Постанова

від 01.10.2008 по справі 2-777/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.10.2008                                                                                          

№ 2-777/08

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_2, дов. №4024 від

06.09.2008

від відповідача : не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

 на рішення Дарницького районного суду м.Києва

від 24.04.2008

 у справі № 2-777/08  

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                 

стягнення вартості частки в статутному фонді товариства

ВСТАНОВИВ:

 У квітні 2006 року на розгляд Дарницького

районного суду м. Києва було передано позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Дежавю” про усунення перешкод у здісненні права

власності над належною позивачу часткою у статутному фонді ТОВ „Дежавю”;

зобов'язання ТОВ „Дежавю” забезпечити ОСОБА_1 безперешкодний доступ на

територію кафе-бару „Найт-блюз”, що належить відповідачу та знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1, а також допустити позивача до участі у справах товариства;

визнання неправомірними дій учасників ТОВ „Дежавю” ОСОБА_3, ОСОБА_4, пов'язаних

з відмовою у допуску до участі у справах Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” ОСОБА_1.

У подальшому позовні вимоги ОСОБА_1

заявами від 19.05.2006 р. (т. 1 а.с. 57 - 61), від 22.05.2007 р. (т. 2 а.с. 25

- 26), від 31.05.2007 р. (т. 2 а.с. 35 - 36) неодноразово змінювались. Зокрема,

заявою від 31.05.2007 р. представник позивача ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги

та просила стягнути з ТОВ „Дежавю” на користь ОСОБА_1 сорок відсотків її частки

у статутному капіталі товариства, у грошовому еквіваленті, що дорівнює сорока

відсоткам від вартості нежилого приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”, що належить

на праві власності ТОВ „Дежавю” в сумі 3465710,00 грн.

Заявою від 09.04.2008 р.

представник позивача ОСОБА_6просив суд продовжувати розгляд справи лише в

частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Дежавю” про стягнення 3465710,00 грн.

вартості її частки у товаристві внаслідок виключення позивача із складу

учасників цього товариства, залишивши без розгляду решту позовних вимог до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т. 2 а.с.

153).

Ухвалою Дарницького районного суду

м. Києва від 23.04.2008 р. клопотання представника позивача ОСОБА_6 від

09.04.2008 р. про залишення в порядку п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України частини

позовних вимог без розгляду задоволено; залишено без розгляду позовні вимоги

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю”, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання неправомірними дій учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю”, зобов'язання не чинити перешкод у реалізації прав

учасника товариства, забезпечення безперешкодного доступу до нежилого

приміщення, належного Товариству з обмеженою відповідальністю „Дежавю” (т. 2

а.с. 154).

14.06.2006 р. учасники Товариства з

обмеженою відповідальністю „Дежавю” ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися з позовом до

ОСОБА_1 про виключення останньої з числа учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” (т. 1 а.с. 87 - 88).

Заявою від 12.07.2006 р. ОСОБА_4,

ОСОБА_3 відмовились від позову до ОСОБА_1 про виключення останньої з числа

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю” (т. 1 а.с. 234).

Ухвалою Дарницького районного суду

м. Києва від 27.06.2007 р. заяву ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відмову від позову до

ОСОБА_1 про виключення останньої з числа учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” задоволено; прийнято відмову ОСОБА_4, ОСОБА_3 від

вказаного позову; провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3

до ОСОБА_1 про виключення останньої з числа учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” закрито (т. 2 а.с. 81).

Рішенням Дарницького районного суду

м. Києва від 24.04.2008 р. позов ОСОБА_1 до ТОВ „Дежавю” задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю” на користь ОСОБА_1

2 541 776,00 грн. в якості компенсації вартості її частки у даному товаристві

внаслідок виключення останньої зі складу учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю”.

Не погоджуючись з прийнятим

рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дежавю” звернулося з

апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій

просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008 р.

