КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2015 р. Справа№ 18/066-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Шапрана В.В.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Cуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Київської області
від 14.08.2012
у справі №18/066-12 (суддя - Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека24", м. Дніпропетровськ,
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, Київська обл., м. Сквира,
про стягнення 493 101,46 грн,
за участю представників:
від позивача: Пічко Р.С. - представник (довіреність № б/н від 03.01.2014);
від відповідача: 1) ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий
Сквирським РВ УМВС України в Київській області 20.07.2001;
2) ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 18.12.13);
3) ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 18.12.13);
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека 24» (надалі - ТОВ «Аптека 24», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення з останньої у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг № 39552 від 02.06.2010 заборгованості в сумі 448 274,05 грн та 44 827,41 грн штрафу за порушення строків внесення коштів за отриманий товар.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2012 у справі №18/066-12 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 24» 448 274,05 грн основного боргу, 44 827,41 грн штрафу та 9 863,00 судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування та недоведеність судом обставин, які суд визнав встановленими та такими, що мають значення для справи, надання цим обставин невірної оцінки, просить його скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Одночасно з апеляційною скаргою скаржник подала до господарського суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 ФОП ОСОБА_2 відновлено строк для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі №18/066-12, а апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А. Розгляд справи призначено на 03.02.2014.
В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні 03.02.2014 розгляд апеляційної скарги відкладався на 24.02.2014 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та клопотання відповідача про витребування у ТОВ «Аптека 24» оригіналів документів, долучених ним до позовної заяви.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 за клопотанням представника відповідача у справі №18/066-12 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.
28.11.2014 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи у справі №18/066-12.
01.12.2014 розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду для розгляду справи №18/066-12 у зв'язку формуванням постійного складу судових колегій, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 провадження у справі №18/066-12 було поновлено, а розгляд справи призначено на 22.12.2014.
В судових засіданнях 22.12.2014, 19.01.2015 в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових письмових пояснень, оголошувались перерви до 19.01.2015 та 26.01.2015 відповідно.
26.01.2015, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду для розгляду справи №18/066-12 сформовано склад судової колегії: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Шапран В.В.
В судовому засіданні скаржник та його представники вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати оскаржуване рішення як незаконне та постановити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін та одночасно висловив думку, що доводи, на яких грунтується скарга є безпідставними і надуманими, у зв'язку з чим просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 26.01.2015 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №18/066-12.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека24» (в тексті договору - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка є платником єдиного податку (в тексті договору - Виконавець) було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг № 39552 від 02.06.2010 року (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати наступні послуги:
- розповсюджувати інформацію про наявність та вартість лікарських засобів і товарів медичного призначення (надалі іменується «товар»), що реалізуються в аптеках Замовника та здійснювати пошук кінцевих споживачів - покупців товару;
- здійснювати кур'єрську доставку товару кінцевим споживачам (п.1.1 Договору).
За умовами п. 2.1. Договору Замовник прийняв на себе зобов'язання, зокрема: - надавати Виконавцю інформацію про наявність та вартість товару в усній формі; - інформувати про спеціальні умови транспортування лікарських засобів;
- здійснювати продаж товару кінцевим споживачам згідно договорів доручень, укладених між Виконавцем та кінцевими споживачами як у письмовій так і в усній формі;
- у випадках, передбачених законодавством, вимагати рецепт; здійснювати передачу товару Виконавцю для кур'єрської доставки кінцевим споживачам за відповідним Актом;
- надавати Виконавцю для передачі кінцевим споживача фіскальний чек-підтвердження здійснення придбання ними товару через Виконавця згідно укладених договорів-доручень; вчасно здійснювати оплату послуг, наданих Виконавцем.
У відповідності до п.2.2 Договору Виконавець зобов'язаний:
- розповсюджувати інформацію про наявність в аптеках Замовника товару та ціни на нього;
- здійснювати пошук кінцевих споживачів - покупців товару, укладати з ними від свого імені угоди-доручення та здійснювати придбання товару за цими угодами-доручення в аптеках Замовника від імені споживачів;
- здійснювати кур'єрську доставку товару кінцевим споживачам; отримувати товар від Замовника для кур'єрської доставки кінцевим споживачам за відповідним Актом;
- вчасно доставляти товар кінцевим споживачам для споживання (доставка по місту Києву та Київській області не повинна перевищувати одну добу, а по Україні - три доби);
- разом з товаром надавати фіскальний чек кінцевому споживачу;
- у разі необхідності забезпечувати спеціальні умови транспортування лікарських засобів, для чого Виконавець повинен мати необхідне обладнання;
- отримувати від кінцевого споживача кошти за товар та вносити їх у триденний термін з моменту доставки на розрахунковий рахунок або у касу Замовника;
- щомісячно надавати Замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт про обсяги отриманих для кур'єрської доставки товарів та сплачених за них коштів покупцями.
У разі порушення строків внесення коштів на поточний рахунок Замовника, понад 7 календарних днів Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості переданого для доставки товару (п. 4.4. Договору).
Згідно п. 5.1 Договору за надані послуги Замовник на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт сплачує Виконавцю суму, що дорівнює 1% від суми товару, який придбано для здійснення кур'єрської доставки. Сума зазначається у щомісячному акті приймання-передачі виконаних робіт про обсяги отриманих для кур'єрської доставки товарів та сплачених за них коштів покупцями.
Розрахунки між сторонами проводяться у безготівковому порядку або іншим способом, який не суперечить чинному законодавству України.
Іншими умовами Договору, зокрема, пунктами 7.1, 7.2 сторони передбачили, що Виконавець самостійно здійснює пошук кінцевих споживачів товару, укладає з ними договори-доручення в усній або в письмовій формі (на розсуд кінцевих споживачів) і від їх імені та за їх рахунок здійснює придбання товару. Право власності на товар переходить від Замовника до кінцевого споживача у момент передачі товару та чека на нього Виконавцю.
Пунктом 7.4 сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010. У випадку, якщо на 31.12.2010 жодна із сторін не заявила про розірвання Договору, він вважається продовженим на один рік.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором надання послуг, за яким, у відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Разом з тим суд відзначає, що умови наведеного договору вказують на наявність у такого ознак договору купівлі-продажу, за яким згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Отже, укладення між ТОВ «Аптека24» та ФОП ОСОБА_2 договору про надання інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг було спрямоване на поширення інформації про наявність та вартість лікарських засобів та товарів медичного призначення, отримання від замовника товару з подальшою його доставкою кінцевому споживачеві і одночасного обов'язку з оплати такого товару.
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що на виконання вищевказаного Договору відповідачеві були надані лікарські засоби для їх подальшої доставки кінцевим споживачам на загальну суму 5 776 647,50 грн. Так, як останнім були порушені зобов'язання по своєчасному внесенню на рахунок ТОВ «Аптека24» грошових коштів, отриманих від реалізації товару, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 448 274,05 грн, а крім того, у відповідності до п. 4.4 Договору, повинен сплатити штраф у розмірі 10% від вартості переданого для доставки товару за несвоєчасне внесення коштів від їх реалізації, розмір якого становить 44 827,41 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив з доведеності позивачем заявленого розміру заборгованості та штрафу, пославшись на наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі майна за договором №39552 від 02.06.2010, які підтверджують передачу позивачем та отримання відповідачем товару на суму 448 274,05 грн та відсутність доказів здійснення останнім оплати за отриманий товар, що є, крім того, підставою для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 44 827,41 грн за порушення строку внесення грошових коштів у відповідності до п. 4.4 Договору та приписів статей 530, 612 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із такими висновками суду, ФОП ОСОБА_2 наголосила в скарзі на тому, що ані договору кур'єрських послуг від 02.06.2010, ані актів приймання-передачі товару вона не підписувала, товарно-матеріальних цінностей від позивача не отримувала.
Під час апеляційного провадження ФОП ОСОБА_2 просила звернути увагу на пов'язаність договору № 39552 про надання інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг від 02.06.2010 з долученим до апеляційної скарги договором №111-П від 01.06.2010 про надання агентських послуг, укладеним нею з ТОВ «БаДМ», з яким вона перебувала у трудових відносинах з 30.06.2004 по 01.02.2011.
