Рішення

від 03.03.2015 по справі 7/170-5/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. Справа № 7/170-5/135

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "СТМ", вул. Львівська, 75, с. Дем'янів, Галицький район, Івано-Франківська область, 77112;

до відповідача: Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, вул.Дністровська, 49, м. Івано-Франківськ, 76000; поштова адреса: вул. С. Бандери, 77, м.Івано - Франківськ, 76014;

до відповідача: Виконавчого комітету Бурштинської міської ради, вул. С. Стрільців, 4, м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111;

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго", вул. Козельницька,15, м. Львів,79026 в особі Бурштинської ТЕС, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111;

про визнання права власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м.Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за Приватним акціонерним товариством "СТМ".

за участю представників сторін:

Від позивача: Кудиба З. І. - представник, довіреність (№ 1 від 15.10.10);

Від відповідача - Виконавчого комітету Бурштинської міської ради: Милитчук М. Д. - адвокат, довіреність (№ 413/02.2-40 від 16.04.13);

Від відповідача - Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації: представник не з'явився;

Від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ: Приватним акціонерним товариством "СТМ" подано позов до Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, виконавчого комітету Бурштинської міської ради, третя особа на стороні позивача: ВАТ Західенерго" в особі Бурштинської ТЕС, про визнання права власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за позивачем.

Спір розглядається судами неодноразово. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2006р. у справі №7/170 позов задоволено. Визнано право власності на квартиру №24 в будинку №2 по вул. Гнатюка в м.Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за Закритим акціонерним товариством "СТМ", м. Бурштин-2, Галицький район, Івано-Франківська область. Стягнуто з Виконавчого комітету Бурштинської міської ради, вул. С.Стрільців, 4, м. Бурштин, Галицький р-н, Івано-Франківськ на користь Закритого акціонерного товариства "СТМ", м. Бурштин-2, Галицький район, Івано-Франківська область 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р. у справі №7/170 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2006р. по справі №7/170 залишено без змін, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 21.11.2006р. №323/09-06 - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.06 у справі № 7/170 скасовані, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Під час нового розгляду справи № 7/170-5/135 рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.13, задоволено позов. Визнано за Приватним акціонерним товариством "СТМ" (77112, Івано-Франківська обл., Галицький район, село Дем'янів, вул.Львівська,75, код 19389851) право власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.14 у справі №7/170-5/135, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 25.11.14 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.13 у справі №7/170-5/135 скасовано. Справу №7/170-5/135 направлено до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області № 121 від 04.12.14 призначено повторний автоматичний розподіл справи. За результатами проведеного повторного автоматичного розподілу справу №6/312-5 передано на новий розгляд судді Неверовській Л.М.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у письмових поясненнях від 20.01.15 (вх.№746/15 від 21.01.15), письмових поясненнях від 18.02.15 (вх.№2646/15 від 23.02.15).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає наступне. На думку позивача, право власності Приватного акціонерного товариства "СТМ" на спірну квартиру підлягає визнанню в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності, у відповідності до статті 392 ЦК України, оскільки на час звернення до господарського суду позивач не зареєстрував на неї право власності, так як на момент набуття права власності державна реєстрація не носила обов'язковий характер.

Враховуючи те, що Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно прийнято 07.02.2002 р., тобто вже після набуття товариством права власності на квартиру, станом на момент такого набуття позивачем права власності, державна реєстрація права власності не була обов'язковою.

Відповідно до Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (в первинній редакції) до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна належали договори відчуження нерухомого майна між юридичними особами, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Згідно ч. 1 статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Чинним на момент укладення Договору та Додаткової угоди законодавством не була передбачена обов'язковість дотримання нотаріальної форми угоди про участь у частковому будівництві, укладеної між юридичними особами.

Доводи Виконавчого комітету Бурштинської ТЕС про перебування спірної квартири на балансі органу місцевого самоврядування спростовується листом за підписом заступника міського голови м. Бурштин п. В. Гулика № 994/02-07 від 30.07.12 р.: "... Будинок № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин на балансі міської ради не знаходиться, акт приймання-передачі квартири відсутній".

Представник відповідача Виконавчого комітету Бурштинської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в з підстав наведених у запереченні на позов №179/022-40 від 02.02.15 (вх.№1465/15 від 03.02.15), запереченнях від 23.02.15 (вх.№2639/15 від 23.02.15).

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначає наступне. Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (1963 р.), що діяв до 01.01.2004 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, але Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року і зареєстрованої в Мін'юсті України 28.06.1998 р. за № 399/2839, що діяла до 15.02.2002 року, акт передачі квартири не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних осіб. Такий Акт є лише одним з документів, для одержання Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, що видаються місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, і яке є правовстановлюючим документом. Отже право власності на нерухоме майно засвідчується Свідоцтвом про право власності, яке реєструється в БТІ.

На думку відповідача, позивачем не враховано, що відповідно до cт. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а за договором, що підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Для забезпечення належного захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до прийняття та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року на виконання постанови KM України від 18.02.1998 року "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме майно" затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення визначені особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна - оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої Форми місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам при представлені договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання нього об'єкта. Інвестори, які у встановленому законодавством України порядку отримали v власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місяцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору. Такого рішення Бурштинської міської ради, а ні її виконкому відносно спірної квартири немає і з цього приводу ПАТ "СТМ" не зверталось.

Зазначає про те, що ст. 392 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки відповідно до cт.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Наявність заборгованості між двома суб'єктами господарювання може бути підтверджена лише актом звірки, який підписується керівниками і бухгалтерами сторін та посвідчується печатками. Тим більше, якщо така заборгованість погашається нерухомим майном. Суд не звернув уваги на те, що про це не зазначено і в додатковій угоді № 1 від 05.02.2002 року.

З Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 108 квартирного житлового будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин від 30 листопада 1999 року, затвердженого розпорядженням Галицької РДА N0 522 від 24.12.1999 року видно, що Замовником (підрядчиком разом з замовником) була Бурштинська ТЕС ДАЕК "Західенерго".

З листа Бурштинської ТЕС від 20.06.2006 р. № 119-121 видно, що житловий будинок по вул. Гнатюка. 2 в м. Бурштин знаходиться на балансі Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" і є державною власністю, а для забезпечення належної експлуатації та керуючись Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", просили винести на розгляд чергової сесії міської ради для вирішення питання про дачу згоди на передачу у комунальну власність жилих будинків та гуртожитків згідно додатку. Будівництво цього будинку здійснювалось за державні кошти і надання житла в ньому здійснювалось у відповідності з ЖК та Правил обліку громадян, що потребують покращення житлових умов, і надання їм жилих приміщень. На підставі протоколу № 1 від 15.02.2002 року загальних зборів АТЗТ "СТМ" рішенням виконкому Бурштинської міської ради № 16 від 12 березня 2002 року надано Патригурі Петру Ярославовичу, сім'я якого проживала в гуртожитку, трьохкімнатну квартиру №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин житловою площею 41,67 м2, склад сім'ї 4 чол.

Згідно п.3.1.договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001 р., забудовник зобов'язується передати у власність учасника квартиру згідно п.1.1. договору протягом десяти днів з моменту підписання даного договору. Учасник зобов'язується сплатити попередню базову вартість квартири протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання даного договору (п.3.2). У випадку несвоєчасної сплати попередньої вартості квартири. Учасник позбавляється будь-якого права на одержання у власність квартири, а даний договір вважається таким, що втратив чинність (п.4.1) Згідно цього договору АТЗТ "СТМ" на оплату попередньої вартості квартири в сумі 54710 грн. 08.02.2001 року було виписано рахунок-фактуру № 1 і згідно договору ця сума мала бути оплачена до 22.02.2001 року, але не була оплачена, тому договір втратив силу і через рік до нього не могли приймати доповнення чи зміни.

З Витягу з аудиторського висновку від 30.09.2005 року, що проводалась за період з 01.01.2004 р. до 30.06.2005 р. "...аудитор не знайшов підтвердження в обліку наявності на балансі АТЗТ "СТМ" трьохкімнатної квартири №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин. Відсутність актів звірок з кредиторами та дебіторами підприємства, наявність податкових ризиків не дають можливості аудитору висловити думку про достовірність фінансової звітності" (т.2 а.с. -213).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення права володіння, користування та розпорядження майном, щодо заявлені позовні вимоги про визнання права власності. У зв'язку з цим відмова зазначеного органу у здійсненні оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з підстав ненадання усіх необхідних документів не є оспоренням чи невизнання права власності (постанова Верховного Суду України від 6 лютого 2012 р. у справі №3-2гс12; постанова Верховного Суду України від 6 лютого 2012 р. у справі №3-4гс12; постанова Верховного Суду України від 6 лютого 2012 р. у справі №3-5гс12; постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2012 р. у справі №3-3гс12; постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2012 р. у справі №3-6гс12).

ПАТ "СТМ" не зверталось до міськвиконкому про видачу йому Свідоцтва про право власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул.Гнатюка в м. Бурштині Галицького району Івано-Франківської області.

Відповідно до п.6 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності. Так, зазначає, що договір № КБ-01/2001 укладено 22.01.2001 р., а додаткова угода № 1 - 05.02.2002 р., і тільки 19.08.2006 року АТЗТ "СТМ" звернулось з позовом до суду, доводячи, що право власності у позивача виникло з січня 2001 року.

Представник відповідача Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації в судові засідання під час нового розгляду справи не з'являвся, причини своєї неявки суду не повідомляв, будь-яких пояснень по справі не надавав.

Представник третьої особи на стороні позивача ПАТ "ДТЕК Західенерго" в особі Бурштинської ТЕС, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився. В попередніх судових засіданнях підтримував позовні вимоги приватного акціонерного товариства "СТМ". Надав суду письмові пояснення №119/19 від 12.01.15 (вх. №338/15 від 14.01.15), №119/233 від 09.02.15 (вх.№2131/15 від 12.02.15), в яких зазначає наступне.

Між позивачем та третьою особою на стороні позивача дійсно був укладений договір на участь в частковому будівництві №КБ-01/2001 від 22.01.01.

05.02.02 позивач та третя особа на стороні позивача уклали Додаткову угоду №1 до договору на участь в частковому будівництві №КБ-01/2001 від 22.01.01 в якій виклали п.1.1 та 3.1 в іншій редакції. Тобто, вказали, що предметом договору є квартира №24 в 108 квартирному житловому будинку, що знаходиться по вул. Гнатюка, 2, м. Бурштин. Вказаний будинок був побудований на 108 квартир (копія технічного паспорта є в матеріалах справи). Проектно - кошторисна документація на будинок здана в архів, є лише технічний паспорт.

Позивачу була передана квартира №24 на шостому поверсі в 108 квартирному житловому будинку, що знаходиться по вул. Гнатюка, 2, м. Бурштин.

Оплата за вищевказану квартиру в розмірі 54710 грн. була проведена у січні 2001 року шляхом зменшення заборгованості ВАТ „Західенерго" Бурштинська ТЕС перед позивачем за виконані роботи за договорами підряду, які не збереглися. Оригінал довіреності директора Бурштинської ТЕС не збереглись, наявними є належно засвідчена копія в матеріалах справи з всіма вказаними в ній повноваженнями.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.01.01 ЗАТ "СТМ" та Бурштинська ТЕС, що діяла від імені ВАТ "Західенерго", уклали договір на участь у частковому будівництві житла №КБ-01/2001, згідно умов якого Бурштинська ТЕС прийняла акціонерне товариство закритого типу "СТМ" у часткове будівництво 72-ох квартирного будинку в м. Бурштин по вул. Гнатюка на умовах пайової участі в будівництві, і зобов'язується передати йому у власність одну трьох кімнатну квартиру №48 (загальна площа 65,57 кв. м., жила площа 41,67 кв. м.) в цьому жилому будинку після закінчення будівництва та здачі в експлуатації.

05.02.02 Бурштинська ТЕС від імені ВАТ "Західенерго" та акціонерне товариство закритого типу "СТМ" уклали додаткову угоду №1 до договору №КБ-01/2001 від 22.01.01, якою внесено зміни до договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001 р., виклавши пункт 1.1. та 3.1. в наступній редакції:

"1.1. Забудівник приймає учасника у часткове будівництво житлового будинку в м.Бурштин по вул. Гнатюка, 2 на умовах пайової участі в будівництві і зобов'язується передати йому у власність трьох кімнатну №24 (загальна площа 65,57 кв.м., жила площа 41,67 кв.м.) в цьому жилому будинку за умови попередньої оплати вартості квартири."

"3.1. Забудівник зобов'язується передати у власність учасника квартиру по вул.Гнатюка 2/24 протягом 10 календарних днів з моменту оплати учасником вартості квартири."

З врахуванням приписів ст.41 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення вказаного вище договору та додатку до нього, укладенням додаткової угоди №1 від 05.02.2002р. до договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001р. Бурштинська ТЕС та закрите акціонерне товариство "СТМ" змінили предмет договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001р. та визначили інший порядок передачі Бурштинською ТЕС квартири №24 в будинку №2 по вул. Гнатюка в м.Бурштин Галицького району Івано-Франківської області акціонерному товариству "СТМ.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що попередня базова вартість квартири, що підлягає передачі учаснику складає 54710 грн. (в т.ч. ПДВ). Остаточна вартість квартири визначається після закінчення будівництва будинку шляхом розрахунку фактичних затрат на будівництво.

Згідно п, 2.2. договору, попередня базова вартість квартири оплачується учасником протягом тридцять календарних днів з моменту підписання даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудівника або шляхом зменшення заборгованості забудівника перед замовником по поточних розрахунках.

Оплата акціонерним товариством "СТМ" повної вартості квартири №24 по вул.Гнатюка, 2 в м.Бурштин в сумі 54710грн. відбулася шляхом зменшення суми заборгованості Бурштинської ТЕС перед ЗАТ "СТМ" по поточних розрахунках, згідно довідки Бурштинської ТЕС №112/937 від 22.03.2006р. (17.01.01 проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на втрату ним акту приймання-передавання квартири №24 у житловому будинку №2 по вул.Гнатюка в м.Бурштин Галицького району Івано-Франківської області.

Рішенням виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області від 12.03.2002 №16 затверджено протокол №1 від 15.02.2002 загальних зборів акціонерів АТЗТ"СТМ" про виділення квартири №24 по вулиці Гнатюка, 2, загальною площею 65,57 кв.м, переданої Бурштинською ТЕС, працівнику товариства Патригурі Петру Ярославовичу та вирішено надати йому цю квартиру, житловою площею 41,67 кв.м, на склад сім'ї 4 особи із зняттям його з квартирного обліку.

На підставі вказаного рішення виконком видав Патригурі Петру Ярославовичу ордер №34 від 18.03.2002 на квартиру.

На підставі рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 31.12.2003 №227 Патригурі Петру Ярославовичу на склад сім'ї: 4 особи видано свідоцтво про право власності від 21.01.2004 на названу вище квартиру.

Витягом №2771844 про реєстрацію права власності на нерухоме майно підтверджено, що 08.02.2004 за членами сім'ї Патригури П.Я.( 4 особи) було зареєстроване право власності на квартиру.

В подальшому, постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04-12.05.2006 визнано незаконними та скасовано пункт 2 рішення виконкому Бурштинської міської ради №16 від 12.03.2002 про виділення Патригурі Петру Ярославовичу квартири №24 в місті Бурштин на вул. Гнатюка, 2, рішення виконкому Бурштинської міської ради №227 від 31.12.2003 про приватизацію квартири за адресою місто Бурштин, вулиця Гнатюка, 2/24, Галицького району, розпорядження комісії по приватизації №266 Бурштинської міської ради про приватизацію квартири за адресою місто Бурштин, вулиця Гнатюка, 2/24 Галицького району та свідоцтво про право власності, видане 21.01.2004 виконавчим комітетом Бурштинської міської ради. Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.06.2006 залишено без змін постанову Галицького районного суду від 04-12.05.2006р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2008 скасовано постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04-12.05.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.06.2006, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи №0904/540/12р., провадження №2-а/904/125/12, Галицьким районним судом Івано-Франківської області прийнято постанову від 22.11.2012, якою визнано протиправними та скасовано: п.2 рішення Бурштинської міської ради №16 від 12.03.2002, яким було затверджено протокол №1 від 15.02.2002 загальних зборів АТЗТ "СТМ" про виділення трьохкімнатної квартири Патригурі Петру Ярославовичу по вул.Гнатюка, 2/24 житловою площею 41,76кв.м. склад сім'ї 4 особи, із зняттям з квартирного обліку; розпорядження комісії по приватизації №5660 Бурштинської міської ради про передачу Патригурі Петру Ярославовичу квартири по вул.Гнатюка, 2/24 в приватну власність; рішення №227 виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 31.12.2003р. в частині приватизації квартири №24 в будинку №2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області Патригурою П.Я.; свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Бурштинської міської ради 21.01.2004 на квартиру, яка знаходиться за адресою м. Бурштин, вул. Гнатюка, 2/24 і належить на праві спільної сумісної власності Патригурі П.Я., Патригурі О.В., Патригурі Я.П., Патригурі Ю.П., в рівних долях.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013р. у справі №876/366/13 скасовано постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 в адміністративній справі №0904/540/12, провадження №2-а/904/125/12. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "СТМ" до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради та Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Патригура Петро Ярославович, Патригура Ольга Володимирівна, Патригура Ярослав Петрович, Патригура Юлія Петрівна про визнання недійсними рішень, розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013р. у справі №К/800/22138/13 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р., а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 р. залишено в силі.

При вирішенні даного спору Галицьким районним судом Івано-Франківської області та Вищим адміністративним судом України встановлено, що на виконання умов договору №КБ-01/2001 від 22.01.01 та додаткової угоди №1 від 05.02.2002 Бурштинська ТЕС передала у власність АТЗТ "СТМ" квартиру №24 по вулиці Гнатюка, 2 в м. Бурштин в рахунок існуючої заборгованості Бурштинської ТЕС перед АТЗТ "СТМ". На момент приватизації квартира належала АТЗТ "СТМ" і на баланс Бурштинської міської ради не передавалась. Відтак, суди дійшли висновку про незаконність рішень щодо її приватизації Патригурою П.Я., свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Бурштинської міської ради 21.01.2004 та їх скасування. Крім того, встановлено протиправність рішення загальних зборів АТЗТ "СТМ" від 15.02.2002 р.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вказівки суду касаційної інстанції, викладені у Постанові Вищого господарського суду України від 25.11.14 є обов'язковими для місцевого суду під час нового розгляду справи, місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх виконання. На виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.11.14, судом вказані в постанові обставини з'ясовані та встановлено наступне.

Щодо з'ясування кількості квартир у збудованому будинку за адресою м.Бурштин по вул. Гнатюка, 2, номеру квартири під яким була передана позивачу спірна квартира та щодо наявності збудованого 108-ми квартирного житлового будинку за адресою: м. Бурштин по вул. Гнатюка, 2, прийнятого в експлуатацію у 1999 році згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку від 30.11.1999 року та розпорядження Галицької районної державної адміністрації №522 від 24 грудня 1999 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до листа Виконавчого комітету Бурштинської міської ради №325\02.2-34 у м.Бурштин по вул. Гнатюка, 2, знаходиться 108-квартирний житловий будинок.

Згідно листа Виконавчого комітету Бурштинської міської ради №332\02.2-37 від 03.02.15 багатоквартирний будинок №2 в м. Бурштин по вул.О.Бесараб (Гнатюка) побудований Бурштинською ТЕС на земельній ділянці, яка була в постійному користування та призначалась для громадської та житлової забудови. Даний будинок переданий у комунальну власність територіальної громади міста 26.12.2013 р., фактично переданий на баланс КП "Житловик" виключно для його обслуговування та надання його мешканцям відповідних житлово-комунальних послуг. Реєстрація права власності за територіальною громадою в особі міської ради на будинок №2 по вул. О. Бесараб (Гнатюка) в м.Бурштин не проводилась.

Рішенням Виконавчого комітету Бурштинської міської ради №198 від 26.12.2013 р. затверджено акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Бурштин: житлового будинку в м. Бурштин вул.О.Бесараб (Гнатюка) 2. Згідно вказаного акту приймання-передачі до складу об'єкта передачі входить 108-ми квартирний житловий будинок (інвентарний номер БТС-10300000264/000).

Вказані обставини щодо кількості квартир, номеру спірної квартири та номеру будинку встановлені судом згідно вищенаведених документів, такі дані визнаються представники сторін та третьою особою.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Щодо оцінки доводів виконавчого комітету Бурштинської міської ради про надання трикімнатної квартири № 64 у цьому будинку рішенням виконкому Бурштинської міської ради №71 від 08.06.2000р. жилою площею 41,67 кв.м. голові позивача Андрієшину В.М. суд зазначає наступне.

З Акту прийому-передачі квартири від 30.08.2000 р. вбачається, що на виконання Договору № 225 від 20.05.1999 р. Бурштинською ТЕС було передано позивачу по справі трикімнатну квартиру вартістю 55800 грн. в рахунок виконаних робіт по об'єктах.

Листом за підписом директора БуТЕС від 23.06.2000 р. №112-1162 БуТЕС повідомлено позивача, що згідно угоди № 225 від 20.05.1998 р. була виділена 3 кімнатна квартира по вул. Гнатюка, 2. До цього листа було додано копію рішення спільного засідання адміністрації і профкому Бурштинської ТЕС від 01.07.98 р. № 18\98 "Про передачу квартир під подальше заселення підприємствам-учасникам будівництва", відповідно до змісту якого позивачу було передано трикімнатну квартиру № 64 житловою площею 41,67 кв.м. в новозбудованому жилому будинку по вул. Гнатюка, 2.

Водночас договір на пайову участь, на підставі якого в подальшому позивачу була передана спірна квартира, було укладено 22.01.2001 р., а додаткова угода - 05.02.2002 р.

Таким чином, передана квартира Андрієшину В. М. та спірна квартира є різними об'єктами нерухомого майна, а отже квартира під №64 передана Адрієшину В.М. не є предметом даного позову. Вказані обставини також визнаються та підтверджуються позивачем та третьою особою.

Здійснюючи правову оцінку договору від 22.01.2001 року, в якому не було зазначено номер будинку, в якому позивач мав намір приймати участь у будівництві квартири, суд зазначає наступне.

Предметом договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001 року була трикімнатна квартира №49 в 72-квартирному житловому будинку по вул. Гнатюка, без визначення будинку.

Дослідивши пояснення позивача та третьої особи, матеріали справи, суд встановив наступне. Так, через затримку будівництва 72-квартирного житлового будинку, до Договору № КБ-01/2001 були внесені зміни шляхом підписання 05.02.2002 р. Додаткової угоди, якою сторони змінили предмет угоди: замість трикімнатної квартири площею 41,67 кв.м. в 72-х квартирному житловому будинку по вул. Гнатюка (без зазначеного номеру будинку) вирішено передати трикімнатну квартиру площею 41,67 кв.м. в 108-квартирному житловому будинку по вул. Гнатюка, 2.

Додатковою угодою було визначено № квартири в будинку, який був введений в експлуатацію (а.с. 29, т. 1). Відтак було змінено обов'язок Бурштинської ТЕС передати квартиру протягом 10 днів з моменту здійснення оплати.

ВГСУ зазначив, що при повторному розгляді справи суди також знову не врахували, що відповідно до договору була встановлена базова вартість квартири у розмірі 54710 причому не спірної, а у не збудованому будинку (без номера). Фактична вартість спірної квартири не була розрахована та, відповідно, судами не встановлена.

Відповідно до п. 2.1 Договору № КБ-01/2001 попередня вартість квартири, що підлягає передачі учаснику, складає 54710 грн. Додатковою угодою від 05.02.2002 р. вартість квартири не змінювалась.

Відповідно до п. 5.1. Договору № КБ-01/2001 зміни та доповнення до даного Договору можуть бути внесені за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі.

Жодних інших додаткових угод до Договору № КБ-01/2001 сторонами не укладались.

Таким чином, згідно укладених угод вартість спірної квартири № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка залишилась незмінною та склала 54 710 грн.

Зазначені обставини були підтверджені також представником Бурштинської ТЕС.

Судом досліджено документи, які свідчать про наявність заборгованості Бурштинської ТЕС перед позивачем та її розмір, а також дати проведення зазначеного у довідці від 22.06.2006 року зарахування зустрічних однорідних вимог та встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься оригінал відомості розрахунків з різними дебіторами і кредиторами по рахунку 36/01 Бурштинської ТЕС по ЗАТ "СТМ" за період з 01.01.2001 р. по 31.01.2001 р. (т.2, а.с. 195,196).

В даній відомості в колонці "Дебет" за 17.01.2001 р.(дата фактичного проведення зарахування) відображена вартість квартири, що підтверджує проведення бухгалтерією Бурштинської ТЕС операції з передачі квартири позивачу.

Водночас в цьому ж документі по рахунку "63" відображена заборгованість Бурштинської ТЕС перед позивачем станом на 01.01.2001 р. в розмірі 325410 грн. 81 коп., а станом на 31.01.2001 р. по цьому ж рахунку 334972 грн. 67 коп. Одразу ж слід зазначити, що вказана заборгованість відображена виключно по рахунку "63", а не стосовно усієї господарської діяльності між Бурштинською ТЕС та "СТМ".

В цьому ж документі відображено проведення зарахування одноріднихгрошових вимог - заборгованості Бурштинської ТЕС перед "СТМ", оскільки по колонках дебету і кредиту рахунку "63" виведено усі господарські операції, а в кінцевому виведено заборгованість Бурштинської ТЕС перед "СТМ" станом на 31.01.2001 р. по рахунку "63" в розмірі 334972 грн. 67 коп.

Крім того, в матеріалах справи (а.с. 188, т. 1) міститься копія Акту звірки розрахунків між Бурштинською ТЕС та позивачем від 01.09.2002 р., згідно якого заборгованість Бурштинської ТЕС перед позивачем станом на 01.01.2000 р. складала 154547 грн., а станом на 01.01.2001 р. - 515685 грн.

Також в даному Акті відображені усі господарські операції між сторонами за період з 01.01.2000 р. по 31.08.2002 р.

Так, за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2000 р. позивачем було виконано роботи на суму 1474059 грн. та нараховано Бурштинській ТЕС за оренду генератора орендну плату в розмірі 1300 грн. Водночас за цей ж період позивач отримав від Бурштинської ТЕС оплату в розмірі 70000 грн. та 126470 грн., а також позивачем отримано від Бурштинської ТЕС матеріалів на суму 913028 грн., а також квартплату працівника в розмірі 4723 грн. На закінчення 2000 року заборгованість Бурштинської ТЕС перед позивачем становила 515685 грн.

За період з 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р. позивачем було виконано роботи на суму 578997 грн. та відпущено Бурштинській ТЕС ТМЦ на суму 64895 грн. Водночас за цей ж період позивач отримав від Бурштинської ТЕС оплату в розмірі 254325 грн., а також позивачем отримано від Бурштинської ТЕС матеріалів на виконання робіт на суму 298741 грн., а також квартплату працівника в розмірі 2651 грн. В цей ж період відображено придбання позивачем спірної квартири вартістю 54710 грн. Станом на 31.12.2001 року заборгованість Бурштинської ТЕС перед позивачем становила 539150 грн.

Таким чином, про наявність заборгованості БуТЕС перед позивачем свідчить оригінал Відомості розрахунків з різними дебіторами і кредиторами по рахунку 36/01 Бурштинської ТЕС по ЗАТ "СТМ" за період з 01.01.2001 року по 31.01.2001 р. та копія Акту звірки розрахунків між Бурштинською ТЕС та позивачем від 01.09.2002 р.

В судових засіданнях вищевказані обставини щодо проведення 17.01.01 зарахування однорідних зустрічних вимог між позивачем та третьою особою підтверджені та визнаються також представником третьої особи та головним бухгалтером позивача, про що надано відповідні письмові пояснення.

Згідно з вимогами цивільного законодавства зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог ), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Судом встановлено, що у спірному випадку учасники проведеного зарахування жодних заперечень щодо його дійсності не заявляють. Також, судом встановлено відсутність обставин, що свідчать про недопустимість зарахування зустрічних вимог, зарахування відображено в бухгалтерському обліку як позивача так і третьої особи, а отже доводи відповідача є необгрунтованими.

Вищий господарський суд України у постанові також зазначив, що п.3.1 Додаткової угоди, укладеної через рік після укладення договору, якою змінено предмет договору, знову оговорює обов'язок оплати позивачем вартості квартири та передачі після цього спірної квартири протягом десяти днів. Цим обставинам не надано ніякої оцінки.

Здійснивши оцінку даним обставинам, суд вказує наступне.

Пунктом 3.1. Договору № КБ-01/2001 було передбачено обов'язок Бурштинської ТЕС передати у власність позивача квартиру протягом десяти календарних днів з моменту здачі будинку в експлуатацію.

Предметом Договору № КБ-01/2001 була трикімнатна квартира в 72-квартирному житловому будинку по вул. Гнатюка, який був введений в експлуатацію у згідно з актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 23.12.2004 (а. с. 146-147, т. 2).

Додатковою угодою було визначено № квартири в будинку, який був введений в експлуатацію (а.с. 29, т. 1). Відтак було змінено обов'язок Бурштинської ТЕС передати квартиру і протягом 10 днів не з часу введення в експлуатацію, а з моменту здійснення оплати.

Таким чином, сторонами Договору № КБ-01/2001 змінено предмет договору та порядок оплати вартості квартири.

Згідно з п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від 18.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна юридичним особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта.

Спірна квартира знаходиться на території м. Бурштина, відтак саме до компетенції і відповідача по справі належить оформлення права власності.

Після отримання вказаної квартири позивачем його директором Патригурою П. Я. було приватизовано квартиру на своє ім'я та отримано Свідоцтво про право власності. Таким чином, до моменту скасування судами адміністративної юрисдикції рішень про приватизацію та виданого Свідоцтва про право власності оформлення права власності було неможливим.

В подальшому, після скасування рішень щодо приватизації квартири Виконавчий комітет і Бурштинської міської ради відмовився визнати право власності позивача на спірну квартиру.

Крім того, на даний час оформленню права власності на спірну квартиру перешкоджає втрата позивачем акту приймання-передачі квартири як додаток до правовстановлюючого документу на квартиру для доведення факту передачі нерухомого майна забудовником.

Адже відповідно до ч. 1 статті 128 ЦК УPCP (який діяв на момент укладення договору між сторонами) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором вникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зазначена правова норма не передбачає оформлення права власності на квартиру як передумову набуття права власності на квартиру.

Станом на момент набуття позивачем права власності на спірну квартиру державна реєстрація права власності на нерухоме майно не була обов'язковою, чинний на той час Цивільний Кодекс УРСР не містив таких положень. Обов'язковість державної реєстрації права власності була встановлена положеннями ЦК України (з 01.01.04 р.) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04 р.

Відповідно до ч. 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Таким чином, позивач протягом тривалого часу через протиправні дії відповідача був позбавлений можливості оформити набуте право власності на квартиру на підставі факту передачі майна. Відповідач по справі - Виконавчий комітет Бурштинської міської ради й надалі не визнає права власності на спірну квартиру за позивачем, що стало підставою для звернення до суду на підставі статті 392 ЦК України.

Щодо оцінки листа Бурштинської ТЕС №119-121 від 20.06.2006 року "Про передачу об'єктів житлового фонду у комунальну власність", з якого вбачається, що будинок №2 по вулиці Гнатюка у м. Бурштин, що є об'єктом житлового фонду ВАТ "Західенерго", пропонується передати у комунальну власність. При цьому не зазначено, що спірна квартира, розташована у цьому будинку, знаходиться на балансі позивача, а тому не може бути передана у комунальну власність, суд вказує наступне.

У власності Бурштинської ТЕС перебував виключно будинок, а саме, несучі конструкції, дах, горище того, тобто усі приміщення за винятком квартир, які були приватизовані мешканцями даного будинку.

Крім того, станом на дату вищевказаного листа спірна квартира перебувала у власності Патригури П. Я., до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про право власності на квартиру та Витяг про державну реєстрацію права власності за вказаний період.

Вказані обставини підтвердив також і представник Бурштинської ТЕС , який зазначив, що сам житловий будинок (без квартир) в подальшому, у 2013 p., був переданий на баланс КП "Житловик" для його обслуговування та надання його мешканцям відповідних житлово-комунальних послуг.

Згідно довідки Виконавчого комітету Бурштинської міської ради №332/02.2-37 від 03.02.15 p., оформлення права власності на житловий будинок № 2 по вул. Гнатюка не здійснювалось, державна реєстрація права власності не проводилась.

Доводи відповідача про необхідність затвердження договорів дольової участі (участь у частковому будівництві) не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відсутнім є будь-які нормативні акти, які б містить таку вимогу.

В силу статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству.

Договір № КБ-01/2001 та Додаткова угода є чинними, недійсними не визнавалась, сторонами виконані в повному обсязі, сторони за судовим захистом з приводу невиконання положень цих угод до суду не звертались, жодних претензій не заявлялось.

Представником відповідача також зазначалось про те, що третя особа - Бурштинська ТЕС в особі ПАТ "Західенерго" на момент укладення угод із позивачем була державним підприємством та була позбавлена права самостійно розпоряджатись належним майном, посилаючись на Указ Президента України "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" від 4 квітня 1995 року № 282/95.

Однак, вказане твердження не відповідає дійсності.

Відповідно до положень вищезазначеного нормативного акту з метою прискорення структурної перебудови в електроенергетичному комплексі України та підвищення ефективності його функціонування в ринкових умовах було постановлено Міністерству енергетики і електрифікації України відповідно до намічених заходів щодо ринкових перетворень у галузі електроенергетики створити до 1 липня 1995 року, зокрема, державні акціонерні енергогенеруючі компанії на базі теплових електростанцій та гідроелектростанцій. Також установлено, що за об'єктами, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, Фонд державного майна України визначає за погодженням з Міністерством енергетики і електрифікації України частку і акцій, що залишається у державній власності.