повністю, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ

„Дежавю” про стягненні вартості частини майна відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує

тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008 р. прийняте

з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3, 8,

22, 148, 190, 1166 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), ст. 54 Закону

України „Про господарські товариства”, п. 8.2 статуту ТОВ „Дежавю”, з невірним

застосуванням ст.ст. 11, 13, ч. 2 ст. 14, 509, 526, 537, 629 ЦК України;

висновки суду першої інстанції про істотне заниження у балансі підприємства

вартості основних засобів та недійсність показників балансового звіту,

необхідність визначення вартості частки позивача за дійсною ринковою вартістю

об'єкта нерухомості не відповідають обставинам справи, ст. 148 ЦК України, п.

8.2 статуту ТОВ „Дежавю”.

Ухвалою Київського апеляційного

господарського суду від 11.07.2008 р. (колегія у складі: Моторний О.А.-

головуючий, судді: Кошіль В.В., Шапран В.В.) відновлено Товариству з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” строк подання апеляційної скарги, прийнято до

провадження апеляційну скаргу ТОВ „Дежавю”, розгляд справи призначався на

24.07.2008 р.

На підставі клопотання представника

позивача ОСОБА_7 від 24.07.2008 р. про відкладення розгляду справи,

мотивованого неотриманням позивачем копій апеляційної скарги ТОВ „Дежавю” та

ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2008 р., розгляд

справи в порядку приписів ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) відкладався на 09.09.2008 р.

У зв'язку з нез'явленням

представника ТОВ „Дежавю” у судове засідання 09.09.2008 р. розгляд справи

відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 01.10.2008 р.

Розпорядженням виконуючого

обов'язки Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/10 від

10.09.2008 у зв'язку з виробничою необхідністю справа №2-777/2008 передана до

провадження колегії у складі суддів: Смірнова Л.Г. - головуюча, Кошіль В.В.,

Шапран В.В.

У судовому засіданні 01.10.2008 р.

представники позивача проти заявлених у апеляційній скарзі вимог заперечували,

просили суд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008 р.

залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

колегія суддів встановила наступне.

Рішенням зборів учасників ТОВ

„Дежавю” від 24.10.2000 р., оформленим протоколом №2 від 24.10.2000 р.,

позивача було прийнято до складу учасників ТОВ „Дежавю”; розмір статутного

фонду товариства у зв'язку з включенням до складу учасників ТОВ „Дежавю”

ОСОБА_1 та внесенням нею до статутного фонду майна збільшено до 440 720,00

грн.; затверджено перелік майна, яке передається до статутного фонду ТОВ

„Дежавю” його учасниками; затверджено оцінку вартості майна, яке передається

учасниками до статутного фонду ТОВ „Дежавю”; затверджено відповідні зміни до

установчих документів ТОВ „Дежавю”.

Відповідно до Угоди про внесення

змін та доповнень до установчого договору ТОВ „Дежавю”, затвердженого зборами

засновників ТОВ „Дежавю” від 24.10.2000 р. та зареєстрованої Дарницькою

районною державною адміністрацією 19.01.2001 р., частка ОСОБА_1 у статутному

фонді ТОВ „Дежавю” становила 40 відсотків. Частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у

статутному фонді ТОВ „Дежавю” становили відповідно по 30 відсотків (т.1 а.с. 52

- 54).

З матеріалів справи вбачається, що

рішенням зборів учасників ТОВ „Дежавю” від 10.07.2006 р., оформленим протоколом

№03 від 10.07.2006 р., за систематичне невиконання обов'язків, перешкоджання

своїми діями досягненню цілей товариства та подання судового позову до ТОВ

„Дежавю” з вимогою сплатити вартість частини майна товариства, а також заяви

про накладення арешту на майно товариства позивача було виключено зі складу

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю”, розмір статутного

капіталу товариства зменшено пропорційно частці ОСОБА_1.

Згідно з протоколом №5 загальних

зборів учасників ТОВ „Дежавю” від 01.08.2006 р. було вирішено виплатити

позивачу після затвердження звіту за рік, у якому ОСОБА_1 була виключена зі

складу учасників ТОВ „Дежавю”, вартість частини майна товариства, пропорційну

частці позивача у статутному капіталі на суму 161,72 тис.грн. (т. 1 а.с. 178).

