Рішення

від 29.07.2009 по справі 14/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/270

29.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіста-СМ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс"

простягнення 618231,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-  Овчарук А.О.

від відповідача-  не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіста-СМ" (надалі –ТОВ "Авіста-СМ") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс" (надалі –ТОВ  Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс") про стягнення 126550,96 грн. основного боргу, 469594,85 грн. пені, 3124,40 грн. відсотків річних, 18960,96 грн. інфляційних нарахувань.  

В обґрунтування пред'явлених вимог ТОВ "Авіста-СМ" посилається на неналежне виконання ТОВ  Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс" договору поставки від 30.09.2008 р.  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Представник відповідача в засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008 р. між ТОВ "Авіста-СМ" (постачальник) та ТОВ  Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс" (покупець) укладено договір поставки (надалі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю геотекстиль POLYFELT PGM G 50/50" (товар), у кількості 10070 кв.м., а покупець прийняти і оплатити товар на умовах і в терміни, передбачені даним договором.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється партіями, а найменування товару, ціна, асортимент та його кількість зазначається у накладних та/або у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.      

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар згідно рахунку № АВ-0011021 від 30.09.2008 р. та у відповідності до видаткової накладної № АВ-0003616 від 01.10.2008 р. на суму 266560,96 грн.

Відповідач прийняв поставлений позивачем товар по довіреності – серія ЯОУ № 236117 від 01.10.2008 р.

Відповідач оплатив товар частково у сумі 140010 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.10.2008 р., заборгувавши позивачу 126550,96 грн.

Згідно з п. 3.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість партії товару за цим договором, яка вказана у відповідній накладній, в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує факт передачі товару покупцю.      

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 126550,96 грн. за договором поставки від 30.09.2008 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути 469594,85 грн. пені, 3124,40 грн. відсотків річних, 18960,96 грн. інфляційних нарахувань.  

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку несвоєчасної оплати або неоплати товару згідно з п. 3.1. цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки від вартості неоплаченої або несвоєчасно оплаченої партії товару.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що пеня підлягає стягненню у сумі 15036,97 грн.  

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком суду задоволенню підлягають 2433,94 грн. відсотків річних, 15818,87 грн. інфляційних нарахувань.  

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Мостбудсервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 41, код 19130426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіста-СМ" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4, код 32211263) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 126550,96 грн. основного боргу, 15036,97 грн. пені, 2433,94 грн. відсотків річних, 15818,87 грн. інфляційних нарахувань, 1598,41 грн. державного мита, 81,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 03.08.2009 р.