У вказаному Указі відсутні згадки про Бурштинську ТЕС чи ВАТ "Західенерго", які є учасниками даного спору.

Як вбачається із Витягу з ЄДР, державна реєстрація ВАТ (в подальшому - ПрАТ) здійснена 18.04.2000 р.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" і товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; інших доходів.

Статтею 4 Закону України "Про власність" (в редакції станом на дату укладення Договору № КБ-01/2001) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому і майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, і діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим і особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, ВАТ "Західенерго" був створений у формі акціонерного товариства, яке в повній мірі мало право здійснювати господарську діяльність та розпоряджатись спорудженою квартирою.

Щодо заявлення позовної вимоги про визнання права власності до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах (п.18 Інформаційного Листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом").

На момент звернення (17.08.2006 р.) позивача Приватного акціонерного товариства "СТМ" (АТ ЗТ "СТМ") до суду з позовом до Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, виконавчого комітету Бурштинської міської ради про визнання права власності на квартиру, Івано - Франківське обласного бюро технічної інвентаризації було уповноваженим органом єдиної системи реєстрації відповідних прав за позовом про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явлений згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Однак, з 01.01.2013 року державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснюють відповідні територіальні органи реєстрації речових прав на нерухоме майно (реєстраційні служби).

Крім того, в матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру в Івано-Франківській області, м. Бурштин, вул.Басараб Ольги, будинок №2, квартира №24, зареєстроване за Приватним акціонерним товариством "СТМ" Реєстраційною службою Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області 25.02.2015 р.

Таким чином, станом на час розгляду справи, Івано-Франківське обласного бюро технічної інвентаризації не є органом уповноваженим на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, при цьому свідоцтво про право власності на спірну квартиру зареєстроване Реєстраційною службою Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області, а отже між Приватним акціонерним товариством "СТМ" та Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації відсутній спір.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТМ" до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на квартиру №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за ЗАТ "СТМ" слід припинити згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності. Розглянувши вказану заяву, суд зазначає про відсутність підстав для застосування строку позовної давності з огляду на наступне.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про помилковість доводів про пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи наступне.

Під час придбання квартири №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області ЗАТ "СТМ", його директором був Патригура П. Я., який в подальшому приватизував квартиру на своє ім'я.

У зв'язку із виявленими численними порушеннями в роботі директора (несвоєчасної виплати заробітної плати, плинності кадрів, дебіторської заборгованості тощо) від акціонера АТЗПГ "СТМ" Аидрієшин О. В. поступила вимога до ревізійної комісії підприємства пронести збори акціонерів 08.07.2005 р. та зробити інвентаризацію матеріалів по складах.

Згідно рішення ревізійної комісії від 07.07.2005 р. постановлено провести загальні збори та інвентаризацію основних засобів, запчастин, палива та малоцінних предметів на "у складах АТЗТ "СТМ" з 08.07.2005р. по 15.07.2005р.

На підставі висновку ревізійної комісії від 18.07.05 р. встановлено, що за результатами проведеної інвентаризаційною комісією інвентаризації основних засобів, запчастин, палива та малоцінних швидкозношуваних предметів на складах АТЗТ "СТМ", яка була проведена з 08.07.2005 р. по 15.07.2005 р., ревізійна комісія встановила: загальна сума недостачі складає 140 956 грн.; відсутність в переліку основних засобів АТЗТ "СТМ" квартири №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, загальною площею 65,57 кв.м., яка набута у власність АТЗТ "СТМ" на підставі договору №КБ-01/2001 від 22.01.2001 р. між АТЗТ "СТМ" та Бурштинською ТЕС, яка числиться в головній книзі АТЗТ "СТМ" з 15 лютого 2002 р.

Рішенням позачергових зборів акціонерів АТЗТ "СТМ" від 17.08.2005 р. Патригуру П.Я. звільнено з посади директора АТЗТ "СТМ" на підставі ч. 1 статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, саме на підставі висновку ревізійної комісії від 18.07.05 р. встановлено відсутність у переліку основних засобів підприємства спірної квартири, а також інші порушення діяльності під час керівництва Патригури П.Я.

В подальшому, на звернення підприємства Івано-Франківське ОБТІ 09.08.2006 р. повідомило, що власника квартири № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин Галицького району не зареєстровано.

З огляду на наведені обставини, позивач дізнався про порушення свого права 18.07.05р., а отже звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до ч.1ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на квартиру №24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за ЗАТ "СТМ".

Провадження у справі в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства "СТМ" до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області слід припинити.

З урахуванням вимог ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 41, 128 Цивільного Кодексу УРСР, ст.ст. 15, 392 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "СТМ" до Виконавчого комітету Бурштинської міської ради про визнання права власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за Приватним акціонерним товариством "СТМ" задовольнити.

Визнати право власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м.Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за Приватним акціонерним товариством "СТМ".

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТМ" до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на квартиру № 24 в будинку № 2 по вул. Гнатюка в м. Бурштин, Галицького району Івано-Франківської області за Приватним акціонерним товариством "СТМ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.15

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"