Дослідивши матеріали справи,

обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників

сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю”, виходячи з

наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

даний корпоративний спір виник щодо порядку визначення вартості частки позивача

в статутному капіталі ТОВ „Дежавю”.

Дана категорія спорів, пов'язаних з

визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати

учаснику, який вийшов (вибув) з товариства, належить до корпоративних і

підлягає розгляду виключно господарськими судами (п. 1.3 Рекомендацій Президії

Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у

розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р.

№04-5/14).

Відповідно до ст. 64 Закону України

„Про господарські товариства” учасника товариства з обмеженою відповідальністю,

який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або

перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з

товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у

сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників

товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не

бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених

статтями 54 і 55 цього Закону.

Згідно з ст. 54 Закону України „Про

господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою

відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться

після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до

12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може

бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув,

виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році

до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в

користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Порядок і спосіб визначення

вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а

також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч. 2 ст.

148 ЦК України).

Відповідно до ст. 51 Закону України

„Про господарські товариства” установчі документи товариства з обмеженою

відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні

містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та

порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду,

порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Зміни вартості майна,

внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх

частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах

товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно зі статтею 3 ЦК України

загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість,

добросовісність та розумність.

Отже, при виключенні зі складу

товариства, учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна,

пропорційної його частці в статутному фонді товариства. Вартість майна, що

підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до

статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності товариства та загальних

економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром

(зокрема, бути більшою чи меншою).

Враховуючи визначення поняття

майна, наведене в статті 190 ЦК України, в оцінюванні вартості частини майна,

що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги

виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в

самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість

частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент

ухвалення товариством рішення про вихід цього учасника.

У свою чергу, Закон України „Про

оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” хоча й

не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників

з товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому.

Водночас змістові наведених

законодавчих норм відповідає саме оцінка дійсної (реальної) вартості майна

товариства, що за наявності спору може бути здійснено як шляхом оцінки майна товариства

відповідно до Закону №2658, так і шляхом проведення відповідної судової

експертизи.

Пунктом 8.2 статуту ТОВ „Дежавю” (в

редакції, чинній станом на день виключення позивача зі складу учасників

товариства) при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна,

пропорційна його частці в статутному фонді товариства у відповідності з

балансом, складеним на день виходу. Виплата здійснюється після затвердження

звіту за рік, на протязі якого учасник вибув з товариства. За вимогою учасника

і за згодою зборів товариства частка може бути повернена повністю або частково

у натуральній формі. Якщо учасників три і більше, учасник товариства,

систематично не виконуючий чи неналежно виконуючий обов'язки, або

перешкоджаючий своїми діями цілям товариства може бути виключений із товариства

на підставі рішення зборів учасників товариства. При цьому такий учасник (його

представник) в голосуванні не приймає участі. При виключенні учасника із

товариства наступають наслідки, передбачені у цьому розділі статуту (т. 1 а.с.

38).

Відповідно до п. 3.7 Рекомендацій

Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування

законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від

28.12.2007 р. №04-5/14 вартість майна товариства, яка враховується у визначенні

частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як

сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

Вартість - еквівалент цінності

об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей (п. 3 Національного стандарту

„Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440).

Згідно з ч. 1 ст. 139

Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших

цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення,

виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та

відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом

формах обліку майна цих суб'єктів.

Враховуючи зазначене, колегія

суддів приходить до висновку, що пункт 8.2 статуту ТОВ „Дежавю” не передбачає

способу визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті

учаснику, який вибув зі складу товариства, саме за його балансовою вартістю.

За змістом пункту 8.2 статуту ТОВ

„Дежавю” учаснику, який вибув виплачується вартість усього облікованого на

балансі товариства майна, пропорційно його частці в статутному фонді

товариства.

Як вказано у п. 3.7 Рекомендацій

Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування

законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від

28.12.2007 р. №04-5/14 у вирішенні спорів, пов'язаних з визначенням та/або

стягненням вартості частки майна, належної до сплати учаснику, що вибув, слід

задовольняти клопотання сторони про проведення оцінки майна товариства

суб'єктом оціночної діяльності з метою визначення вартості такої частки.

Ухвалою Дарницького районного суду

м. Києва від 21.06.2006 р. у справі було призначено комплексну судову будівельно-технічну

та товарознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про

визначення дійсної вартості нежилого приміщення кафе-клубу „Найт-Блюз”, що

належить на праві власності ТОВ „Дежавю” та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а

також визначення дійсної вартості майна, яке знаходиться у приміщенні

кафе-клубу „Найт-Блюз” (т. 1 а.с. 112).

Висновком судової

будівельно-технічної експертизи №11976 від 05.02.2007 р. було визначено дійсну

(ринкову) вартість нежилого приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”, що належить на

праві власності ТОВ „Дежавю”, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 8

664 276,00 грн. (т. 1 а.с. 264 - 269).

Частиною 5 статті 42 ГПК України

передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є

обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими

статтею 43 цього Кодексу.

Оцінюючи висновок судової

будівельно-технічної експертизи №11976 від 05.02.2007 р., колегія суддів

враховує помилковість визначення судовим експертом дійсної (ринкової) вартості,

виходячи з загальної площі приміщення у розмірі 500,4 кв.м., вказаної у

технічному паспорті Київського міського БТІ на приміщення кафе-клубу

„Найт-блюз”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 265, 269, 273 -

274).

Проте, відповідно до свідоцтва про

право власності на нежиле приміщення від 06.06.2001 р. серії НОМЕР_1 загальна

площа приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,

становить 356,80 кв.м. (т. 2 а.с. 65).

За таких обставин колегія суддів

приходить до висновку про обґрунтованість визначення судом першої інстанції

дійсної (ринкової) вартості приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 6 177 885,00 грн. без врахування 143,60 кв.м.

площі напівпідвальних приміщень, переобладнаних відповідачем за відсутності

дозволу та правовстановлюючих документів ((8 664 276,00 / 500,4) х 356,8) = 6

177 885,00).

Відповідно до повідомлення №12092

від 16.02.2007 р. експерта Київського науково-дослідного інституту судових

експертиз ОСОБА_8 судом не було надано запитуваного експертом переліку майна,

що підлягає товарознавчій експертизі (т. 1 а.с. 277).

Водночас з пояснень представника

позивача вбачається, що позивач погоджується на стягнення з ТОВ „Дежавю”

вартості решти майна, що пропорційна частці позивача у статутному фонді (за

винятком вартості приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”), згідно з залишковою

вартістю, відображеною ТОВ „Дежавю” у фінансовій звітності.

Як зазначалось колегією суддів

вище, вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість

якої належить до сплати виключеному з товариства учаснику, визначається як

сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань, що

відповідає розміру власного капіталу товариства.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку №2 «Баланс» (затвердженого наказом Міністерства фінансів

України від 31.03.1999 р. №87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

21.06.1999 р. за №396/3689) власний капітал - це частина в активах

підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Судова колегія приходить до

висновку, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 54, 55 Закону

України „Про господарські товариства” неправомірно було визначено вартість

частки позивача в майні ТОВ „Дежавю”, виходячи з показників фінансового звіту

ТОВ „Дежавю”, складеного станом на 01.04.2006 р. (т. 1 а.с. 103), а не на дату

виключення позивача зі складу учасників товариства.

Місцевим судом не надано оцінки

фінансовому звіту ТОВ „Дежавю” від 11.07.2006 р., що відображає балансову

(залишкову) вартість активів товариства та його зобов'язань на день виключення

позивача зі складу учасників ТОВ „Дежавю” (т. 2 а.с. 162).

Як вбачається з вказаного

фінансового звіту ТОВ „Дежавю” від 11.07.2006 р., вартість основних засобів

становила 389,0 тис.грн. (код рядка 030), з них згідно з переліком основних

засобів ТОВ „Дежавю” балансова вартість приміщення кафе-клубу „Найт-блюз”,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складала 262144,91 грн. (т. 1 а.с. 177).

Таким чином, вартість майна ТОВ

„Дежавю”, яка враховується при визначенні вартості частки, що підлягає

стягненню на користь позивача, становить різницю показника власного капіталу

(код рядка 380), збільшеного на дійсну (ринкову) вартість кафе-клубу

«Найт-блюз», та показника балансової вартості вказаного приміщення (227 600,00

+ (6 177 885,00 - 262 144,91) = 6 143 340,09 грн.).

За таких обставин колегія суддів

приходить до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дежавю” на

користь позивача підлягає стягненню 2 457 336,04 грн. (6 143 340,09 х 40% = 2

457 336,04), у зв'язку з чим резолютивна частина рішення Дарницького районного

суду м.Києва від 24.04.2008 р. підлягає зміні в частині стягуваної суми.

Відповідно до положень ст. 4 Закону

України „Про третейські суди” рішення третейського суду є обов'язковим лише для

сторін у справі, яка ним розглянута, і не поширюється на інших фізичних та

юридичних осіб.

У зв'язку з цим колегією суддів

відхиляються посилання ТОВ „Дежавю” на рішення постійно діючого третейського

суду при юридичній корпорації „Принцип” від 03.04.2007 р. №УП-01-07-14/04/07,

яким позов ОСОБА_9до ТОВ „Дежавю” задоволено та зобов'язано останнє сплатити

ОСОБА_1 вартість частини майна, що належала ОСОБА_1 станом на день виключення

її зі складу учасників ТОВ „Дежавю”, а саме 176,3 тис.грн. в строк до

11.07.2007 р.

Крім того, склад сторін у справах,

розглянутих третейським судом та Дарницьким районним судом м. Києва не є

тотожним, а тому жодного преюдиціального значення рішення третейського суду при

юридичній корпорації „Принцип” від 03.04.2007 р. №УП-01-07-14/04/07 для

вирішення даної справи не має. (Цієї ж позиції дотримувався Верховний Суд

України у постанові від 18.12.2007 р. у справі №39/207пд).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК

України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору

і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Аналогічні норми викладені у ст.ст.

53, 66 ЦПК України.

Згідно з п. 10 Роз'яснення Вищого

арбітражного суду України „Про деякі питання практики призначення судової

експертизи” від 11.11.98 р. №02-5/424 особа набуває права та несе обов'язки

експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та

попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває

доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку

експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і

бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції,

інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката,

сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин

судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Враховуючи зазначене, судова

колегія відхиляє посилання апелянта на висновок експертного економічного

дослідження від 15.06.2006 р. №15-06 (т.1 а.с. 90 - 99), аудиторський висновок

про фінансову звітність ТОВ „Дежавю” за І квартал 2006 р. (т. 1 а.с. 104 -

107), висновок експертного економічного дослідження від 20.07.2008 р. №20-07

(т. 1 а.с. 142 - 147), які не можуть оцінюватись як висновки судових експертів

у розумінні ст.ст. 53, 66 ЦПК України, ст.ст. 41, 42 ГПК України. (Цієї ж

позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 26.02.2008 р. у

справі №42/119).

Керуючись ст.ст. 101 - 105

Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю”задовольнити частково.

2. Резолютивну частину рішення

Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008 р. у справі №2-777/2008

змінити, виклавши її в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дежавю” (Харківське шосе, 150/15, м. Київ, 02091; код ЄДРПОУ

31024236; п/р 26003028181261 в КМФ АКБ УСБ Дарницького відділення м. Києва, МФО

322012, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 2 457 336,04 грн. (два

мільйони чотириста п'ятдесят сім тисяч триста тридцять шість гривень чотири

копійки)”.

В решті рішення Дарницького

районного суду м. Києва від 24.04.2008 р. у справі №2-777/2008 залишити без

змін.

3. Матеріали справи №2-777/2008

повернути до Дарницького районного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного

місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                        

 Судді                                                                                         

 06.10.08 (відправлено)