Рішення

від 26.02.2015 по справі 916/46/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2015 р.Справа № 916/46/15-г

За позовом: Державного підприємства „Українські спеціальні системи"

до відповідача: Відділу Держземагентства у Ренійському районі Одеської області

про стягнення 41137,44грн.

Суддя Демешин О.А.

Представники:

від позивача: Василик А.В. - довіреність

від відповідача: не з`явився

Суть спору : Державне підприємство „Українські спеціальні системи" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та заявою про зменшення позовних вимог (вх. № 2-515/15 від 03.02.2015р.) про стягнення з Відділу Держземагентства у Ренійському районі Одеської області 41137,44 грн. з яких 30000грн. боргу, 3413,47грн. пені , 6750грн. інфляційних та 973,97грн. сплати 3% річних.

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві.

В С Т А Н О В И В :

19.07.2013р. між Державним підприємством „Українські спеціальні системи" (постачальник) та Відділом Держземагентства у Ренійському районі Одеської області (замовник) було укладено договір №11.195/13/ІН (далі - Договір) про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити замовнику один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі - ПАК-ДЗК), а замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК. Технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбавання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень замовника за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „Машини обчислювальні частини та приладдя до них (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціна договору становить 30000грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та Протоколу погодження договірної ціни товару.

Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у розмірі, визначеному у пункті 3.1. договору. Оплата здійснюється замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року. Замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування (п.п.4.1., 4.2. Договору , п.1 додаткової угоди №1 від 25.12.2013р.).

Пунктом 11 Договору було встановлено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.

Крім того, сторонами Договору було підписано додатки №1 Технічні вимоги, №2 Специфікацію до програмно-апаратного комплексу, №3 Протокол погодження договірної ціни товару .

Так, на виконання вищевказаного договору позивач поставив відповідачу ПАК-ДЗК, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000082 від 25.12.2013р. на суму 30000грн.

Однак, у встановлені договором строки відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим останній направив відповідачу претензію №02-1165 від 30.09.2014р.

У відповідь на вказану претензію листом за №20-20-01/1585 від 21.10.2014р. відповідач визнав наявність боргу, однак зазначив, що у кошторисі на 2014р. видатків його оплату не передбачено, у зв'язку з чим погасити існуючу заборгованість не має можливості.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 30000грн. боргу та нараховані на цей борг 3413,47грн. пені, на підставі абз.2 ч.2 ст.231 ГК України, 6750грн. інфляційних і 973,97грн. сплати 3% річних за прострочення по грошовому зобов`язанню, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідач у своєму відзиві проти позов заперечив, зазначивши, що фінансові зобов'язання перед позивачем були зареєстровані в органі Державної казначейської служби. Одночасно, відповідач звернув увагу на те, що у зв'язку з тим, що Відділ утримується за рахунок державного бюджету і за відсутності бюджетного фінансування не мав можливості здійснити розрахунки з позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного :

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами , зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів .

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Твердження відповідача про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для неоплати відповідачем отриманого товару та відмови в задоволенні позову, судом до уваги не приймається, оскільки укладаючи Договір, відповідач повинен був передбачити бюджетні призначення та заздалегідь вжити необхідних заходів для фінансування видатків за цим договором або укласти його на інших умовах з врахуванням того, що Відділ Держземагентства у Ренійському районі Одеської області є державним підприємством, фінансування якого здійснюється з бюджету.

Крім того, суд зауважує, що у договорі сторони не передбачили порядок узгодження, строк відстрочення платежу за отриманий товар, з підстав чого відсутність бюджетного фінансування відповідача, за умови невіднайдення сторонами згоди на відстрочення платежу через таке, не є підставою для порушення відповідачем строку оплати вартості товару, не позбавляє позивача права вимагати оплати за поставлений товар, сплати штрафних санкцій, індексу інфляції, три проценти річних. При цьому, з врахуванням існування боргу 25.12.2013р. можна дійти висновку, що фактично до моменту подання даного позову відповідачу було відстрочено виконання зобов'язання за договором.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо поставленого позивачем товару за відсутності його оплати, - позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь 30000грн. Заборгованості є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3413,47грн. пені за період з 01.01.2014р. по 30.01.2015р. на підставі абзацу другого частини 2 статті 231 ГК України.

Зазначеною нормою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до с.2 ст.551 ЦК України - якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення пені, оскільки її розмір встановлено абзацом другим ч.2.ст.231 ЦК України.

Однак, розраховано пеню позивачем, виходячи з розміру облікової ставки НБУ за період з 01.01.2014р. по 27.01.2015р. в сумі 3413,47грн.

Виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.231 ГК України та ч.6 ст.232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано - розмір пені, яка підлягала б до стягнення має бути розрахований наступним чином: 30000грн. х 0,1% х 183дні (за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.) = 5490грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3413,47грн. - позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Суд звертає увагу, що про застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені, відповідачем не заявлялось.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6750грн. інфляційних та 973,97грн. три проценти річних за період з 01.01.2014р. по 30.01.2015р.

У відповідності з п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства та встановлених індексів інфляції, розраховано інфляційні та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача. Їх розмір, відповідно становить 6750грн. - інфляційні та 973,97грн. - сплата 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу Держземагентства у Ренійському районі Одеської області (68800, Одеська область, м.Рені, вул. Комсомольська, 157, код 37565083) на користь Державного підприємства „Українські спеціальні системи" (04119, м. Київ, вул. Мельникова,83-Б, код 32348248) 30000 гривень боргу, 3413гривень 47 коп. пені, 6750 гривень інфляційних, 973гривень 97коп. сплати 3% річних та гривень1827 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя О.А. Демешин