Постанова

від 08.06.2016 по справі 927/1806/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 927/1806/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Хоменко Г.В., дов. від 21.09.2015 №104 ,

від відповідача Дейнеко І.А., дов. від 01.02.2016 №4,

від третьої особи 1 не з'явився,

від третьої особи 2 не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 (підписане 29.02.2016)

у справі №927/1806/14 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. ОСОБА_4

2. ОСОБА_5

про стягнення 734 482,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015, у справі №927/1806/14 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 475 000 грн простроченої заборгованості по кредиту, 110 945,47 грн простроченої заборгованості зі сплати процентів, 4 636,53 грн поточної заборгованості зі сплати процентів, 143 900,12 грн пені та 14 689,63 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі №927/1806/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди договорам застави від 12.06.2013 №73-60С/1 та №73-60С, в сукупності з договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2013 №7К-60С, зокрема, щодо автоматичного набуття кредитором права на депозитні вклади заставодавців з моменту набуття ними права на стягнення боргу правової оцінки не надали. Суд касаційної інстанції вказав на те, що висновки судів про задоволення позову не можна вважати такими, що зроблені за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що є порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №927/1806/14, прийнятим за наслідками нового розгляду, у задоволені позову відмолено.

Стягнуто з позивача до Державного бюджету України 14 689,64 грн судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач після настання обумовлених договором застави обставин (невиконання ТОВ «Трейд Брідж» зобов'язань за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2013 №7К-60С) набув право вимоги отримання грошових коштів за договорами банківського вкладу № 2533Д-60Ф «стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця в готівковій формі), укладеним з ОСОБА_5 та №2534Д-60Ф «стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця в готівковій формі), укладеним з ОСОБА_4 на загальну суму 500 000 грн, а відтак він за вказаними договорами банківського вкладу став одночасно кредитором та боржником, що, відповідно до ст.606 ЦК України, є підставою для припинення таких депозитних зобов'язань. Враховуючи, що вимоги за депозитними договорами були способом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, і розмір даних вимог є більшим ніж розмір заборгованості за кредитом, набуття позивачем права на дані вимоги призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ні договорами застави, ні нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку заставодержателя звертати стягнення на предмет застави, а відтак звернення стягнення на предмет застави не відбулось, як і погашення депозитних коштів в рахунок кредитної заборгованості відповідача, що було головною метою договорів застави.

За твердженнями апелянта, банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Оскільки за умовами договору банківського вкладу банк є боржником заставодавця щодо виконання своїх зобов'язань за цим правочином, а заставодавець є кредитором на користь якого банк (боржник) зобов'язаний виконати зобов'язання, то списання грошових коштів могло призвести до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої задоволення вимог третіх осіб могло бути здійснене в четверту чергу та лише після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного банку.

Крім того, скаржник також посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з банку 14 689,14 грн судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.05.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.06.2016.

25.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

07.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 08.06.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Про дату та час його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційним банком «Південкомбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (позичальник) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-60С (далі - договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 475 000 грн; кінцевий строк дії кредитної лінії до 11.06.2014; ціль використання коштів - поповнення обігових коштів; процентна ставка 25,10 % річних; одноразова комісія за підготовку та оформлення договору - 360 грн, в т.ч. ПДВ 60,00 грн.

Під терміном «відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні позичальника на будь-яку дату протягом терміну дії цього договору. У разі часткового або повного повернення кредиту позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку дії кредитної лінії. Кредит надається позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з п.1.2 договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується:

- заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 250 000 грн, які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк» (договір банківського вкладу «стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця в готівковій формі від 11.06.2013 №2533Д-60Ф) фізичною особою ОСОБА_5;

- заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 250 000 грн, які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк» (договір банківського вкладу «стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця в готівковій формі від 11.06.2013 №2534Д-60Ф) фізичною особою ОСОБА_4;

- всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2062.9.044322.002 у Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк». Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - «транш») на цілі, визначені п. 1.1 цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок № 2600.0.044322.001 у Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк» на підставі письмової заяви позичальника (п.2.1 договору)

Пунктом п.2.2 договору передбачено, що моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок № 2600.0.044322.001 у Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк» суми відповідного траншу кредиту.

Відповідно до п. 2.4 договору термін користування позичальником кожним траншем кредиту не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Пунктами 2.5-2.8 договору встановлено, що кредитор нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості позичальника перед кредитором. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360» (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів в році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 5 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося, після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок № 2068.5.044322.002 у Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк».

Якщо кінцева дата сплати процентів, комісій, повернення кредитних коштів відповідно до цього договору припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, то сплата такої заборгованості здійснюється в перший після настання строку сплати робочий день (п.2.10 договору).

У разі виникнення простроченої заборгованості сплачені позичальником суми: за кредитом, процентами, комісіями за користування ним спрямовуються на транзитний рахунок № 3739.9.044322.00, що відкритий у валюті договору в Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк», для подальшого розподілу в наступній черговості: заборгованість за нарахованими простроченими процентами у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними процентами; заборгованість за простроченими сумами кредиту; заборгованість за нарахованими простроченими комісіями у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними комісіями; пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати процентів, комісій та/або повернення кредиту; інші платежі, які пов'язані з договором.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання ст.ст.1046 - 1057 § 1, 2 «Позика. Кредит» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частина 1 ст.1049 ЦК країни визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 562 000 грн двома траншами: 02.06.2013 в сумі 475 000 грн, 25.06.2013 в сумі 87 000грн відповідно.

Позичальник в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строк, обумовлений графіком погашення заборгованості належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася прострочена заборгованість перед банком з повернення кредиту в сумі 475 000 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів в сумі 110 945,47 грн та поточна заборгованість зі сплати процентів в сумі 4 636,53 грн.

Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором та наявність заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом.

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У п.4.2 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання позичальником умов, встановлених п.п.3.3.6 цього договору, кредитор має право стягнути з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня,коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості позичальником.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені в сумі 143 900,12 грн, апеляційним судом встановлено, що розрахунок пені здійснений позивачем вірно.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги за депозитними договорами були способом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, і розмір даних вимог є більшим ніж розмір заборгованості за кредитом, а відтак набуття позивачем права на дані вимоги призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмета застави.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 26.09.2014 по 26.09.2015 включно.

Частина 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 №157 строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» продовжено строком на 1 рік по 26.09.2016.

Частина 1 ст.546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 1 Закону України «Про заставу» визначає, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Трейд Брідж» за кредитним договором, 12.06.2013 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (заставодержателем) та фізичною особою ОСОБА_4 (заставодавцем), а також між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (заставодержателем) та фізичною особою ОСОБА_5 (заставодавцем) укладено договори застави майнових прав на депозитний вклад №7З-60С/1 та № 7З-60С відповідно, згідно яких заставодавці передали заставодержателю в заставу майнові права на депозитні вклади, що розміщені в ПАТ «КБ «Південкомбанк» в загальній сумі 500 000 грн.

Пункт 3.2.6 договору передбачає, що кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі неповернення позичальником кредиту або частини кредиту, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, які пов'язані з цим договором.

Тобто, здійснення договірного списання коштів з рахунків заставодавців у разі неналежного виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором є правом, а не обов'язком банку.

У п.5.4 договорів застави від 12.06.2013 №7З-60 та №7З-60С/1 сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме: шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає із заставленого права.

Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цими договорами, на підставі ст.606 ЦК України, зобов'язання за ними (в межах заборгованості) позичальника припиняються, і на підставі меморіального ордера заставодержателем без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунка, зазначеного в п.1.2 цього договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою. Передбачене цим пунктом списання здійснюється заставодержателем відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Апеляційним судом, за наявних в матеріалах справи доказів та за відсутності меморіальних ордерів, не встановлено вчинення банком дій щодо реалізації права договірного списання коштів з рахунків заставодавців.

Статтею 606 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи статті 606 ЦК України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.

За встановлених судом обставин щодо зобов'язань банку за договорами банківського вкладу «стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця в готівковій формі) від 11.06.2013 №2533Д-60Ф та №2534Д-60Ф, а також наявності заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором, не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі саме у зобов'язанні за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2013 №7К-60С, за яким відповідач є боржником, а банк кредитором. Обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

Місцевий господарський суд не врахував, що в даному випадку не відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі та помилково застосував до спірних правовідносин ст.606 ЦК України.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів за депозитними договорами від вкладника до банку під час запровадження в ПАТ «КБ «Південкомбанк» тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством, колегія суддів вважає помилковим та виходить з такого.

Частина 1 ст.601 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.5 ст.602 ЦК України).

Спори стосовно зарахування депозитних коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рахунок кредитної заборгованості ТОВ «Трейд Брідж» вже розглядались в судовому порядку і за наслідками розгляду позовних вимог до ПАТ «КБ «Південкомбанк» про зобов'язання здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог відмолено (рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 20.11.2014 у справі №751/7889/14 та від 26.01.2015 у справі №750/8493/14).

Скасовуючи рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2014 у справі №751/7989/14 та рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09.12.2014 у справі №750/8493/14, Апеляційний суд Чернігівської області виходив з того, на час ухвалення судових рішень вже відбувалась процедура ліквідації банку, а тому суди не мали правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зарахування однорідних зустрічних вимог.

Відтак судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитна заборгованість за рахунок звернення стягнення на предмет застави, а саме шляхом автоматичного відступлення права вимоги по депозитам та застосування договірного списання з вкладних рахунків заставодавців не погашена, так як кошти з вкладних рахунків не списані.

Крім того, за висновками колегії суддів, місцевим господарським судом також неправомірно вирішено питання щодо судового збору.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позову)від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

На час подання позову в ПАТ КБ «Південкомбанк» розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (п.2 Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України» від 09.02.1999 у справі №1-7/99.

Частина 1 ст.4 ГПК України визначає, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних з здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, до 01.09.2015 відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору.

Відтак правових підстав віднесення судового збору за рахунок позивача за розгляд позовної заяви у суду першої інстанції не було.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дійшла висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №927/1806/14 скасувати та постановити нове.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, офіс 424; ідентифікаційний код 35109082) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (83015, м. Донецьк, проспект Ватутіна, 33-а; ідентифікаційний код 19358767) 475 000 (чотириста сімдесят п'ять тисяч) грн простроченої заборгованість за повернення кредиту, 110 945 (сто десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 47 коп. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн 53 коп. поточної заборгованості зі сплати процентів, 143 900 (сто сорок три тисячі дев'ятсот) грн 12 коп пені за прострочення виконання зобов'язання.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, офіс 424; ідентифікаційний код 35109082) в доход Державного бюджету України 14 689 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 63 коп витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/7, офіс 424; ідентифікаційний код 35109082) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (83015, м. Донецьк, проспект Ватутіна, 33-а; ідентифікаційний код 19358767) 16 158 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн 60 коп витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №927/1806/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій