Рішення

від 18.12.2008 по справі 2-2567/2008

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2567/2008

   Справа №2-2567/2008

РІШЕННЯ

                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 грудня 2008 року  Ясинуватський міськрайонний суд Донецької

області у складі:

головуючого

-                                       

судді Губської Л.В.

при

секретарі                                                  

Кобяковій О.М.

за участю:

позивача                                                          

ОСОБА_1

відповідача                                                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м.Ясинуватій  цивільну справу за

позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист

прав споживачів та стягнення моральної шкоди,

                                            в с т а н о в и в:

19.11.2008

року  позивач ОСОБА_1 звернулась до суду

з позовом до  фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. В

обгрунтування своїх вимог вона зазначила, що 31.07.2008 року між нею і

відповідачем укладено угоду на виготовлення та установку міжкімнатних дверей у

її квартирі. Відповідно до цієї угоди ОСОБА_2 

взяв на себе зобов»язання самостійно зробити заміри майбутніх дверей,

виготовити двері і установити їх у квартирі позивачки до 28.08.2008 року, але

не пізніше 12.09.2008 року. Відповідно до умов 

цього договору  вона передала

відповідачеві аванс в сумі 1000 грн. Після настання строку виконання договору

відповідач свої зобов»язання не виконав, на її вимогу розірвати договір і повернути

аванс не реагує. Своїми неправомірними діями відповідач завдав їй моральної

шкоди, оскільки вона  змушена мешкати у

невідремонтованій квартирі, оскільки розраховувала  завершити ремонт, а саме штукатурні роботи та

наклеювання шпалер  після  встановлення дверей, що є логічним. Після

відмови працівника відповідача отримати від неї повідомлення про розірвання

договору, вона нервувалася, що призвело до погіршення її здоров»я,  у неї стався гіпертонічний криз, вона  змушена була звернутись  до лікарні і пройти певний курс лікування, у

зв»язку з чим  на  придбання ліків витратила кошти  в сумі 23,35 грн. В рахунок моральної шкоди

просила стягнути 2000 грн.. Крім того, просила відшкодувати їй за рахунок

відповідача усі понесені нею  витрати,

пов»язані зі зверненням до суду, і стягнути пеню за весь строк прострочки по

день винесення судового рішення.

В судовому

засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі і

пояснила, що  відповідач не виконав умови

договору про виготовлення і установку дверей, до того ж, навіть не намагався

уладнати ситуацію, що склалась. Коли 26 вересня 2008 року вона звернулась до

працівниці СПД ОСОБА_2 з вимогою 

отримати від неї повідомлення про розірвання договору, остання

відмовилась його   прийняти, у зв»язку з

чим вона перенервувалась, почуваючи себе приниженою, і змушена була відправити

повідолмлення поштою.  Після

психологічного стресу у неї підвищився тиск, вона зверталась до лікаря. Просила  розірвати укладений з відповідачем договір,

стягнути з ОСОБА_2 внесений нею аванс в сумі 1000 грн., 2000 грн. в рахунок

моральної шкоди, 23,35 грн. - кошти, витрачені на придбання ліків, а також всі

понесені нею витрати, пов»язані з поданням позову. Крім того, просила стяггнути

з відповідача пеню за прострочення виконання договору  з розрахунку на день винесення судового

рішення.

Відповідач

ОСОБА_2 позовні вимоги  не визнав  і пояснив, що затримка у виконанні договору

сталася з незалежних від нього причин. На складі, де вони замовляють двері,

були відсутні необхідні комплектуючі деталі, про що позивачка була своєчасно

повідомлена, їй принесені вибачення, запропоновано повернути аванс, однак, вона

відмовилась. Просив у позові відмовити, оскільки він не заперечує

повернути  позивачці аванс в сумі 1000

грн.  і частково компенсувати судові

витрати.

Суд,

заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що

позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до

ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) ,  споживачі 

під час придбання,  замовлення або

використання  продукції,  яка реалізується на території України, для

задоволення  своїх особистих потреб мають

право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та

обслуговування;...; на звернення до суду за захистом свого порушеного права...

тощо.

Судом

установлено, що 31.07.2008 року між 

ОСОБА_1 (Покупцем) і СПД ОСОБА_2 (Продавцем)  укладений договір  на виготовлення і установку міжкімнатних

дверей (а.с.4), предмет договору підтверджений сторонами у суді, тому не

потребує доказування.

Відповідно до

умов договору Продавець зобов»язався  в

строк до 12.09.2008 року виготовити і установити у квартирі Покупця  міжкімнатні двері, а Покупець в рахунок цього

сплатив аванс в сумі 1000 грн. Загальна вартість замовлення складала 1255 грн.

26.09.2008

року у зв»язку з тим, що умови договору 

«Продавцем» не були виконані в строк, «Покупець»  надіслала 

йому  повідомлення про

розірвання  договору з 26.09.2008 року.

Відповідно до

ст.10 Закону, споживач  має право

відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг)  і 

вимагати  відшкодування  збитків, 

якщо виконавець  своєчасно  не 

приступив  до  виконання зобов'язань за  договором або виконує роботу  так 

повільно,  що  закінчити 

її  у  визначений строк стає неможливим...