Скаржник заявила, що ТОВ «Аптека24» є дочірнім підприємством ТОВ «БаДМ», яке займається реалізацією лікарських засобів. У 2010 році керівництво ТОВ «БаДМ» поставило перед нею та іншими співробітниками умову про необхідність реєстрації в якості фізичних осіб-підприємців з метою подальшої співпраці, оскільки в іншому випадку їх буде звільнено.
Зареєструвавши свою діяльність як фізична особа-підприємець, вона продовжила роботу в ТОВ «БаДМ». Її робота полягала у напрацюванні клієнтської бази, розповсюдженні серед лікарів інформації щодо наявного у ТОВ «Аптека24» асортименту лікарських засобів. Лікарі, в свою чергу, надавали контактні дані ТОВ «Аптека24» пацієнтам, які здійснювали замовлення, телефонуючи операторам позивача. Якщо дзвінок надходив на номер її оператора, це автоматично означало, що замовлення від споживача надійшло через неї, після чого позивач оформляв замовлення та доставляв товар клієнтам власним транспортом через водія. Споживачами оплата товару проводилась через водіїв, які здавали виручку до бухгалтерії. В кінці дня вона приходила в бухгалтерію, бухгалтер передавала їй денну виручку, що надходила за замовленнями «її споживачів», за отримання якої вона розписувалась у спеціальному журналі. В подальшому ці кошти вона перераховувала позивачеві через свій розрахунковий рахунок, відкритий на ФОП ОСОБА_2
Остання пояснила, що з єдиної корпоративної електронної бази вона дізнавалась про те, який номер накладної необхідно було зазначати при заповненні нею платіжного доручення, оскільки ці документи були згруповані за її прізвищем. Таким чином, видаткові накладні, які відпускались на склад, приймались оператором і лише рахувались за нею, фізично вона їх не отримувала та не підписувала з позивачем жодного акту приймання-передачі майна, а тому відношення до доставки та реалізації лікарських засобів споживачам і отримання від них грошових коштів вона не мала.
Не заперечуючи здійснення такої господарської діяльності з позивачем, скаржник наголосила на тому, що вона лише заповнювала бланк договору, примірник якого надала суду.
На спростування викладених скаржником тверджень представник позивача надав письмові пояснення, в яких вказав, що іноді мали місце випадки, не обумовлені Договором від 02.06.2010, коли позивач надавав відповідачеві залучений ним автотранспорт для доставки замовленого товару споживачам від імені ФОП ОСОБА_2, однак в таких випадках водій від споживача коштів не отримував, оскільки проведення такого розрахунку було виключною компетенцією відповідача. При цьому, відповідач щомісячно надавав позивачеві акти приймання-передачі виконаних робіт щодо обсягів отриманих для кур'єрської доставки товарів та сплачених за них коштів кінцевими споживачами. Такі акти надавались ФОП ОСОБА_2 в електронному вигляді, а інформація про платіжні документи, зазначені у банківських виписках філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.06.2010 по 30.11.2010, копії яких долучені до позовної заяви, давали можливість позивачеві визначити, за якими актами приймання-передачі товару відповідачем кошти сплачені, а за якими рахується заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, не повністю розрахувався за отриманий товар, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийняв у якості належних письмових доказів, що підтверджують передачу відповідачеві товару акти прийому-передачі майна, підписані ФОП ОСОБА_2
Виходячи з того, що відповідачем не було спростовано факту отримання ним лікарських засобів та наявної у нього заборгованості у заявленому позивачем розмірі, суд прийняв в якості розрахунку наданий акт звірки взаємних розрахунків, підписаний позивачем в односторонньому порядку.
Однак, з такими висновками колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.
За приписами статей 4-2, 43, 84 ГПК України господарський суд, забезпечуючи принцип рівності сторін у судочинстві, законність та обґрунтованість судових рішень, повинен повно всебічно та об'єктивно розглянути істотні обставини справи в їх сукупності, вказати доводи, за яким суд відхилив доводи та докази сторони.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Не зважаючи на те, що відповідач заперечував факт підписання договору від 02.06.2010 про надання інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг, а висновок експертизи №2450/2451/14-32 від 10.11.2014 не містить в категоричній формі відповіді, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі виконаний саме нею, судова колегія погоджується зі встановленою місцевим господарським судом обставиною, що факт укладення спірного договору сторонами мав місце, оскільки остання не заперечувала вчинення нею дій, спрямованих на його виконання, що вказує на існування між сторонами господарських відносин за таким правочином.
Втім, висновки суду про доведеність позивачем належними доказами отримання відповідачем товару за актами прийому-передачі майна та заборгованості останнього у заявленому позивачем розмірі є передчасними та помилковими.
Надаючи правову оцінку оспорюваним відповідачем актам прийому-передачі майна, судова колегія зазначає, що стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною другою вказаної статті 9 визначено, що первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Акти прийому-передачі майна є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону, а тому їх підписання особою підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Оскільки ФОП ОСОБА_2 заперечувала підписання нею актів приймання-передачі майна за договором від 02.06.2010, ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 24.02.2014 була призначена судова почеркознавча експертиза щодо відповідності підписів у цих актах особі, від імені якої вони підписані.
28.11.2014 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.11.2014 за №2450/2451/14-32 у справі №18/066-12.
За висновком судової почеркознавчої експертизи акти прийому-передачі майна, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, містять підписи осіб, ідентифікувати яких не вбачається можливим (т.3 а.с. 219-235).
Зокрема, як вбачається з експертного висновку, з метою проведення дослідження актів приймання-передачі майна за договором № 39552 від 02.06.2010, що знаходяться у томі 3 справи №18/066-12 (а.с.8-192), вказані первинні документи експертами були розподілені на 10 груп, за варіаційністю та ідентифікаційними ознаками.
З п.3 висновку експертів слідує, що вирішити питання про те, чи виконані підписи між групами №1-10 однією особою не виявилось можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.
Згідно п.6 висновку встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою виконані підписи у актах приймання-передачі майна №YZ2105236, №YZ2147363, №YZ2288876, №YZ2414091, №YZ3090260-1, №YZ2818685-1, №YZ3095468-1, №YZ3099284-1, №YZ3096154-1, №YZ3099491-1, №YZ3099352-1, №2YZ3085920-2, №YZ3085920-1, №2YZ3083470-2, №YZ3083470-1, №YZ3082812-2, №YZ3089238-1, №YZ2969188-1, №YZ3089170-1, №YZ3074478-1, №YZ3315477-1, №YZ2932368-1, №YZ2950965-1, №YZ2938081-1, №YZ2935876-1, №YZ2954490-1, №YZ2931776-1, №YZ2957181-1, №YZ2969311-1, №YZ3089188-1, №YZ2958266-1, №2YZ2954537-1, №YZ2968378-1, №YZ2927577-1, №YZ2926621-1, №YZ2926561-1, №YZ2824053-1, №YZ2818533-1, №YZ2803780-1, №YZ2825339-1, №YZ2803375-1, №YZ3134384-1, №YZ3131429-1, №YZ3131398-1, №YZ3131073-1, №YZ3130570-1, №YZ3129337-1, №2YZ3127400-2, №YZ3127400-1, №YZ3127373-1, №YZ3126607-1, №YZ3126483-1, №YZ3126278-1, №YZ3125477-1, №YZ3125444-1, №YZ3125396-1, №2YZ3128210-1, №YZ3129274-1, №YZ3121210-1, №YZ3080483-1, №YZ3105267-1, №YZ3108705-1, №YZ3145981-1, №YZ3178472-1, №YZ2910601-1, №YZ3174031-1, №YZ3215807-1, №YZ3197374-1, №YZ3210490-1, №YZ3293630-1, №YZ3280105-1, №YZ3187008-1, №2YZ3209347-2, №YZ3209347-1, №YZ3229287-1, №YZ3226133-1, №YZ3277900-1, №YZ3281491-1, №YZ3214520-1, №YZ3283959-1, №YZ3286201-1, №YZ3272585-1, №YZ3272525-1, №YZ3216890-1, №YZ3298776-1, №YZ3298056-1, №YZ24997444-1, №YZ2444367-1, №YZ2496015-1, №YZ2690407-1, №YZ2697992-1, №YZ2718490-1, №YZ2656636-1, №YZ2630768-1, №YZ2635018-1, №YZ2661870-1, №YZ2693336-1, №YZ2769401-1, №YZ3053574-1, №YZ3103834-1, №YZ3079669-1, №YZ3028768-1, №YZ3082626-1, №YZ3275624-1, №YZ3199742-1, №YZ3230456-1, №YZ3280267-1, №YZ3329533-1, №YZ3344765-1, №YZ3345864-1, №YZ3344712-1, №YZ3299728-1, №YZ3321839-1, №YZ3359571-1, №YZ2647162-1, №YZ3033282-1, №YZ3088372-1, №YZ3088248-1, №YZ3087047-1, №YZ3080690-1, №YZ3101611-1, №YZ3081731-1, №YZ3065268-1, №YZ3122462-1, №YZ3085672-1, №YZ3041612-1, №YZ2997720-1, №YZ3064174-1, №YZ3026632-1, №YZ2984516-1, №YZ2993448-1, №YZ2991154-1, №YZ2994388-1, №YZ2493923-1, №YZ2482745-1, №YZ2648370-1, №YZ2662321-1, №YZ2673909-1, №YZ2717478-1, №YZ2690520-1, №YZ2776869-1, №YZ28991629-1, №YZ3078507-1, №YZ3360062-1, №YZ3329496-1, №YZ3343454-1, №YZ3331452-1, №YZ3328523-1, №YZ3334500-1, №YZ3171642-1, №YZ3278915-1 не виявилось можливим з причин, наведених у дослідницькій частині.
При цьому, у п. 7 експертного висновку зазначено, що підписи від імені ОСОБА_2 у актах приймання-передачі майна №YZ3100432-1, №YZ3083859-1, №3194981-1, №3167170-1, №3166156-1, №YZ3214561-1, №YZ3219051-1, №YZ3174052-1 №YZ3171798-1, №YZ 3195001-1, №YZ3194668-1, №YZ3184922-1, №YZ3349068-1, №YZ3332381-1 ймовірно виконані ОСОБА_2, але вирішити питання про виконавця в категоричній формі не представилось можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.
Так, у дослідницькій частині висновку зазначено, що неможливість визначення виконавця підписів на досліджуваних первинних документах у категоричній формі зумовлена малим об'ємом графічної інформації, яка міститься в підписах, велику варіаційність зразків ОСОБА_2, оскільки при порівнюванні підписів у актах приймання-передачі майна зі зразками підписів ОСОБА_2 встановлені як співпадаючі ознаки так і ознаки, що різняться, а їх ідентифікаційна значимість є недостатньою для якогось позитивного чи негативного висновку.
Отже, з наведеного слідує, що встановити належність підписів на спірних актах, наявних у матеріалах справи ФОП ОСОБА_2 у підтвердження факту передачі останній товару, не вбачається можливим.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 ГПК України полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає за необхідне вказати як на недоведеність наведених позивачем обставин щодо одержання відповідачем товару за спірними актами так і визначеного останнім розміру заборгованості за договором.
Так, положеннями статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За умовами п.2.2 Договору №39552 від 02.06.2010 сторони передбачили, що Виконавець зобов'язаний надавати Замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт про обсяги отриманих для кур'єрської доставки товарів та сплачених за них коштів покупцями щомісяця.
Матеріали справи свідчать, що на виконання п.2.2 договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека24» з однієї сторони, поіменованим як «Довіритель» та ФОП ОСОБА_2, поіменованою як «Комерційний агент», з другої сторони, були складені та підписані акти про здійснення посередницьких, інформаційно-консультаційних та кур'єрських послуг згідно Договору №39552 від 02.06.2010.
