Постанова від 09.07.2009 по справі 19/76пд

19/76пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2009 р.                                                                        справа №19/76пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Запорощенка  М.Д.

суддів Алєєвої  І.В. , Волкова Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:Сидельніков Ю.В. за дов. 09/20-3 від 07.04.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Типографія" м. Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від06.05.2009 року

по справі№19/76пд (Дучал Н.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Типографія" м. Донецьк

доАкціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство), Промінвестбанк м.Київ

провизнання Кредитного договору № 15-93/17-9508/06 від 10.11.2006р. із сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю "Типографія" та Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2009р. у справі № 19/76пд відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Типографія”, м. Донецьк у задоволенні позову до Промінвестбанку, м. Київ про визнання недійсним кредитного договору № 15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 р. із сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю “Типографія” та Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство).  

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що позивач не довів факту порушення своїх прав, включенням до кредитного  договору п. 3.2.4. в заявленій частині, та не зазначив, яким чином включення до договору цього пункту, тягне недійсність усього кредитного договору. Крім того , позивачем не наведено і підстав, встановлених законом, для визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-9508/06 від 10.11.2006р., як це вимагається ст. 215 Цивільного кодексу України.

     Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Типографія»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були невірно застосовані норми матеріального права . Крім того , заявник апеляційної скарги посилається на те , що пункт 3.2.4. спірного Договору суперечить положенням ст.ст. 40,45,56,57,59 Господарського кодексу України та вносить зміни до порядку реорганізації товариства.

     Відповідач,  Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ( закрите акціонерне товариство) м. Київ у відзиві на апеляційну скаргу  та представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими , а рішення суду законним. При цьому , вважає , що відповідач  ніяким чином не обмежує позивача  в його правах щодо проведення реорганізації підприємства. Крім того , зазначив , що Кредитний договір був підписаний посадовою особою позивача без зауважень, що на думку відповідача , підтверджує його волевиявлення.

До нинішнього судового засідання представник позивача не з'явився. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез'явлення в судове засідання представника позивача, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторін, судова колегія встановила наступне.

10.11.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово –інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі заступника начальника філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області та ТОВ «Типографія»м.Донецьк був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-9508/06 .

За умовами даного договору Банк надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування  у доларах США, Євро та у національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 3 000 000,00 Євро, на умовах, передбачених цим Договором, далі „кредит” або „кредитна лінія”.

Пунктом  1.2 Договору, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту визначена  09.11.2009 р. або 10 днів з моменту пред'явлення Банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати відсотків у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п. 3.3.4 Кредитного договору.

Положеннями п. 1.3. Кредитного договору визначено  цільове призначення наданого кредиту , а саме,   для розрахунків з контрагентами за товари, сировину, матеріали, роботи та послуги .

Відповідно до  п. 3.2.4. розділу 3 «Права та обов'язки сторін» договору позичальник зобов'язався: до повного повернення кредиту та/або сплати відсотків за надання кредиту та/або сплати плати за кредит, та/або сплати відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або сплати неустойки, зокрема :

- не змінювати організаційно-правовий статус підприємства, не вносити зміни до установчих документів, не здійснювати реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) чи ліквідацію, не ініціювати процес визнання Позичальника банкрутом без попередньої письмової згоди  на це Банку.

За умовами  п.п. 5.1, 5.5 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

       Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Предметом спору в даній справі визначено визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-9508/06 від 10.11.2006р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

      За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

  Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи , сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Позивач  обґрунтовуючи свої вимоги , вважає, що положення п. 3.2.4 Договору не відповідає  законодавству у частині заборони позивальнику ( Позивачу) здійснювати реорганізацію без попередньої письмової згоди Банку, таким чином  , банк , у порушення Українського законодавства втручається у внутрішню господарську  діяльність Позивача .

Відповідно до положень п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами ст. 12 Цивільного кодексу України особа  здійснює  свої  цивільні  права вільно,  на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.1055 Цивільного кодексу України , кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний  договір,  укладений  з  недодержанням письмової форми, є нікчемним .

 Положеннями ст. 546 цього Кодексу , визначено , що виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Крім того , ч. 2 означеної статті  передбачено , що  Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

З урахуванням вищенаведених норм  судова колегія дійшла до висновку , що спірний пункт Договору (3.2.4.) не відноситься до істотних умов договору  , а є лише одним з видів забезпечення  виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Крім того , судова колегія вважає необхідним зазначити , що відповідно до положень ст.  520 Цивільного кодексу України  , боржник  у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Тобто , законодавством прямо передбачене право кредитора  , в даному випадку Банку , на заперечення  проти заміни боржника , яка у разі реорганізації обов'язково відбудеться.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках ,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

       Надаючи правову оцінку укладеному договору кредитування , слід зазначити, що вивчивши матеріали справи судова колегія вважає  спірну угоду такою , що відповідає нормам законодавства .

При цьому , з урахуванням положень ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України позивач не довів , що  визначені у п. 3.2.4 Кредитного договору  вимоги  будь-яким чином обмежують його права у спірних правовідносинах.

Крім того , судова колегія вважає , що жодна з ст.ст. 40,45,56,57,59 Господарського кодексу України  не містить  вказівок , які  б прямо заборонили вчинення дій з обмеження прав на реорганізацію підприємства до виконання зобов'язань за договором.

З урахуванням вищевикладеного , судова колегія вважає , що  підстави для визнання недійсним Кредитного  договору  відсутні, внаслідок чого господарським судом  правомірно було відмовлено у задоволенні позову.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з повним з'ясуванням обставин справи , що мають значення , висновки , викладені в рішенні місцевого господарського суду , відповідають обставинам справи, а мотиви , з яких надана заява про перевірку рішення не можуть бути підставами для його скасування.

       Керуючись ст.ст.  99 , 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Типографія»                       м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2009р. по справі             № 19/76пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2009р. по справі № 19/76пд –без змін.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 22.07.09р.

Головуючий          М.Д.  Запорощенко

Судді:          І.В.  Алєєва

          Р.В.  Волков