Якщо  під 

час  виконання  робіт 

(надання  послуг)  стане очевидним,  що 

їх  не  буде 

виконано  з  вини виконавця згідно з  умовами 

договору,  споживач  має  

право   призначити   виконавцю відповідний  строк 

для  усунення недоліків,  а в разі невиконання

цієї вимоги у

визначений строк  -  розірвати 

договір  і  вимагати відшкодування  збитків 

або  доручити виправлення

недоліків третій  особі за рахунок

виконавця.

Крім того,

відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов»язання однією стороною

друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від

зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова

від зобов»язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення

зобов»язання.  Внаслідок односторонньої

відмови від зобов»язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються

умови зобов»язання або воно припиняється.

Відповідно до

ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному

обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або

законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином,

суд дійшов до висновку, що договір від 31.07.2008 року, укладений між

сторонами, було розірвано позивачкою 26.09.2008 року на підставі закону, у

зв»язку з чим  позовні вимоги в частині

розірвання договору задоволенню не підлягають у зв»язку з відсутністю предмету

спору.

У зв»язку з

розірванням договору відповідач повинен повернути позивачці отриманий аванс за

договором в сумі 1000 грн.

Крім того,

відповідно до ч.5 ст.10 Закону, у 

разі  коли  виконавець 

не  може  виконати 

(прострочує  виконання) роботу

(надання послуги) згідно з договором,  за

кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах)  прострочення  

споживачеві   сплачується   пеня 

у  розмірі  трьох 

відсотків вартості роботи 

(послуги),  якщо  інше 

не  передбачено  законодавством. У   разі  

коли   вартість   роботи 

(послуги)  не

визначено,  виконавець сплачує  споживачеві 

неустойку  в  розмірі трьох відсотків загальної вартості

замовлення.

Таким чином

відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити позивачці пеню за весь час затримки

виконання зобов»язання в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Разом з тим,

суд вважає, що вимоги позивачки стосовно нарахування пені по день винесення

судового рішення не грунтуються на законі і підлягають частковому задоволенню,

оскільки  відповідно до ч.2 ст.653 ЦК

України, у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються, в той

час, як пеня, відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, є видом забезпечення

виконання зобов»язання.

Оскільки  зобов»язання відповідача за ініціативою

позивачки було припинено 26.09.2008 року, 

пеня йому  має бути  нарахувана за період затримки з 12.09.2008

року до 26.09.2008 року, а саме за 14 днві, що складе 527,10 грн. (1255 грн.х

3% х14 днів), яка і підлягає стягненню.

Крім того,

відповідно до ч.,2 ст.22 Закону, при 

задоволенні  вимог  споживача 

суд  одночасно вирішує питання

щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд вважає

доведеним, що  психологічний стрес

позивачки, пов»язаний з відмовою 

працівника відповідача отримати від неї повідомлення  про розірвання договору , потягло за собою

погіршення стану її здоров»я, а саме підвищенням тиску, що підтверджується

записом в її амбулаторній картці про звернення до терапевта (а.с.13), разом з

тим, з пояснень позивачки суду відомо, що вона хворіє тривалий час, перенесла

гіпертонічний криз, є інвалідом другої групи, у зв»язку з чим періодично

лікується, тому кошти, витрачені нею на ліки в сумі 23.35 грн. (а.с.12), на

погляд суду, не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки  прийом таких ліків зумовлений загальним  станом здоров»я позивачки.

Відповідно до

ч.3 ст.23  ЦК України, розмір грошового

відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру

правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей

потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,

яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а

також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні

розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

 Суд вважає, що з

урахуванням глибини та ступеню моральних страждань позивачки, вимушених змін в

її житті, зусиль, необхідних для відновлення свого попереднього стану, а також

з огляду на вимоги розумності та справедливості, в рахунок  відшкодування моральної шкоди необхідно

стягнути  500 грн.

Крім того,  відповідно до ч.1 ст.88

ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої

сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, відшкодуванню за рахунок відповідача

підлягають усі витрати позивачки, пов»язані зі зверненням до суду, а саме:  54 грн., сплачені нею за отримання витягу з

Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8,11), 4,90

грн. - витрати по відправленню повідомлення поштою (а.с.6-7),  7,50 грн. - витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи і 3,0 грн. за перерахування цього платежу

(а.с.18,19).

 Відповідно до ч.3

ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено

від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави.

Відповідно до

ч.3 ст.22 Закону «Про захист прав споживачів», позивачка була звільнена від

сплати судового збору, тому його має сплатити відповідач.

   На 

підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,10,11,57-60,212-214 ЦПК  України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

отриманий за договором аванс в сумі 1000 грн., пеню за прострочення

зобов»язання в сумі 527,10 грн., 500 грн. в рахунок відшкодування моральної

шкоди, витрати, понесені  за оплату

витягу з ЄДРПОУ в сумі 54 грн.,  витрати,

понесені на відправку поштової 

кореспонденції в сумі 4.90 грн. і сплачені нею витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи в сумі 10,50 грн  (7,50 + 3,0) , а

всього стягнути  2096 грн. (дві тисячі

дев»яносто шість) грн.50 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий

збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

 Заяву про

апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня

проголошення рішення.

 Апеляційна скарга

на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення  даного рішення  без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження.

Суддя: