Постанова

від 09.12.2015 по справі 911/834/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 911/834/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Козир Т.П., Шевчук С.Р.,

за участю представників: позивача - Садової О.П. дов. б/н від 30 липня 2014 року та відповідача - Сімонової Є.О. дов. б/н від 29 грудня 2014 року, Прудкого О.В. дов. № 249/2014 від 24 грудня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Універсал банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2015 року у справі Господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Елоімпекс" до ПАТ "Універсал банк", треті особи - ПАТ "Люмен" та ТОВ "Група компаній "Елотек", про визнання недійсними договорів іпотеки та усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ТОВ "Елоімпекс" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Універсал банк" (далі - відповідач-1), треті особи - ПАТ "Люмен" та ТОВ "Група компаній "Елотек", з позовом про визнання недійсним іпотечного договору, реєстровий № 1952, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 25 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий №4328, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 9 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий № 2034, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 31 серпня 2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; усунення перешкод в користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та про заборони відчуження, що внесені на підставі іпотечного договору від 25 вересня 2008 року, реєстровий №1952; договору іпотеки від 9 листопада 2009 року, реєстровий №4328; договору іпотеки від 31 серпня 2010 року, реєстровий №2034.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що питання передачі майна в іпотеку є виключною компетенцією загальних зборів учасників позивача, на підставі рішення яких укладались спірні договори, визнані в судовому порядку недійсними.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено.

Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року, додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2014 року та рішення Господарського суду Київської області від 23 червня 2014 року.

Справу передано до господарського суду Київської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2015 року рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2015 року скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю:

- Визнано недійсним іпотечний договір від 25 вересня 2008 року, реєстровий № 1952, з наступними змінами та доповненнями, укладений ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Елоімпекс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.

- Визнано недійсним договір іпотеки від 9 листопада 2009 року, реєстровий № 4328, з наступними змінами та доповненнями, укладений ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Елоімпекс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.

- Визнано недійсним договір іпотеки від 31 серпня 2010 року, реєстровий № 2034, з наступними змінами та доповненнями, укладений ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Елоімпекс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.

Усунуто перешкоди в користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження, що внесені на підставі:

- іпотечного договору від 25 вересня 2008 року, реєстровий № 1952 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий № 1953 щодо гаражу, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; запис про заборону відчуження реєстровий №1954 щодо земельної ділянки площею 0,4415 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5, кадастровий номер 3210600000000500523);

- договору іпотеки від 9 листопада 2009 року, реєстровий № 4328 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий № 4329 щодо гаражу, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; запис про заборону відчуження реєстровий № 4330 щодо земельної ділянки площею 0,4415 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5, кадастровий номер 3210600000000500523);

- договору іпотеки від 31 серпня 2010 року, реєстровий № 2034 (запис про обтяження нерухомого майна іпотекою; запис про заборону відчуження реєстровий № 2035 щодо земельної ділянки площею 1,0765 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Чкалова, буд. 5; кадастровий номер 3210600000:00:050:0512).

У касаційній скарзі ПАТ "Універсал банк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2015 року.

Посилається на порушення апеляційним господарським судом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції щодо підставності вимог про визнання недійсними іпотечних договорів у зв'язку з перевищенням керівником своїх повноважень не грунтуються на вимогах ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що обставини, встановлені у справі № 911/2739/13, не існували на момент укладення спірних договорів, а відтак, не могли впливати на дійсність іпотечних договорів у подальшому.

Вважає, що визнання недійсними рішень загальних зборів позивача не можуть бути підставою для визнання недійсними укладених на їх виконання договорів іпотеки, оскільки не усуває факт законності дій директора позивача щодо виконання цих рішень.

Вказує, що укладення між позивачем та банком договорів про внесення змін та доповнень до спірних договорів іпотеки, а також договорів добровільного страхування майна, що виступало предметом іпотеки, свідчить про наступне схвалення позивачем спірних правочинів, що, згідно приписів ст. 241 Цивільного кодексу України, унеможливлює визнання таких правочинів недійсними.

Вважає, що належним способом захисту прав позивача у разі визнання недійсними договорів іпотеки мало б бути скасування рішення про державну реєстрацію.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 вересня 2008 року між ТОВ "Елоімпекс" (іпотекодавець) та ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", укладено іпотечний договір № 1952, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку гараж у м. Бровари, вул. Чкалова, 5, та земельну ділянку площею 0,4415 га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 523), на якій знаходиться зазначений гараж, для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Люмен" перед банком за кредитним договором №181/08 від 5 вересня 2008 року та для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Елопро" за кредитним договором № 182/08 від 5 вересня 2008 року.

9 листопада 2009 року до іпотечного договору внесено зміни, якими замінено ТОВ "Елопро" на нового боржника - ТОВ "Група компаній "Елотек" та внесено інші зміни відповідно до договору № 1 від 9 листопада 2009 року про переведення боргу за кредитним договором № 182/08 від 5 вересня 2008 року та внесення змін до кредитного договору № 182/08 від 5 вересня 2008 року.

9 листопада 2009 року між ТОВ "Елоімпекс" (іпотекодавець) та ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна нежитлової нерухомості № 4328, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку гараж у м. Бровари, вул. Чкалова, 5, та земельну ділянку площею 0,4415 га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 523), на якій знаходиться зазначений гараж, для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Група компаній "Елотек" за кредитним договором № 182/08 від 5 вересня 2008 року.

31 серпня 2010 року між ТОВ "Елоімпекс" (іпотекодавець) та ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна-земельної ділянки № 2034, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку в м. Бровари, вул.Чкалова, 5, площею 1,0765га (кадастровий № 32 106 0000 0000 500 512) для забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Люмен" перед банком за кредитним договором № 181/08 від 5 вересня 2008 року та для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Група компаній "Елотек" за кредитним договором № 182/08 від 5 вересня 2008 року.

Відповідно до п. 2.1.1 іпотечного договору № 1952, договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості № 4328, договору іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки № 2034 у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за будь-яким із вищевказаних основних договорів, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Вартість предметів іпотеки, визначена п. п. 1.1, 1.2.2 іпотечного договору № 1952, п. п. 1.2.1, п.1.2.2. договору іпотеки нерухомого майна-нежитлової нерухомості № 4328, п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна-земельної ділянки № 2034, становить п'ятдесят і більше відсотків майна позивача, на підтвердження чого останнім надано фінансові звіти, баланси за роки укладення договорів іпотеки та бухгалтерську довідку № 11/03 від 11 березня 2014 року.

Як встановлено судами, вказані договори іпотеки та зміни до них укладені директором ТОВ "Елоімпекс" на підставі рішень загальних зборів учасників товариства - Приватного акціонерного товариства "Люмен" та ТОВ "Група компаній "Елотек", які оформлені протоколами № 3 від 28 серпня 2008 року, № 3/2009 від 2 листопада 2009 року та № 3-2010 від 3 серпня 2010 року.

31 січня 2013 року ПАТ "Універсал Банк" направив позивачу вимогу № 0270/4ГО про погашення боргу Приватного акціонерного товариства "Люмен" та ТОВ "Група компаній "Елотек" за кредитними договорами.

7 травня 2013 року ТОВ "Елоімпекс" надіслано Приватному акціонерному товариству "Люмен" та ТОВ "Група компаній "Елотек" вимогу №1/05 про погашення боргу за кредитними договорами.

20 травня 2013 року ТОВ "Група компаній "Елотек" листом № 10 надало відповідь на вимогу позивача, де зазначило про те, що воно, як учасник позивача, жодних рішень щодо передання майна позивача в іпотеку та рішень щодо надання повноважень керівнику на участь в загальних зборах позивача не приймало.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов у повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 911/2739/13, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників позивача, на підставі яких укладено спірні правочини, а факт укладення сторонами договорів страхування та додаткових договорів до договорів іпотеки, підписаних тією ж особою, що і спірні правочини, не може свідчити про наступне схвалення спірних правочинів; судом зазначено, що банк володів статутами позивача та третьої особи, а тому знав про існуючі обмеження щодо управління товариством. Також суд дійшов висновку про те, що вимога про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та про заборони відчуження безпосередньо пов'язана з вимогами про визнання недійсними договорів іпотеки, а тому підлягає задоволенню у зв'язку з наявністю підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів іпотеки.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками апеляційного господарського суду, вважає їх помилковими та необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю, та скріплюється печаткою.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 7.7 статуту ТОВ "Елоімпекс" директор призначається зборами учасників і є виконавчим органом товариства, який представляє інтереси товариства, укладає договори, угоди і контракти, виступає від імені товариства в усіх державних та судових органах, має право першого підпису фінансових документів. Також зазначено, що директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Таким чином, директор товариства, як його виконавчий орган, має повноваження діяти та укладати договори від імені товариства без надання йому додаткових повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці (Перша директива Європейського Союзу від 9 березня 1968 року (68/151/ЕЕС)).

Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

За положеннями ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

За п. 7.2 статуту товариства до виключної компетенції зборів учасників віднесено, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує подвійний розмір статутного фонду.

Поряд з цим, відповідно до п. "і" ч. 5 ст. 41 і ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Вказаними нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто, такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 911/2739/13, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників позивача, зокрема, рішення, оформлене протоколом № 3 від 28 серпня 2008 року; рішення, оформлене протоколом № 3/2009 від 2 листопада 2009 року; рішення, оформлене протоколом № 3-2010 від 3 серпня 2010 року, на підставі яких укладено спірні у даній справі договори іпотеки.

Вказаним судовим рішенням встановлено також, що у всіх загальних зборах учасників ТОВ "Елоімпекс" щодо питання про передачу майна в іпотеку від імені ТОВ "Група компаній "Елотек" брав участь генеральний директор товариства, який не був уповноважений від імені юридичної особи ТОВ "Група компаній "Елотек" приймати участь у загальних зборах.

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 18 червня 2013 року у справі № 911/1580/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Група компаній "Елотек" про вхід ТОВ "Група компаній "Елотек" до складу учасників ТОВ "Елоімпекс".

Водночас, визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів.

На час укладення спірних договорів іпотеки, внесення змін і доповнень до них, обставини, встановлені у справі № 911/2739/13 щодо недійсності рішень загальних зборів про надання згоди на укладення спірних договорів іпотеки не існували, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов мотивованих висновків про те, що такі обставини не могли впливати на дійсність цих договорів та не можуть бути підставою визнання недійсними укладених на виконання цих рішень договорів, оскільки не спростовують факту законності дій директора товариства.

Разом з тим, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Під час нового розгляду місцевим господарським судом встановлено, що позивачем та відповідачем укладались до іпотечного договору від 25 вересня 2008 року договори про внесення змін та доповнень 9 листопада 2009 року, 31 травня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 15 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 3 листопада 2011 року; до спірного договору іпотеки від 9 листопада 2009 року укладались договори про внесення змін та доповнень 31 травня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 15 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 3 листопада 2011 року; до договору іпотеки від 31 серпня 2010 року укладались договори про внесення змін та доповнень від 15 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 3 листопада 2011 року.

Також встановлено, що позивачем на виконання умов спірних договорів іпотеки укладались договори добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки за спірними договорами № 004/009-030213/11МА від 13 січня 2012 року, № 004/009-030212/11МА від 13 січня 2012 року з подальшими змінами та доповненнями, № 004/009-006649/11МА від 21 серпня 2012 року, МЗ № М/8360/11 від 15 серпня 2011 року.

Крім того, на виконання спірних договорів іпотеки, банком періодично здійснювалась перевірка стану предметів іпотеки (заставного майна), про що сторонами укладались відповідні акти перевірки, а саме: акт № 2 від 26 серпня 2009 року; акт № 05/2012 від 11 травня 2012 року; акт № 06/2013 від 11 січня 2013 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що укладення сторонами спірних правочинів додаткових договорів про внесення змін та доповнень до цих договорів, договорів добровільного страхування майна, яке є предметом спірних договорів іпотеки, свідчать про наступне схвалення спірних договорів ТОВ "Елоімпекс", що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсними іпотечного договору, реєстровий № 1952, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 25 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий №4328, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 9 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.; визнання недійсним договору іпотеки, реєстровий № 2034, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем 31 серпня 2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І.Є.

Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження, внесених на підставі спірних договорів іпотеки, є похідними від вимог про визнання недійсними договорів іпотеки, на підставі яких відповідні записи були внесені до реєстру, а тому, враховуючи відсутність підстав для визнання цих договорів недійсними, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відмову у позові в цій частині.

Враховуючи викладене, встановлені у даній обставині у сукупності свідчать про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсними спірних договорів іпотеки та задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні майном, а тому апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про обгрунтованість позовних вимог та підставність скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду, прийняте за наслідками повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки у сукупності, вірного застосування норм ч. ч. 1, 3 ст. 92, ст. 97, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 237, ст. 241 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", що регулюють спірні правовідносини, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2015 року.

Рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Головуючий Л. Іванова

Судді Т. Козир

С. Шевчук