Рішення

від 28.04.2015 по справі 927/1806/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №927/1806/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж»

Про стягнення 734 482,12 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Атаманчук Н.С. представник за довіреністю № 6 від 29.01.15.

Від відповідача: Дайнеко І.А. представник за довіреністю № 7 від 10.03.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» про стягнення 594 876,35 грн.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-60С від 12.06.13.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.11.14. порушено провадження у справі № 927/1806/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.12.14. направлено справу № 927/1806/14 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 927/1806/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.14., справу № 927/1806/14 суддею Ващенко Т.М. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.01.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.14. зупинено провадження в даній справі до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.12.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.15. поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 05.03.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.15. зупинено провадження в даній справі до розгляду в касаційному порядку касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.15., якою залишено без змін ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.12.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.15. поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 16.04.15.

В судовому засіданні 16.04.15. позивачем було подано письмові пояснення по справі та на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 734 482,12 грн., а саме: 475 000,00 грн. - прострочена заборгованість за повернення кредиту, 110 945,47 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 4 636,53 грн. - поточна заборгованість зі сплати процентів, 143 900,12 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 16.04.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.04.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 28.04.15. відповідачем підтримано подані фізичними особами Зеленяком Роменом Олександровичем та Радченко Геннадієм Михайловичем 23.04.15. через відділ діловодства суду клопотання про залучення їх до участі в розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивач проти залучення вказаних осіб заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 28.04.15. клопотання про залучення третіх осіб, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання мотивовані тим, що вказані фізичні особи уклали з позивачем договори застави майнових прав, якими забезпечено вимоги позивача, що випливають з Договору відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-60С від 12.06.13., внаслідок чого прийняття рішення в даній справі вплине на права та обов'язки Зеленяка Ромена Олександровича та Радченко Геннадія Михайловича.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів з підстав того, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-60С від 12.06.13., відповідач не сплатив передбачені вказаним договором платежі та ухиляється від виконання своїх обов'язків.

Отже, рішення чи ухвала в даній справі ніяким чином не може справити сплив на права і законні інтереси Зеленяка Ромена Олександровича та Радченко Геннадія Михайловича, як і не буде вказаних фізичних осіб наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, не буде змінено їх наявні права та/або обов'язки, як і не буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

В судовому засіданні 28.04.15. відповідачем підтримано подане ним 22.04.15. через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 28.04.15. клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні з огляду на означене далі.

Відповідач просить суд витребувати від позивача виписки по рахункам, меморіальні ордери, довідки про закриття рахунків Зеленяка Ромена Олександровича та Радченко Геннадія Михайловича, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що без вказаних документів неможливо встановити фактичні обставини даної справи.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не звертався до позивача чи до вказаних фізичних осіб з проханням надати зазначені в клопотанні докази, та, як наслідок, не довів неможливості самостійно надати витребуваний доказ.

Крім того, витребувані відповідачем докази не містять відомості про факти, що входять у предмет доказування в даній справі.

Позивач в судовому засіданні 28.04.15. підтримав свої позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення.

Відповідач в судовому засіданні 28.04.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 927/1806/14.

В судовому засіданні 28.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.14. № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.14. № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 26.09.14. по 26.09.15. включно.

12.06.13. між позивачем (далі - Кредитор) та відповідачем (далі - Позичальник) було укладено Договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-60С (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає: ліміт кредитування 475 000 (чотириста сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп.; кінцевий строк дії кредитної лінії до 11 червня 2014 року; ціль використання коштів - поповнення обігових коштів; процентна ставка 25,10 (двадцять п'ять цілих одна десята) процентів річних; одноразова комісія за підготовку та оформлення Договору - 360 (триста шістдесят) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ 60,00 гривень.

Під терміном "відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом терміну дії цього Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту Позичальник може повторно отримати Кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку дії кредитної лінії. Кредит надається Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.3 з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується: заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень, які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні позивача фізичною особою Радченком Геннадієм Михайловичем; заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень, які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні позивача фізичною особою Зеленяком Роменом Олександровичем; всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1 Договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок № 2062.9.044322.002 у Чернігівському відділенні позивача (надалі - позичковий рахунок). Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - „Транш") на цілі, визначені п. 1.1 цього Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок № 2600.0.044322.001 (код за ЄДРПОУ 35109082) у Чернігівському відділенні позивача на підставі письмової заяви Позичальника.

Моментом (днем) надання Траншу Кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок № 2600.0.044322.001 у Чернігівському відділенні позивача суми відповідного Траншу Кредиту (п.2.2 Договору).

Моментом (днем) повернення Траншу Кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Кредитора, зазначений в пункті 2.1. цього Договору, грошових коштів на суму Траншу Кредиту (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору термін користування Позичальником кожним Траншем Кредиту не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п. 2.5- 2.8 Договору Кредитор нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості Позичальника перед Кредитором. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за методом „факт/360" (фактична кількість днів користування Кредитом у місяці та 360 днів в році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення Кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося, після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок № 2068.5.044322.002 у Чернігівському відділенні позивача.

Згідно з п. 2.10 Договору, якщо кінцева дата сплати процентів, комісій, повернення кредитних коштів відповідно до цього Договору припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, то сплата такої заборгованості здійснюється в перший після настання строку сплати робочий день.

Положеннями п. 2.13 Договору сторонами погоджено, що у разі виникнення простроченої заборгованості сплачені позичальником суми:

- за кредитом, процентами, комісіями за користування ним спрямовуються на транзитний рахунок № 3739.9.044322.00, що відкритий у валюті договору в Чернігівському відділенні позивача, для подальшого розподілу в наступній черговості:

- заборгованість за нарахованими простроченими процентами у прямій послідовності їх виникнення;

- заборгованість за нарахованими поточними процентами;

- заборгованість за простроченими сумами Кредиту;

- заборгованість за нарахованими простроченими комісіями у прямій послідовності їх виникнення;

- заборгованість за нарахованими поточними комісіями;

- пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати процентів, комісій та/або повернення Кредиту;

- інші платежі, які пов'язані з Договором.

Залученою до матеріалів справи випискою про рух коштів підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу обумовлених кредитних коштів на суму 475 000,00 грн. та 87 000,00 грн.

Однак з наданих позивачем банківських виписок вбачається невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором належним чином та в повному обсязі, в тому числі щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до накопичення наступного боргу: 475 000,00 грн. - прострочена заборгованість за повернення кредиту, 110 945,47 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 4 636,53 грн. - поточна заборгованість зі сплати процентів, 143 900,12 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав.

Спір у справі виник в зв'язку невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-60С від 12.06.13.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені кредитором факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми неповернутого кредиту, несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що, суд вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Південкомбанк» про стягнення з відповідача 475 000,00 грн. - прострочена заборгованість за повернення кредиту, 110 945,47 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 4 636,53 грн. - поточна заборгованість зі сплати процентів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно п.4.2 Договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених Договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за кредитним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором є порушенням вимог Договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, яка становить 143 900,12 грн. відповідно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 14 689,63 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, офіс 424; ідентифікаційний код 35109082) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (83015, місто Донецьк, проспект Ватутіна, 33-а; ідентифікаційний код 19358767) 475 000 (чотириста сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за повернення кредиту, 110 945 (сто десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 47 коп. - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 53 коп. - поточна заборгованість зі сплати процентів, 143 900 (сто сорок три тисячі дев'ятсот) грн. 12 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, офіс 424; ідентифікаційний код 35109082) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 14 689 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 63 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко