015 року матеріали справи, заслухавши поясненя представників сторін та дослідивши надані ними докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року, в ході нового розгляду справи судом встановлено наступне.

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» (далі - позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» (далі - відповідач-1), треті особи - ПАТ «Люмен» та ТОВ «Група компаній «Елотек» про визнання недійсним іпотечного договору, реєстровий № 1952, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 25.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий №4328, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 09.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий № 2034, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 31.08.2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; усунення перешкод в користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та про заборони відчуження, що внесені на підставі іпотечного договору від 25.09.2008 року, реєстровий № 1952; договору іпотеки від 09.11.2009 року, реєстровий № 4328; договору іпотеки від 31.08.2010 року, реєстровий №2034.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що питання передачі майна в іпотеку є виключною компетенцією загальних зборів учасників позивача, а рішення загальних зборів учасників позивача, на підставі яких укладались спірні договори, визнані в судовому порядку недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року у справі №911/834/13 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним іпотечний договір від 25.09.2008 року реєстровий № 1952 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.; визнано недійсним договір іпотеки від 09.11.2009 року, реєстровий № 4328 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; визнано недійсним договір іпотеки від 31.08.2010 року реєстровий № 2034 з наступними змінами і доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є., стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» 3654 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року у справі №911/834/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Відповідно до додаткової постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року наступними пунктами:

1.Визнати недійсним Іпотечний договір від 25.09.2008 року реєстровий № 1952 з наступними змінами та доповненнями, укладений Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Ідентифікаційний номер 21133352) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс»;

- Визнати недійсним Іпотечний договір від 25.09.2008 року реєстровий № 1952 з наступними змінами та доповненнями, укладений Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Ідентифікаційний номер 21133352) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» (Ідентифікаційний номер 31257045), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.

- Визнати недійсним Договір іпотеки від 09.11.2009 року реєстровий № 4328 з наступними змінами та доповненнями, укладений Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Ідентифікаційний номер 21133352) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» (Ідентифікаційний номер 31257045), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.

- Визнати недійсним Договір іпотеки від 31.08.2010 року реєстровий № 2034 з наступними змінами та доповненнями, укладений Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Ідентифікаційний номер 21133352) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елоімпекс» (Ідентифікаційний номер 31257045), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.

2. Усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження, що внесені на підставі:

- Іпотечного договору від 25.09.2008 року реєстровий № 1952 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий №1953 щодо гаражу, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; запис про заборону відчуження реєстровий №1954 щодо земельної ділянки площею 0,4415 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5, кадастровий номер 3210600000000500523);

- Договору іпотеки від 09.11.2009 року реєстровий № 4328 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий №4329 щодо гаражу, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; запис про заборону відчуження реєстровий №4330 щодо земельної ділянки площею 0,4415 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5, кадастровий номер 3210600000000500523);

- Договору іпотеки від 31.08.2010 року реєстровий № 2034 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий №2035 щодо земельної ділянки площею 1,0765 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; запис про заборону відчуження реєстровий №1954 щодо земельної ділянки площею 0,4415 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5, кадастровий номер 3210600000:00:050:0512).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року касаційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року скасовано, а справу №911/834/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Під час попереднього розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що також підтримано судом касаційної інстанції, що 25.09.2008 року між ТОВ «Елоімпекс» (іпотекодавець) та ВАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» було укладено Іпотечний договір № 1952, за умовами якого позивач передав відповідачеві в іпотеку гараж у м. Бровари, вул. Чкалова, 5, та земельну ділянку площею 0,4415 га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 523), на якій знаходиться зазначений гараж, для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Люмен» перед банком за Кредитним договором №181/08 від 05.09.2008 року та для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Елопро» за Кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року.

09.11.2009 року до Іпотечного договору внесено зміни, якими замінено ТОВ «Елопро» на нового боржника - ТОВ «Група компаній «Елотек» та внесено інші зміни відповідно до договору № 1 від 09.11.2009 року про переведення боргу за Кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року та внесення змін до Кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року.

09.11.2009 року між ТОВ «Елоімпекс» та ВАТ «Універсал Банк» укладено Договір іпотеки нерухомого майна нежитлової нерухомості № 4328, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві в іпотеку гараж у м.Бровари, вул. Чкалова, 5, та земельну ділянку площею 0,4415 га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 523), на якій знаходиться зазначений гараж, для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Група компаній «Елотек» за Кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року.

31.08.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки № 2034, за умовами якого позивач передав відповідачеві в іпотеку земельну ділянку в м. Бровари, вул. Чкалова, 5, площею 1,0765га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 512) для забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариство «Люмен» перед банком за кредитним договором № 181/08 від 05.09.2008 року та для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Група компаній «Елотек» за кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року.

Як встановлено судами, вказані договори іпотеки та зміни до них укладені директором ТОВ «Елоімпекс» на підставі рішень загальних зборів учасників товариства - Приватного акціонерного товариства «Люмен» та ТОВ «Група компаній «Елотек», які оформлені протоколами № 3 від 28.08.2008 року , № 3/2009 від 02.11.2009 року та № 3-2010 від 03.08.2010 року.

Відповідно до п. 2.1.1 іпотечного договору № 1952, договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості № 4328, договору іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки № 2034 у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за будь-яким із вищевказаних основних договорів, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

31.01.2013 року відповідач направив позивачу вимогу № 0270/4ГО про погашення заборгованості ПАТ «Люмен» та ТОВ «Група компаній «Елотек» за кредитними договорами.

07.05.2013 року позивач надіслав ПАТ «Люмен» та ТОВ «Група компаній «Елотек» вимогу № 1/05 про погашення боргу за кредитними договорами.

20.05.2013 року ТОВ «Група компаній «Елотек» листом № 10 надало відповідь на вимогу позивача, де зазначило про те, що воно, як учасник позивача, жодних рішень щодо передання майна позивача в іпотеку та рішень щодо надання повноважень керівнику на участь в загальних зборах позивача не приймало.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2739/13, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників позивача, три з яких щодо укладення кожного зі спірних у даній справі договорів іпотеки: рішення, оформлене протоколом № 3 від 28.08.2008 року; рішення, оформлене протоколом № 3/2009 від 02.11.2009 року; рішення, оформлене протоколом № 3-2010 від 03.08.2010 року.

Встановлено, що у всіх загальних зборах учасників ТОВ «Елоімпекс» щодо питання про передачу майна в іпотеку від імені ТОВ «Група компаній «Елотек» брав участь генеральний директор товариства, який не був уповноважений від імені юридичної особи ТОВ «Група компаній «Елотек» приймати участь у загальних зборах його учасників.

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2013 року у справі № 911/1580/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Група компаній «Елотек» про вхід ТОВ «Група компаній «Елотек» до складу учасників ТОВ «Елоімпекс».

Відповідно до ч. 1-2 ст. 98 Цивільного кодексу України, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Вартість предметів іпотеки, визначена п. п. 1.1, 1.2.2 іпотечного договору № 1952, п. п. 1.2.1, п.1.2.2. договору іпотеки нерухомого майна-нежитлової нерухомості № 4328, п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна-земельної ділянки № 2034, становить п'ятдесят і більше відсотків майна позивача, на підтвердження чого останнім надано фінансові звіти, баланси за роки укладення договорів іпотеки та бухгалтерську довідку № 11/03 від 11 березня 2014 року.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що укладення іпотечного договору №1952, договору іпотеки нерухомого майна-нежитлової нерухомості №4328, договору іпотеки нерухомого майна-земельної ділянки №2034 є компетенцією загальних зборів учасників позивача та рішення щодо договорів іпотеки повинно було прийматися більшістю не менш як у 3/4 голосів. І оскільки, на момент укладення договорів іпотеки було відсутнє законне рішення загальних зборів учасників позивача та було відсутнє рішення загальних зборів учасників ТОВ «Група компаній «Елотек» як учасника позивача з часткою у статутному фонді позивача 99%, керівник позивача діяв з перевищенням повноважень, що є порушенням статей 92, 98, 145 Цивільного кодексу України.

Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні договори іпотеки укладені з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що директор позивача при укладенні спірних договорів діяв на підставі рішень загальних зборів учасників позивача - ПАТ «Люмен» та ТОВ «Група компаній «Елотек», які визнано недійсними, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що на момент укладення договорів іпотеки було відсутнє законне рішення загальних зборів учасників позивача та було відсутнє рішення загальних зборів учасників ТОВ «Група компаній «Елотек» як учасника позивача з часткою у статутному фонді позивача 99 %, а керівник позивача діяв з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Разом з тим, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним, а настання передбачених наведеною нормою наслідків ставиться у залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

У зв'язку з чим, під час нового розгляду справи необхідно дослідити та перевірити, чи вчинялись позивачем дії, які дають підстави стверджувати про схвалення спірних правочинів позивачем.

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду судом було досліджено матеріали справи та встановлено, що про наступне схвалення правочинів позивачем свідчить укладення відповідних договорів про внесення змін та доповнень до спірних договорів іпотеки.

Зокрема, до спірного Іпотечного договору від 25.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 1952, укладались наступні додаткові договори:

- Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 25.09.2008 року, укладений між Банком та позивачем 09.11.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 530;

- Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 25.09.2008 року. укладений між Банком та позивачем 31.05.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 180;

- Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 25.09.2008 року, укладений між Банком та позивачем 31.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 423;

- Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 25.09.2008 року, укладений між Банком та позивачем 15.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 596;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 30.11.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 690;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 03.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. за № 941.

До спірного Договору іпотеки від 09.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 4328, укладались наступні додаткові договори:

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 31.05.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 1471;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 31.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2033;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 15.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2312;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 30.11.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2526;

- Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 03.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 1973.

До Договору іпотеки від 31.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2034, укладались наступні додаткові договори:

-Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 15.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2313;

-Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 30.11.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 2527;

-Договір про внесення змін та доповнень, укладений між Банком та позивачем 03.11.2011року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. за № 1972;

Отже, укладення між позивачем та Банком вищезазначених додаткових договорів про внесення змін та доповнень до спірних договорів іпотеки, що відбувалось в різні періоди часу, свідчить про наступне схвалення позивачем спірних правочинів, що згідно з приписами ст. 241 Цивільного кодексу України, унеможливлює визнання таких договорів недійсними.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Крім того, в контексті наступного схвалення спірних правочинів, Банк зазначив, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 3-60гс14, прийняту за наслідком перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 5010/238/2012-16/12, обставини якої є аналогічними справі, що переглядається, укладення договору страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

В матеріалах справи, містяться докази того, що позивачем, на виконання умов спірних договорів іпотеки, укладались договори добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки за спірними договорами іпотеки:

-Договір добровільного страхування заставного майна юридичних № 004/009- 030213/11МА від 13.01.2012 року, укладений між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»;

-Договір добровільного страхування заставного майна юридичних № 004/009- 030212/11МА від 13.01.2012 року, укладений між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», з подальшими змінами та доповненнями;

-Договір добровільного страхування заставного майна юридичних № 004/009- 006649/11МА від 21.08.2012 року, укладений між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»;

-Договір добровільного страхування майна МЗ № М/8360/11 від 15.08.2011 року, укладений між позивачем та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Отже, укладення позивачем договорів добровільного страхування майна, що виступало предметом іпотеки за спірними іпотечними договорами, свідчить про наступне схвалення Позивачем спірних правочинів. що згідно з приписами ст. 241 ЦК України, унеможливлює визнання їх недійсними.

До того ж, на виконання спірних договорів іпотеки, Банком періодично здійснювалась перевірка стану предметів іпотеки (нерухомого майна), про що між сторонами укладались відповідні Акти перевірки, які також містяться в матеріалах справи, а саме: акт № 2 від 26.08.2009 року; акт № 05/2012 від 11.05.2012 року; акт № 06/2013 від 11.01.2013 року.

Крім того, оскільки сторонами спірних договорів іпотеки є Банк та позивач - ТОВ «Елоімпекс», а ТОВ «Група компаній «Елотек» є лише учасником останнього, положення Статуту ТОВ «Група компаній «Елотек» не підлягають безпосередньому застосуванню до правовідносин, які існують між Банком та позивачем.

Згідно ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 9 березня 1968 року (68/151/ЕЕС).

Згідно з п. 7.7. Статуту позивача директор призначається зборами учасників і є виконавчим органом товариства, який представляє інтереси товариства, укладає договори, угоди і контракти, витупає від імені товариства в усіх державних та судових органах, має право першого підпису фінансових документів. Також зазначено, що директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. З огляду на п. 7.2. Статуту позивача до виключної компетенції зборів учасників віднесено, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує подвійний розмір статуного фонду.

Таким чином, виконавчий орган - директор позивача мав повноваження діяти та укладати договори від імені товариства без надання йому додаткових повноважень. Крім того, як на момент укладення спірних договорів іпотеки, так і внесення змін і доповнень до них, існували і були чинними рішення загальних зборів позивача про надання згоди на укладення спірних договорів (були визнані недійсними лише у вересні 2013 року).

Як визначено п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З огляду на п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року, відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів.

Вразовуючи, що обставини, встановлені в справі № 911/2739/13, не існували на момент укладення спірних договорів, а відтак в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), не могли впливати на дійсність іпотечних договорів в подальшому.

Обставини, встановлені в межах справи № 911/2739/13 стосовно визнання недійсними рішень загальних зборів позивача, оформлених відповідними протоколами, не можуть бути підставою для визнання недійсними укладених на їх виконання договорів іпотеки, оскільки не спростовують факту законності дій директора позивача по виконанню цих рішень загальних зборів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.06.2011 року у справі № 3-50гс11, яка в силу приписів ч. 1 ст. 111 2 ГПК України є обов'язковою. Аналогічні позиція викладена у абз. 4 п. 3.5. Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», постановах ВГСУ від 24.09.2014 у справі № 910/2949/13, від 12.10.2011року у справі № 4/326.

Так, в межах справи № 3-50гс11, у подібних правовідносинах, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, тому скасування рішенням господарського суду рішень загальних зборів, предметом розгляду якого був корпоративний спір між акціонером і Товариством, не може бути підставою для визнання недійсним цивільного договору укладеного з Банком, який не є суб'єктом корпоративних відносин.

Відповідні обставини свідчать про те, що Банк на момент укладення спірних договорів іпотеки не знав і не міг знати про обставини, які встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2739/13. Суд вважає безпідставними і не приймає посилання позивача на те, що Банк повинен був запідозрити та з'ясувати дефекти рішень загальних зборів позивача.

Таким чином, за наслідками нового розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів іпотеки.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження, внесених на підставі спірних договорів іпотеки, суд зазначає, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними договорів іпотеки, в задоволенні яких судом відмовлено. Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження.

Крім того, ч.1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 названої статті визначено перелік способів захисту цивільних прав, серед яких відсутній такий спосіб, як усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження. Разом з тим, дана норма містить застереження про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальним актом законодавства, який регулює процедуру проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за законом, та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Верховним Судом України (Лист ВСУ від 01.04.2014) звернуто увагу судів на те, що якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

З огляду на вищезазначені приписи законодавства та судової практики, належним способом захисту прав позивача, у разі визнання недійсними договорів іпотеки, було б скасування рішення про державну реєстрацію прав. Крім того, для розгляду відповідної вимоги належним відповідачем має бути відповідний орган реєстрації, який вносив відповідний реєстраційний запис, оскільки відповідач (Банк) не має повноважень щодо вчинення таких дій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволеню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33-34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 26.02.2015 р.