Згідно акту про виконання робіт від 30.06.2010 за червень місяць 2010 року «Комерційний агент» здійснив, а «Довіритель» прийняв виконані роботи на суму 2 532,60 грн; згідно акту від 31.07.2010 за липень місяць 2010 року - на суму 7 910,83 грн; згідно акту від 31.08.2010 за серпень місяць 2010 року - на суму 6 245,00 грн; згідно акту від 30.09.2010 за вересень 2010 року - на суму 7 944,00 грн та згідно акту від 31.10.2010 за жовтень 2010 року - на суму 8 595,00 грн (т.1 а.с. 7-11).
Аналізуючи зміст актів про виконання робіт, підписаних сторонами та скріплених печаткою позивача, колегія суддів зазначає, що в названих документах сторони зазначили, що роботи виконані в повному обсязі, в зазначені строки і претензій одна до одної не мають, відтак наведене свідчить про недоведеність позивачем розміру заборгованості відповідача за спірним договором у період з червня по жовтень 2010 року.
Крім того, з долученої до матеріалів справи банківської виписки, наданої Відділенням №80 філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_2 за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 вбачається, що з розрахункового рахунку останньої на рахунок ТОВ «Аптека24» були перераховані кошти в сумі 1 489 637,71 грн, що перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості та одночасно вказує на відсутність у відповідача заборгованості (т.1 а.с. 36-39).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при дослідженні доказів акти приймання-передачі майна за №YZ2263284 від 18.10.2010 на суму 15 400,00 грн, №2366368 від 20.10.2010 на суму 15 400,00 грн, №YZ2508080 від 21.10.2010 на суму 14 311,56 грн, які були враховані позивачем до загальної суми заборгованості, останній до матеріалів справи не надав, проте включив їх до переліку неоплачених документів (т.1 а.с.12-13), що є додатком до акту звірки розрахунків від 19.06.2012.
Зважаючи на те, що відповідач при перерахуванні коштів позивачеві у призначенні платежу зазначав «Надходження торгівельної виручки від продажу товарів» (без посилань на договір, номер видаткової накладної чи акту приймання-передачі майна), суд апеляційної інстанції зобов'язував позивача надати письмові пояснення з посиланням на відповідні докази, що підтверджують порядок віднесення перерахованих відповідачем коштів в рахунок сплати заборгованості за певним актом приймання-передачі майна, а також здійснення обліку такої заборгованості за тим чи іншим актом, однак доказів цьому позивачем не було надано.
Отже, правомірність заявленої до стягнення з відповідача заборгованості в сумі 448 274,05 грн належними доказами позивачем не доведена і є такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим пов'язану з нею вимогу про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п.4.4. договору за порушення строків внесення коштів за отриманий товар у розмірі 44 827,41 грн., суд вважає безпідставною.
Водночас, посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду справи у відсутність відповідача є необгрунтованим, оскільки поштова кореспонденція направлялась на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 12.03.2010, серії НОМЕР_4, а також у Договорі від 02.06.2010.
Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що рекомендоване повідомлення, яким адресату направлялась ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.07.2012 доставлено 21.07.2012 ОСОБА_2 (т.1 а.с. 2).
Ухвала суду від 31.07.2012 про відкладення розгляду справи на 14.08.2012 була відправлена на адресу відповідача та повернулась із відміткою про вручення поштового відправлення адресату особисто 03.08.2012 (т. 2 а.с. 4), таким чином, суд мав підстави для розгляду даної справи, а тому в діях останнього відсутні дані про порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідно до статті 104 ГПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на обґрунтованість доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення та скасування судового рішення.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій позивача, судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги в сумі 4 931,50 грн та витрати, понесені останнім на оплату експертизи в сумі 9 768,00 грн у відповідності до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2012 у справі № 18/066-12 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2012 у справі № 18/066-12 скасувати та постановити нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека24» у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека24» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахі, 2, коп.. 11, оф. 412, код 36573533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 9 768 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат, понесених на оплату судової експертизи.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи № 18/066-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
В.В. Шапран
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2015 |
Оприлюднено | 13.03.2015 |
Номер документу | 43030542 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Мальченко А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні